Ухвала

від 27.04.2009 по справі 5/405/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2009р.                       м. Дніпропетровськ                 Справа № 5/405/08-АП

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі

головуючий

суддя       Мірошниченко М.В.,

суддя                              Баранник Н.П.,

суддя                              Добродняк І.Ю.

при

секретарі           Тюріна А.Ю.

з а участю представників :

позивача:        Фофанов Я.Л. дов.  від 02.07.2008р.    

відповідача:

     не з'явився  

розглянувши

у відкритому судовому засіданні               

апеляційну

скаргу    ОСОБА_2

на

постанову                господарського суду Запорізької

області від 11.09.2008р.

у

справі                        № 5/405/08-АП           (категорія статобліку - 2.14.2)

за

позовом                   ОСОБА_1

до

відповідача             ОСОБА_2

про                                   визнання дій неправомірними

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 заявлено позов про визнання неправомірними дій

Запорізької митниці, щодо визначення митної вартості листів з титанових сплавів

згідно довідки № 136/4 від 10.07.2008р. про визначення митної вартості (з

урахуванням заяви про уточнення позовних вимог).

Постановою господарського суду Запорізької області від

11.09.2008р. у справі № 5/405/08-АП (суддя Проскуряков К.В.) адміністративний

позов задоволений. Визнано дії Запорізької митниці, щодо визначення митної

вартості листів з титанових сплавів згідно довідки № 136/4 від 10.07.2008р.

відділу контролю митної вартості та номенклатури Запорізької митниці

неправомірними.

Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що як

вбачається з норм чинного законодавства, посадова особа митного органу повинна

була витребувати додаткові документи, які необхідні для підтвердження митної

вартості товару шляхом вчинення запису у графі «Для відміток митниці»

декларації митної вартості. Митним органом вказані дії не були задокументовані,

оскільки декларація митної вартості позивачем не надавалась. Витребування

додаткових документів, як пояснили представники сторін, було здійснено в усному

порядку.

Митним органом митна вартість товару, яка визначена

умовами зовнішньоекономічного контракту, не повинна ставитися в залежність від

сплачених у більшому розмірі ніж заявлено коштів контрагенту за поставлений товар,

оскільки така передплата здійснювалась на виконання умов контракту в цілому,

але не лишн окремої даної партії товару за ВМД № 112000004/2008/000949 від

08.07.2008р., вартість якої складає лише частину від сплачених коштів.

Належне вивчення поданих декларантом документів

відповідачем, проведення відповідних консультацій в порядку ст. 267 МК України,

дозволило б визначити митну вартість товарів за методом № 1. Відповідач не

надав суду належного обґрунтування витребування конкретних додаткових документів

у позивача, начебто необхідних для усунення сумнівів у визначенні рівня митної

вартості товарів. Посилання на п. 11 Постанови КМУ № 1766 не може бути прийнято

судом до уваги, оскільки витребування кожного з таких документів має бути

дійсно необхідно митному органу для усунення сумнівів щодо конкретної ВМД,

оскільки не всі визначені цим пунктом докази об'єктивно можуть бути зібрані і

фізично представлені декларантом митному органу, а також взагалі можуть не

стосуватися спірної ситуації.

Не погоджуючись з прийнятою постановою суду першої

інстанції, Запорізькою митницею Державної митної служби України, подана

апеляційна скарга, в якій вказується на те, що постанова суду прийнята з

порушенням норм матеріального права. Відповідач зазначає зокрема, що при митному

оформленні товару не надані в повному обсязі документи для підтвердження митної

вартості, які передбачені Постановою Кабінету Міністрів України від

20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження Порядку декларування митної вартості

товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей

для її підтвердження», а інформація у наданих до митного оформлення документах,

носить суперечливий характер та не дає можливості ідентифікувати товар з метою

підтвердження митної вартості.

На підставі пункту 14 вказаної постанови, якщо

декларантом не подано в установлений строк додаткові документи або якщо він

відмовився від їх подання, митну вартість товарів визначає митний орган на

підставі наявних відомостей згідно із законодавством, в тому числі використовуючи

інформацію Держмитслужби на товари зі схожими характеристиками.  

