Рішення

від 12.02.2014 по справі 919/29/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2014 року справа № 919/29/14 Господарський суд міста Севастополя у складі судді Сімоходської Д.О., розглянувши матеріали справи за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкком"

(вул. Косарєва, буд. 2, кв. 3, м. Севастополь, 99006)

про стягнення заборгованості у розмірі 62 770,38 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна та зобов'язання звільнити приміщення,

за участю представників:

позивача - не з`явився;

відповідача - не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкком" (далі - відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 62770,38 грн з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.06.2013 по 30.11.2013 у розмірі 6217,85 грн, пеню у розмірі 142,46 грн, 30% річних у розмірі 322,07 грн та штраф - 56088,00 грн, розірвання договору оренди нерухомого майна №12-13 від 22.01.2013 та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди - споруди теплиць літ. №1, 2 загальною площею 3108,0 кв.м., з частиною з'єднуючого коридору, площею 258,0 кв.м. тепличного комплексу КП «Декоративні культури», за адресою: м. Севастополь, Інкерман, тепличний комплекс КП «Декоративні культури».

Позовні вимоги з посиланням на статті 526, 625, пункт 2 статті 651 Цивільного кодексу України, статті 26, 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору оренди №12-13 від 22.01.2013, зокрема, в частині внесення орендної плати, в зв'язку із чим, позивач вважає, що це є істотним порушенням умов договору та вважає, що є підстави для розірвання даного договору та повернення майна за цим договором, а також стягнення заборгованості та штрафних санкцій.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 13.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.01.2014.

Відповідно до положень статті 77 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи відкладався.

Відповідач у судове засідання явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.01.2014, 22.01.2014 та 03.02.2014 не виконав, про дату, час та місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином (повернення поштових відправлень з приміткою причини повернення: "за закінченням терміну зберігання").

У абзаці третьому пункту 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (зі змінами) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, розміщених на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкком" є: вул. Косарєва, буд. 2, кв. 3, м. Севастополь, 99006.

Копії ухвал було надіслано судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином, про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

12.02.2014 позивач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, проте представник позивача у судовому засіданні 03.02.2014 позовні вимоги підтримав повністю та наполягав на їх задоволенні на підставах, викладених у позовній заяві.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011 (зі змінами) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ :

22.01.2013 між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкком" укладено договір №12-13 оренди нерухомого майна (надалі - Договір), відповідно до умов якого, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду майно - споруди теплиць літ. № 1, 2 загальною площею 3108,0 кв.м., з частиною з'єднуючого коридору, площею 258,0 кв.м. тепличного комплексу КП «Декоративні культури», за адресою м. Севастополь, Інкерман, тепличний комплекс КП «Декоративні культури», які знаходяться на балансі КП «Декоративні культури», вартість яких складає, відповідно до незалежної оцінки станом на 20.11.2012 - 124 640,00 грн, без НДС (а.с. 12-13).

Відповідно до пункту 2.5. Договору вступ Орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкту оренди.

Згідно з пунктом 3.1. Договору, розмір орендної плати визначається відповідно з Методикою, затвердженою Рішенням сесії міської Ради №1617 від 13.03.2007 та складає 18696,00 грн на рік. Орендна плата визначається, виходячи з орендної ставки - 15% від вартості об'єкту оренди, визначеної незалежною оцінкою вартості майна, що передається в оренду. Амортизаційні відрахування і вартість послуг Орендодавця не включаються до орендної плати.

Пунктом 3.2. Договору, сторони узгодили, що орендна плата складає 1559,55 грн (без ПДВ) за перший місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на 01.01.2013) і перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок місцевого бюджету міста Севастополя, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ міста Севастополя, МФО 824509, код ОКПО 38022717, код платежу 22080400.

У пункті 3.3. Договору, сторони узгодили, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

Пунктом 4.4.3. Договору передбачено, що Орендар зобов'язаний своєчасно вносити Орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені пунктом 4.4.4. цього Договору, пов'язанні з користуванням об'єктом оренди, в тому числі оплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Відповідно до пункту 7.4. Договору, договір може бути змінений або розірваний за рішенням суду за вимогою однієї із сторін у випадку суттєвого порушення договору іншою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. До суттєвих порушень договору сторони відносять порушення умов договору, визначених пунктами (підпунктами) 3.4., 3.5., 4.4.2.-4.4.13., 6.1. Договору. Сторони погодились, що порушення будь-якого з вищевказаних пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Згідно з пунктом 8.2. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання Орендарем вимог цього договору, у тому числі обов'язків, визначених пунктами (підпунктами) 3.3., 3.4., 3.5., 4.4.2., 4.4.3., 4.4.5., 4.4.7., 4.4.8., 4.4.12., 5.1., 6.1. Договору, Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитись від договору в повному обсязі зі звільненням його від відповідальності або відмовитись від прийняття подальшого виконання Орендарем зобов'язань за договором.

