Рішення

від 18.02.2014 по справі 919/18/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року справа № 919/18/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтез-Трейд",

ідентифікаційний код 35409418

(95004, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, будинок 5, кВ. 83)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей»,

ідентифікаційний код 23011182 (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10)

про стягнення 19261,54 грн,

Суддя О.С. Погребняк

За участю представників:

Позивач (ТОВ "Сінтез-Трейд") - Юр'єв Ю.Ю., довіреність від 17.01.2014;

Відповідач (ТОВ " Горсєй") - не з'явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сінтез-Трейд» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей» про стягнення 19261,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки плівки №15 від 07.06.2011 в частині належного та своєчасного внесення оплати.

Ухвалою від 10.01.2014 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У судове засідання 18.02.2014 відповідач явку уповноважених представників не забезпечив, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, за адресою, яка визначена в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, буд. 10) , про причини нез'явлення не сповістив.

Згідно з пунктом 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі, якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Суд звертає увагу на той факт, що поштова кореспонденція відповідача, яка направлялась судом адресу, визначену в Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців поверталась відправнику з відміткою пошти про неможливість вручення за закінченням терміну зберігання.

Згідно зі статтею 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до частини 1 пункту 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, а нез'явлення їх представників не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність за наявними в справі матеріалами, в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського процесуального кодексу України: не надав господарському суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Розглянувши матеріали справі, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

07.06.2011 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Синтез-Трейд" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Горсей" (покупець) був укладений договір поставки №15 (надалі Договір, арк. с. 28-29).

Відповідно до п. 1.1. цього договору, Продавець продає, а Покупець покупає клей та плівку (надалі - Товар).

Ціна товару визначається відповідно до виставленого рахунку (п. 2.1 Договору). На кожну партію товару сторони оформлюють накладні. (п. 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.2, 33 Договору передача продукції оформлюється накладною, яка містить інформацію про асортимент та вартість отриманої продукції. Ціни при поставці кожної партії товару можуть корегуватися продавцем. Право власності на партію товару переходить покупцю з моменту отримання товару та відмітки про це в накладній продавця.

Згідно з п. 3.5 Договору покупець зобов'язаний підтвердити поставку товару підписом відповідальної особи з накладенням печатки (штампу) покупця в накладній або зазначенням паспортних даних покупця у випадку, якщо він є суб'єктом підприємницької діяльності.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами витратної накладної (п. 4.1 Договору).

Згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставив товар на суму 9683,10 грн, що підтверджується витратною накладною №РН-0000072 від 24.06.2011 (а.с. 24).

У зв'язку з чим, позивачем було виставлено рахунок-фактуру від 23.06.2011 на суму 9683,10 грн (а.с.с 23) відповідачеві. Означений рахунок дійсний для оплати до 29.06.2011.

Також судом встановлено, що відповідачем було повернуто товару на суму 3384,82 грн, що підтверджується видатковою накладною №РН-0000143 від 31.08.2011 (а.с. 25).

Свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано лише частково у розмірі 1750,1 грн, що підтверджується банківськими виписками (а.с. 33-34) платежами від 08.08.2011 на суму 1000,10 грн та 750 грн від 04.10.2011, у зв'язку з чим його заборгованість перед позивачем з оплати товару склала 4548,18 грн.

01.08.2013 позивач звернувся до відповідача з вимогою про погашення заборгованості за договором поставки №15 від 07.06.2011 (а.с. 30-31).

Однак, доказів наявності відповіді відповідача позивачеві суду не представлено.

Несплата заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 4548,18 грн. стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення вказаної суми заборгованості, а також процентів за користування коштами у сумі 14713,36 грн у розмірі 0,5% за кожен день відповідно до представленого розрахунку (а.с. 3).

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманого за договором товару, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Оплата товару покупцем здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника протягом 10 календарних днів з дати підписання сторонами витратної накладної (п. 4.1 Договору).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач передав товар відповідачеві належним чином, проте, вартість отриманого товару в повному обсязі не була сплачена відповідачем.

Відповідачем не представлено доказів оплати заборгованості у розмірі 4548,18 грн.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі викладеного, у зв'язку з тим, що докази погашення відповідачем наявної заборгованості відсутні, суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 4548,18 грн. такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просить стягнути з відповідача суму процентів за користування коштами у сумі 14713,36 грн. за представленими ним розрахунками (арк.с. 3).

З цього приводу суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з пунктом 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно з п. 7.3 Договору за порушення строків оплати, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми несплаченого товару за кожен день прострочення.

Відповідно до статей 3-4 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, встановленому за погодженням сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд вважає його таким, що не відповідає положенням пункту 6 статті 232 Господарського кодексу України, тому судом зроблено власний розрахунок, з урахуванням означених положень закону, а також здійснених відповідачем виплат - 08.08.2011 у сумі 1000,10 грн., 04.10.2011 - у сумі 750,00 грн, а також повернення товару 31.08.2011, відповідно до якого сума пені, яка підлягає стягненню з відповідача склала 493,28 грн .

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума основного боргу - 4548,18 грн, а також пеня - 439,28 грн., а всього 4987,46 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Горсей», ідентифікаційний код 23011182 (99029, м. Севастополь, вул. Соловйова, 10) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Сінтез-Трейд", ідентифікаційний код 35409418 (95004, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Лермонтова, будинок 5, кВ. 83) суму основного боргу - 4548,18 грн, пеню - 439,28 грн., всього 4987,46 грн (чотири тисячі дев'ятсот вісімдесят сім грн. 46 коп), а також судовий збір в сумі 493,28 грн. (чотириста дев'яносто три грн. 28 коп .).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 20.02.2014

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом помічник судді І.О. Кузьміна 20.02.2014

919/18/14/3776/14