Рішення

від 04.02.2014 по справі 917/2489/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.02.2014 Справа № 917/2489/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініко", юридична адреса: 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Г. Дніпра, 38; поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4

До відповідача Приватне підприємство "Пластбуд", 39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Котлова, 2

Про стягнення 47 392,15 грн., в т. ч. 37 560,00 грн. - сума заборгованості відповідача за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19-1, укладеного між сторонами 19.03.2012 р., 1 210,15 грн. - 3 % річних, 5 748,00 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6.5 Договору, 2 874,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами

Суддя Бунякіна Г.І.

Представники

від позивача: не з'явилися (див. протокол судового засідання);

від відповідача: не з'явилися (див. протокол судового засідання);

04.02.2014 р. у судовому засіданні відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частину рішення, залучено її до матеріалів справи та повідомлено про термін виготовлення повного тексту судового рішення.

Рішення виноситься після перерви, оголошеної в судовому засіданні 14.01.2014 р. в порядку ст. 77 ГПК України з огляду на необхідність поповнення матеріалів справи додатковими документальними доказами.

Суть спору: розглядається позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініко", м. Переяслав - Хмельницький про стягнення з Приватного підприємства "Пластбуд", м. Кременчук 47 392,15 грн. заборгованості, в т. ч. 37 560,00 грн. - за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19 - 1, укладеного між сторонами 19.03.2012 року, 1 210,15 грн. - 3% річних, 5 748,00 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6.5 Договору, 2 874,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами.

Позивач представництво у судове засідання не забезпечив, у минулому судовому засіданні повідомив, що на позовних вимогах наполягає у повному обсязі за мотивами позовної заяви. На виконання вимог суду супровідним листом б/н від 18.01.2014 року (вх. № 853 від 24.01.2014 року) надіслав оригінал витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців від 17.01.2014 року.

Відповідач не скористався наданими йому правами (ст. 22 ГПК України) для захисту своїх інтересів, на позов не відреагував, представництво в судові засідання не забезпечив. Процесуальні документи, які направлялися за вказаною у позовній заяві адресою, повернулися до суду з відмітками поштового відділення, що ПП "Пластбуд" вибув. Відповідно до наданого позивачем витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців місцезнаходженням відповідача є адреса: 39621, Полтавська область, м. Кременчук, Крюківський район, вулиця Котлова, будинок 2.

У п. 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року" від 13.08.2008 р. № 01-8/482 (із змінами і доповненнями) зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій . Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у пп. 3.9.2 постанови від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (із змінами та доповненнями), у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи достатність у матеріалах справи доказів для розгляду спору по суті, належне повідомлення відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, згідно з п. п. 2.6.11, 2.6.17 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України № 28 від 20.02.2013 р. суд не оцінює вказану обставину як підставу для подальшого відкладення розгляду справи та розглядає справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача у минулому судовому засіданні, оцінивши надані докази, суд,

встановив:

19.03.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лініко" (продавець) та Приватним підприємством "Пластбуд" (покупець) укладено Договір № 2012/03/19-1 купівлі - продажу товарів (далі - договір, а.с. 10-12), за умовами якого продавець в порядку та на умовах, передбачених цим договором зобов'язувався передати у власність покупцеві, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язувався прийняти хімічну сировину, визначену сторонами (далі - товар), та сплатити за товар грошову суму, що визначається статтею 3 Договору.

При цьому сторони, зокрема, узгодили наступне :

- вартість товару згідно договору буде оплачуватися покупцем поетапно, окремо за кожну партію. Вартість кожної партії товару буде визначатися сторонами у замовленні на таку партію, що повинно бути оформлене згідно п. 2.1.2. Договору, та буде сплачуватися на підставі рахунку продавця шляхом безготівкового перерахування на банківський рахунок продавця, зазначеного в п. 11 договору протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з терміну відвантаження. Оплата вартості товару за цим договором буде здійснюватись виключно у національній валюті України (п. 3.1, 3.4 договору);

