Рішення

від 14.02.2014 по справі 924/1601/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" лютого 2014 р.Справа № 924/1601/13

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Колективного підприємства „Ельміра", м. Деражня, Деражнянський район, Хмельницька область

до Деражнянської районної ради, м. Деражня, Деражнянський район, Хмельницька область;

за участю третіх осіб , які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Регіонального відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій області, м. Хмельницький

2. Реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції, м. Деражня, Хмельницька область

про визнання за Колективним підприємством „Ельміра" права власності за набувальною давністю на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40

За участю представників сторін:

від позивача: Сковорода О.М. - за довіреністю від 28.10.2013 р.;

від відповідача: не прибув;

від третьої особи-1: Стецюк Т.Л. - за довіреністю №1859 від 07.08.2013 р.;

від третьої особи-2: не прибув.

В судовому засіданні 14.02.2014р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору : Позивач звернувся до суду із позовом про визнання за Колективним підприємством „Ельміра" права власності за набувальною давністю на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв. що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40.

При цьому позивачем зазначається, що 03.07.1992р. за передавальним актом Райпобуткомбінат передав Малому підприємству „Ельміра" (правонаступник КП „Ельміра") матеріальні цінності, в тому числі приміщення будинку побуту інвентарний номер №1, яке знаходиться в м. Деражня по вул. Миру, 40. Згідно статуту підприємства КП „Ельміра" є правонаступником МП „Ельміра".

27.10.1993р. між Фондом комунального майна Районної Ради народних депутатів та товариством покупців, створеного членами трудового колективу МП „Ельміра", укладено договір купівлі-продажу. За вказаним договором МП „Ельміра" купило державне майно, розташоване в м. Деражня по вул. Миру, 40, яке знаходиться на балансі Малого підприємства „Ельміра".

Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу від 27.10.1993р. об'єктом купівлі-продажу є державне майно, яке знаходиться на балансі Малого підприємства „Ельміра" та перебуває у комунальній власності району.

Так, як предметом договору купівлі-продажу згідно розділу І п.1.1 було майно, яке знаходилось на балансі КП „Ельміра", а на момент укладення договору купівлі-продажу на балансі МП „Ельміра", то позивач вважав, що придбав його як цілісний об'єкт. Згідно ст.638 ЦК України предмет договору є істотною умовою договору.

Згідно ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Станом на листопад 2013р. за КП „Ельміра" зареєстровано право власності на 83% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення, що в м. Деражня по вул. Миру, 40. Інші 17% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення на сьогоднішній день неоформлені.

З метою належного оформлення за КП „Ельміра" права власності на 17% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення позивач звертався до Деражнянської районної ради, яка повідомила про те, що у неї відсутні будь-які відомості стосовно Фонду комунального майна Деражнянської районної ради.

Зокрема для оформлення за КП „Ельміра" права власності на 17% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення позивач звернувся до Деражнянської міської ради, нащо отримав відповідь про необхідність звернення до суду.

Починаючи із 03.07.1992р. і по теперішній час вказаним приміщенням володіє КП „Ельміра". Із 03.07.1992 р. і по теперішній час КП „Ельміра" від свого імені як орендодавець укладає договори на оренду приміщення, несе усі витрати, які пов'язані з утриманням вказаного приміщення, оплачує комунальні послуги.

Отже, КП „Ельміра" відкрито, безперервно та добросовісно володіє вказаним приміщенням з 03.07.1992 р. та продовжує ним володіти і по теперішній час.

Відповідно до ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

За змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України: цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 р.; правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто відлік строку, про які йдеться в ч.1 ст.344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, почалося для позивача із 01.01.2001 р.

Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно із ч.2 ст.16 ЦК України одним із способів захисту прав та інтересів у суді є, зокрема, визнання права.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності визнається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно технічного паспорта загальна площа І та II поверхів будинку, що в м. Деражня по вул. Миру, 40 становить 679,90 м.кв., площа підвалу 195 кв. м.

Представник позивача в засідання суду 14.02.2014 р. прибув, позовні вимоги підтримав із підстав, викладених у позовній заяві, просить про задоволення позову.

