Ухвала

від 21.01.2014 по справі 203/8784/13-к

КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 203/8784/13-к

1-кп/0203/44/2014

У Х В А Л А

21 січня 2014 року м. Дніпропетровськ

Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

за участю прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника адвоката ОСОБА_5

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську обвинувальний акт у кримінальному провадженні, яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 32013040040000350 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дніпропетровська, громадянина України, освіта вища, одруженого, працюючого директором ТОВ «Миракс Трейд», раніше не судимого, мешкає по АДРЕСА_1 , обвинуваченого за ст.ст. 212 ч.1, 366 ч.1 КК України,

ВСТАНОВИВ:

25 грудня 2013 року до суду надійшов обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 за обвинуваченням за ст.ст. 212 ч.1, 366 ч.1 КК України разом із угодою про визнання винуватості між прокурором прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .

Прокурор в підготовчому судовому засіданні висловив думку про можливість розгляду та затвердження угоди про визнання винуватості шляхом винесення вироку суду.

Підозрюваний ОСОБА_4 просив затвердити укладену ним з прокурором угоду про визнання винуватості, оскільки він повністю визнає свою винуватість та згоден на призначення обумовленого в угоді покарання. Також ОСОБА_4 просив скасувати заходи забезпечення у кримінальному провадженні та повернути ТОВ «Миракс Трейд» вилучені кошти.

Захисник ОСОБА_5 також просив суд затвердити угоду та скасувати заходи забезпечення.

Вислухавши думку учасників провадження та ознайомившись із обвинувальним актом, угодою про визнання винуватості, суд приходить до висновку щодо необхідності відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості та повернення обвинувального акту прокурору на підставі п. 1 ч.3 ст. 314 КПК України, при цьому виходить із наступного.

Так, зі змісту статей 471, 472 КПК вбачається, що сторони угоди зобов`язані, крім іншого, узгоджувати міру покарання та звільнення від його відбування з випробуванням.

Однак, слід зазначити, що домовленості сторін угоди при узгодженні покарання, не мають виходити за межі загальних засад призначення покарання, встановлених законом України про кримінальну відповідальність.

Так, відповідно до п.3 ч.1 ст. 65 КК України сторони мають узгоджувати покарання, враховуючи в тому числі ступінь тяжкості вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.03.2003 року № 7, визначаючи ступінь тяжкості, суди повинні виходити з класифікації злочинів, а також, із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, характер та ступінь тяжкості наслідків).

Окрім того, п. 2 ч.1 ст. 470 КПК України встановлено, що прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати характер і тяжкість обвинувачення (підозри).

Суд також зобов`язаний, перевіряючи угоду на відповідність закону, враховувати ступінь тяжкості вчиненого правопорушення.

При цьому, відповідно до пп.1, 2 ч.7 ст.474 КПК України, суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо умови угоди не відповідають інтересам суспільства.

Відповідно до умов зазначеної угоди про визнання винуватості сторони погоджуються на призначення покарання ОСОБА_4 за ст. 212 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 18700 гривень, за ст. 366 ч.1 КК України у вигляді штрафу у розмірі 4250 гривень та з позбавленням права обіймати певні посади строком на один рік. На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначивши остаточне покарання у вигляді штрафу у розмірі 18700 гривень із позбавлення права обіймати певні посади строком на один рік.

Згідно матеріалів кримінального провадження, ОСОБА_4 , пред`явлено підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч.1 ст. 212, ч.1 ст. 366 КК України в умисному ухиленні від сплати податку у сумі 1099772,33 гривні, тобто в значних розмірах та в службовому підробленні.

В той же час відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вивчивши матеріали кримінального провадження, оцінюючи у сукупності ступінь тяжкості вчиненого злочину, зокрема і його суспільну небезпечність, особу винного, і обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також, той факт що ОСОБА_4 продовжує працювати директором ТОВ «Миракс Трейд» та шкода завдана державні у розмірі 1099772,33 гривні не відшкодована, приходить до висновку, що призначення ОСОБА_4 покарання обумовленого в угоді є недоцільним, оскільки таке покарання не відповідатиме тяжкості вчиненого ним злочину, його особі і не сприятиме ані його виправленню, ані запобіганню вчиненню нових злочинів іншими особами, а отже не відповідає інтересам суспільства.

Також підставою для відмови у затвердженні угоди відповідно до п.1 ч.7 ст. 474 КПК України є суперечність її умов вимогам цього Кодексу та/або закону.

Так, умовами угоди серед іншого передбачене призначення ОСОБА_4 додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати певні посади, строком на 1 рік.

Водночас, умовами угоди не визначено які саме посади буде позбавлений обіймати ОСОБА_4 , що вподальшому унеможливить виконання вироку в цій частині.

У зв`язку із викладеним, суд вважає необхідним відмовити у затвердженні угоди від 25 грудня 2013 року про визнання винуватості між старшим прокурором прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .

На підставі викладеного та керуючись ст. 314, 474 КПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у затвердженні угоди від 25 грудня 2013 року про визнання винуватості між прокурором прокуратури м. Дніпропетровська ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_4 .

Повернути обвинувальний акт стосовно ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 212 ч.1, 366 ч.1 КК України прокурору міста Дніпропетровська для продовження досудового розслідування.

Ухвала остаточна і оскарженню не підлягає.

Головуючий ОСОБА_1