Рішення

від 17.02.2014 по справі 334/10442/13-ц

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Дата документу 17.02.2014

Справа № 334/10442/13-ц

Провадження № 2/334/436/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2014 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя в складі:

головуючого судді Козлової Н.Ю.,

при секретарі Франчук Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ „Комбі-центр" в особі Цимбалової Євгенії Юхимівни про визнання договору недійсним та стягнення коштів

в с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до Ленінського районного суду м.Запоріжжя з позовом до ТОВ „Комбі-центр" в особі Цимбалової Євгенії Юхимівни про визнання договору №12/05 від 12.05.2010 року на обслуговування продавця нерухомості недійсним та стягнення коштів, які були виплачені позивачем в розмірі 19800 гривень, а також відшкодування моральної шкоди в розмірі 81900 гривень та витрати на послуги адвоката в сумі 1000 гривень.

В позові зазначено, що 12 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комбі-центр» в особі Цимбалової Є.Ю. був укладений договір № 12/05 про обслуговування продавця нерухомості. Предмет Договору складається з того, що позивач доручає, а відповідач по справі зобов'язується за винагороду надати комплекс послуг, які пов'язані з продажем 27/100 частки будинку розташованого по АДРЕСА_1, та належать позивачу на праві власності та підготовки повного пакету документів для продажу будинку.

Згідно п. 2.1.8. та п. 2.1.9. Договору, відповідач зобов'язаний був інформувати ОСОБА_1 про виконання будь-яких робіт, а також надавати йому іншу корисну інформацію та сприяти укладенню між ним та покупцем взаємовигідного договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості.

Згідно п. 3.1. Договору ціна пропозиції об'єкта складала 30 000 доларів США. Якщо ціна пропозиції змінюється, оформлюється додаткова згода за підписом сторін.

На цей час умови перелічені у Договорі не виконуються з 2010 року.

На час укладання Договору відповідач змусив ОСОБА_1 віддати йому всі оригінали документів на право власності будинку, та згідно п. 2.2.2. Договору позивач не мав права вступати в безпосередній контакт з покупцями, що позбавило можливості самостійного продажу будинку позивачем та порушило його права.

Протягом трьох років відповідач не показував будинок покупцям, оскільки ніяких документальних підтверджень цьому немає. Тому позивачеві не відомо, чи насправді будинок відвідували потенційні покупці, за яку ціну відповідач продавав будинок та на яку тему йшли переговори.

Відповідач мусив був укласти з позивачем договір про надання інформаційно-аналітичних послуг з протоколом надання інформації покупцю, які зазвичай укладають сторони при продажі нерухомості для підтвердження виконання своїх зобов'язань згідно основного Договору. Проте, ніякого договору позивач не підписував, а відповідач не повідомляв його про можливість та актуальність складання такого договору при звичайному договорі на право продажу нерухомого майна, що також є порушенням його прав.

Всі вимоги, які стосуються оплати послуг згідно п. З Договору позивач сплачував, проте своїх зобов'язань відповідач не виконав.

Таким чином, позивачем було вирішено розірвати договір з ТОВ «Комбі-центр», згідно п. 7.2. Договору, оскільки за три роки відповідачем не було виконано жодної умови Договору.

ОСОБА_1 надіслав відповідачу лист-претензію про розірвання договору та повернення йому грошових коштів, сплачених згідно з квитанцій, які йому були видані лише 10.08.2013 року представником відповідача з образами та лайкою на адресу позивача, проте відповіді на лист-претензію позивач не отримав. На поштовому відділенні йому повідомили, що відповідач відмовився отримувати листа, що приніс кур'єр, після чого, Цимбалова Є.Ю. дзвонила позивачу і брутальною лайкою пояснила, що до суду звертатися позивачу немає сенсу.

Такими діями відповідача, позивачу було спричинено моральну шкоду, яка виражається в тому, що позивач постійно зазнає душевні страждання через протиправну поведінку відповідача. Для повернення своїх грошей, позивачу необхідно витрачати свій особистий час, витрачати додаткові кошти на ведення судових справ. До цього часу ОСОБА_1 змушений працювати за кордоном, а його син ОСОБА_3 орендувати житло. Великі надії було покладено на продаж будинку, оскільки скрутне матеріальне положення сім'ї ОСОБА_1 і вимусило продавати цей будинок. Позивач затратив багато часу та клопоту в очікуванні того моменту, коли буде продано його об'єкт нерухомості. Вся ця ситуація виводить з рівноваги позивача та його родину, через що стосунки в сім'ї погіршуються разом зі станом здоров'я позивача.