Представник відповідача (Деражнянської районної ради) в засідання суду 14.02.2014 р. не прибув, проте на адресу суду направив письмове клопотання від 11.02.2014 р., відповідно до якого просить суд розглянути справу за відсутності повноважного представника відповідача, із рішенням суду погодився.

У поданому суду письмовому відзив на позов відповідач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом України чи рішенням органу місцевого самоврядування, органу виконавчої влади не визначено правонаступництво Деражнянської районної ради щодо прав та обов'язків Фонду комунального майна Деражнянської районної ради народних депутатів. Тому, відповідно, Деражнянська, районна рада не може претендувати на будь-які матеріальні чи нематеріальні права, та відповідати за зобов'язання вищезазначеного Фонду, а також бути стороною, яка має інтерес по даній справі. А тому, відповідач, зазначає, що у разі встановлення в суді факту, що КП „Ельміра", добросовісно набула спірне майно та продовжує відкрито, безперервно володіти даним майном протягом десяти років, відповідно до ч.1, 4 ст.344 ЦК України, Деражнянська районна рада не заперечує проти набуття КП „Ельміра" права власності на майно, визначене в позовній заяві за рішенням суду.

Третя особа-1 (Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області) у письмових поясненнях за вих.№10-08-00217 від 27.01.2014р. зазначає, що відповідно до ч.4 ст.4 Закону України „Про приватизацію майна державних підприємств", чинного на той час, приватизація державного майна, що перебуває у власності Республіки Крим і адміністративно-територіальних одиниць, здійснюється на основі відповідних республіканської (Республіки Крим) і місцевих програм приватизації, затверджуваних Верховною Радою Республіки Крим, місцевими Радами народних депутатів, а також на основі нормативних актів, що приймаються ними на виконання програм приватизації. Повноваження щодо приватизації комунальної власності в Деражнянському районі були надані Представництву ФДМУ у Деражнянському районі, яке ліквідовано у 1998 році наказом РВ ФДМУ по Хмельницькій області. Матеріали приватизації передано у архівну установу Деражнянського району. При цьому, третя особа, повідомила, що інформації щодо приватизації даного об'єкта у Регіонального відділення Фонду державного майна України по Хмельницькій області немає.

Представник 3-ї особи-1 в засідання суду 14.02.2014 р. прибув, при вирішені спору покладається на думку суду.

Представник 3-ї особи-2 в засідання суду 14.02.2014 р. не прибув, поважні причини неявки не повідомив. В судовому засіданні 10.02.2014р. усно пояснив, що при вирішені спору покладається на думку суду.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Колективне підприємство „Ельміра" є юридичною особою, що підтверджується випискою із ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ідентифікаційний код 31216648. Згідно п.1.2 змін та доповнень до Статуту підприємства від 17.04.2012р., воно є правонаступником усіх майнових та немайнових паїв та обов'язків Малого підприємства „Ельміра".

03.07.1992р. за передавальним актом, Райпобуткомбінат передав Малому підприємству „Ельміра" (правонаступник КП „Ельміра") матеріальні цінності, в тому числі приміщення будинку побуту інвентарний номер №1, яке знаходиться в м. Деражня по вул. Миру, 40.

7.10.1993р. між Фондом комунального майна Районної Ради народних депутатів (продавець) та товариством покупців, створеного членами трудового колективу МП „Ельміра" (покупець), укладено договір купівлі-продажу. За вказаним договором МП „Ельміра" купило державне майно, розташоване в м. Деражня по вул. Миру, 40, яке знаходиться на балансі Малого підприємства „Ельміра".

Згідно п.1.1 договору купівлі-продажу від 27.10.1993р. об'єктом купівлі-продажу є державне майно, яке знаходиться на балансі Малого підприємства „Ельміра" та перебуває у комунальній власності району.

Продавець продав, а покупець купив об'єкт (п.1.1 договору) вартістю 7 898 871,00 крб. Цей договір підтверджує право власності „Покупця" на об'єкт та є підставою для внесення коштів у банківську установу на обумовлений договором рахунок, як оплату за придбаний об'єкт. (п.1.3, 1.4 договору). Даний договір посвідчено нотаріально.

