Постанова

від 01.04.2009 по справі 9/61/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

                  ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ                         

                            АДМІНІСТРАТИВНИЙ

СУД                                                                                                                                               

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 квітня 2009р.                     м. Дніпропетровськ                   Справа № 9/61/08-АП

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий

суддя       Мірошниченко М.В.,

суддя                              Туркіна Л.П..,

суддя                              Проценко О.А.

при

секретарі              Красота А.О.

за

участю представників :

заявника

апеляційної скарги: Шевченко К.П., довіреність № 55 від 29.12.2008р.;

позивача:            не з'явився;

відповідача:       Василенко М.Б., довіреність №

885/03-32/3 від 30.03.2009р.;

третіх

осіб:         не з'явились;

розглянувши

у відкритому судовому засіданні              

апеляційну

скаргу      ОСОБА_6

на

постанову                господарського суду Запорізької

області від 20.02.2008р.

у

справі                        № 9/61/08-АП            (категорія

статобліку - 2.5)

за

позовом                   ОСОБА_2  в інтересахОСОБА_1

до

відповідача             ОСОБА_4

третя

особа  без самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача -

                                    ОСОБА_3

третя

особа  без самостійних вимог на предмет спору на

стороні позивача -

                                     ОСОБА_5

про                                 скасування

постанови про арешт майна боржника,

звільнення майна з-під арешту, спонукання до вчинення дій

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2в інтересах ОСОБА_1заявлено позов до ОСОБА_4про:

скасування постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони його

відчуження від 22.02.2006р., прийнятої відповідачем; звільнення всього майна,

що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, з-під арешту (опису), та

зняття заборони на його відчуження, що накладена постановою ОСОБА_4 про арешт

майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.02.2006р.;

зобов'язання відповідача подати до органів нотаріату, та інших органів, що

здійснюють реєстрацію майна, відомості щодо звільнення майна, що належить на

праві приватної власності ОСОБА_3, з-під арешту (опису), та зняття заборони на

його відчуження; заборону відповідачу накладати арешт (опис) та заборону на

відчуження на майно, що є предметом іпотеки/застави за договором іпотеки

майнового комплексу від 30.09.2005р. № 010/215-326/329, договором застави

транспортних засобів від 08.07.2005р. № 010/452/11-11/506, договором іпотеки

майнового комплексу від 08.07.2005р. № 010/452/11-11/507, договором застави від

08.07.2005р. № 010/452/11-11/508 до повного погашення заборгованості за

кредитним договором від 27.08.2003р. № 010/980/11-11/215, договором кредиту від

29.06.2004р. № 010/980/11-11/326, договором кредиту від 08.07.2005р. №

010/980/11-11/452.

За результатами розгляду справи по суті, постановою

господарського суду Запорізької області від 20.02.2008р. у справі № 9/61/08-АП

адміністративний позов задоволений. Скасовано постанову про арешт майна

боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.02.2006р., прийнятої

ОСОБА_4. Звільнено все майно, що належить на праві приватної власності ОСОБА_3

з-під арешту (опису), та знято заборону на його відчуження, що накладені

постановою ОСОБА_4 про арешт майна боржника та оголошення заборони його

відчуження від 22.02.2006р. Зобов'язано ОСОБА_4подати до органів нотаріату, та

інших органів, що здійснюють реєстрацію майна, відомості щодо звільнення майна,

що належить на праві приватної власності ОСОБА_3, з-під арешту (опису), та

зняття заборони на його відчуження. Заборонено відповідачу накладати арешт

(опис) та заборону на відчуження на майно, що є предметом іпотеки/застави за

вищепереліченими договорами іпотеки та застави до повного погашення

заборгованості за відповідними кредитними договорами.

Постанова суду першої інстанції ґрунтується на приписах

ч.2 ст.621 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.5.13.2 п.5.13

Інструкції про проведення виконавчих дій, якими зазначено, що на майно, щодо

якого встановлено іпотеку чи накладено заборону на відчуження, не може бути

звернено стягнення для задоволення вимог стягувачів, які не є

іпотекодержателями згідно із Законом України «Про іпотечне кредитування,

операції з консолідованим іпотечним боргом та іпотечні сертифікати». Судом

зазначено, що названа норма Закону України «Про виконавче провадження» не

ставить в залежність заборону на звернення стягнення на майно, щодо якої

встановлено іпотеку від часу виникнення вимог стягувачів, які не є

іпотекодержателями. На підставі цього судом зроблений висновок про те, що

відповідачем були порушені норми Закону України «Про виконавче провадження»,

оскільки щодо спірного майна була встановлена іпотека.