Просить  скасувати

постанову суду першої інстанції  від

11.09.2008р. та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

ОСОБА_1 у письмових запереченнях на апеляційну скаргу

вказало на законність постанови суду першої інстанції. Зокрема зазначає, що у

відповідності до ст. 266 Митного кодексу України, позивач застосував перший

метод визначення митної вартості товарів. 

Усі документи, необхідні для визначення повного обсягу інформації у

відповідності до Постанови КМУ від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження

Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний

кордон України»,  були надані до

відповідача, а саме: специфікацію, калькуляцію, рахунки на здійснення платежів,

накладну.  

Просить постанову суду першої інстанції від 11.09.2008р.

залишити без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував

проти доводів апеляційної скарги та підтримав доводи заперечень на неї.

Представник відповідача до суду не з'явився. До суду

апеляційної інстанції 14.04.09р. надійшла заява відповідача про розгляд справи

без участі представника. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів

ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Справу призначено до розгляду та розглянуто колегією

суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий суддя), Баранник Н.П. (суддя),

Добродняк І.Ю. (суддя).

Технічне фіксування судового процесу здійснювалось за

допомогою  комплексу «Оберіг».

За результатами судового розгляду справи в судовому

засіданні 27.04.2009р. колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну

частини ухвали суду апеляційної інстанції.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та обставини

справи, перевіривши їх доказами колегія суддів не знаходить підстав для

задоволення апеляційної скарги.

Як випливає з матеріалів справи, між ОСОБА_1 м. ОСОБА_3

(Росія) укладено контракт № 80429601ТОD від 27.07.2006р. за умовами якого

позивачем придбано листи та прути з титанових сплавів. До митного оформлення

була заявлена вантажна митна декларація № 112000004/8/000949 від 08.07.2008р.

за якою було задекларовано вказану продукцію за ціною згідно специфікації від

30.08.2007р. № 22 та товаросупровідним документам СМR. № 0142544 від 30.06.08р.

та рахункам - фактурам №№ 4482, 4483, 4484 від 27.06.2008р.; 4485; 4486; 4487

від 30.06.2008р.

У зв'язку з тим, що ціна товару не відповідає рівню цін

бази даних ЄАІС ДМСУ Запорізькою митницею була складена довідка про визначення

митної вартості товарів (здійснення митної оцінки) від 10.07.2008р. № 136/4.

Як вбачається із зазначеної довідки, підставою для

проведення митної оцінки є: ціна товару не відповідає рівню цін бази даних ЄАІС

ДМСУ. Сумніви, щодо правильності визначення митної вартості згідно вимог ст.

256 Митного кодексу України. Ненадання декларантом додаткових, необхідних для

перевірки правильності визначення митної вартості, на підставі вимог пункту 11

постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 «Про затвердження

Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний

кордон України, та подання відомостей для її підтвердження», а саме: -

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс - листи) фірми - виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару; висновки про якісні та вартісні

характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними

організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару.

Перелік поданих до розгляду документів: вантажна митна

декларація від 08.07.2008р. № 112000004/2008/000949, сертифікат якості від

27.06.2008р. № 06745Г08; доповнення до зовнішньоекономічного контракту від

30.08.2007р. спец. № 22; накладна СМR від 30.06.2008р. № 0142544;

зовнішньоекономічний контракт від 27.07.2006р. № 80429601ТОБ; акт від

07.07.2008р. № 791 про прийняття-передання товарів (предметів) на зберігання

під митним контролем у тому числі на СГД.

Джерело інформації: при здійсненні митної оцінки

застосована цінова інформація на подібні (аналогічні) товари, які містяться у

базі даних ЄАІС ДМСУ.

