Ухвала

від 25.12.2013 по справі 1915/5312/12

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 1915/5312/12Головуючий у 1-й інстанції Базан Л.Т. Провадження № 11/789/256/13 Доповідач - Комендат Р.Т. Категорія - ч.2 ст.286 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 грудня 2013 р. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Комендата Р.Т.

суддів - Тихої І. М., Свачія І. М.,

за участі прокурора Семенця О.А.,

потерпілого ОСОБА_1,

представників потерпілого ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_3 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року,-

Цим вироком

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Коришилів Зборівського району Тернопільської області та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, раніше не судимого,

визнано винним і засуджено за ч.2 ст.286 КК України на 4 роки позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 2 роки.

Строк відбування призначеного судом ОСОБА_3 покарання рахується з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину на загальну суму 86 368 грн. (54 200 грн., що були відшкодовані ним ОСОБА_5, 2 168 грн. - ОСОБА_6 та вартості пошкоджень автомобіля «Део Нексія» - 30 000 грн.) - залишено без розгляду, роз'яснено при цьому право потерпілого звернутись з даним цивільним позовом до суду в цій його частині в порядку цивільного судочинства.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 до ОСОБА_3 в частині стягнення завданої внаслідок злочину моральної шкоди на загальну суму 100 000 грн. - задоволено частково - стягнуто із засудженого ОСОБА_3 в користь потерпілого ОСОБА_1 50 000 грн. на відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди. В задоволенні решти позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди - відмовлено.

Цивільний позов прокурора Тернопільського району в інтересах держави в особі головного фінансового управління ТОДА про стягнення з ОСОБА_3 витрат на лікування потерпілого від злочину на суму 1 408 грн. - задоволено - стягнуто із засудженого ОСОБА_3 1 408 грн. в користь фінансового управління ТОДА: р/р 31414544700001, код ЄДРПОУ 23587539, МФО 838012, одержувач - обласний бюджет Тернопільської області 24060300.

Стягнуто із засудженого ОСОБА_3 2 461 грн. судових витрат.

Долю речових доказів - вирішено.

Згідно вироку суду, 18 листопада 2010 року близько 17 год. 30 хв. ОСОБА_3 як водій в порушення вимог п.2.9 «а» Правил дорожнього руху України, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та в порушення вимог п.п. 31.1, 31.4, 31.4.1 а, 31.4.2 г, 31.4.5 а та г ПДР України керуючи технічно несправним автомобілем марки «DAEWOO NEXIA», д.н.з. НОМЕР_1, рухався центральною авто дорогою «Доманове-Ковель-Чернівці-Тереблече» у напрямку до м. Тернополя.

Проїжджаючи 329 км зазначеної автомобільної дороги в населеному пункті смт.В.Березовиця Тернопільського району, ОСОБА_3 як водій, в порушення вимог п.12.4 ПДР України, рухався транспортним засобом з швидкістю більше 60 км/год. лівою смугою, наближаючись при цьому до транспортних засобів, що зупинились перед перехрестям на заборонений сигнал світлофора.

При відсутності будь-яких причин технічного характеру, які б завадили підсудному ОСОБА_3 як водію діяти у відповідності до вимог ПДР України, останній в порушення вимог п.п.1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху») 12.3, 12.4, а також 1.5 ч.1, 11.4 ПДР України, будучи об'єктивно спроможним виявити попутні транспортні засоби, що зупинились, не вжив заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, а змінив напрямок руху, виїхавши при цьому через подвійну суцільну лінію на призначений для зустрічного руху бік дороги.

Порушивши Правила дорожнього руху України, підсудний ОСОБА_3 як водій, допустив зіткнення керованим ним автомобілем марки «DAEWOO NEXIA» із автомобілем марки «HONDA HR-V», д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_5, який при виявленні небезпеки для руху - появі на його смузі руху зустрічного автомобіля, негайно вжив заходів для зменшення швидкості та зупинки, однак уникнути контактування транспортних засобів не зміг. Унаслідок зіткнення зазначених автомобілів, автомобіль «НONDA HR-V» відкинуло на зустрічну - ліву смугу руху в напрямку м .Тернополя, якою в той час розпочав рух автомобіль «КІА Sportage» під керуванням ОСОБА_6, в результаті чого відбулось зіткнення також із цим автомобілем.

