Ухвала

від 11.02.2014 по справі 822/4347/13-а

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 822/4347/13-а

Головуючий у 1-й інстанції: Матущак В.В.

Суддя-доповідач: Ватаманюк Р.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Ватаманюка Р.В.

суддів: Залімського І. Г. Мельник-Томенко Ж. М.

при секретарі: Сокольвак Ю.В.

за участю:

представника позивача - Топалян Р.М.;

представника відповідача - Подлєвського О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубарт Плюс" на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рубарт Плюс" до Виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності про визнання протиправним та скасування рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до відповідача в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення № 245 від 09.09.2013 року.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 04.12.2013 року в задоволені адміністративного позову відмовлено повністю. Додатковою постановою від 13.12.2013 року судом вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить суд скасувати вказану постанову та прийняти нову про задоволення адміністративного позову.

В судовому засіданні представник позивача доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача заперечив проти апеляційної скарги.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що відповідно до направлення № 393 від 22.08.2013 року та плану перевірок головним спеціалістом КРВ виконавчої дирекції Хмельницького обласного відділення ФСС з ТВП 28.08.2013 року була проведена планова перевірка позивача за період з 01.04.2011 року по 30.06.2013 року з питань правильності нарахування, своєчасності і повноти сплати страхових внесків, інших платежів до Фонду, цільового та правильного витрачання страхових коштів. Під час проведеної перевірки були виявлені наступні порушення: за перевіряємий період новорічні подарунки видавались застрахованим особам, які в товаристві працюють за сумісництвом (порушено п. п.1, 3.4 "Порядку придбання та забезпечення дитячими новорічними подарунками дітей застрахованих осіб придбаних за рахунок коштів ФС з ТВП", який затверджений постановою правління ФСС з ТВП від 25.10.2007 року №48; видача путівки на санаторно-курортне лікування працівнику, який в товаристві працює за сумісництвом (порушено п. п. 4.2. "Порядку отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. № 12 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.04.2009 р. за № 339/16355).

Зважаючи на встановленні порушення заступником директора виконавчої дирекції обласного відділення Фонду було винесено рішення №245 від 09.09.2013 р. (далі Рішення №245) про повернення коштів Фонду та застосування фінансових санкцій за порушення законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, в якому було зазначено суму страхових коштів, які підлягають перерахуванню до бюджету Фонду в таких розмірах: неправомірно витрачена сума страхових коштів - 3906, 40 грн.; штраф в розмірі 50% неправомірно витрачених сум страхових коштів - 1953,20 грн. Всього - 5859,60 грн. Дане рішення було оскаржене в адміністративному порядку, проте відмовлено у задоволенні скарги.

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та на виконання вимог чинного законодавства.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з таких підстав.

Так, статтею 47 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що застраховані особи та члени їх сімей мають право на отримання санаторно-курортного лікування в порядку та на умовах визначених правлінням Фонду. На виконання вказаної норми Закону, Правлінням Фонду був розроблений "Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності", затвердженого постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25.02.2009 р. № 12.

Пунктом 4.2. Порядку №12 передбачено, що відповідно до рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємство, установа, організація, яке є основним місцем роботи застрахованої особи, видає путівку до санаторію в період відпустки, а до санаторію-профілакторію - в період відпустки, без відриву від виробництва, за умови часткового фінансування санаторію-профілакторію за рахунок коштів Фонду.

Пунктом 6.2. Порядку №12 передбачено, що сума витрат Фонду за путівки, що видані з порушенням цього Порядку, у тому числі не використані, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника. Враховуючи положення цього пункту, не була взята до заліку путівка видана товариством ОСОБА_4, яка працює по сумісництву, що підтверджується довідкою коледжу ДАТУ від 25.09.2013 року №708. А тому сума неправомірних витрат становить 3822,00 грн.

Крім того статтею 48 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що за рахунок коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням здійснюється також придбання дитячих новорічних подарунків, в порядку визначеному правління Фонду. На виконання вказаної норми Закону, правлінням Фонду був розроблений "Порядок придбання та забезпечення дитячими новорічними подарунками дітей застрахованих осіб придбаних за рахунок коштів ФСС з ТВП", який затверджений постановою правління ФСС з ТВП від 25.10.2007 року №48.

Пунктом 3.4. Порядку №48 передбачено, що видача новорічних подарунків застрахованим особам - найманим працівникам здійснюється за їх основним місцем роботи страхувальником.

Згідно п.4.2, Порядку №48 сума витрат Фонду за новорічні подарунки, які видані з порушенням цього Порядку, не приймається до заліку та відшкодовується за рахунок страхувальника.

