Рішення

від 06.02.2014 по справі 908/4087/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 номер провадження справи 14/68/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.02.2014 Справа № 908/4087/13

Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув матеріали

За позовом Прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя (адреса - 69035 м. Запоріжжя, вул. Маяковського, 1) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради (адреса - 69105 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» (адреса - 69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35-Б, кв. 1)

третя особа , яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Міське комунальне підприємство «Основаніє» (адреса - 69095 м. Запоріжжя, вул. Українська, 29-А)

про зобов'язання повернути нежитлове приміщення

За участю уповноважених представників сторін:

від прокуратури: Красних О.О., посвідчення №013462 від 03.12.2012р.

від позивача : Сосновська, А.Ю., довіреність №01/02-17/03899 від 04.12.2013р.

від відповідача : не з'явився

від третьої особи: Сипко І.А., довіреність №б/н від 08.01.2014р.

Суть спору:

16 грудня 2013 року Прокурор Орджонікідзевського району м. Запоріжжя звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» (далі по тексту ТОВ «Еланд плюс»), за участю третьої особи Міського комунального підприємства «Основаніє» (далі по тексту МКП «Основаніє», про зобов'язання повернути нежитлове приміщення.

Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. порушено провадження у справі № 908/4087/13, судове засідання призначено на 21.01.2014 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 21.01.2014р. розгляд справи відкладено до 06.02.2014р. у зв'язку з неявкою представника Відповідача та необхідністю витребування додаткових доказів, що мають суттєве значення для повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 06.02.2014р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою Прокурора та представників Позивача і Третьої особи оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Сторін повідомлено про час складання повного рішення

В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що Договір оренди нежитлового приміщення №1214/13 від 24.12.2004р., укладений між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (правонаступником якого є позивач в даній справі), КП «ВРЕЖО №13» та ТОВ «Еланд поюс», в силу ст. 215 Цивільного кодексу України є недійсним (нікчемним), оскільки всупереч приписам чинного законодавства України (ст.ст. 793, 794, 640 Цивільного кодексу України) нотаріально не посвідчений. Оскільки Договір є недійсним (нікчемим) на підставі закону, він не створив юридичних наслідків (виникнення зобов'язань сторін), крім тих, які пов'язані з його недійсністю, а відтак у відповідності до ст. 1212 Цивільного кодексу України ТОВ «Еланд плюс» зобов'язане повернути безпідставно набуте майно - приміщення, що є предметом оренди по Договору №1214/13 від 24.12.2004р.

16.01.2014р. на адресу суду надійшла заява від Прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя № 136-141 вих. 14 від 15.01.2014р. про зміну предмету позову, в якій просить вважати площу « 167, 9 кв.м.» та номер приміщення « 305», зазначені в позовній заяві, помилкою та задовольнити позовні вимоги з урахуванням виправлень, а саме «Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» повернути територіальній громаді в особі Запорізької міської ради нежитлове приміщення загальною площею 169, 2 м.кв. за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 22, що знаходиться на балансі МКП «Основаніє» балансовою вартістю 75 470, 13 грн.»

Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом прийнята, розглядаються уточнені позовні вимоги.

Позивач Запорізька міська рада просить задовольнити позов, в той же час в поясненнях, що надійшли до суду 21.01.2014р., зазначає, що Договір оренди нежитлового приміщення №1214/13 від 24.12.2004р. є припиненим у відповідності до ст. 781 Цивільного кодексу України та ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки згідно з рішенням Запорізької міської ради №6 від 18.02.2011р. Управління житлового господарства Запорізької міської ради ліквідовано з 10.05.2011р.

Третя особа МКП «Основаніє» вважає, що позов підлягає задоволенню з підстав, зазначених Прокурором.

Відповідач заявлені позовні вимоги не спростував, відзив на позов суду не надав, представник Відповідача в судові засідання 21.01.2014р. та 06.02.2014р. за викликом суду не з'явився, правом надати відзив на позов не скористався.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р., особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали господарського суду Запорізької області від 18.12.2013р. про порушення провадження у справі та від 21.01.2014р. про відкладення розгляду справи були направлені за місцезнаходженням Відповідача, вказаним у Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. При цьому, ухвала про порушення провадження у справі від 18.12.2013р. повернулася до суду із зазначенням поштовим відділенням на конверті - «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 97-99). Таким чином, Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду господарським судом та про час і місце проведення судових засідань.

Відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав ї охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Крім того, відповідно до статті 65 Господарського процесуального кодексу України з метою забезпечення правильного і своєчасного вирішення господарського спору суддя зобов'язує сторони виконати певні дії, витребовує від них документи, відомості, висновки, необхідні для вирішення спору та вчиняє інші дії спрямовані на забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи. Відповідачем вимоги ухвали суду не виконано, не надано письмового відзиву та письмових заперечень по суті заявлених вимог, а також не надано доказів які б підтверджували поважність та винятковість причин пропуску судових засідань.

Чисельними рішеннями Європейського суду з прав людини у справах проти України визнано порушення пункту 1 статті 6 «Право на справедливий розсуд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що, зокрема, полягало у тому, що національними судами не забезпечено розгляд справи заявника в «розумний строк» через затримки у провадженні, в основному з вини судів першої інстанції.

З урахуванням вищенаведеного, суд визнав за можливе розглянути справу у відсутність Відповідача.

Згідно зі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними матеріалами, які суд визнав достатніми для вирішення спору по суті.

За клопотанням представника Позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.

Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представника Позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд Запорізької області встановив наступне .

25.11.2004р. Виконавчим комітетом Запорізької міської ради прийнято рішення № 463/7, пунктом 3 якого вирішено передати в оренду ТОВ «Еланд плюс» нежитлове цокольне приміщення площею 169,2 кв. м. в будинку № 22 по бул. Гвардійський, що значиться на балансі комунального підприємства «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13» строком на три роки під офіс з виконанням робіт по благоустрою прилеглої території в обсягах, визначених договором оренди.

На виконання зазначеного рішення Виконавчого комітету Запорізької міської ради між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (далі по тексту УЖГ ЗМР) - Орендодавець, Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об'єднання №13» (надалі - КП «ВРЕЖО №13») - Балансоутримувач та ТОВ «Еланд плюс» - Орендар укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1214/13 від 24.12.2004р. (далі по тексту Договір).

За умовами п. 1.1. Договору, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 169,20 кв. м. за адресою: бул. Гвардійський, буд. 22, що значиться на балансі КП «ВРЕЖО №13».

Дане нежитлове приміщення вбудоване в цоколь 9-поверхового будинку, відповідно до плану з інвентарної справи.

Відповідно до п. 1.2 Договору, приміщення передається в оренду для розміщення офісу площею, згідно проведеної оцінки станом на 01.12.2004 року, складає 75 470,13 грн.

Факт прийняття вищезазначеного приміщення підтверджується Актом прийому-передачі орендованого майна (а.с. 14).

Пунктом 11.1 Договору передбачено, що цей договір діє з 24 грудня 2004 року до 24 грудня 2007 року.

27.04.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 5 «Про припинення діяльності підприємств шляхом приєднання» (далі - рішення №5 від 27.04.2012). Пунктом 1 вказаного рішення припинено діяльність «КП ВРЕЖО № 13». Пунктом 2 рішення № 5 від 27.04.2012 встановлено, що міське комунальне підприємство «Основаніє» є повним правонаступником КП «ВРЕЖО № 13».

25.07.2012р. Запорізькою міською радою прийнято рішення № 6 «Про затвердження передавальних актів та визначення розміру статутного капіталу міського комунального підприємства «Основаніє» (рішення № 6 від 25.07.2012). Згідно з пунктом 1 рішення № 6 від 25.07.2012р. затверджено передавальні акти майна, майнових, немайнових прав та обов'язків від 25.07.2012р. КП «ВРЕЖО № 13».

Таким чином, третя особа з 25.07.2012р. є Балансоутримувачем нежитлового приміщення, розташоване за адресою м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 22.

