Постанова

від 13.09.2013 по справі 801/4303/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2013 р. (14:58) Справа №801/4303/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Багдарасян Н.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Виробничо-комерційної фірми "Голан"

до Державної податковїоїа інспекції у м.Сімферополі АР Крим ДПС

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року №0001172204 та №0001182204.

Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомленя-рішення від 23.01.2013 року №0001172204 та №0001182204 винесені відповідачем з порушенням чинного законодавства.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 05.07.2013 року відкрито провадження по адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надіслав до суду клопотання про розгляд справи без участі свого представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час, день та місце розгляду справи сповіщений належним чином. В обґрунтування правової позиції відповідач надав письмові заперечення на адміністративний позов, у яких вказано, що перевіркою встановлено порушення з боку ВКФ «ГОЛАН» в момент вчинення правочинів. Правочини не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні товарів (послуг) у ПП "Флімпекс" у серпні 2011 року; товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий; зобов'язання не мають реального товарного характеру; у підприємства відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконуютьсвої податкові зобов'язання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, що є порушенням діючого законодавства. На підставі зазначеного в запереченнях відповідач просить у задоволенні позову відмовити.

Приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим, на підставі ч. 6 ст. 71, ст. 128 КАС України, розглядати справу за наявними в справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Виробничо-коменційна фірма "Голан" є юридичною особою (ідентифікаційний код юридичної особи - 13782731), зареєстрованою виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим 10.09.1991 року, що підтверджується довідкою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АА №836599, випискою з Єдиного держаного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії ААВ №833525.

Судом встановлено, що позивач зареєстрований платником податків та зборів, в тому числі податку на додану вартість (свідоцтво №00763742).

На підставі наказу "Про проведення позапланової невиїзної перевірки" від 10.12.2012 року №3183, виданого ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Флімпекс» (ЄДРПОУ 36434644), ТОВ «Промресурс-ІФ» (ЄДРПОУ 37408882) за серпень 2011 року.

Перевірка проводилась з 14.12.2012 року по 19.12.2012 року.

Повідомлення від 12.12.2012 року №1203/22-3 та копія наказу від 10.12.1012 року №3183 направлені поштою директору ВКФ "Голан".

27.12.2012 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було винесено Акт перевірки ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС № 10516/22-3/13782731 від 27.12.2012 року «Про результати позапланової невиїзної перевірки Виробничо-комерційної фірми «ГОЛАН» з питань достовірності формування податкового кредиту та визначення податку на прибуток при здійсненні взаємовідносин з ПП «Флімпекс» за серпень 2011 року».

У Акті вказано, що під час перевірки був використаний акт "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Флімпекс» щодо підствердження господарських відносин з ТОВ «Промресурс-ІФ» за період серпень 2011 року", складений ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

У Акті зазначено, що перевіркою встановлено порушення з боку ВКФ «ГОЛАН» в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків при придбанні товарів (послуг) у ПП "Флімпекс» у серпні 2011 року; товар (послуги) по вказаних правочинах не був переданий; зобов'язання не мають реального товарного характеру; у підприємства відсутні виробничі потужності для здійснення будь-якого виду діяльності; встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій надання податкової вигоди переважно з контрагентами, які не виконуютьсвої податкові зобовязання, зокрема у випадках, коли операції здійснюються через посередників з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, у порушення п.п. 14.1.191 п.14.1 ст. 14, пп. 138.1.1. п.138.1, п. 138.8. ст. 138, пп. 139.1.9 п.139 та п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198, п. 188.1 ст. 188, п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України від 02.12.2012 року.

На підставі зазначеного Акту перевірки були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0001172204 від 23 січня 2013 року про сплату податку на прибуток приватних підприємств у сумі 16 982,00 грн.;

- № 000118220 від 23 січня 2013 року про сплату податку на додану вартість у загальній сумі 18 459,00 грн., з них 14 767 грн. за основним платежем та 3 692 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, винесені Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

30.01.2013 року Виробничо-комерційна фірма «ГОЛАН» направила до Державної податкової служби в АР Крим адміністративну скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

19.02.2013 року було прийняте Рішення Державної податкової служби в АР Крим № 420/10/10.2-14 «Про результати розгляду первинної скарги», згідно якого податкові повідомлення-рішення № 0001172204 від 23 січня 2013 року та №000118220 від 23 січня 2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС стосовно ВКФ «ГОЛАН», залишено без змін, а первинну скаргу - без задоволення.

22.02.2013 року ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС було видано лист №4359/10/22.3 про те, що податкове повідомлення-рішення №000118220 від 23 січня 2013 року слід враховувати за номером №0001182204.

04.03.2013 року Виробничо-комерційна фірма «ГОЛАН» направила до Державної податкової служби України адміністративну скаргу на вищевказані податкові повідомлення-рішення.

30.03.2013 року Державною податковою службою України було прийняте Рішення № 4851/6/10-2115 від 30.03.2013 року про результати розгляду повторної скарги, згідно якого залишено без змін податкові повідомлення-рішення № 0001172204 від 23 січня 2013 року та № 000118204 від 23 січня 2013 року, прийняті Державною податковою інспекцією у м. Сімферополі АР Крим ДПС стосовно ВКФ «ГОЛАН», та Рішення, прийняте за розглядом первинної скарги, а скаргу - без задоволення.