Під час зіткнення автомобілів «DAEWOO NEXIA» та «HONDA HR-V», пасажир автомобіля «DAEWOO NEXIA» ОСОБА_1 отримав тілесні ушкодження у вигляді відкритої черепно-мозкової травми у вигляді перелому передньої і задньої стінок лобної пазухи, що поширюється на основу черепа в ділянці передньої черепної ямки та забою речовини головного мозку, переломів кісток лицевого черепа (внутрішньої стінки правої орбіти, зовнішньої стінки лівої верхньощелепної пазухи) і рани верхньої губи. Отримана ОСОБА_1 травма голови за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння належить до тяжких тілесних ушкоджень.

Порушення ОСОБА_3 як водієм вимог п.п. 1.10 (в частині визначення поняття «перешкода для руху») 12.3, 12.4, а також 1.5 ч.1, 11.4 Правил дорожнього руху України перебуває у прямому причинному зв'язку із зіткненням транспортних засобів і спричиненням потерпілому ОСОБА_1 тяжких тілесних ушкоджень, а автомобілям - технічних пошкоджень.

- засуджений ОСОБА_3 у зміненій апеляції просить вирок суду першої інстанції змінити, у зв'язку із невідповідністю призначеного судом суворості покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого та застосувати до нього ст.75 КК України без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Також вказує, якщо суд апеляційної інстанції прийде до переконання, що він винен у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, то при призначенні міри покарання необхідно врахувати те: що злочин він вчинив вперше, який не є умисним і відноситься до категорії злочинів вчинених з необережності, раніше не судимий, молодий вік, незадовільний стан здоров'я, по місцю проживання та роботи характеризується позитивно, з початку порушення кримінальної справи своїх показів не міняв, зобов'язується потерпілому відшкодувати шкоду в повному об'ємі, тяжких наслідків для потерпілого не наступило, з часу вчинення злочину пройшло 3 роки і він втратив суспільну небезпеку, а також думку потерпілого - не позбавляти його волі.

Крім цього, просить виключити з обвинувачення та вироку посилання, як на обтяжуючу покарання обставину, а саме «вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння», так як ця обставина нічим та ніким не підтверджується, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_7 стверджували, що він спиртного не вживав і був тверезий, однак суд у вироку зазначає, що він перебував у стані алкогольного сп'яніння і вказав це як обтяжуючу вину обставину.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення апелянта - засудженого ОСОБА_3, який визнав вину у пред'явленому йому обвинуваченні та захисника його інтересів - адвоката ОСОБА_4, які в судових дебатах, а засуджений в останньому слові підтримали змінену апеляцію подану ОСОБА_3 з підстав викладених у ній та просять вказаний вирок суду першої інстанції змінити та застосувати ст.75 КК України - звільнивши засудженого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням без позбавлення права керування транспортними засобами, потерпілого ОСОБА_1 та представника його інтересів - адвоката ОСОБА_2, які вважають апеляцію засудженого безпідставною, оскільки він протягом 3-ох років не визнав вини та ухилявся від відшкодування шкоди, в даний час перерахував через почтовий переказ 5000 грн. і таким чином намагається зробити вигляд про відшкодування шкоди завданої злочином, а тому вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, перевіривши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляції, колегія суддів приходить до висновку, що вона до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Що стосується призначеного судом першої інстанції покарання засудженому ОСОБА_3, то відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України суд врахував те, що засуджений вчинив злочин, який відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, фактичних обставин справи, з яких слідує, що засуджений після вчинення злочину, з місця ДТП втік, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності за місцем проживання та попереднім місцем роботи характеризується з позитивної сторони, при цьому пом'якшуючих покарання обставин не встановлено, а також обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину в стані алкогольного сп'яніння та думку потерпілого ОСОБА_1, який наполягав на суворій мірі покарання, що пов'язане з позбавленням волі та позбавленням права керування транспортними засобами ОСОБА_3

Таким чином, суд першої інстанції врахував вимоги закону щодо поняття покарання та його мети, а також загальні засади призначення покарання та призначив покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України - у виді позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами.

Також колегія суддів не може погодитись з підставами апеляційної скарги засудженого ОСОБА_3, оскільки вирок суду першої інстанції відповідно до ст.323 КПК України (в редакції 1960 року) є законним та обґрунтованим, побудованим на доказах, які були встановлені в ході досудового слідства і розглянутих в судовому засіданні.

