Постанова

від 18.01.2007 по справі 5/2047-9/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

5/2047-9/344

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

18.01.07                                                                                           Справа№ 5/2047-9/344

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                               Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                     Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

розглянувши справу за позовомВідкритого акціонерного товариства (надалі ВАТ) „Львівський проектний інститут №14”

доДержавної податкової інспекції (надалі ДПІ) у Франківському районі м.Львова

проВизнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

з участю представників сторін:

від позивача:  [....] –юрисконсульт (довіреність за №01/650 від 11.12.2006 року);

від відповідача:  [...] –старший державний податковий інспектор (довіреність за №23280/9/10 від 11.10.2006 року),  

В С Т А Н О В И В :

що ВАТ „Львівський проектний інститут №14” звернулося до господарського суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення за №0002362320/0/10598 від 05.05.2004 року, прийнятого ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

        Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту документальної перевірки не підтверджені первинними бухгалтерськими документами, містять в собі суперечності та ґрунтуються лише на припущеннях.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просить позов задоволити.

Представник відповідача проти позову заперечує, подав суду відзив на позовну заяву і доповнення до нього та вважає, що орган державної податкової служби діяв у межах, на підставі та у повній відповідності до вимог чинного законодавства при прийнятті оспореного податкового повідомлення-рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

За результатами перевірки позивача ДПІ у Франківському районі м.Львова складено акт за №334/23-2/00300937 від 29.10.2004 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення за №20658/10/23-2 від 29.10.2004 року.

Згаданим податковим повідомленням-рішення органом державної податкової служби позивачу визначено суму податкового зобов‘язання з податку на додану вартість в розмірі 57117 грн. 00 коп., у тому числі 38078 грн. 00 коп. основного платежу та 19039 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

Як зазначено в акті перевірки, товариством, в порушення п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість” за №168/ВР-97 від 03.04.1997 року, з наступними змінами та доповненнями,

по-перше, занижено податкове зобов‘язання по податку на додану вартість від доходу від користування земельною ділянкою по раніше проданому приміщенню, як компенсація по землі (п.2.1 Акту) в сумі 1152 грн. 00 коп.;

по-друге, занижено податкове зобов‘язання по податку на додану вартість від продажу послуг, які не були направлені на отримання доходу (п.2.1 Акту) в сумі 30226 грн. 00 коп.

Також, в акті перевірки зазначено, що в порушення підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 згаданого Закону, встановлено заниження податку на додану вартість в сумі 6700 грн. 00 коп. При цьому в акті перевірки робиться покликання на п.2.2 цього ж акту.

Даючи правову оцінку оспореному податковому повідомленню-рішенню, господарський суд виходив з наступних обставин справи та норм чинного законодавства.

У відповідності до п.4.1 ст.4 Закону України „Про податок на додану вартість”, чинної на момент оподаткування господарських операцій, зазначених в акті перевірки, базою. оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами) з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових) платежів, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів (робіт, послуг) згідно з законами України з питань оподаткування. До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

У відповідності до вимог підп.7.4.4 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, чинної  на момент оподаткування господарських операцій, зазначених в акті перевірки, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Оцінка висновкам, які були описані в п.2.1 та п.2.2 згаданого акту перевірки, та були підставою для встановлення порушень позивачем податкових зобов‘язань з податку на додану вартість, була дана в рішенні Господарського суду Львівської області від 28.12.2004 року у справі за №5/3151-19/385, яке ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 07.09.2005 року залишено без змін.

Зокрема, в згаданому рішенні зазначено, що „відповідачем (ДПІ у Франківському районі м.Львова) не доведено факту отримання ВАТ „Львівський проектний інститут №14” доходу в розмірі 5800 грн. Від використання земельної ділянки, таким чином збільшення валового доходу підприємства на вказану суму є безпідставним”.