Не погодившись із постановою суду першої

інстанції,ОСОБА_6 подана апеляційна скарга, в якій вказані наступні обставини. Заявник

посилається на те, що постанова суду першої інстанції порушує правоОСОБА_6 на

отримання задоволення його вимог ( у якості стягувача) у виконавчому

провадженні за наказом  по справі №

101/11-04  на виконання постанови

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2005р. про

стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суми 165798,33 грн. основного боргу,

14551,37 інфляційних, 4700,40 грн. 3-х % річних, 1700,00 грн. державного мита,

118,00 грн. витрат на ІТЗ - на загальну суму 186868,10 грн.  

Зазначає, що постанова суду прийнята з порушенням норм

матеріального та процесуального права, судом неповністю з'ясовані обставини, що

мають значення для справи. Зазначає зокрема, що судом не було враховано

положення ст.52 Закону України «Про виконавче провадження». Судом не було

з'ясовано причин не проведення експертної оцінки майна ОСОБА_3 для встановлення

вартості майна, на яке накладено арешт, у т.ч. майна, що знаходиться в заставі.

Судом невірно застосована ст.191 ЦК України. В порушення ст.53 КАС України

судом не було залучено до участі у справіОСОБА_6. Судом безпідставно було знято

арешт з усього майна ОСОБА_3, оскільки не все майно знаходилось в заставі

(іпотеці).

Просить скасувати постанову господарського суду

Запорізької області від 20.02.2008р. у справі № 9/61/08-АП та ухвалити нове

рішення про відмову в позові.

В судовому засіданні 01.04.2009р. представник заявника

підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник ОСОБА_4також підтримав доводи, викладені в

апеляційній скарзі, вказавши зокрема на те, що оскаржувана постанова суду

порушує право стягувачів на задоволення своїх вимог у виконавчому провадженні.

Позивач та треті особи законним правом на участь своїх

представників в судовому засіданні не скористались. Про час, дату та місце

розгляду справи повідомлені належним чином. Про причини неявки суду не

повідомили. Колегія суддів на підставі ст. 196 КАС України  вважає за можливе розглянути апеляційну

скаргу за наявними у справі доказами, у відсутності названих осіб, оскільки їх

неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Справу призначено до апеляційного розгляду та розглянуто

колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Туркіна Л.П.

(суддя), Проценко О.А. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за

допомогою  комплексу «Камертон».

За результатами судового розгляду справи в судовому

засіданні 01.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну

частини постанови суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини

справи, перевіривши їх доказами колегія суддів знаходить підстави для

задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, 21.01.2006р.

господарським судом Київської області було видано наказ по справі №

101/11-04  на виконання постанови

Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 04.02.2005р. про

стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 суми 165798,33 грн. основного боргу,

14551,37 інфляційних, 4700,40 грн. 3-х % річних, 1700,00 грн. державного мита,

118,00 грн. витрат на ІТЗ - на загальну суму 186868,10 грн .

Вищевказаний наказ пред'явлений до виконання.

14.02.2006р. державним виконавцем прийнято постанову

про відкриття виконавчого провадження.

22.02.2006р. ОСОБА_4було прийнято постанову про арешт

майна боржника (ОСОБА_3) та оголошення заборони його відчуження, згідно до якої

накладено арешт на все майно, що належить боржнику та заборонено здійснювати відчуження

такого майна.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на

наявність кредитних договорів від 27.08.2003р. № 010/980/11-11/215, від

29.06.2004р. № 010/980/11-11/326, від 08.07.2005р. № 010/980/11-11/452,

укладених між позивачем і ОСОБА_3 (позичальником), а також на наявність

договорів застави і іпотеки, укладених в забезпечення виконання кредитних

договорів, а саме: договір іпотеки від 30.09.2004р. № 010/215-326/329, договір

застави від 08.07.2005р. № 010/452/11-11/506, договір іпотеки від 08.07.2005р.