Як вбачається з висновку довідки, враховуючи той факт,

що база даних ЄАІС ДМСУ містить цінову інформацію щодо подібних товарів, а

також декларантом не було надано документів, необхідних для підтвердження

митної вартості, на підставі ст. 265, 273 Митного кодексу України та вимог

пункту 11 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.12.2006р. № 1766 «Про

затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються

через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження»,

здійснена митна оцінка товару заявленого по ВМД від 04.07.2008р. №

112030000/8/021182, з урахуванням цінової інформації ЄАІС ДМСУ. При здійснені

митної оцінки був застосований метод оцінки № 6, попередні методи не

застосовані з причин невідповідності умов, передбачених ст. 268, 269 Митного

кодексу України, щодо товарів, які оцінюються.

Митним органом було визначено митну вартість товару за

ціною 3 962 571,14 руб., тоді як заявлена митна вартість складає 3 321 540,91

руб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем було подано

нову вантажну митну декларацію від 10.07.2008р. № 112000004/8/000963 з новою

митною вартістю.

Відповідно до ст. 266 Митного кодексу України,

визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, здійснюється за

такими методами:

1) за ціною договору щодо товарів, які імпортуються

(вартість операції);

2) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

3) за ціною договору щодо подібних (аналогічних)

товарів;

4) на основі віднімання вартості;

5) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

6) резервного.

Основним є метод визначення митної вартості товарів за

ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Якщо митна вартість не може бути визначена за методом 1

згідно з положеннями статті 267 цього Кодексу, проводиться процедура

консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору

підстав для визначення митної вартості відповідно до вимог статей 268 і 269

цього Кодексу. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть

здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог

щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів,

які імпортуються в Україну, відповідно до вимог статей 268 і 269 цього Кодексу

за основу може братися або ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні

(аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному з продавцем покупцю

відповідно до вимог статті 271, або обчислена відповідно до вимог статті 272

цього Кодексу вартість товарів.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо

митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього

методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості

(обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на розсуд

декларанта.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених

методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог,

установлених статтею 273 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 273 Митного кодексу України, у разі

якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного

використання методів, зазначених у статтях 267-272 цього Кодексу, митна

вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не

суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і

положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї

статті, повинна щонайбільшою мірою ґрунтуватися на раніше визначеній за

методами 1-6 митній вартості, однак при визначенні митної вартості відповідно

до цієї статті допускається гнучкість при застосуванні цих методів.

Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно

з положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому

ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей

вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість,

визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до

положень статті 272 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до

третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

Якщо ця стаття застосовується митним органом, на вимогу

декларанта, митний орган зобов'язаний письмово поінформувати його про митну

вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при

цьому метод.

Відповідно до п. 11 Постанови Кабінету Міністрів України

«Про затвердження Порядку декларування митної вартості товарів, які

переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її

підтвердження» № 1766 від  20.12.2006р.,

для підтвердження митної вартості товарів на вимогу митного органу декларант

зобов'язаний подати додаткові документи.

Посадова особа митного органу у графі «Для відміток

митниці» декларації митної вартості робить запис про необхідність подання

додаткових документів, що підтверджують митну вартість товарів, із складенням

переліку, зазначає дату і прізвище та ставить свій підпис. Декларант

ознайомлюється з таким записом, зазначає під ним дату, прізвище та ставить свій

підпис.

Посадова особа митного органу не має права вимагати від

декларанта документи, не зазначені у графі «Для відміток митного органу».

Для підтвердження заявленої декларантом митної вартості

оцінюваних товарів можуть подаватися:

договір з третіми особами, що пов'язаний з договором

(контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

рахунки про здійснення платежів третім особам на користь

продавця;

рахунки про сплату комісійних, брокерських

(посередницьких) послуг, пов'язаних з виконанням умов договору (контракту);

відповідна бухгалтерська документація;

ліцензійний чи авторський договір (контракт);

каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) фірми

- виробника товару;

калькуляція фірми - виробника товару;

копія вантажної митної декларації країни відправлення, а

в разі, коли в такій країні товар розміщувався в митному режимі, яким не

передбачено сплату податків і відповідно до якого товар перебував під митним

контролем - копія вантажної митної декларації, оформленої в попередній експорту

митний режим;

висновки про якісні та вартісні характеристики товарів,

підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні

повноваження згідно із законодавством;

сертифікат про походження товару;

відомості про якісні характеристики товару;

інформація зовнішньоторговельних та біржових організацій

про вартість товару та/або сировини.