Не погодившись з зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість позовних вимог, суд зважає на наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинен він дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Ст.19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому, вирішуючи справу стосовно позовних вимог позивача щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суд зобов'язаний перевірити, чи є правомірними дії відповідача у зв'язку з прийняттям таких повідомлень-рішень, якими збільшено грошове зобов'язання позивачу з податку на прибуток у розмірі 16 882,00 грн. та з податку на додану вартість у розмірі 14 767,00 грн.

Перевіряючи правомірність прийняття Державною податковою інспекцією у м.Сімферополі АР Крим Державної податкової служби спірних податкових повідомлень-рішень від 23.01.2013 року №0001172204 та №0001182204, суд зазначає наступне.

Під час розгляду справи судом було перевірено обґрунтованість визначення суми завишення від'ємного значення податку на додану вартість на суму 14 767,00 грн. та суми завишення від'ємного значення податку на прибуток на суму 16 882,00 грн. ВКФ «ГОЛАН» та встановлено наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України, який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити:

а) порядковий номер податкової накладної;

б) дата виписування податкової накладної;

в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг;

г) податковий номер платника податку (продавця та покупця);

ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку;

д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг;

е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг;

є) ціна постачання без урахування податку;

ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні;

з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку;

и) вид цивільно-правового договору;

і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, оплата товарів (послуг) відповідно до умов договору або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

Отже, виходячи зі змісту наведених норм Податкового кодексу України, до податкового кредиту підлягає включенню частина податку, сплачена (нарахована) платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам з метою подальшого використання у господарської діяльності, а відтак отримання товару, що підтверджено податковою накладною, є підставою для виникнення права платника податку на податковий кредит.

З матеріалів справи вбачається, що у періоді, що перевірявся, позивач мав господарські відносини з ПП «Флімпекс» на підставі договору від 02.05.2011 року .

Перевіряючи реальність виконання господарських операцій між позивачем та ПП «Флімпекс» (ЄДРПОУ 36434644), суд зазначає наступне.

02.05.2011 року між позивачем та ПП «Флімпекс» було укладено договір поставки товару.

На підтвердження цієї операції позивачем були надані такі первинні документи:

1. від 02.05.2011 року:

- податкова накладна №502008 від 02.05.2011 року на суму 20 200,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 366,67 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №502008 від 02.05.2011 року на суму 20 200,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 366,67 грн.;

- рахунок-фактура №502002 від 02.05.2011 року на суму 20 200,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 3 366,67 грн.;

2. від 01.06.2011 року:

- податкова накладна №601011 на суму 11 111,60 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1851,93 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №601011 на суму 11 111,60 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1851,93 грн.;

- рахунок-фактура №601011 на суму 11 111,60 грн., в т.ч. ПДВ на суму 1851,93 грн.;

3. від 01.07.2011 року:

- податкова накладна №701011 на суму 65 470,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10911,73 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №701011 на суму 65 470,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10911,73 грн.;

- рахунок-фактура №701011 на суму 65 470,20 грн., в т.ч. ПДВ на суму 10911,73 грн.;

4. від 01.08.2011 року:

- податкова накладна №80105 на суму 88 002,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 14667,14 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №80105 на суму 88 002,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 14667,14 грн.;

- рахунок-фактура №80105 на суму 88 002,84 грн., в т.ч. ПДВ на суму 14667,14 грн.;

5. від 15.08.2011 року:

- податкова накладна №81502 на суму 600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100,00 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №81502 на суму 600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100,00 грн.;

- рахунок-фактура №81502 на суму 600,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 100,00 грн.;

6. від 12.10.2011 року:

- податкова накладна №101204 на суму 81 524,70 грн., в т.ч. ПДВ на суму 13587,45 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №101204 на суму 81 524,70 грн., в т.ч. ПДВ на суму 13587,45 грн.;

- рахунок-фактура №101204 на суму 81 524,70 грн., в т.ч. ПДВ на суму 13587,45 грн.;

7. від 19.10.2011 року:

- податкова накладна №101902 на суму 990,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 165,00 грн., виписана під виконання договору від 02.05.2011 року;

- видаткова накладна №101902 на суму 990,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 165,00 грн.;

- рахунок-фактура №101902 на суму 990,00 грн., в т.ч. ПДВ на суму 165,00 грн.

Оплата за вказані послуги була проведена банковськими виписками. що підтверджено матеріалами справи (арк.с.30-47)

Матеріали справи свідчать, що податкові накладні та інші первинні документи на підтвердження здійснення операцій, які стали підставою для нарахування податкового кредиту у серпні 2011 містять усі обов'язкові реквізити передбачені нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що постачальник послуг (товарів), придбання яких є для позивача підставою для формування витрат і податкового кредиту з ПДВ, на момент вчинення відповідних господарських операцій був зареєстрований платником податку на додану вартість і мав право видавати податкову накладну.