В ході досудового та судового розслідування в суді першої інстанції ОСОБА_3 вину не визнавав та стверджував про те, що на момент ДТП знаходився на задньому сидінні зліва - за спиною водія автомобіля «DAEWOO NEXIA», а свідок ОСОБА_7 біля нього з правого боку. За кермом автомобіля знаходився ОСОБА_1

Вина ОСОБА_3 доведена, а дане твердження засудженого повністю спростовано сукупністю таких доказів, зібраних в ході досудового та судового слідства.

Потерпілий ОСОБА_1 в ході досудового та судового слідства в суді першої інстанції показав, що дійсно до смт. Дружба Теребовлянського району за кермом автомобіля перебував він, а після цього, коли в автомобіль сіла пасажир ОСОБА_7, то за кермо сів ОСОБА_3, а він - ОСОБА_1 пересів на заднє сидіння пасажира - з правої сторони, зліва від нього сіла ОСОБА_7

На момент ДТП, він знаходився на вказаному сидінні пасажира і залишався на ньому до приїзду карети швидкої допомоги, у яку і був поміщений саме з цього сидіння і даний факт можуть підтвердити свідок ОСОБА_7 та інші особи, які знаходились на місці ДТП.

В ході досудового слідства свідок ОСОБА_7 дала пояснення, які в деталях співпадають з поясненнями потерпілого ОСОБА_1, в тому числі дані нею під час ставки віч-на-віч з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 95-99, 137-139) щодо обставин ДТП.

Дані пояснення свідка ОСОБА_7 було оголошено в ході судового слідства в суді першої інстанції та дано їм належну оцінку у зв'язку з неможливістю допитати її в суді, оскільки вона знаходиться в США.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив, що під час ДТП, яка мала місце 18.11.2010 року в смт. В.Березовиця був її очевидцем та потерпілим, оскільки в ході даної події був пошкоджений його автомобіль «Honda HR-V». Свідок також ствердив, що за кермом автомобіля «DAEWOO NEXIA» знаходилась особа схожа на підсудного ОСОБА_3 Лице цієї особи було в крові, а сама особа знаходилась у стані алкогольного сп'яніння. На його запитання та інших свідків водій автомобіля «DAEWOO NEXIA» самостійного вийшов із-за керма і сказав, що не потребує сторонньої допомоги і через кілька хвилин зник з місця події. На задньому сидінні цього автомобіля зліва знаходилась дівчина, ноги якої затисло між сидіннями водія та пасажира, а праворуч на задньому сидінні знаходився ОСОБА_1, якого забрала карета швидкої допомоги прямо з автомобіля. Свої покази ОСОБА_5 підтвердив під час ставки віч-на-віч з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 144-147).

Аналогічні покази свідку ОСОБА_5, в ході судового слідства суду першої інстанції дали свідки ОСОБА_8 та ОСОБА_6 підтвердивши їх на ставці віч-на-віч з ОСОБА_3 (т.1 а.с. 148-151, 140-143).

Обставини ДТП було відтворено за участі свідка ОСОБА_8 та складено протокол з план-схемою до нього від 23.01.2012 року (т.1 а.с.171-174).

З показів свідка ОСОБА_9 даних ним в ході судового слідства суду першої інстанції встановлено, що 18.11.2010 року, він як фельдшер у складі бригади швидкої медичної допомоги №7 м.Тернополя прибув близько 17 год. 30 хв. в смт. Березовиця на місце ДТП. Відчинивши дверки автомобіля «DAEWOO NEXIA», який мав значні механічні пошкодження передньої частини, він та інші працівники бригади побачили на задньому пасажирському сидінні праворуч молодого хлопця, який перебував у стані ступору, вони витягли його з салону та завели в автомобіль швидкої медичної допомоги. В подальшому його - потерпілого ОСОБА_1 було госпіталізовано в обласну клінічну лікарню з діагнозом ЗЧМТ, струс головного мозку, забійної рани верхньої губи. За результатами виїзду було складено виїзну медичну карту. Зі слів присутніх на місці ДТП людей, свідок ОСОБА_9 дізнався про те, що цим автомобілем керував знайомий потерпілого, який втік з місця події.