Учасником договору (МП „Ельміра") проведено оплату за придбаний об'єкт, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордеру №59 від 15.02.1994 р., завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Згідно балансу Малого підприємства „Ельміра", станом на 01.02.1993р. за підприємством рахується будинок побуту в кількості 1 шт. Дана обставина також підтверджується інвентаризаційним описом станом на 01.08.1993р.

Станом на листопад 2011р. за МП „Ельміра" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, з підвальним приміщенням у таких відношеннях: 83% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення, що в м. Деражня по вул. Миру, 40. Інші 17% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення на сьогоднішній день неоформлені (витяг про державну реєстрацію прав).

Згідно технічного паспорта на нежитлову будівлю - будинок побуту у м. Деражня, вул. Миру, 40 загальна площа зазначеної будівлі становить 874,90 м кв.

Із довідки КП Деражнянський „Міськводоканал" №124 від 07.11.2013р. вбачається, що позивач є споживачем послуг водопостачання та водовідведення згідно укладених договорів з 2000р. та вчасно сплачує платежі за надані послуги.

Згідно довідки ПАТ „Хмельницькобленерго" в особі Деражнянського РЕМ №86 від 07.11.2013р. КП „Ельміра", що знаходиться у м. Деражня, вул. Миру, 40 є споживачем електроенергії згідно договору №38 з 1997р. вчасно сплачує платежі за спожиту електроенергію.

Довідкою №264 від 07.11.2013р. Комунальне підприємство „Деражнянська ЖЕК №1" підтверджує що КП „Ельміра" (м. Деражня, вул. Миру, 40) є споживачем наданих послуг по вивозу ТПВ згідно договорів з 2010р. по даний час.

Листом №819 від 19.11.2013р. Деражнянська міська рада повідомила позивача про те, що в комунальній власності територіальної громади м. Деражні об'єкта нерухомого майна (не житлової будівлі) по вул. Миру, 40 не було і не має, і відповідно повноважень щодо розпорядження цим майном у міської ради немає.

Згідно довідки б/н від 24.12.2013р. Госпрозрахункового малого підприємства „Інвентаризатор" комунальної власності Деражнянської районної ради станом на 31.12.2012р., Комунальному підприємству „Ельміра", що знаходиться в м. Деражня, вул. Миру, 40, належить 83/100 частки будівлі та 50/100 частки підвального приміщення, що внесено єдиний державний реєстр 07.11.2011р.

Частина будинку: 17/100 частки будівлі та 50/100 частки підвального приміщення право власності не зареєстровано.

Згідно наявної в матеріалах справи Довідки із реєстру прав власності на нерухоме майно за №17577170 станом на 10.02.2014р. вбачається, що не житлова будівля із підвальним приміщенням за адресою: м. Деражня, вул. Миру,40, зареєстроване за МП „Ельміра". Відомості про інші речові права відсутні.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом до суду про визнання права власності за набувальною давністю на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40.

Дослідивши зібрані у справі докази та давши їм правову оцінку в сукупності, судом прийнято до уваги таке:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.180 ГК України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. При укладенні господарського договору сторони зобов'язуються у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

У відповідності до ст.11 та ст.509 ЦК України однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору.

В ході вирішення справи судом встановлено, що право власності на об'єкт нерухомості по вул. Миру, 40, м. Деражня перейшло позивачу на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.1993р., який було укладено між Фондом комунального майна Районної Ради народних депутатів (продавець) та товариством покупців МП „Ельміра" (покупець).

При цьому, станом на листопад 2011р. за МП „Ельміра" зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, з підвальним приміщенням у таких відношеннях: 83% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення, що в м. Деражня по вул. Миру, 40. Інші 17% частки будівлі та 50% частки підвального приміщення залишились недооформлені. Це стало підставою для звернення із даним позовом про захист права власності на майно, який позивач заволодів правомірно.

За змістом п.п.1, 8 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України: цей Кодекс набирає чинності з 01.01.2004 р.; правила ст. 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Отже, правила про набувальну давність можуть поширюватись на випадки, коли володіння майном (в тому числі нерухомим) почалося за три роки до набрання чинності ЦК України, тобто відлік строку, про які йдеться в ч.1 ст.344 цього Кодексу, зокрема, 10-річного, почалося для позивача починаючи з 01.01.2001 р.