Також, важливим фактором є те, що згідно звіту про незалежну оцінку майно позивача станом на 16 квітня 2013 року оцінюється в сумі 132 757, 00 гривень, що згідно курсу НБУ на дату оцінки дорівнює 16 615 доларів США. З вивчення ринку продажу нерухомості стало відомо, що на сьогоднішній день ймовірна максимальна ціна нерухомого майна ОСОБА_1 складає 20 000 доларів США.

Згідно умов договору, відповідач мав продати будинок позивача за фіксовану суму у розмірі 30 000 доларів США. На цей час будинок не проданий, і продати його є можливим лише за 20 000 доларів США. Тобто, позивач із-за невиконання зобов'язань відповідачем вже втратив 10 000 доларів США. На сьогоднішній день, згідно курсу НБУ це дорівнює 81 900 гривень. Саме в цю суму ОСОБА_1 оцінює завдану йому моральну шкоду.

Крім того, за захистом своїх прав позивач змушений був звернутися за допомогою до юриста та сплатив йому 1 000 гривень.

У судовому засіданні представник позивача, який діє за дорученням, копія якого є в матеріалах справи (а.с.5), підтримав факти, викладені у позові, просив суд задовольнити позов у повному обсязі, визнати договір №12/05 від 12.05.2010 року недійсним та стягнути з відповідача сплачені позивачем кошти в сумі 19800 гривень, моральну шкоду в розмірі 81900 гривень, 1000 гривень витрат на послуги адвоката та судовий збір.

Відповідач у судове засідання не з"явився, причини неявки суду не повідомив, заперечень на позов не надав, з заявою про розгляд справи у його відсутність до суду не звертався, про час і місце розгляду справи повідомлявся шляхом направлення йому рекомендованою кореспонденцією судових повісток про виклик до суду, але з поштових повідомлень вбачається, що судові повістки разом з копіями позовної заяви повернулися до суду за закінченням терміну зберігання.

За такими обставинами суд, зі згоди позивача суд у порядку ст. 224-226 ЦПК України ухвалює у справі заочне рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані у судовому засіданні письмові докази, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково виходячи з наступного:

Законом припускається можливість застосування судової форми захисту цивільних справ та інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Виходячи зі змісту та розуміння цієї норми Закону слід розуміти, що при тому існувало порушення цього права.

Представник позивача у судовому засіданні намагався довести суду, що саме діями відповідача були порушенні його права та інтереси.

По встановленим ЦПК України нормам (ст.. 60 ЦПК України), кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 ЦПК України.

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Статтями 525 - 527 ЦК України передбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст.ст. 615, 625 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

За нормами ст.. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Як було встановлено у судовому засіданні 12 травня 2010 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Комбі-центр» в особі Цимбалової Є.Ю. був укладений договір № 12/05 про обслуговування продавця нерухомості. Предмет Договору складається з того, що позивач доручає, а відповідач по справі зобов'язується за винагороду надати комплекс послуг, які пов'язані з продажем 27/100 частки будинку розташованого по АДРЕСА_1, та належать позивачу на праві власності та підготовки повного пакету документів для продажу будинку.

Згідно п. 2.1.8. та п. 2.1.9. Договору, відповідач зобов'язаний був інформувати ОСОБА_1 про виконання будь-яких робіт, а також надавати йому іншу корисну інформацію та сприяти укладенню між ним та покупцем взаємовигідного договору купівлі-продажу об'єкта нерухомості.

Згідно п. 3.1. Договору ціна пропозиції об'єкта складала 30 000 доларів США. Якщо ціна пропозиції змінюється, оформлюється додаткова згода за підписом сторін.

На цей час умови перелічені у Договорі не виконуються з 2010 року.

На час укладання Договору відповідач змусив ОСОБА_1 віддати йому всі оригінали документів на право власності будинку, та згідно п. 2.2.2. Договору позивач не мав права вступати в безпосередній контакт з покупцями, що позбавило можливості самостійного продажу будинку позивачем та порушило його права.

