Ухвала

від 06.05.2009 по справі 4/376/08-ап

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                  УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2009р.             м. Дніпропетровськ            Справа № 4/376/08-АП

Колегія

суддів Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючий

суддя       Мірошниченко М.В.,

суддя                              Проценко О.А.,

суддя                              Туркіна Л.П.

при

секретарі              Галоян О.Г.

з а

участю представників сторін:

позивача:          не з'явився

відповідача:

       не з'явився

розглянувши

у відкритому судовому засіданні                 

апеляційну

скаргу     ОСОБА_2

на

постанову                господарського суду Запорізької

області від 01.10.2008р.

у

справі                        №   4/376/08-АП               (категорія статобліку - 6.13)

за

позовом                   ОСОБА_1

до

відповідача             ОСОБА_2

про                                 стягнення 7

900,14 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних      

                                       витрат на виплату і

доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах

ВСТАНОВИЛА:

           ОСОБА_1 заявлено позов до ОСОБА_2про

стягнення суми 7 900,14 грн. заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат

на виплату і доставку пенсії, призначеної на пільгових умовах відповідно до п.

«а»  ч. 1 ст. 13 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» за Списком № 1 працівнику  ОСОБА_2 гр. ОСОБА_3., за період з січня 2006

року по червень 2008 року.

    Розглянувши справу по суті, господарський

суд Запорізької області своєю постановою від 01.10.2008р. у справі №

4/376/08-АП (суддя Зінченко Н.Г.) позов задовольнив частково.  Стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму   4

061,94 грн. заборгованості по

відшкодуванню

фактичних витрат на виплату та доставку пенсій. В задоволенні решти позовних

вимог відмовлено.

    Постанова суду

мотивована тим, що  з аналізу норм

пенсійного законодавства, вбачається, що обов'язок відшкодування фактичних

витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1,

прямо передбачено нормами п. 2 Прикінцевих положень Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058 і пп. 6.1 п. 6

Інструкції № 21-1.

Позивач розмір сум, належних до  відшкодування фактичних витрат на виплату і

доставку пенсії, яка призначена на пільгових умовах і виплачена вищевказаній

особі, у встановлені законодавством спосіб та строк  довів.

За спірний період відповідачем грошові кошти в рахунок

сплати сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії

ОСОБА_3., призначеної відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» за Списком № 1, на користь Пенсійного фонду не

перераховувалися.

    Таким чином, станом на час звернення до

суду з даним позовом за відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню

фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій зазначеній особі в

сумі 7 900,14 грн.

ОСОБА_1заявлені вимоги про стягнення заборгованості за

період: з січня 2006 року по червень 2008 року, а адміністративний позов №

7248/12 подано 30.07.2008 р., тобто з порушенням встановленого ст. 99 КАС

України річного терміну звернення до адміністративного суду.

Позивач доказів поважності причин пропуску річного

строку звернення до адміністративного суду не надав.

    За таких обставин, суд дійшов висновку, що

заявлені вимоги про стягнення з ОСОБА_2 суми 7 900,14 грн. заборгованості по

відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної за

віком на пільгових умовах відповідно д о п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» за Списком № 1 гр. ОСОБА_3  є законними, обґрунтованими, підтверджуються

зібраними в справі доказами, і підлягають задоволенню частково - в сумі 4

061,94 грн. за період: з серпня 2007 року по червень 2008 року.

Однак, вимоги про стягнення суми 3 838,20 грн.

заборгованості по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку

пільгової пенсії гр. ОСОБА_3. за період з січня 2006 року по липень 2007 року

включно суд вважає такими, що заявлені безпідставно поза межами строку

звернення до адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України.

    Не погодившись із постановою суду першої

інстанції, ОСОБА_2  подана апеляційна

скарга, в якій зазначено, що судом першої інстанції порушено ст. 19 Конституції

України, невірно застосовано норми ст. 2, ст. 27 Перехідних положень Закону

України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 13 Закону

України «Про пенсійне забезпечення» та невірно встановлено обставини

справи.      