В матеріалах справи міститься копія Акту обстеження нежитлового приміщення від 15.01.2013 року, складеного комісією МКП «Основаніє», відповідно до якого встановлено, що на момент перевірки приміщення закрито. При численних його відвідувань для вручення рахунків, приміщення закрито протягом 1,5 року. В 2009-2010 років подавалися позови до господарського суду про стягнення заборгованості в сумі 27 307,31 грн. (справа №24/172/10 від 18.06.2010р.). 15.10.2010р. направлено наказ господарського суду про стягнення заборгованості до ВДВС. 18.02.2011р. виконавче провадження припинено у зв'язку з неможливістю встановити місце перебування боржника. Борг не стягнуто. Станови на 01.01.2013р. борг по орендній платі складає 130 958,39 грн.

Дослідивши надані сторонами письмові докази у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню судом, виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк користування майно для здійснення господарської діяльності; до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором; якщо строк найму не встановлений, договір найму вважається укладеним на невизначений строк.

Згідно з ч. 2 ст. 793 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент підписання договору) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладений строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню.

Як встановлено, строк оспорюваного Договору оренди нежитлового приміщення № 1214/13 від 24.12.2004 р. становить три роки.

Частиною 1 статті 209 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом; такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремою частини), укладений на строк не менше як три роки, підлягає державній реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 640 ЦК України (в редакції, яка діяла на момент підписання договору) договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Як вбачається, договір оренди нежитлового приміщення № 1214/13 від 24.12.2004 р. нотаріально не посвідчений та щодо нього не здійснено державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Недотримання вимог закону щодо нотаріального посвідчення та державної реєстрації оспорюваного договору оренди тягне за собою нікчемність даного правочину. Таким чином, суд дійшов висновку, що договір оренди, укладений позивачем та відповідачем в простій письмовій формі, є нікчемним правочином.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину. Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину.

Оскільки договір оренди нежитлового приміщення № 1214/13 від 24.12.2004 р. зі строком дії три роки, не посвідчений нотаріально, як це визначено чинним законодавством, він є нікчемним та не створює правових наслідків, у зв'язку з чим, правові підстави знаходження відповідача у спірному нежитловому приміщенні відсутні.

В матеріалах справи міститься копія інформаційної довідки Реєстраційної служби Запорізького міського управління юстиції з реєстру прав власності на нерухоме майно №13007460 від 19.11.2013р. (а.с. 16), згідно якої нежитлове приміщення першого поверху Літ. А-9 за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, буд. 22, належить на праві комунальної власності Територіальній громаді м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради.

Відповідно до ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до статей 1212, 1213 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язані; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого без підстави, встановленої законом, договором і т. інш.

Оскільки відповідач набув та зберіг у себе майно за рахунок позивача без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), то він зобов'язаний повернути позивачу це майно.

Отримане за Актом прийому-передачі орендованого майна від 24.12.2004р. приміщення Відповідач не повернув.

За приписами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відтак, з урахуванням наведених положень, Позивачем надано всі докази на підтвердження своїх вимог.

Відповідач правом участі в судовому засіданні не скористався, заперечень по суті позовних вимог не надав.

Враховуючи те, що незаконність володіння майном ТОВ «Еланд плюс» доведена в судовому порядку, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Прокурора Орджонікідзевського району м. Запоріжжя, поданий в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Запорізької міської ради до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» про зобов'язання повернути нежитлове приміщення задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» (69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35-Б, код ЄДРПОУ 33134913) повернути територіальній громаді в особі Запорізької міської ради (69015 м. Запоріжжя, пр. Леніна, 206, код ЄДРПОУ 02140892) нежитлове приміщення загальною площею 169,2 кв.м., розташоване за адресою: м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 22, що знаходиться на балансі МКП «Основаніє», балансовою вартістю 75470,13 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еланд плюс» (69014 м. Запоріжжя, вул. Магістральна, 35-Б, код ЄДРПОУ 33134913) в доход Державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжі (Орджонікідзевський район), 22030001; банк одержувача: ГУДКСУ у Запорізькій області; МФО 813015; код ЄДРПОУ 38025409; р/р № 31215206783007) суму 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Л.М. Сушко

Рішення суду оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 11.02.2014р.