Рішення

від 19.02.2014 по справі 903/92/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2014 р. Справа № 903/92/14 за позовом прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі підприємства Маневицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 42)

до державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство", м. Володимир-Волинський,

про стягнення 24 538,97 грн.,

Суддя Якушева І.О.,

при секретарі судового засідання Хомич О.В.

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з.

В судовому засіданні взяла участь прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури м. Луцька Нагорнюк І.Б. (дов. № 98-5112 вих. 13 від18.09.2013р.)

Суть спору: прокурор в інтересах позивача в позовній заяві просить стягнути з відповідача 24538,97 грн., з них: 23 960 грн. заборгованості за переданий за видатковою накладною № 98 від 05.03.2013р. товар (крісло театральне 3-місне), 578,97 грн. процентів річних за період з 05.03.2013р. по 23.12.2013р.

На обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на невиконання відповідачем зобов'язань щодо повного та своєчасного розрахунку за переданий на підставі накладної товар.

Прокурор в судовому засіданні позовні вимоги підтримав.

Позивач та відповідач повноважних представників в судове засідання не направили.

Враховуючи те, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути спір за відсутності представників сторін, зважаючи на те, що сторони належним чином були повідомлені про судовий розгляд, за наявними у справі матеріалами згідно з положеннями статті 75 Господарського процесуального кодексу України. Факт належного повідомлення позивача та відповідача про судовий розгляд підтверджується поштовими повідомленням про те, що ухвали суду представники обох сторін отримали 10.02.2014р.

Відповідач 14.02.2014р. через канцелярію суду подав письмові пояснення від 12.02.2014р. № 01/34, в яких просить у задоволенні позову про стягнення 24538,97 грн. відмовити, посилаючись на таке:

- згідно з накладною № 98 від 05.03.2013р. підприємство Маневицької виправної колонії №42 передало ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" продукцію - крісла театральні в кількості двадцять штук на загальну суму 23960 грн.

Між відповідачем та позивачем не було укладено жодного договору купівлі-продажу товару на зазначену суму, адміністрація ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" не зобов'язувалась сплачувати за відвантажений товар.

Оскільки між сторонами не було досягнуто згоди з усіх істотних умов договору та не було дотримано встановленої законом письмової форми правочину, кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала.

Майно, передане позивачем згідно з накладною № 98 від 05.03.2013 року, відповідач набув безпідставно, а тому воно на підставі ст.1212 Цивільного кодексу України підлягає поверненню позивачу.

Позивач не звертався до відповідача з проханням повернути відвантажений ним товар, проте адміністрація ДП «Володимир- Волинського лісомисливського господарства» готова повернути позивачу безпідставно набуте майно.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, господарський суд

в с т а н о в и в:

за видатковою накладною № 98 від 05.03.2013р. через Николюка В.В., який діяв на підставі довіреності № 18 від 28.02.2013р., підприємство Маневицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області № 42 передало відповідачу - ДП "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" товар (крісло театральне 3-місне) на загальну суму 23960 грн.

Видаткова накладна № 98 від 05.03.2013р. містить підписи представників сторін, скріплена печаткою позивача , є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", відповідає вимогам статті 9 названого Закону і Положенню про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, фіксує факт здійснення господарської операції, є підставою виникнення обов'язку розрахуватися за отриманий товар.

У відповідності із ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені актами, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки.

Відповідно до цього цивільні права і обов'язки виникають з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

В даному випадку між сторонами у справі було укладено договір купівлі-продажу шляхом підписання видаткової накладної № 98 від 05.03.2013р.

За таких обставин доводи відповідача про безпідставність набуття майна не заслуговують на увагу, скільки товар було передано на підставі договору купівлі-продажу, укладеного шляхом підписання видаткової накладної № 98 від 05.03.2013р.

Претензією №97 від 31.05.2013р. позивач звертався до відповідача з проханням перерахувати заборгованість за товар, але відповідач вимоги не виконав.

У зв'язку з цим позивач звернувся з позовом до суду.

У відповідності із ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 526, 599, 655 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно із ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, оскільки між сторонами у справі не було укладено письмового договору купівлі-продажу, а у видатковій накладній № 98 від 05.03.2013р. не було визначено конкретного строку оплати товару, перебіг строку виконання грошового зобов'язання відповідача починається з моменту прийняття товару.

Однак, відповідач, отримавши товар, не оплатив його, заборгованість становить 23960 грн.

Доказів, які б спростовували цю заборгованість, або доказів її оплати відповідач суду не надав.

З огляду на викладене, вимога про стягнення з відповідача 23960 грн. заборгованості за товар, переданий на підставі видаткової накладної № 98 від 05.03.2013р., обґрунтована і підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного Кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

До позовної заяви прокурором додано розрахунок, згідно з яким позивачем нараховано 578,97 грн. процентів річних за період з 05.03.2013р. по 23.12.2013р. (23960*3%/365*294=578,97 грн.)

Відповідно до п. 1.7. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача процентів річних підлягає до задоволення за період з 06.03.2013р. по 23.122013р. на суму 577,01 грн., виходячи з розрахунку: 23960х 3%/365 х293=577,01 грн.

В позові про стягнення з відповідача 1,96 грн. процентів річних (578,97 - 577,01) слід відмовити.

У зв'язку із частковим задоволенням позову на відповідача відповідно до ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід покласти судові витрати по справі.

Керуючись ст.ст. 11, 526, 599, 625, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 44, 49, ст.ст.82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 130, р/р 2600592787 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 00991516) на користь підприємства Маневицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області № 42 (46000, Волинська область, смт. Маневичі, вул. К.Маркса, 25, код ЄДРПОУ 08679669, р/р 26009702833906 в "Райффайзен Банк Аваль" м. Київ, МФО 380805, ІПН 086796703058) 23 960 грн. заборгованості, 577 грн. 01 коп. процентів річних.

3. Стягнути з державного підприємства "Володимир-Волинське лісомисливське господарство" (44700, Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Ковельська, 130, р/р 2600592787 в АБ «Укргазбанк», МФО 320478, код ЄДРПОУ 00991516) в доход державного бюджету (отримувач коштів - УДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код за ЄДРПОУ - 38009628, банк отримувача - ГУДКСУ у м. Луцьку Волинської області, код банку отримувача (МФО) - 803014, рахунок отримувача - 31219206783002, код класифікації доходів бюджету - 22030001 "Судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050)", призначення платежу "Судовий збір, за позовом прокурора Маневицького району в інтересах держави в особі підприємство Маневицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України у Волинській області (№ 42), господарський суд Волинської області, код ЄДРПОУ 03499885") 1827 грн. витрат, пов'язаних з оплатою судового збору.

4. В позові про стягнення 1 грн. 96 коп. процентів річних відмовити.

Повне рішення складено: 21.02.2013р.

Суддя І. О. Якушева