    Просить скасувати постанову господарського

суду Запорізької області від 01.10.2008р. у справі № 4/376/08-АП та прийняти

нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

    ОСОБА_1 у письмових запереченнях на

апеляційну скаргу вважає її необґрунтованою, а постанову господарського суду

від 01.10.2008р. вважає законною та прийнятою з дотриманням норм матеріального

та процесуального права.

    Просить в задоволенні апеляційної скарги

ОСОБА_2 відмовити, постанову господарського суду Запорізької області від

01.10.2008р. у справі № 4/376/08-АП залишити без змін.

    Представники сторін до суду не з'явились.

Сторони про час, дату та місце судового розгляду справи повідомлені належним

чином. На підставі ст. 196 КАС України колегія суддів ухвалила розглянути

справу без участі представників сторін, оскільки  їх неявка не є перешкодою для цього.

    Справу було призначено до апеляційного

розгляду та розглянуто колегією суддів у складі: Мірошниченко М.В. (головуючий

суддя), Проценко О.А. (суддя), Туркіна Л.П. (суддя).

    Фіксація судового засідання 06.05.2009р.

здійснювалась за допомогою технічного комплексу «Камертон».

    В судовому засіданні 06.05.2009р. оголошено

вступну та резолютивну частини ухвали суду апеляційної інстанції.

    Розглянувши матеріали та обставини

справи, доводи  апеляційної скарги,

перевіривши їх доказами, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення

апеляційної скарги.

    ОСОБА_2 зареєстровано в ОСОБА_1, як платник

збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та платник страхових

внесків, відповідно до Закону України «Про збір на обов'язкове державне

пенсійне страхування» та Закону України «Про загальнообов'язкове державне

пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі протоколу

№ 779 від 07.06.2001р. працівнику ділянки № 1 металургійного виробництва

трестуОСОБА_2ОСОБА_3, призначена та виплачується з 21.05.2001 р. відповідно до

останніх розпоряджень про перерахунок пенсія на пільгових умовах відповідно до

п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1.

Відповідно до довідки уточнюючої особливий характер

роботи або умови праці, необхідні для призначення пільгової пенсії, № 7/125 від

15.05.2001 р., на зазначених ділянці № 1 металургійного виробництва

трестуОСОБА_2(в цехах СПЦ-1, СПЦ-2 обжигової графітації, цеху пилоуловлювання

та виробництва фторсолей, електролізному та електротермічному цеху) гр.

ОСОБА_3відпрацював з 21.01.1975 р. по 29.02.1996 р., тобто 13 років 05 місяців

та 11 днів, в якості електрозварювальника ручного зварювання V-гo розряду та

був зайнятий ремонтом обладнання в місцях його установки на ділянках діючого

виробництва. Атестація робочого місця ОСОБА_3була проведена 31.03.1994 р., що

підтверджується наказом про атестацію робочого місця № 15.

Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» від 09.07.2003 р. № 1058-ІV (далі за текстом - Закон № 1058),

визначив принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового

державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій,

надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до приписів Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про збір

на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове

державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно

від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та

організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи

- суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих

працівників.

Відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне

забезпечення» № 1788 від 05.11.1991 р. (далі за текстом - Закон № 1788)

передбачено, що на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно

від місця останньої роботи: працівники зайняті повний робочий день на роботах з

особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв,

робіт, професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету міністрів

України, і за результатами атестації робочих місць, за якими підтверджується

право працівника на пільги та компенсації, пов'язані із зайнятістю в

несприятливих умовах праці:

-

чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з

них не

менше 10 років на зазначених роботах;

-

жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них

не менше 7

років 6 місяців на зазначених роботах.

Як вбачається з матеріалів справи, загальний стаж роботи

гр. ОСОБА_3за Списком № 1 на час призначення пільгової пенсії склав 22 роки 11

місяців та 07 днів, що дало йому право на призначення пенсії за віком на

пільгових умовах відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне

забезпечення» за Списком № 1.

Предметом розгляду справи є стягнення з ОСОБА_2

суми  7 900,14 грн. заборгованості по

відшкодуванню фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, яка призначена на

пільгових умовах гр. ОСОБА_3. відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону

України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1 і виплачена за період з

січня 2006 року по червень 2008 року.