- продавець надає покупцеві разом із кожною партією товару товарно - транспортну накладну, попередню видаткову накладну та копію сертифікату якості. Видаткова накладна, підписана від імені покупця його уповноваженим представником, вважається такою, що має повну юридичну силу та є обов'язковою для покупця (п. 2.1.4, 4.6 договору);

- покупець зобов'язується здійснювати приймання товару в порядку, встановленому цим договором та згідно умов поставки визначених у кожному замовленні, оформленому сторонами відповідно до п. 2.1.2 Договору (п. 4.1. договору);

- право власності на кожну партію товару за цим договором переходить до покупця з моменту підписання уповноваженими особами сторін товарно-транспортної накладної (п. 5.1 договору);

- за необґрунтовану відмову покупця від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку згідно умов договору продавець має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу (п. 6.5 договору);

- цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 цього Договору, та діє до 31.12.2012 p., або до повного виконання сторонами обов'язків, які випливають з цього договору (п. 7.1, 7.2 договору).

Факт передачі продавцем та прийняття покупцем 20 т. карбонат кальцію OMYACARB 1T-TN*BPA25*OWS*1000 на загальну вартість 37 560 грн. 00 коп. підтверджується наявною у матеріалах справи копією видаткової накладної № РН-0000221 від 08.11.2012 року, яка підписана представником відповідача за довіреністю Козуб Олегом Івановичем (а.с. 13).

За даними позивача в порушення умов договору відповідач не розрахувався за отриманий товар. З метою безпосереднього врегулювання спору 30.10.2013 року позивачем на адресу відповідача направлена претензія з вимогою до 30.11.2013 року добровільно сплатити суму боргу. Відповідач 05.11.2013 року претензію отримав, проте будь - якої відповіді не надав.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 47 392,15 грн. заборгованості, в т. ч. 37 560,00 грн. - за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19 - 1, укладеного між сторонами 19.03.2012 року, 1 210,15 грн. - 3 % річних, 5 748,00 грн. - пеня за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6.5 Договору, 2 874,00 грн. - відсотки за неправомірне користування чужими коштами

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

Відповідно ст. 655 Цивільного Кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 610, ст. 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконував зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо передачі у власність покупцю товару. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором та приписів ст. 692 Цивільного кодексу України отриманий товар не оплатив. Дана обставина відповідачем не спростовується.

Таким чином, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача заборгованості у сумі 37 560,00 грн. за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19 - 1, укладеного між сторонами 19.03.2012 року.

Відповідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 1 210,15 грн., суд прийшов до висновку, що вимоги позивача відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є правомірними, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Одним із видів забезпечення виконання зобов'язань відповідно ст. 546, ст. 549 Цивільного кодексу України та ст. 199 Господарського кодексу України є неустойка (штраф, пеня), розмір якої визначається відповідно до умов договору, що не суперечать чинному законодавству України. Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України).

Пунктом 6.5 Договору купівлі - продажу сторони передбачили, що за необґрунтовану відмову покупця від розрахунку за товар або за прострочення у такому розрахунку згідно умов договору продавець має право нараховувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день прострочення від несплаченої суми за кожний день прострочення платежу.

Згідно статті 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховувалась пеня.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 5 748,00 грн. пені, суд прийшов до висновку про їх задоволення в частині стягнення 5 741,26 грн., в частині стягнення 6,74 грн. пені слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з частиною 3 статті 198 ГК України відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором. Нарахування і сплата відсотків у грошових зобов'язаннях учасників господарських відносин здійснюється як плата за користування чужими грошовими коштами.

Оскільки договором не передбачений розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами при несвоєчасному виконанні грошового зобов'язання, до розмір відсотків за увесь час користування чужими коштами слід визначати відповідно до ч. 6 ст. 231 ГК України. За цією нормою штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Крім цього, за відсутності в договорі пункту щодо відсотків за користування чужими грошовими коштами диспозитивна норма ст. 231 ГК України набуває обов'язкового характеру. З огляду на існування між сторонами договірних зобов'язань користування чужими грошовими коштами пов'язується з порушенням, тобто несвоєчасним виконанням грошового зобов'язання. Оскільки при простроченні виконання Відповідачем грошового зобов'язання має місце неправомірне користування чужими грошовими коштами, так як останній не передає їх позивачу, щоб оплатити покладений на нього борг, ці кошти для відповідача є чужими.