Декларант за власним бажанням подає інші документи для

підтвердження заявленої у декларації митної вартості товарів.

Аналіз вищезазначених норм свідчить про те, що

посадова особа митного органу повинна була витребувати додаткові документи, які

необхідні для підтвердження митної вартості товару шляхом вчинення запису у

графі «Для відміток митниці» декларації митної вартості. Але як вбачається з

матеріалів справи, митним органом вказані дії не були задокументовані, оскільки

декларація митної вартості позивачем не надавалась .

При визначені митної вартості повинні враховуватися

умови поставки товару, тривалість зв'язків контрагентів та інші об'єктивні

умови.

Позивачем були надані документи, які підтверджують митну

вартість товару , а

саме: зовнішньоекономічний контракт № 80429601ТОБ від 27.07.2006р. разом з

доповненнями до зовнішньоекономічного контракту - специфікація № 22 від

30.08.2007р. в яких ціна чітко визначена продавцем ВАТ «Корпорація

ВСМПО-АВІСМА».

Як вбачається з матеріалів справи, сума переказу по

платіжним дорученням від 29.05.2008р. № 760, від 25.04.2008р. № 943 значно

більша ніж сума по рахункам - фактурам № 4482, № 4483, № 4484 від 27.06.2008р.,

№ 4485, 4486, 4487 від 30.06.2008р.. Однак, зовнішньоекономічний контракт від

27.07.2006р. № 80429601ТОD  укладено на

загальну суму 600 000 000 рублів РФ.

Платіжними дорученнями від 29.05.2008р. та від

25.06.2008р. сплачено кошти на загальну суму 14 975 451 російських рублів, і

вказану передплату здійснено за титановий прокат згідно контракту від

27.07.2006р. № 80429601ТОD без ПДВ.

Отже, митним органом митна вартість товару, яка

визначена умовами зовнішньоекономічного контракту, не повинна ставитися в

залежність від сплачених у більшому розмірі ніж заявлено коштів контрагенту за

поставлений товар, оскільки така передплата здійснювалась на виконання умов

контракту в цілому, а не тільки окремої даної партії товару за ВМД №

112000004/2008/000949 від 08.07.2008р., вартість якої складає лише частину від

сплачених коштів.

За таких умов, належне вивчення поданих декларантом

документів відповідачем, проведення відповідних консультацій в порядку ст. 267

МК України, дозволило б визначити митну вартість товарів за методом № 1.

Відповідачем не надано належного обґрунтування витребування конкретних додаткових

документів у позивача, начебто необхідних для усунення сумнівів у визначенні

рівня митної вартості товарів.

Посилання відповідача на п. 11 Постанови КМУ № 1766

колегією суддів до уваги не приймається, оскільки витребування кожного з таких

документів має бути дійсно необхідно митному органу для усунення сумнівів щодо

конкретної ВМД, оскільки не всі визначені цим пунктом докази об'єктивно можуть

бути зібрані і фізично представлені декларантом митному органу, а також взагалі

можуть не стосуватися спірної ситуації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає

обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що дії митного органу з

визначення митної вартості товару є неправомірними, а вимоги позивача є

обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Фактичні обставини справи досліджені судом першої

інстанції на підставі наданих в судове засідання сторонами доказів. Порушення

або неправильного застосування норм матеріального і процесуального права не

вбачається, підстави для скасування або зміни постанови місцевого

господарського суду відсутні.

Керуючись   ст. ст. 195, 198 п.1, 200, 205 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Запорізької області від

11.09.2008р. у справі № 5/405/08-АП залишити без змін.

    Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути

оскаржена протягом одного місяця  до

адміністративного суду касаційної інстанції.

    Повний текст ухвали виготовлено -

06.05.2009р.

            Головуючий суддя                                                          

М.В. Мірошниченко

                                Суддя                                                            Н.П. Баранник

                                 Суддя                                                           

І.Ю. Добродняк