Протягом трьох років відповідач не показував будинок покупцям, оскільки ніяких документальних підтверджень цьому немає. Тому позивачеві не відомо, чи насправді будинок відвідували потенційні покупці, за яку ціну відповідач продавав будинок та на яку тему йшли переговори.

Відповідач мусив був укласти з позивачем договір про надання інформаційно-аналітичних послуг з протоколом надання інформації покупцю, які зазвичай укладають сторони при продажі нерухомості для підтвердження виконання своїх зобов'язань згідно основного Договору. Проте, ніякого договору позивач не підписував, а відповідач не повідомляв його про можливість та актуальність складання такого договору при звичайному договорі на право продажу нерухомого майна, що також є порушенням його прав.

Всі вимоги, які стосуються оплати послуг згідно п. З Договору позивач сплачував, проте своїх зобов'язань відповідач не виконав.

Таким чином, доведений є той факт, що відповідач істотно порушив умови договору, в наслідок чого позивач позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто на продаж будинку.

З цих підстав, у позивача виникло право розірвати укладений 12.05.2010 року договір з усіма наслідками, передбаченеми ч.5 ст.653 ЦК України, а саме вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.

Також, законом передбачено право позивача вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач сплатив відповідачу наступні грошові кошти: у 2010 році - 7 000 гривень за оформлення пакету документів для продажу будинку; у 2010 році - 3500 гривень за послугу по підготовці пакету документів для продажу будинку; у 2013 році - 5300 за оформлення пакету документів для продажу частки будинку; у 2013 році - 4000 гривень, послуга за підготовку документів до продажу будинку.

Даний факт підтверджується копіями платіжних документів (а.с.10) на суму 19800 гривень, які підлягають стягненню у відповідності до закону.

Вирішуючи питання про стягнення моральної шкоди суд виходив з наступного.

Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті.

Відповідно до розяснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральнихчи фізичних страждань,або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодуванняморальної (немайнової)шкодисуд визначає залежновід характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних,психічнихтощо),яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо).Зокрема,враховуються станздоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін,час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, при цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості і справедливості. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Необхідно зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позначених моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі, чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду, та з чого він при цьому виходить.

Приймаючи до уваги положення наведених вище розяснень та співвідношуючи їх з встановленими в судовому засіданні фактами, суд вважає, що моральна шкода не обґрунтована, доказів спричинення відповідачем моральної шкоди позивачам не надано, тобто відсутні документи, квитанції, чеки, або інша документація, підтверджуюча звернення позивачів до лікарні за медичною допомогою, щодо стану здоровя відносно саме даних фактів.

Позивач не надав суду доказів, у чому полягає моральна шкода. Не було неведено суду мотиви спричинення шкоди винними діями особи, причинного зв'язку між шкодою та протиправним діянням заподіювачів та зазначили лише загальні вимоги закону. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Крім того, позивач не надав суду відповідних доказів того, що він звертався до послуг адвоката, не було надано жодного доказу на підтвердження цих витрат, тому в частині відшкодування моральної шкоди та в частині стягнення витрат на правову допомогу слід відмовити за недоведеністю.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв»язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, шляхом стягнення з ТОВ „Комбі-центр" на користь ОСОБА_1 витрат за договором від 12.05.2010 року. Отже висновки суду узгоджуються із зібраними у справі доказами і не суперечать вимогам законодавства.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню судові витрати в розмірі 229,40 гривень, пропорційно сумі задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 224-226 ЦПК України, та у відповідності до ст. ст. 525,526,527,615,625,651,653,1167 ЦК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ТОВ „Комбі-центр" в особі Цимбалової Євгенії Юхимівни про визнання договору недійсним та стягнення коштів - задовольнити частково.

Визнати договір №12/05 від 12.05.2010 року на обслуговування продавця нерухомості недійсним.

Стягнути з ТОВ „Комбі-центр", яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул..Добролюбова будинок 3, код ОКПО 34407446, МФО 313827,ЗОД АППБ „АВАЛЬ", р/р 26004153061 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1 - 19800 гривень витрат за договором від 12.05.2010 року.

Стягнути з ТОВ „Комбі-центр", яке розташоване за адресою: м.Запоріжжя, вул..Добролюбова будинок 3, код ОКПО 34407446, МФО 313827,ЗОД АППБ „АВАЛЬ", р/р 26004153061 на користь ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_1, іпн: НОМЕР_1 - 229,40 гривень судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Ю.Козлова