Постанова

від 14.02.2014 по справі 812/10748/13-а

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10.3.4

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 лютого 2014 рокуЛуганськСправа № 812/10748/13-а

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Солоніченко О.В.,

при секретарі: Калашнікові Д.О.,

за участю:

представника позивача: Захарової Т.І,

представника відповідача: Парчевського В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНКУБ» про зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2013 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНКУБ» про зобов'язання вчинити певні дії, а саме: зобов'язання відповідача самостійно розрахувати та сплатити на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2012 році та пеню за період з 16.04.2013 року.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 №875-ХІІ ТОВ «ДОНКУБ» у 2012 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. Таким чином, підприємством відповідача у порушення вимог чинного законодавства України не створені робочі місця призначені для працевлаштування необхідної кількості інвалідів та підприємство не сплатило адміністративно-господарські санкції у добровільному порядку у визначений законодавством строк. Несплата адміністративно - господарських санкцій до Фонду соціального захисту інвалідів завдає значної шкоди державним інтересам та не дозволяє в повній мірі здійснювати фінансування заходів по соціально - трудовій та професійній реабілітації інвалідів, що передбачено ч. 6 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». На підставі вищевикладеного позивач просить зобов'язати ТОВ «ДОНКУБ» самостійно розрахувати та сплатити за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2012 році та пеню за період з 16.04.2013 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, надав письмові заперечення на позов (а.с.21-23), в яких серед іншого послався на те, що ТОВ «ДОНКУБ» виконано вимоги щодо інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць на його підприємстві та потребу у направленні йому центром зайнятості інвалідів для працевлаштування. А також зазначив, що у 2012 році підприємство не мало прибутку, отже не мало можливості сплатити адміністративно - господарські санкції. У зв'язку з чим, відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача та просить відмовити у задоволенні адміністративного позову за необґрунтованістю.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до наступного.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2002 № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики і підпорядковується йому.

Згідно з пунктом 9 зазначеного Положення для реалізації покладених на Фонд соціального захисту інвалідів завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду (далі - відділення Фонду) в межах граничної чисельності його працівників.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», реалізують владні управлінські функції.

У період з 25.06.2013 по 26.06.2013 Територіальною державною інспекцією з питань праці у Луганській області було проведено перевірку додержання відповідачем - Товариством з обмеженою відповідальністю «ДОНКУБ» (код ЄДРПОУ 33851800) законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, за результатами якої складено акт від 26.06.2013 №12-26-107/0039 (а.с.6-8).

Серед іншого, актом встановлено порушення відповідачем ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», а саме: відповідач не зареєстрований у Фонді соціального захисту інвалідів, не подає звіти про зайнятість і працевлаштування інвалідів, не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів. При цьому зазначення періоду, за який встановлено вказані порушення, акт перевірки не містить.

Відповідно до п.5 ч.2 ст.17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України.

Згідно ч.5 ст.105 КАС України адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Як зазначалось, позивачем заявлено вимоги про зобов'язання відповідача самостійно нарахувати та сплатити суму адміністративно-господарських санкцій та пені.

Згідно із ч. 4, 9, 10 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим Постановою КМ України №70 від 31.01.2007 року адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, самостійно у строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, а у разі несплати штрафних санкцій в установлений термін відділення Фонду вживають заходів щодо їх стягнення у судовому порядку.

Отже, законом передбачено право позивача звертатись до суду із позовами про стягнення адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів.

Таким чином, виходячи з наведених норм Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року №875-XI та Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженим Постановою КМ України №70 від 31.01.2007 року позивач не має правових підстав для звернення до суду з позовом про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Крім того, ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зокрема передбачає, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативів робочих місць для працевлаштування інвалідів, неподання Фонду соціального захисту інвалідів звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Суд враховує, що оскільки відповідач зобов'язаний нараховувати та сплачувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів безпосередньо в силу закону, тому, на думку суду, додаткового зобов'язання судом виконувати приписи закону не потребує.

Зазначене, на думку суду, є підставою для відмови позивачу у задоволенні позову.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що свої вимоги позивач обґрунтовує фактом наявності порушень вимог законодавства «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНКУБ», що встановлено Територіальною інспекцією з питань праці у Луганській області за результатами здійсненої перевірки. Як зазначалось, період, за який встановлено вказані порушення, в акті перевірки не відображено.

Суд враховує, що обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач не зазначає підстав для зобов'язання відповідача здійснити нарахування адміністративно-господарських санкцій саме за 2012 рік.

Відповідно до Указу Президента України від 06.04.2011 року №386/2011 «Про затвердження Положення про Державну інспекцію України з питань праці» на Державну інспекцію з питань праці покладено обов'язок щодо здійснення державного нагляду та контролю за дотриманням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі громадськими організаціями інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, законодавства про зайнятість та працевлаштування інвалідів та проведення перевірок.

З метою контролю за виконанням нормативу робочих місць, відділення Фонду соціального захисту інвалідів також мають право в порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 «Про реалізацію ст. ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій, які використовують найману працю, щодо подачі ними звітів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

В пунктах 1,2,3 вказаного Порядку, зокрема, встановлено, що цей Порядок визначає механізм проведення відділеннями Фонду соціального захисту інвалідів перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні». Предметом проведення перевірки є: реєстрація роботодавців у відділеннях Фонду; подання роботодавцями до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання роботодавцями нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; сплата роботодавцями суми адміністративно-господарських санкцій та пені. Відділення Фонду за наказом його керівника може проводити планові та позапланові, виїзні та невиїзні перевірки.

Отже, суд вважає, що отримавши Акт перевірки Територіальної державної інспекції з питань праці у Луганській області, Фонд соціального захисту інвалідів мав право здійснити свою перевірку та розрахувати адміністративно-господарські санкції та пеню для пред'явлення відповідного позову до суду.

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що адміністративний позов задоволенню не підлягає.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 17, 87, 94, 98, 105, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДОНКУБ» про зобов'язання самостійно розрахувати та сплатити на користь Державного бюджету України в особі Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів за невиконання у 2012 році нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів адміністративно-господарські санкції в розмірі середньої річної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом у 2012 році та пеню за період з 16.04.2013 року - відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено 19 лютого 2014 року.

Суддя О.В. Солоніченко