№ 010/452/11-11/507, договір застави від 08.07.2005р. № 010/452/11-11/508. У

зв'язку з невиконанням позичальником своїх зобов'язань за договорами кредиту,

позивач має намір продати від свого імені предмет іпотеки будь-якій особі на

підставі договору купівлі-продажу в порядку, встановленому ст.38 Закону України

«Про іпотеку». Проте, арешт майна та заборона на його відчуження позбавляють

позивача такого права. На думку позивача, при прийнятті постанови про арешт

майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 22.02.2006р.

відповідачем були порушені приписи ст.621 Закону України «Про виконавче

провадження», оскільки щодо цього майна була встановлена іпотека.

Колегія суддів зазначає, що за змістом ст.3 Закону

України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною

виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених

цим Законом.

Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження»

передбачено, що звернення стягнення на майно боржника є заходом примусового

виконання рішень, який згідно до ст.50 цього Закону полягає в арешті (опису),

вилученні та примусовій реалізації майна.

За ст.13 Закону України «Про державну виконавчу службу»,

дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені до вищестоящої

посадової особи або до суду у порядку, встановленому законом.

Згідно ст.85 Закону України «Про виконавче провадження»,

у виконавчому провадженні на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших

посадових осіб державної виконавчої служби по виконанню рішення або відмову у

здійсненні передбачених цим Законом дій стягувачем чи боржником  може бути подана скарга до начальника

відповідного органу державної виконавчої служби, якому безпосередньо

підпорядкований державний виконавець, або до відповідного суду.

Скарга у виконавчому провадженні по виконанню судових

рішень на дії (бездіяльність) державного виконавця або начальника органу

державної виконавчої служби подається до суду, який видав виконавчий документ.

Скарги по виконанню інших рішень подаються до суду за місцем знаходження

відповідного органу державної виконавчої служби.

Статтею 181 КАС України передбачено, що учасники

виконавчого провадження  (крім

державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій,

мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо

вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої

посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи

інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження

рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний

строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її

прав, свобод чи інтересів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є

учасником виконавчого провадження з виконання наказу господарського суду, в

ході виконавчого провадження якого прийнято постанову про арешт майна боржника

та оголошення заборони його відчуження від 22.02.2006р. Таким чином, з

урахуванням наведених положень діючого законодавства позивач не має права на

звернення до суду з позовом про скасування цієї постанови.

В силу ст.59 Закону України «Про виконавче

провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй,

а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно

і про звільнення майна з-під арешту .

З матеріалів справи вбачається, що майно, яке позивач

просить звільнити з-під арешту (опису), на момент звернення позивача до суду із

позовом йому не належить, а є майном ОСОБА_3.

Згідно з ч.3 ст.52 Закону України «Про виконавче

провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями,

стягнення на заставлене майно боржника може бути звернено у разі:

- виникнення права застави після винесення судом рішення

про стягнення з боржника коштів;

- коли вартість предмета застави перевищує розмір

заборгованості боржника заставодержателю.

Матеріалами справи встановлено, що право застави

позивача на майно, щодо якого відповідачем накладено арешт спірною постановою

від 22.02.2006р., виникло після винесення Київським міжобласним апеляційним

судом постанови від 04.02.2005р. по справі №101/11-04 про стягнення з ОСОБА_3

на користь ОСОБА_6 суми заборгованості. Таким чином, в силу ст.52 Закону

України «Про виконавче провадження» допускається стягнення на заставлене майно

боржника для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями. У

зв'язку з цим, судом не приймаються до уваги посилання позивача на ст.621

Закону України «Про виконавче провадження», як безпідставні.

Отже, колегія суддів приходить до висновку про

необґрунтованість позовних вимог і відсутність підстав для їх задоволення.

Постанова місцевого господарського суду підлягає

скасуванню як така, що прийнята з неповним з'ясуванням судом обставин, що мають

значення для справи, і порушенням норм матеріального права.

Керуючись   ст. ст. 195, 198 п.3, 202, 205, 207

Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити.

Постанову господарського суду Запорізької області від

20.02.2008р. у справі № 9/61/08-АП скасувати.

У задоволенні позову відмовити.

    Постанова суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути

оскаржена протягом одного місяця  до

адміністративного суду касаційної інстанції.

    Повний текст постанови виготовлено -

07.04.2009р.

            Головуючий суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

                                Суддя                                                           

Л.П. Туркіна

                                 Суддя                                                           

О.А. Проценко