Таким чином, всі без виключення свідки у справі ствердили про те, що потерпілим у даному ДТП був ОСОБА_1, який знаходився на задньому правому пасажирському сидінні автомобіля «DAEWOO NEXIA», спростувавши намагання засудженого ОСОБА_3 довести те, що саме він знаходився на задньому пасажирському сидінні вказаного автомобіля, але не з правої, а з лівої сторони.

Свідок ОСОБА_7 та інші свідки однозначно вказали, що на задньому сидінні зліва знаходилась свідок ОСОБА_7, ноги якої були затиснуті між сидіннями і вони допомогли їй вийти з салону автомобіля, а не ОСОБА_3, який на момент ДТП знаходився за кермом автомобіля «DAEWOO NEXIA».

Також свідки та потерпілий дають однакові покази про те, що водій автомобіля «DAEWOO NEXIA» був одітий в куртці чорного кольору, джинсових штанах і туфлях, що співпадає з тим, як був одітий саме ОСОБА_3, а не ОСОБА_1

Відповідно до ч.1 ст.65 КПК України доказами в кримінальній справі є всякі фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку орган дізнання, слідчий і суд встановлюють наявність або відсутність суспільно небезпечного діяння, винність особи, яка вчинила це діяння, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частина друга цієї статті регламентує, що ці дані встановлюються: показаннями свідка, показаннями потерпілого, показаннями підозрюваного, показаннями обвинуваченого, висновком експерта, речовими доказами, протоколами слідчих і судових дій, протоколами з відповідними додатками, складеними уповноваженими органами за результатами оперативно-розшукових заходів, та іншими документами.

Як встановлено з матеріалів кримінальної справи в ході досудового та судового слідства, відповідно до чинного кримінально-процесуального закону, здобуто достатньо беззаперечних доказів, які доводять вину ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.286 КК України, зокрема:

- як вбачається із досліджуваної частини висновку експерта №1714 від 24.10.2011 року, якою визначався механізм та тяжкість тілесних ушкоджень отриманих 18.11.2010 року ОСОБА_1, серед іншої медичної документації, було досліджено і медичну карту №02/11397 стаціонарного хворого нейрохірургічного відділення КУТОР «Тернопільська університетська лікарня» ОСОБА_1 ;

- всі виявлені в салоні автомобіля «DAEWOO NEXIA» сліди крові придатні для ідентифікації по них особи та місця її розташування в автомобілі досліджені експертною установою з відповідними висновками. Що стосується волосся людини виявленого з внутрішньої сторони лобового скла даного автомобіля, то відповідно до п. 4 висновку експерта №808 від 11.01.2012 року враховуючи деякі відмінні морфологічні ознаки, які утворилися у волоссі, вилученому при огляді автомобіля із-за дії сукупних факторів, яким тривалий час піддавалося дане волосся (повітря, температура, вологість), такі дані наведені у літературі, а також враховуючи той факт, що з вітрового скла вилучені тільки поодинокі волосини, до того ж, які є фрагментами, а не цілими волосинами, висловитись категорично, чи могли ці волосини походити саме від громадян ОСОБА_3 або ОСОБА_1 не є можливим;

п.2 Серологічному дослідженню з метою встановлення групової належності дане волосся не піддавалося, у зв'язку з недостатністю його довжини (т.2 а.с. 129-131);

- згідно п.2 висновку експерта №1714 від 24.10.2011 року зважаючи на масивність та характер утворення тілесних ушкоджень описаних у п.1 даного висновку за обставин дорожньо-транспортної пригоди, описаної у постанові - при зіткненні двох транспортних засобів із травмуванням ОСОБА_1 шляхом інерційного зміщення тіла останнього і ударів до виступаючих частин салону автомобіля, у якому він перебував, не виключається (т.1 а.с 4-7);

- як встановлено з матеріалів кримінальної справи, оголошених в суді першої інстанції, допит свідка ОСОБА_7 неможливий, оскільки вона перебуває на заробітках у США і строки її повернення в Україну невідомі, як її батьку ОСОБА_10, так і її брату ОСОБА_11 (т.3 а.с.67,68), а тому суд першої інстанції відповідно до КПК оголосив покази свідка ОСОБА_7 в ході судового слідства розгляду справи, які були дані нею в ході досудового слідства (т.1 а.с.95-99, т.1 а.с. 137-139), протокол судового засідання (т.3 а.с.17-18);

- показання свідків про обставини ДТП підтверджуються протоколом відтворення обстановки та обставин події від 23.01.2012 року разом із план-схемою до нього, проведених за участі свідка ОСОБА_8, оголошеного та проаналізованого в ході судового слідства судом першої інстанції (протокол судового засідання а.с.14).