Перевіркою було встановлено, що в 2011 році товариством було видано 4 новорічних подарунки працівникам, які працюють за сумісництвом на загальну суму 84, 40 грн., які є неправомірними витратами.

Частиною 1 ст. 50 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону, призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Пунктами 1, 2, ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" передбачено, що за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Наведені вище нормативно - правові акти свідчать про те, що перелічені вище матеріальні послуги надаються страхувальником лише за основним місцем роботи застрахованої особи.

Безпідставне посилання позивача що судом не встановлено чим визначається основне місце позивача, по-скільки такий висновок міститься в рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 21 Кодексу законів про працю (КЗпП) України, працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці шляхом укладання трудового договору на одному або одночасно на кількох підприємствах. Це дає змогу працівникам, крім основного трудового договору, укладати трудові договори про роботу за сумісництвом.

Статтею 48 КЗпП України передбачено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи понад п'ять днів.

Пунктом 1.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, передбачено, що при влаштуванні на роботу працівники зобов'язані подавати трудову книжку, оформлену в установленому порядку. У вказаній Інструкції також зазначено, що на осіб, які працюють за сумісництвом, трудові книжки ведуться тільки за місце основної роботи, так як відповідно до Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій, затверджений наказом Міністерства юстиції, Міністерством праці України, Міністерством фінансів України від 28.06.1993, № 43, працівник, який приймається на роботу за сумісництвом на інше підприємство, в установу, організацію повинен пред'явити власнику або уповноваженому ним органу паспорт.

Відтак суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що основним місцем роботи є підприємство, установа організація де перебуває трудова книжка працівника. Сумісництво не може бути основним місцем роботи, так як це є виконання працівником крім своєї основної роботи, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час (лист Міністерства праці та соціальної політики України від 16.01.2003 року №06/2-4/6).

Крім того, до матеріалів справи надано копію довідки №708 від 25.09.2013 року, виданої директором Коледжу Подільського державного аграрно-технічного університету Т.П. Муравка. Згідно зазначеної довідки, ОСОБА_4 працює на посаді викладача спеціалізованих предметів з 01.09.1994 року по даний час з педагогічним навантаженням - 16.5 годин на тиждень. Також представником відповідача надано копію пенсійного посвідчення останньої.

Щодо посилання позивач, що судом першої інстанції не досліджено кому конкретно були видані подарунки. В спростування такого посилання, до суду апеляційної інстанції відповідачем надано лист в.о. начальника управління Пенсійного фонду України в м. Кам'янець -Подільський, згідно якої ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_2 працюють без трудової книжки. ОСОБА_8 - дані про трудові відносини відсутні в грудні 2011 року із позивачем. Також надано список дітей працівників підприємства до 14 років наданий відповідачу товариством в якому містяться вище вказані працівники. Окрім того, надано список дітей працівників підприємства до 14 років ТзОВ "Кам'янець-Подільська птахофабрика" згідно якого представник позивача ОСОБА_2 як батько отримував подарунки.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було порушено вимоги Порядку №12 та Порядку №48, зокрема останнім було видано путівку на санаторно-курортне лікування та дитячі новорічні подарунки працівникам, які в товаристві працюють за сумісництвом.

Відповідно до п. 6.2 Порядку №12 та п. 4.2. Порядку №48 суми витрат Фонду, що видані з порушенням, не приймаються до заліку та відшкодовуються за рахунок страхувальника.

Відповідальність за порушення встановленого порядку використання страхових коштів передбачена ст. 30 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням", а саме: страхувальники та інші отримувачі страхових коштів у разі порушення порядку використання страхових коштів відшкодовують Фонду в повному обсязі неправомірно витрачену суму страхових коштів та/або вартість наданих соціальних послуг і сплачують штраф у розмірі 50 відсотків такої суми.

Щодо посилання позивача, що перевірка була проведена незаконно, колегія суддів зважає на наступне.

Як сліду з матеріалів справи та не заперечується позивачем, що перевіряючого було допущено до перевірки і перевірка відбулась.

В тому разі, коли позивач не скористався правом недопущення до перевірки і вона була проведена, позивач має право оскаржити рішення органу державної податкової служби, прийняте за результатами перевірки, з підстав невідповідності саме цього рішення закону чи компетенції органу Фонду. Відтак, таке посилання безпідставне, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що оскаржуване рішення прийняте на підставі та на виконання вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті рішення суду з одних лише формальних підстав.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Рубарт Плюс" залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 грудня 2013 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 18 лютого 2014 року .

Головуючий Ватаманюк Р.В.

Судді Залімський І. Г.

Мельник-Томенко Ж. М.