Як визначено в п. «а» ст.13 Закону № 1788, на пільгових

умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи,

працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими

умовами праці, за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників,

затвердженим Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих

місць. Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають

право на пенсію за віком на пільгових умовах, застосовуються на підприємствах,

в установах і організаціях незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Пільговий

стаж обчислюється за фактичною тривалістю роботи із шкідливими і важкими

умовами праці згідно з довідками підприємств.

Відповідно до абзацу четвертого пп.1 п. 2 розділу XV

Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне

страхування» підприємства та організації з коштів, призначених на оплату праці,

вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і

доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних

роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за

списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених

Кабінетом міністрів України, крім тих, що були безпосередньо зайняті повний

робочий день на підземних роботах (включаючи особливий склад гірничорятувальних

частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на

будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затверджених

Кабінетом міністрів України, починаючи з дня набрання чинності цим Законом, у

розмірі 20 % з наступним збільшенням розміру відшкодування фактичних витрат на

виплату і доставку цих пенсій до набуття права на пенсію за віком у

відповідності до даного Закону.

Відповідно до частини 2 абз. 2 п. 1 Прикінцевих положень

Закону № 1058 до запровадження пенсійного забезпечення через професійні та

корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії

призначаються за нормами Закону № 1058 в разі досягнення пенсійного віку та при

наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне

забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і

доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності Законом № 1058.

Отже, абз. 4 пп.1 п.2 розділу XV Прикінцевих положень

Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» прямо

визначений обов'язок щодо відшкодування витрати на виплату і доставку пенсій

особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з

особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв,

робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом міністрів України.

Розділом 6 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати

страхувальниками і застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове

державне пенсійне страхування до пенсійного фонду України» № 21-1 від

19.12.2003 p., яка зареєстрована в Мінюсті України 16.01.2004 р. за № 64/8663.

(далі за текстом - Інструкція № 21-1), врегульований порядок відшкодування

вказаних витрат Пенсійному фонду України.

Відповідно до абз. 3 п. 6.1. Інструкції № 21-1

відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку

пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих

положень Закону № 1058 в таких розмірах: для платників, зазначених у підпункті

2.1.1. пункту 2.1. цієї Інструкції - фактичні витрати на виплату і доставку

пенсій працівникам. Зайнятим повний робочий день на роботах з особливо

шкідливими і особливо важкими умовами праці - за списком № 1 виробництв, робіт,

професій, посад і показників, затверджених постановою Кабінету міністрів

України, у таких розмірах: 20 % від фактичних витрат на виплату і доставку цих

пенсій, призначених та/або виплачених у 2004 році; 30 % від фактичних витрат на

виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або виплачених у 2005 році; 40 %

від фактичних витрат на виплату і доставку цих пенсій, призначених та/або

виплачених у 2006 - році; 50 % від фактичних витрат на виплату і доставку цих

пенсій, призначених та/або виплачених у 2007 році.

Відповідно до п. 6.2 Інструкції № 21-1, витрати на

виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах особам, які мають

стаж, що дає право на призначення цих пенсій на декількох підприємствах,

покриваються цими підприємствами пропорційно стажу роботи. При цьому стаж роботи

на останньому підприємстві враховується у повному розмірі, а з попередніх місць

роботи осіб він додається до стажу необхідного для призначення пенсій на

пільгових умовах.

Відповідно до п.6.4 вказаної Інструкції розмір сум до

відшкодування на поточний рік визначається управлінням Пенсійного фонду щорічно

в повідомленнях про розрахунок сум фактичних витрат на виплату та доставку

пільгових пенсій, які надсилаються підприємствам до 20-го числа січня поточного

року, та протягом 10-ти днів з новопризначених пенсій.

Підприємства щомісяця, до 25 числа, вносять до

Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на

виплату та доставку пільгових пенсій, що передбачено п. 6.8 Інструкції № 21-1.

Отже, відповідно до п. 2 Прикінцевих положень Закону №

1058 та п. 6.1 Інструкції № 21-1 Пенсійному фонду до запровадження професійних

та корпоративних фондів делеговано обов'язок виплати пенсії особам, які

працювали або працюють на роботах, передбачених списками № 1. При цьому

вказаними нормами передбачено обов'язок підприємств, установ та організацій

відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Як вбачається з матеріалів справи, кошти по

відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3.

на рахунки ОСОБА_1, а відповідно і на рахунки Пенсійного фонду України, від

відповідача не надходили.

Пенсія вказаному пенсіонеру була фактично виплачена та

доставлена, отже витрати мали місце.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що відповідачем

порушено право ОСОБА_1 на отримання сум по відшкодуванню фактичних витрат на

виплату та доставку пільгової пенсії ОСОБА_3., а відповідно і виникнення

необхідності його захисту у судовому порядку.

Статтею 17 КАС України передбачено, що компетенція

адміністративних судів поширюється, в тому числі, на спори за зверненнями

суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої

влади, який здійснює управління пенсійним забезпеченням, основними завданнями

його є збирання та своєчасне фінансування витрат на виплату пенсій визначеним

законодавством категоріям громадян, а в межах покладених на нього завдань

контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду

від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому

порядку звітність, проводить планові та позапланові перевірки

фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо

правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання

коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплати і доставку

пенсій, та інше, згідно положень чинного пенсійного законодавства

Відповідно до ст., ст. 58-63 Закону України «Про

загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний фонд України є

єдиною централізованою системою, управління якою здійснює правління та

виконавча дирекція, яка в свою чергу має територіальні органи.

Положенням про Управління Пенсійного фонду України в

районах, містах і районах у містах, яке затверджено постановою правління

Пенсійного фонду України № 8-2 від 30.04.2002 р., передбачено, що управління

Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах є органами Фонду,

підвідомчі відповідно управлінням Фонду в АР Крим, областях, містах Києві та

Севастополі (регіональні управління), що разом з цими управліннями утворюють

систему органів Фонду. У відповідності до вказаного Положення на управління

Пенсійного фонду України у районах, містах і районах у містах покладено

обов'язки, в тому числі, і щодо забезпечення збирання та своєчасного

фінансування витрат на виплату пенсій визначеним законодавством категоріям

громадян.

Отже, звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_1

діє в межах наданих йому законодавством повноважень, чим спростовуються

твердження відповідача про відсутність у позивача права звернення до суду з

вимогами про відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій.

Порядком проведення атестації робочих місць за умовами

праці, який затверджений постановою Кабінету міністрів України № 442 від 01.08.1992

р. та набув чинності з 21.08.1992 р. визначені умови та особливості проведення

атестації робочих місць за умовами праці на підприємствах, установах та

організаціях. Зазначеним Порядком передбачено, що атестацій робочих місць за

умовами праці проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Відповідальність за своєчасне та якісне проведення

атестації покладається на керівника підприємства.

Відповідно до пп. 4.4 п. 4 Порядку застосування Списків

№ 1 і № 2 виробництв робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу

роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого

наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005

р., якщо атестація робочих місць за умовами праці вперше була проведена після 21.08.1997

р., у разі підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах, до

пільгового стажу зараховується весь період роботи до 21.08.1992 р., 5-річний

період роботи на даному підприємстві, що передує даті видання наказу про її

результати, та період роботи впродовж наступних 5 років з урахуванням пункту

4.2 цього Порядку.

Відповідно до довідки № 7/125 від 15.05.2001 р., виданщї

відповідачем, атестація робочого місця ОСОБА_3проводилася 31.03.1994 р.

Зазначена особа працювала на підприємстві відповідача з 21.01.1975 р. по

29.02.1996 р. Отже, пенсія ОСОБА_3 за Списком № 1 призначена правомірно і з

урахуванням атестації робочих місць.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає

обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що заперечення

відповідача стосовно відсутності атестації робочого місця гр. ОСОБА_3, яка є

необхідною умовою існування обов'язку відшкодування витрат на виплату пільгової

пенсії зазначеній особі, є необґрунтованим.

Закон № 1788 набрав чинності з 01.01.1992 р. Закон

регулює питання матеріального забезпечення непрацездатних громадян.

Норми цього Закону застосовуються з 01.01.1992 р. до

всіх без винятку громадян, якщо вони після вказаної дати досягли визначеного

пенсійного віку та мають певний стаж роботи. При цьому обмежень щодо впливу

часу набуття як загального, так і пільгового стажу на призначення пенсії не

встановлено.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає

обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що помилковим є

твердження відповідача, що підприємство не зобов'язано відшкодовувати частину

пільгової пенсії, що відповідає пільговому стажу до 01.01.1992 р., оскільки

Закон № 1788 не має зворотної дії.

Громадянин ОСОБА_3досяг пенсійного віку, передбаченого

п. «а» ст. 13 Закону № 1788,    21.05.2001

року. Крім того, загальний та пільговий стаж роботи вказаного пенсіонера також

відповідає вимогам зазначеної статті.

Отже, пенсія гр. ОСОБА_3. правомірно призначена на

підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Закон України «Про пенсійне забезпечення» не містить

норми, відповідно до якої пільговий стаж, відпрацьований до 01.01.1992 р., не

враховується при визначенні розміру пенсії, який має відшкодовуватися

підприємствами.

Жоден із чинних нормативних актів не звільняє від

обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгової пенсії лише

на тій підставі, що частина пільгового стажу набута пенсіонером до вступу в дію

Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є правонаступником

прав та обов'язків, пов'язаних з діяльністю дільниці № 1 трестуОСОБА_2і,

відповідно, зобов'язано відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку

пільгової пенсії ОСОБА_3.

Відповідно до п. 3 розпорядження Запорізької міської

Ради народних депутатів від 28.02.1996 р. № 342р ОСОБА_2 вважається

правонаступником прав та обов'язків, які пов'язані з діяльністю Державного

південного спеціалізованого ремонтно-монтажного трестуОСОБА_2та зареєстровано

цим же розпорядженням.

Отже,  ОСОБА_2 є

правонаступником прав та обов'язків, які пов'язані з діяльністю тресту ОСОБА_2,

а, отже, оскільки відповідач є правонаступником тресту, то до нього переходять

всі права та обов'язки, які виникли із трудових відносин попередника.

Відповідно до довідки № 7/125 від 15.05.2001 р., виданої

ОСОБА_2, ОСОБА_3звільнився 29.02.1996 р.

Як вбачається з трудових відносин між трестомОСОБА_2та

громадянином ОСОБА_3виник обов'язок підтвердити пільговий стаж працівника, що

мало наслідком призначення вказаній особі пенсії на пільгових умовах за списком

№ 1.

Законодавством України встановлено, обов'язок

відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії

роботодавцями, працюючи у яких пенсіонер набув пільговий стаж, незалежно від

перебування з цими роботодавцями у трудових відносинах на момент встановлення

згаданого обов'язку та незалежно від останнього місця роботи.

Таким чином, ОСОБА_2, як правонаступник тресту, має

відшкодувати понесені Пенсійним фондом витрати, оскільки пенсія ОСОБА_3.

виплачувалась у 2006-2008 роках і за цей період виникла заборгованість.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої

інстанції про необґрунтовані твердження відповідача, що відсутність у пасивах

трестуОСОБА_2зобов'язань перед Пенсійним фондом щодо відшкодування витрат на

виплату гр. ОСОБА_3. пільгової пенсії, свідчить про те, що у нього не має

обов'язку щодо відшкодування позивачу пільгової пенсії, яка призначена та

виплачується зазначеній особі, оскільки активи та пасиви певного підприємства,

тобто документи бухгалтерського обліку та звітності, є документами

внутрішньогосподарського відання підприємства та не є належними доказам

наявності або відсутності у підприємства заборгованості.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду

першої інстанції про необґрунтованість заперечень відповідача, що підприємство

зобов'язане відшкодовувати лише той розмір пенсії, який було призначено особі

вперше, тобто без перерахунків, зроблених відповідно до підзаконних нормативних

актів.

Нормами  

Закону   України   «Про  

загальнообов'язкове  

державне   пенсійне страхування»

передбачено, що фактичними витратами Пенсійного фонду на виплату і доставку

пільгової пенсії необхідно вважати розмір пенсії з урахуванням індексації та

підвищень, передбачених законами та підзаконними актами, тобто ті суми, які

виплачувалися і доставлялися пенсіонеру.

Відповідно до п. 6 постанови Кабінету Міністрів України

«Про підвищення розмірів пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про

пенсійне забезпечення» від 13.03.2002 р. № 279 зазначена грошова допомога

встановлюється та виплачується органами, що здійснюють призначення та виплату

пенсій.