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, який критично відноситься до показань засудженого ОСОБА_3 щодо його непричетності до вчинення інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, з посиланням останнього на те, що він 18 листопада 2010 року під час ДТП був пасажиром у автомобілі «DAEWOO NEXIA», а не за його кермом, з огляду їх неспроможність та суперечливість і такими, що направлені на уникнення ним відповідальності за вчинений злочин.

Водночас суд першої інстанції підставно взяв до уваги показання потерпілого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_8, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 і вважає їх послідовними та такими, що повністю узгоджуються з іншими доказами у кримінальній справі, а тому є правдивими.

Зокрема, про правдивість показань потерпілого та свідків говорить те, що покази потерпілого повністю співпадають з показами вищевказаних свідків, які були незмінними в процесі досудового та судового слідства про те, що ОСОБА_1 перебував у момент ДТП та безпосередньо після неї саме праворуч на задньому пасажирському сидінні, а не за кермом автомобіля «DAEWOO NEXIA», як про це намагався довести обвинувачений ОСОБА_3 в ході досудового слідства.

При цьому свідки ОСОБА_5, ОСОБА_8 та ОСОБА_6 в судовому засіданні суду першої інстанції однозначно показали, що підійшли до автомобіля «DAEWOO NEXIA», державний номерний знак НОМЕР_1 відразу після ДТП, в той час, коли з нього ніхто не виходив, що повністю узгоджується з їхніми показаннями, які вони давали в процесі досудового слідства та показаннями свідка ОСОБА_9, який ствердив, що у момент приїзду карети швидкої допомоги потерпілий ОСОБА_1 знаходився на задньому пасажирському сидінні з правої сторони автомобіля у стані ступору.

Також суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про суперечливість та надуманість показань обвинуваченого ОСОБА_3 з вищенаведеними показаннями потерпілого та свідків, що випливає з його поведінки безпосередньо після ДТП - з місця події він втік, не надавши жодних пояснень працівникам міліції по її обставинах, що в свою чергу підтверджує намагання ОСОБА_3 уникнути відповідальності за вчинений ним злочин.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного переконання про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому злочину та кваліфікації його дій за ч.2 ст.286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження і призначив покарання відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів, вчинених з необережності, фактичні обставини справи, з яких встановлено, що засуджений після вчинення злочину, з місця ДТП втік, особу винного, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, за місцем проживання та попереднім місцем роботи характеризується з позитивної сторони, за відсутності обставин, що пом'якшують покарання та обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину у стані алкогольного сп'яніння, яка випливає з пояснення ОСОБА_3 в ході судового розгляду справи судом першої інстанції в якості обвинуваченого : «я пішов з місця ДТП через те, що був у стані алкогольного сп'яніння і наляканий, де знаходився 3-4 хв.» протокол судового засідання (т.3 а.с 117 на звороті, а.с.118). Крім цього, судом першої інстанції враховано і думку потерпілого ОСОБА_1, який вважає, що ОСОБА_3 слід призначити суворе покарання, пов'язане з ізоляцією від суспільства та з позбавленням права керування транспортними засобами.

У процесі розгляду справи судом першої інстанції були встановлені і дослідженні всі обставини, з'ясування яких мало істотне значення для правильного вирішення справи, в тому числі щодо призначення міри покарання ОСОБА_3 та цивільного позову, які є належно обґрунтованими.

Враховуючи наведене та думку потерпілого, колегія суддів вважає, що апеляція ОСОБА_3 до задоволення не підлягає, оскільки підстав для застосування ст.75 КК України не встановлено.

Істотних порушень кримінально-процесуального законодавства в ході досудового та судового слідства, які тягнуть зміну чи скасування вироку, колегією суддів не встановлено.

Враховуючи наведене та керуючись та ст.ст.365, 366 КПК України (в редакції 1960 року) п.п.11, 15 Розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в редакції від 13 квітня 2012 року), колегія суддів,-

Ухвалила:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_3 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 травня 2013 року стосовно ОСОБА_3 - без змін.

підпис підпис підпис

Судді: Р.Т.Комендат І.М. Свачій І.М.Тиха

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.Т. Комендат