Судом також враховується, що МП „Ельміра" правомірно, починаючи з 01.01.2001р., користується нежитловою будівлею із підвальним приміщенням по вул. Миру, 40 м. Деражня, яке належить останній на праві приватної власності, що підтверджено Інформаційною довідкою із реєстру прав власності на нерухоме майно за №17577170 від 10.02.2014р.

Відповідно, будь-які інші відомості про реєстрацію права власності на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв. за іншими особами, в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч.1, 4 ст.344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном-протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Володіння має бути безперервним протягом визначених законом строків. Тривалість володіння передбачає, що має закінчиться визначений у Кодексі строк, що розрізняється залежно від речі (рухомої чи нерухомої), яка перебуває у володінні певної особи, і для нерухомого майна складає десять років.

Для набуття права власності на майно за набувальною давністю згідно з правилами ст. 344 ЦК України, по-перше, необхідно, щоб заволодіння майном було добросовісним, тобто особа при заволодінні майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності. Разом з тим факт обізнаності особи про те, що вона не є власником речі, не виключає добросовісності володіння за умови, що заволодіння майном не відбулося з порушенням норм права (викраденння, шахрайство).

По-друге, таке володіння повинно бути відкритим, тобто очевидним для всіх інших осіб, при цьому володілець має ставитись до цього майна, як до свого власного (експлуатувати, вживати необхідні заходи для утримання майна в належному стані тощо). Приховування володільцем свого володіння майном є порушенням цієї вимоги.

По-третє, володіння майном повинно бути безперервним протягом встановлених законом строків (відповідно до ч.2 ст.344 ЦК України особа, яка володіє майном, до часу свого фактичного володіння може приєднати час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є).

Судом приймається до уваги, що позивач із дотриманням вимог ст.344 ЦК України, відкрито, безперервно та протягом встановлених законом строків володів майном і ставився до нього як до своєї власності. При цьому, позивач вчасно та в повному обсязі сплачував всі належні платежі за користування майном, що підтверджено наявними в матеріалах справи довідками №124 від 07.11.2013р., №86 від 07.11.2013р., №264 від 07.11.2013р. із зазначенням про відсутність заборгованості за водопостачання, водовідведення, електропостачання та послуг із вивезення сміття.

Відповідно до ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 15 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту прав та інтересів у суді є, зокрема, визнання права (ч.2 ст. 16 ЦК України).

Виходячи зі змісту ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. (ст.34 ГПК України).

Із врахуванням вищевикладеного, суд вважає правомірними вимоги позивача про визнання права власності за набувальною давністю на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40.

За таких обставин, позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст.ст.44, 49, із врахуванням заяви позивача від 14.02.2014р., судові витрати по справі на відповідача не покладаються.

Керуючись ст.ст.1, 2, 4 5 , 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

В И Р І Ш И В:

Позов Колективного підприємства „Ельміра", м. Деражня, Деражнянський район, Хмельницька область до Деражнянської районної ради, м. Деражня, Деражнянський район, Хмельницька область; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1. Регіонального відділення Фонду державного майна України у Хмельницькій області, м. Хмельницький 2. Реєстраційної служби Деражнянського районного управління юстиції, м. Деражня, Хмельницька область про визнання за Колективним підприємством „Ельміра" права власності за набувальною давністю на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40, задовольнити.

Визнати за Колективним підприємством „Ельміра", м. Деражня, вул. Миру, 40, Деражнянський район, Хмельницька область (код ЄДРПОУ 31216648) право власності на 17% (17/100) частки будівлі та 50% (50/100) частки підвального приміщення нерухомого майна - нежитлової будівлі, загальною площею 874,90 м.кв., що знаходиться за адресою: Хмельницька область, м. Деражня, вул. Миру, 40.

Повне рішення складено 18.02.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддруковано 3 прим.:

1- до справи;

2 - відповідачу (вул. Миру, 13, м. Деражня, Хмельницька обл., 32200) - рекоменд.;

3 - Реєстраційній службі Деражнянського РУЮ (пров. Новий, 3, м. Деражня, Хмельницька обл., 32200) - проста коресп.