Згідно з частиною 4 статті 232 ГК України відсотки за неправомірне користування чужими коштами справляються по день сплати суми цих коштів кредитору, якщо законом або договором не встановлено для нарахування відсотків інший строк.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку в частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 2 874,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, суд прийшов до висновку про їх задоволення в частині стягнення 2 622,00 грн., в частині стягнення 252,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами слід відмовити (розрахунок здійснено за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга: Закон Еліт 9.1.3" та додано до матеріалів справи).

Згідно з частиною першою статті 44 ГПК України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру" (ч. 3 ст. 48 ГПК України). В розумінні даних статей судовими витратами є лише оплата тих послуг, які надаються адвокатами, що відповідають вимогам статті 2 Закону та здійснюють свою діяльність у організаційних формах, зазначених у статті 4 цього Закону.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10. 2013 року між позивачем, в особі директора Лихацького М.Г. (замовник), та адвокатом, ОСОБА_5, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 19.03.2013 року (виконавець), було укладено договір про надання правової допомоги № 4/10/2013, відповідно до умов якого виконавець прийняв на себе зобов'язання надати правову допомогу (послуги), а саме: представляти інтереси замовника у справі про стягнення заборгованості з ТОВ "Пластбуд" за договором купівлі - продажу товарів № 2012/03/19-1 від 19.03.2012 року. Відповідно до розділу 3 вказаного договору про надання правової допомоги розмір винагороди адвокату становить 4 000,00 грн., які позивачем було сплачено у день підписання договору. На підтвердження вказаної обставини до матеріалів справи залучено копію платіжного доручення № 350 від 23.10.2013 року з призначенням платежу - за правову допомогу згідно договору № 4/10/13 від 23.10.2013 р. без ПДВ. Крім цього, до позовної заяви залучено також копію довіреності № б/н від 23.10.2010 року на ім'я ОСОБА_5, який і підписав дану позовну заяву.

Вказані документи підтверджують факт надання відповідних послуг адвокатом позивачу у зв'язку зі спором, який виник з відповідачем по договору № 2012/03/19-1 від 19.03.2012 року, витрати позивача на оплату послуг адвоката підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених вимог.

За викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 37 560,00 грн. заборгованості за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19 - 1, укладеного між сторонами 19.03.2012 року, 1 210,15 грн. 3 % річних, 5 741,26 грн. пені за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6.5 Договору, 2 622,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, підтверджені документально та нормами матеріального права, не спростовані відповідачем, а тому в цій частині підлягають задоволенню. В іншій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем при подачі позову та витрати на правову допомогу (за послуги адвоката), покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст. 43, ст. 49, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Пластбуд" (39621, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Котлова, 2) код ЄДРПОУ 32946215, р/р 260021944 в КФ АБ "ПолтаваБанк", МФО 331423 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лініко" (юридична адреса: 08400, Київська область, м. Переяслав - Хмельницький, вул. Г. Дніпра, 38; поштова адреса: 04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4) код ЄДРПОУ 37126398, р/р 26006045100013 в АТ "Піреус Банк МКБ" м. Київ, МФО 300658 - 37 560,00 грн. заборгованості за отримані матеріальні цінності за умовами договору купівлі-продажу № 2012/03/19 - 1, укладеного між сторонами 19.03.2012 року, 1 210,15 грн. 3 % річних, 5 741,26 грн. пені за порушення грошових зобов'язань відповідно до п. 6.5 Договору, 2 622,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами, 3 978,16 грн. витрат на правову допомогу та 1 711,11 грн. судового збору.

Видати наказ з набранням чинності цим рішенням.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення 6,74 грн. пені та 252,00 грн. відсотків за неправомірне користування чужими коштами у позові відмовити.

4. Копію рішення направити сторонам за вказаними у вступній частині адресами.

Повне рішення складено 08.02.2014 року.

СУДДЯ БУНЯКІНА Г.І.