Зазначена норма також вказує на те, що підвищення пенсій

виплачуються Пенсійним фондом і не відшкодовуються із Державного бюджету. Це, у

свою чергу, свідчить про віднесення вказаних сум до витрат на виплату та

доставку пільгових пенсій, які зобов'язані відшкодовувати підприємства,

установи, організації.

Отже, з аналізу наведених норм пенсійного

законодавства, вбачається, що обов'язок відшкодування фактичних витрат на

виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком № 1, прямо

передбачено нормами п. 2 Прикінцевих положень Закону № 1058 і пп. 6.1 п. 6

Інструкції № 21-1.

Згідно розрахунку позивача загальна сума фактичних

витрат на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної за Списком № 1 і

виплаченої гр.. ОСОБА_3. за період з січня 2006 року по червень 2008 року

склала суму 7 900,14 грн.

За спірний період відповідачем грошові кошти в рахунок

сплати сум відшкодування витрат на виплату та доставку пільгової пенсії

ОСОБА_3., призначеної відповідно до пункту «а» ч. 1 ст. 13 Закону України «Про

пенсійне забезпечення» за Списком № 1, на користь Пенсійного фонду не

перераховувалися.

Отже, станом на час звернення до суду з даним позовом за

відповідачем рахується заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на

виплату та доставку пільгових пенсій зазначеній особі в сумі 7 900,14 грн.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному

обсязі суду не надав.

У відповідності до п. 2 ст. 99 КАС України для звернення

до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи

встановлюється річний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня,

коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав,

свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України передбачено, що пропущення

строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволені

адміністративного позову за   умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.

ОСОБА_1заявлені вимоги про стягнення заборгованості за

період з січня 2006 року по червень 2008 року, а адміністративний позов подано

30.07.2008 р., тобто з порушення встановленого ст. 99 КАС України річного

терміну звернення до адміністративного суду.

Позивач доказів поважності пропуску річного строку

звернення до адміністративного суду не надав.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає

обґрунтованим висновок суду першої інстанції стосовно того, що заявлені вимоги

про стягнення з ОСОБА_2 суми 7 900,14 грн. заборгованості по відшкодуванню

фактичних витрат на виплату і доставку пенсії, призначеної за віком на

пільгових умовах відповідно до  п. «а» ч.

1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» за Списком № 1 гр. ОСОБА_3.

є законними, обґрунтованими, підтверджуються зібраними в справі доказами, і

підлягають задоволенню частково - в сумі 4 061,94 грн. за період: з серпня 2007

року по червень 2008 року.

Вимоги про стягнення суми 3 838,20 грн. заборгованості

по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгової пенсії гр.

ОСОБА_3. за період з січня 2006 року по липень 2007 року включно вважаються

такими, що заявлені безпідставно поза межами строку звернення до

адміністративного суду, встановленого ст. 99 КАС України, що у відповідності до

ст. 100 КАС України є підставою для відмови у позові в цій частині вимог.

З огляду на вищенаведене колегія суддів вважає, що суд

першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи об'єктивно,

повно та всебічно з'ясував усі обставини, які мають суттєве значення для

вирішення даної справи і ухвалив законне рішення. Порушень та неправильного

застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою

скасування чи зміну оскаржуваної судової постанови, судовою колегією не

встановлено, а тому колегія суддів вважає за необхідне постанову суду від

01.10.2008р. по даній адміністративній справі залишити без змін.

    Керуючись   ст. ст. 195, 198 (п.1), 200, 206 Кодексу

адміністративного судочинства України, колегія суддів,-                                             

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити

без задоволення.

    Постанову господарського суду Запорізької

області від 01.10.2008р. у справі № 4/376/08-АП залишити без змін.

    Ухвала суду апеляційної інстанції за

наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути

оскаржена протягом одного місяця  до

адміністративного суду касаційної інстанції.

    Ухвала виготовлена в повному обсязі - 15.05.2009р.

          Головуючий суддя                                                           

М.В. Мірошниченко

                              Суддя                                                           

О.А. Проценко

                                   Суддя                                                           

Л.П. Туркіна