Ухвала

від 19.02.2014 по справі 403/1139/13-ц,2/403/3/14

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/701/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Годованець І.А.

Доповідач Авраменко Т. М.

УХВАЛА

Іменем України

19.02.2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючої судді: Авраменко Т.М.,

суддів: Суровицької Л.В., Чельник О.І.

при секретарі: Крисановій Ю.О.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3, на рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до селянського фермерського господарства «Роксолана» про визнання недійсним договору оренди землі.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до селянського фермерського господарства «Роксолана» (далі - СФГ) про визнання недійсним договору оренди землі.

Зазначав, що на підставі державного акту на право власності його батько ОСОБА_4 був власником земельної ділянки площею 8,69 га, яка знаходиться на території Березівської сільської ради Устинівського району Кіровоградської області. ІНФОРМАЦІЯ_1 батько помер. 23 грудня 2011 року він отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на зазначену земельну ділянку, право власності на яку зареєстрував 28 вересня 2013 року.

15 жовтня 2013 року він отримав копію договору оренди, укладеного між його батьком та СФГ 17 червня 2008 року та зареєстрованого 10 лютого 2009 року.

На час реєстрації в договорі оренди відсутні всі передбачені ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотні умови договору, зокрема, умова передачі у заставу, внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, не зрозуміло в якій формі повинна сплачуватися орендна плата та інші.

Просив визнати договір оренди недійсним та скасувати його державну реєстрацію, оскільки відсутність у договорі оренди землі хоча б однієї з істотних умов, передбачених законом, є підставою для визнання його недійсним.

Рішенням Устинівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2014 року в задоволені позову відмовлено. Суд встановив, що в межах заявлених позовних вимог передбачені законом підстави для визнання договору оренди недійсним відсутні.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову. Посилається на те , що суд першої інстанції належним чином не встановив обставини справи, не перевірив доводи позивача про відсутність в договорі істотних умов, не дав оцінки наданим ним доказам, що призвело до неправильно вирішення справи.

В засідання апеляційного суду сторони та їх представники, які повідомлені про час та місце розгляду справи під розписку (а.с.95-96 ), не прибули, клопотань про відкладення розгляду справи не подавали. Відповідач подав письмове заперечення, в якому просив відхилити апеляційну скаргу (а.с.97-99 ).

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи (ч.2 ст.305 ЦПК України).

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, оскільки ухвалене судом першої інстанції рішення є законним і обґрунтованим, вимоги матеріального і процесуального права при розгляді справи додержано, а доводи апеляційної скарги не є істотними (стаття 308 ЦПК).

Відповідно до ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницькою та іншої діяльності.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч.1 ст.638 ЦК України). Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За змістом ч.2 ст.792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є: об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об'єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки. Частиною другою зазначеної статті визначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору недійсним відповідно до закону.

У п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Як підставу визнання недійсним договору оренди позивач зазначив відсутність в ньому передбачених ст.15 Закону України «Про оренду землі» істотних умов, а саме: місце розташування та розмір земельної ділянки, неузгоджена орендна плата, не міститься інформації періодичності перегляду розміру орендної плати, відсутні умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки, умови збереження стану об'єкта оренди. Крім того, відсутня заява його батька про реєстрацію договору оренди.

Судом встановлено і підтверджується матеріалами справи, що 17 червня 2008 року орендодавець ОСОБА_4 і орендар СФГ «Роксолана» уклали договір оренди земельної ділянки площею 8,69 га, яка знаходиться на території Березівської сільської ради Устинівського району, для вирощування сільськогосподарських культур строком на 10 років зі сплатою орендної плати у розмірі трьох відсотків нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка вноситься до 20 листопада щорічно та переглядається один раз на три роки, умовами збереження стану об'єкта в п.17 договору зазначено дотримання вимог протиерозійної організації території. Договір оренди зареєстровано 10 лютого 2009 року (а.с.15-17).

Посилання позивача щодо не зазначення в договорі місця розташування та розміру земельної ділянки, орендної плати та періодичності перегляду її розміру, умов збереження стану об'єкта оренди спростовуються текстом договору від 17 червня 2008 року.

Доводи апеляційної скарги про те, що істотні умови договору повинні бути визначені на час реєстрації договору, а не на час його укладення, не ґрунтуються на нормах матеріального права.

Вчиненням правочину слід вважати момент, коли сторони свого часу досягли згоди з усіх істотних умов.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання його стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу саме в момент вчинення правочину, а тому підстави для недійсності договору повинні існувати в момент вчинення правочину сторонами, а не на момент реєстрації вчиненого та підписаного сторонами договору оренди землі.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України №6-127цс13 від 18 грудня 2013 року та № 6-118цс13 від 25 грудня 2013 року у справах за позовом про визнання недійсним договору оренди, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України, є обов'язковою для всіх судів України.

Договір оренди підписано сторонами 17 червня 2008 року, а зміни в ст.15 Закону України «Про оренду землі» щодо зазначення умов передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки внесено Законом від 16 вересня 2008 року, тобто після укладення та підписання договору сторонами.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України та статті 3 Цивільного процесуального кодексу України у порядку цивільного судочинства підлягає захисту саме порушене право .

Правильним є висновок суду про те, що законні права орендодавця під час укладення та підписання договору оренди не були порушені, а орендована земельна ділянка відповідачем не передавалася в заставу і не вносилася до статутного фонду.

Крім того, з метою створення додаткових умов для забезпечення прав власника землі при виконанні договору оренди позивачу відповідач направив додаткову угоду про доповнення п.25 договору оренди абзацом другим про те, що земельна ділянка передається без права передачі права оренди у заставу та внесення до статутного фонду (а.с.61-62).

На підставі статті 20 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації. Право оренди земельної ділянки виникає з дня державної реєстрації цього права відповідно до закону, що регулює державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру, тобто реєстрацією є запис, фіксація фактів або явищ з метою обліку та надання їм статусу офіційно визнаних актів, внесення до списку або книги обліку.

Зазначеним спростовуються доводи позивача про обов'язкове подання орендодавцем заяви про реєстрацію договору оренди.

Рішення суду відповідає матеріалам справи та вимогам закону. В межах доводів апеляційної скарги підстав для його скасування або зміни не встановлено.

Керуючись п.1 ч.1 ст.307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.315 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, інтереси якого представляє ОСОБА_3 відхилити, а рішення Устинівського районного суду Кіровоградської області від 09 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча суддя:

судді: