Рішення

від 18.02.2014 по справі 914/2/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.02.2014 р. Справа № 914/2/14

За позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІРО», м.Львів,

до відповідача: Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», м.Львів,

про стягнення 63' 290,75 грн.

Суддя Яворський Б.І.

при секретарі Квик Т.І.

Представники:

від позивача: Прокоп Ю.Р.

від відповідача: Поліщак Р.В.

На розгляд господарського суду Львівської області Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛІРО» подано позов до Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» про стягнення 63' 290,75 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2014р. порушено провадження у справі, яку призначено до розгляду на 28.01.2014р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. У судовому засіданні 11.02.2014р. оголошувалася перерва.

У судовому засіданні 18.02.2014р. представник позивача подав письмову заяву про зменшення розміру позовних вимог, у якій просив стягнути з відповідача 9' 548,65 грн. - пені та 3' 711,15 грн. - 3% річних. Позовні вимоги підтримав з урахуванням даної заяви, просив позов задоволити.

У судовому засіданні 18.02.2014р. представник відповідача підтримав позицію відображену у відзиві та клопотанні про застосування позовної давності. Зокрема, пояснив, що основна сума заборгованості у сумі 49' 887,00 грн. погашена 24.01.2014р., проти стягнення 3% річних у сумі 3' 711,15 грн. не заперечив. Щодо стягнення пені у сумі 9' 548,65 грн. просив застосувати позовну давність і відмовити у задоволенні даної вимоги.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

23.02.2011р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням «Львівська залізниця» (покупець, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ліро» (постачальник, позивач у справі) було укладено договір поставки (надалі по тексту - договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця товар в асортименті та кількості відповідно до специфікації №1, що є додатком №1 до договору. Найменування товару - засіб мийний синтетичний порошкоподібний «Сармат-Автомат» (п.1.2 договору). Оплата за поставлений товар по даному договору проводиться покупцем протягом 60 банківських днів після дати поставки товару (п.6.1 договору). У разі несвоєчасної оплати за поставлений товар покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від його вартості за кожен день прострочення (п.9.4 договору). Також сторони підписали додаток №1 до договору - специфікацію №1у якому зазначено продукцію - засіб мийний синтетичний порошкоподібний «Сармат-Автомат» на загальну суму 99' 887,80 грн.

Протягом березня 2011р. позивач здійснював поставку товару відповідачу, що підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними. Зокрема, 02.03.2011р. - на суму 12' 221,64 грн., 04.03.2011р. - на суму 45'470,00 грн., 09.03.2013р. - на суму 22'189,36 грн. та на суму 20'006,80 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату поставленного товару.

01.01.2013р. сторони підписали акт звірки взаємних розрахунків, відповідно до якого сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 49'887,80 грн.

18.12.2013р. товариство звернулося з позовом до суду про стягнення з ДТГО «Львівська залізниця» 49' 887,80 грн. - основної заборгованості, 9' 548,65 грн. - пені та 3' 854,30 грн. - 3% річних.

24.01.2014р. відповідач оплатив позивачу 49'887,80 грн. - решта суми заборгованості за договором поставки.

При прийнятті рішення суд з наступного.

Згідно із ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 712 ЦК України).

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки 24.01.2014р. відповідач оплатив позивачу 49' 887,80 грн. - решта суми заборгованості за договором поставки, провадження у цій частині слід припинити у зв'язку з відсутністю предмета спору.

Згідно із ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У статті 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Перебіг строку виконання відповідачем обов'язку по оплаті поставленого товару за кожною з видаткових накладних відповідно до п.6.1 договору настав протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Проте, такий обов'язок по оплаті поставленого товару в повному обсязі відповідачем виконаний не був і позивач правомірно нарахував пеню за порушення зобов'язання. Відповідач не заперечив проти того, що ним було порушено строк сплати вартості поставленого товару, однак просив застосувати строк позовної давності до даної вимоги і на цій підставі відмовити у її задоволенні.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст.256 ЦК України). Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ст.258 ЦК України). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ст.261 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст.267 ЦК України).

У пункті 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 банківських днів після дати поставки товару. Саме від дати поставки потрібно рахувати строк у 60 банківських днів для оплати та один рік позовної давності після закінчення таких 60 днів для звернення за захистом свого права. Натомість позивач звернувся до суду з позовом аж 18.12.2013р., тобто після закінчення строку позовної давності.

Позивач зазначає, що залізниця 01.01.2013р. підписала акт звірки, у якому визнала суму основної заборгованості, у зв'язку з чим на підставі ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності був перерваний.

З даного приводу суд відзначає наступне.

Пленум Вищого господарського суду України у п.4.4.1 постанови «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. №10 звертає увагу, що господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно були вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу. Визнання боржником основного боргу, саме по собі не є доказом визнання ним також і додаткових вимог кредитора (зокрема, неустойки, процентів за користування коштами) і не може вважатися перериванням перебігу позовної давності.

Підписання сторонами акту звірки відбулося уже після закінчення строку позовної давності для звернення з позовом про стягнення пені, до того ж акт звірки стосувався тільки основної суми заборгованості, а тому твердження позивача щодо правомірності стягнення пені суд вважає безпідставними і відмовляє у задоволенні даної позовної вимоги.

З урахуванням заяви про зменшення позовних вимог товариство на підставі ст.625 ЦК України просить стягнути з відповідача 3' 711,15 грн. - відсотків за користування коштами. Останній не заперечує проти правомірності нарахування даної суми.

Згідно із ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи зазначене вище, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.

Відповідно до ст.49 ГПК України судовий збір покладається на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.11, 256, 258, 261, 264, 267, 509, 526, 530, 610, 712 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст. 3, 12, 33, 34, 44, 49, 80, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця» (79007, м. Львів, вул.Гоголя,1 ідентифікаційний код ЄДРПОУ 010599013025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліро» (79024, м.Львів, вул. Молочна,15А, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 35577914) 3'711,15 грн. - три відсотки річних за користування чужими коштами та 1' 720,50 грн. - сплаченого судового збору.

3. Припинити провадження у справі щодо стягнення 49' 887,80 грн. - основної заборгованості.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до ст.116 ГПК України.

У судовому засіданні 18.02.2014р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст складений та підписаний 21.02.20143р.

Суддя Яворський Б.І.