У разі односторонньої відмови від цього договору, договір вважається розірваним, а об'єкт оренди повинен бути звільнений та повернений Орендодавцю в строки, визначені п.4.4.14. Договору (пункт 8.4. Договору).

Договір набирає законної сили з моменту його підписання сторонами, але не в якому разі не раніше дати узгодження Договору Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та діє до 15.01.2016 (пункт 7.1. Договору).

Актом прийому-передачі орендованого майна від 22.01.2013, складеним між сторонами, підтверджується передача позивачем відповідачу в оренду нерухомого майна за Договором (а.с. 14).

Листом №01-15/3025 від 14.10.2013, позивач повідомив про розірвання Договору та вимагав від відповідача звільнити орендоване майно та повернути його позивачу (а.с. 17). Однак, зазначена вимога була залишена без задоволення.

Неналежне виконання відповідачем своїх договірних зобов'язань в частині своєчасного внесення орендної плати за Договором у період з 01.06.2013 по 30.11.2013, і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Нормами статті 509 Цивільного кодексу України визначено поняття зобов'язання та підстави його виникнення. Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 759 Цивільного кодексу України, одна особа (наймодавець) передає або зобов'язується передати іншій особі (наймачеві) майно у користування за плату на певний строк за договором найму (оренди).

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною третьою статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та частиною третьою статті 285 Господарського кодексу України.

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Договором оренди №12-13 від 22.01.2013 встановлено, що орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору щодо своєчасного внесення орендної плати.

У порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України доказів погашення спірної суми заборгованості по орендній платі в розмірі 6217,85 грн відповідачем суду не надано, отже суд дійшов висновку, що вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати у розмірі 6217,85 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Враховуючи порушення умов договору в частині своєчасного внесення орендної плати, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 30% річних у розмірі 322,07грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 8.6. Договору визначено, що у разі, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 30 календарних днів, Орендодавець вправі вимагати, а Орендар зобов'язаний сплатити на користь Орендодавця понад збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 30% річних, суд вважає його вірним та таким, що відповідає вимогам діючого законодавства, а тому позовні вимоги в частині стягнення 30% річних в сумі 322,07 грн підлягають задоволенню.

Позивачем також заявлені вимоги про стягнення з відповідача суми пені за прострочення виконання зобов'язання у розмірі 142,46 грн.

Згідно з пунктом 8.5. Договору у разі порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2. Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків пеню в розмірі 200% від облікової ставки НБУ, яка діє в період, за який буде нарахована пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до положень статті 610, частини третьої статті 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання); у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

В силу частини другої статті 20 Господарського кодексу України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється, зокрема, шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій, а також іншими способами, передбаченими законом.

Згідно з частиною першою статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною другою статті 217 Господарського кодексу України унормовано, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до частин четвертої-шостої статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). У разі недосягнення згоди між сторонами щодо встановлення та розміру штрафних санкцій за порушення зобов'язання спір може бути вирішений в судовому порядку за заявою заінтересованої сторони відповідно до вимог цього Кодексу. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Статтею 549 Цивільного кодексу України неустойка (штраф, пеня) визначена як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання та обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

При цьому, відповідно до статей 3, 4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Отже, яким би способом не визначався в договорі розмір пені, він не може перевищувати той розмір, який установлено законом як граничний, тобто за прострочення платежу за договором може бути стягнуто лише пеню, сума якої не перевищує ту, що обчислена на підставі подвійної облікової ставки Національного банку України.

Також, відповідно до частини другої статті 343 Господарського кодексу України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на те, що судом встановлено факт прострочення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем суми пені від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання.

Відповідно до частини шостої статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіряючи наданий позивачем розрахунок пені, суд знаходить його вірним, а вимоги позивача щодо сплати відповідачем суми пені у розмірі 142,46 грн такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 56 088,00 грн, враховуючи положення пункту 8.7. Договору, згідно з яким, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більш ніж 60 календарних днів, Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитків штраф у сумі трьохкратного розміру річної орендної плати за договором.

Відповідно до статей 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина перша статті 230 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Зважаючи на те, що судом встановлено факт порушення виконання відповідачем обов'язку щодо внесення орендної плати, суд вважає правомірним нарахування позивачем штрафу у зв'язку з неналежним та несвоєчасним виконанням відповідачем грошового зобов'язання.

Для визначення розміру штрафу позивачем за основу взятий розмір річної орендної плати за Договором, таким чином загальний розмір штрафу за розрахунком позивача становить 56 088,00 грн (18696,00 грн * 3).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 № 18 (зі змінами) за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, у зв'язку з чим вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі розміру місячної орендної плати за останній місяць оренди - 1556,38 грн.

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги у цій частині підлягають частковому задоволенню, та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню штраф у сумі 1556,38 грн.