Також, в згаданому рішенні зазначено, що „відповідачем (ДПІ у Франківському районі м.Львова” не було взято до уваги, що ТзОВ „Софт-Сервіс-консалтинг”, ТзОВ „Софт-серв” орендувались найбільші за площею приміщення, що мало значення для визначення рівня ціни, крім того, в оренду було передано також приміщення загального використання, які не передавались в оренду жодним іншим орендарям. Судом встановлено, що ціна оренди, визначена в договорах, аналіз яких було проведено сСторонами, коливалась від 6,65 грн. за м. до 32 грн. за м., залежно від умов оренди. Таким чином, Позивачем (ВАТ „Львівський проектний завод №14” повністю спростовано доводи Відповідача в частині надання послуг з оренди пов‘язаним особам за заниженими цінами. Оскільки факт заниження звичайних цін ДПІ не доведено, відповідно ВАТ „Львівський проектний інститут №14” не порушено вимог підп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Окрім того, у цьому ж рішенні щодо господарської операції позивача та приватного підприємства „Укртехнопроект”, яка виникла на підставі договору від 14.01.2003 року за №КР-03, зазначено, що „із врахуванням правила першої події, згідно підп.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”, Позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, пов‘язані із виконанням ремонтних робіт”.

Згадані судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.08.2006 року були залишені без змін.

У відповідності до вимог ч.1 ст.72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи те, що обставинам, які встановлені в акті перевірки та були підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, вже було дано оцінку в судових рішеннях першої, апеляційної та касаційної інстанцій і вони не знайшли свого підтвердження, такі не повинні доказуватись при розгляді інших справ у яких беруть участь ті самі особи.

Окрім того, щодо господарських операцій позивача та  приватного підприємства „Укртехнопроект”, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до підп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону „Про податок на додану вартість” (в редакції до 25 березня 2005 року) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких належить до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Не дозволяється включення до податкового кредиту, згідно з підп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 даного Закону, будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів у оплату вартості таких робіт (послуг) (редакція до 25 березня 2005 року).

Судом встановлено, що позивачем на підтвердження обгрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість за перевірений період були надані податкові накладні, що знаходяться в матеріалах справи, які не мали недоліків та, порядок заповнення яких, відповідав встановленому чинним законодавством.

Окрім того, відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону „Про податок на додану вартість” платник податку - особа, яка згідно з даним Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у підп. „а”, „в”, „г”, „д”   п.10.1   ст.10 вищезазначеного Закону, відповідають за дотримання достовірності  та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону   (п. 10.2 ст. 10 Закону).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) чи його постачальниками при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем чи його постачальниками, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Також, суд бере до уваги висновок №2174 судово-бухгалтерської експертизи у даній справі, згідно якого не підтверджується документально обґрунтованість висновку податкової перевірки ВАТ „Львівський проектний інститут №14” (акт від 29.10.2004 року №334/23-2/00300937) щодо необґрунтованого завищення підприємством у 2003-2004 роках податкового кредиту з податку на додану вартість на загальну суму 6700 грн. 00 коп. від здійснення господарської діяльності в межах дії Договору №КР03 від 14.01.2003 року укладеного з ПП „Укртехнопроект”.

Отже, оспорене податкове повідомлення-рішення прийнято без достатніх на те підстав та є протиправним.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про обгрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню.

Окрім того, у відповідності до вимог п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд може прийняти постанову, зокрема, про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту ч.11 ст.171 КАС України вбачється, що поняття нечинності стосується нормативно-правових актів.

Враховуючи те, що позивачем оспорюється ненормативно-правовий акт (індивідуальний акт), який він просить визнати недійсним, та положення абзацу 1 та 2 ч.2 ст.162 КАС України, суд, встановивши протиправність спірного податкового повідомлення-рішення, вважає за необхідне скасувати його.

У відповідності до вимог ст.94 КАС України, документально підтвердженні судові витрати присудити на користь позивача, при цьому, суд виходив з суми судового збору визначеної у відповідності до вимог п.2 ч.3 Розділу VІІ КАС України.

Керуючись ст.ст. 21, 69, 70, 160-163 КАС України, суд -

                                                 ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задоволити.

2.          Скасувати, прийняте ДПІ у Франківському районі м.Львова, податкове повідомлення-рішення за №20658/10/23-2 від 29.10.2004 року.

3.          Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Львівський проектний інститут №14” (код ЄДРПОУ 00300937), що знаходиться за адресою м.Львів, вул.В.Великого,52, 3 грн. 40 коп. судового збору сплаченого при подання позовної заяви.

4.          Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

5.          Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.