Таким чином, із врахуванням вищезазначених обставин суд приходить до висновку, що на момент складання податкової накладної контрагент ПП «Флімпекс» позивача був юридичною особою, зареєстрованою як платник податку на додану вартість і тому відповідно до вимог Податкового кодексу України мав право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних.

Суд зазначає, що згідно положень пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається, зокрема, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Сукупний аналіз вищезазначених норм Податкового кодексу України свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, який містить в собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Позивачем суми ПДВ були включені у склад податкового кредиту у тому звітному періоді, у якому були отримані товари, що підтверджено податковою накладною, оскільки включення таких даних позивачем без наявності податкових накладних було б безпідставним.

Таким чином, суд приходить до висновку про додержання позивачем вимог пункту 198.2. статті 198 Податкового кодексу України щодо періоду формування податкового кредиту та, як слідство, про відсутність порушення позивачем положень цієї норми Закону.

Твердження відповідача про порушення позивачем правил формування податкового кредиту пов'язується із висновком про безтоварність проведених господарських операцій і нікчемністю укладених угод, укладених між позивачем та його контрагентом - ПП «Флімпекс», оскільки у контрагента в ході перевірки встановлено відсутність необхідним умов для досягнення результатів економічної діяльності, відсутність управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Однак ці доводи відповідача не мають жодного відношення до спірних правовідносин.

Суд, зауважує, що під господарською діяльністю у статті 3 Господарському кодексі України розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.

Відповідно до статті 2 ГК України учасниками відносин у сфері господарювання є суб'єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб'єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Так, позивач та його контрагент - ПП «Флімпекс» є суб'єктами господарювання, які з положень Конституції України та ст. 6 Господарського Кодексу, знаходяться під охороною держави, яка забороняє незаконне втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини, визнаючи свободу підприємницької діяльності у межах, визначених законом та вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України.

Податкова політика, визнана державою відповідно до ст. 10 Господарського кодексу України, спрямована на забезпечення економічно обґрунтованого податкового навантаження на суб'єктів господарювання, стимулювання суспільно необхідної економічної діяльності суб'єктів, а також дотримання принципу соціальної справедливості та конституційних гарантій прав громадян при оподаткуванні їх доходів.

Суб'єкти господарювання згідно частини першої статті 19 ГК України мають право без обмежень самостійно здійснювати господарську діяльність, що не суперечить законодавству.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ч. 1 ст. 215 ЦК України визначає, що недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України є лише підставою для визнання правочинів недійсними. При чому, відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України, правочин дійсність якого заперечується, або стороною, або іншою заінтересованою особою може бути визнаний недійсним тільки судом.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, відповідач позбавлений права самостійно визнавати договори недійсними з підстав недотримання під час їх укладення вимог, що встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним (нікчемним) судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується їх вимоги чи заперечення, крім випадків, передбачених ст. 72 КАС України.

Відповідач, всупереч вимогам ч.ч.1, 2 ст. 72 КАС України, не надав суду доказів того, що правочин між позивачем та ПП «Флімпекс», був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини та громадянина, знищення майна фізичної або юридичної особи, держави, АРК, територіальної громади, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Разом з тим, відповідач, визнаючи існування договірних відносин, вважає, що правочин порушує публічний порядок і на цій підставі, керуючись ст. 228 ЦК України, визнав його недійсним (нікчемним).

Твердження відповідача про фактичну відсутність господарських операцій за договорами укладеними між ПП «Флімпекс» і позивачем спростовуються як поясненням позивача, так і документами, що знаходяться у матеріалах справи, які свідчать про фактичне виконання правочину, фактичну наявність його результатів та використання отриманих за цим правочином ТМЦ у господарській діяльності позивача.

А саме суд зазначає, що достатнім доказом того, що правочин з наданням товарів (послуг) ПП «Флімпекс» позивачу підтверджується платіжними дорученнями та податковими накладними, ці первинні документи підтверджують фактичне придбання позивачем товару.

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою формування податкового кредиту є підставою для його формування та відображення у податковій звітності з податку на додану вартість, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладання нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Згідно відомостей, які містяться в вказаному Акті перевірки, підставою для проведення позапланової перевірки платника податків слугувала нібито відсутність відповіді Виробничо-комерційної фірми "ГОЛАН" на запит ДПІ у м. Сімферополі' АР Крим ДПС №57128/10/22-3 від 29.11.2012 року по взаємовідносинам із ПП "Флімпекс" за серпень 2011 року.

Позивач посилається на той факт, що ніякого запиту та листа № 57128/10/22-3 від 29.11.2012 року від ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС щодо надання інформації по взаємовідносинам із ПП "Флімпекс" за серпень 2011 року фірма не отримувала, у зв'язку з чим у працівників податкового органу взагалі були відсутні законні підставі для проведення позапланової перевірки платника податків.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для визначення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 14767 грн. та податку на прибуток у сумі 16 982 грн.

Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011 року № 2135/11/13-11у резолютивній частині судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень -відповідача.

Керуючись ст.ст. 160-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001172204 від 23.01.2013 року, винесеного ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001182204 від 23.01.2013 року, винесеного ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Виробничо-комерційної фірми "Голан" 355,00 грн. судових витрат.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.