Стосовно позовних вимог щодо розірвання договору оренди та зобов'язання відповідача звільнити об'єкт оренди та повернути його позивачу суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 291 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Ця норма узгоджується з приписом частини другої статті 651 Цивільного кодексу України, згідно якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї з сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. При цьому, істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої ним шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до статті 782 Цивільного кодексу України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Водночас, орендоване майно є комунальним, а тому на спірні правовідносини поширюється також дія спеціального закону, а саме Закону України "Про оренду державного та комунального майна", згідно з частиною третьою статті 26 якого підставою для дострокового розірвання договору оренди за рішенням суду може бути невиконання сторонами своїх зобов'язань. При цьому, вказаною нормою, на відміну від статті 783 Цивільного кодексу України, не визначено вичерпний перелік договірних зобов'язань, порушення яких тягне за собою розірвання договору оренди комунального майна.

Крім того, суд враховує вказівки, які містяться в абзацах 7-8 пункту 5.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 №12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", згідно яких відмова наймодавця від договору найму, можливість якої передбачена частиною першою статті 782 ЦК України, є правом, а не обов'язком наймодавця, яке може бути реалізоване в позасудовому порядку. Наявність зазначеного права не є перешкодою для звернення наймодавця (орендодавця) до суду з вимогою про розірвання договору в разі несплати наймачем (орендарем) належних платежів. У вирішенні відповідних спорів господарським судам слід встановлювати, протягом яких конкретно місяців і якого року орендар не вносив орендну плату, в якому розмірі, в тому числі протягом яких місяців орендар взагалі не вносив орендну плату або вносив частково. При цьому погашення орендарем заборгованості до або після подання позову орендодавцем не має правового значення для вирішення такого спору, оскільки законодавець пов'язує виникнення права орендодавця відмовитися від договору оренди саме з фактом не внесення орендної плати протягом трьох місяців підряд.

Судом встановлено, що відповідачем не вносилася орендна плата взагалі протгягом 3 місяців підряд за період з вересня 2013 по листопад 2013 року, що є підставою для відмови орендодавця від договору оренди та його розірвання.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що у разі розірвання договору оренди орендар зобов'язаний повернути орендодавцю об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди.

Враховуючи, що факт невиконання орендарем взятих на себе зобов'язань за Договором оренди комунального майна в частині своєчасного внесення орендної плати підтверджується матеріалами справи, а оскільки одним з найголовніших принципів цивільного права є забезпечення стабільності договору, що закріплено статтею 651 Цивільного кодексу України, а позивач в свою чергу був позбавлений того, на що він розраховував при укладенні даного договору, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для дострокового розірвання спірного договору оренди у зв'язку із істотним порушенням його умов та зобов'язання відповідача звільнити орендоване майно - споруди теплиць літ. №1, 2 загальною площею 3108,0 кв.м., з частиною з'єднуючого коридору, площею 258,0 кв.м. тепличного комплексу КП «Декоративні культури», за адресою: м. Севастополь, Інкерман, тепличний комплекс КП «Декоративні культури».

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України та враховуючи приписи пункту 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, без врахування зменшення неустойки.

На підставі наведеного, керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115-116 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкком" (вул. Косарєва, буд. 2, кв. 3, м. Севастополь, 99006; ідентифікаційний код 38470129, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 33213870700001 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на інші рахунки) заборгованість за договором оренди комунального майна №12-13 від 22.01.2013 у розмірі 8238,76 грн, з яких: заборгованість по орендній платі за період з 01.06.2013 по 30.11.2013 у розмірі 6217,85 грн, пеня у розмірі 142,46 грн, 30% річних у розмірі 322,07 грн та штраф - 1556,38 грн.

3. Розірвати договір оренди нерухомого майна №12-13 від 22.01.2013 , укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради (ідентифікаційний код 25750044) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інкком" (ідентифікаційний код 38470129) .

4. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "Інкком" (вул. Косарєва, буд. 2, кв. 3, м. Севастополь, 99006; ідентифікаційний код 38470129) звільнити орендоване майно - споруди теплиць літ. №1, 2 загальною площею 3108,0 кв.м., з частиною з'єднуючого коридору, площею 258,0 кв.м. тепличного комплексу КП «Декоративні культури», за адресою: м. Севастополь, Інкерман, тепличний комплекс КП «Декоративні культури».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Інкком" (вул. Косарєва, буд. 2, кв. 3, м. Севастополь, 99006; ідентифікаційний код 38470129, відомості про банківські реквізити у матеріалах справи відсутні) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5, ідентифікаційний код 25750044, р/р 37188003000416 в ГУ ДКСУ в м. Севастополі, МФО 824509, отримувач - Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради) судовий збір у розмірі 4014,50 грн.

6. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 17.02.2014

Суддя Д.О. Сімоходська

919/29/14/3808/14