Рішення

від 20.02.2014 по справі 22-ц/796/1772/2014

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 22-ц/796/1772/2014 Головуючий у 1 - й інстанції: Лопатюк Н. Г.

Доповідач - Ратнікова В.М.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2014 року колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду місті Києва в складі:

головуючого судді - Ратнікової В.М.

суддів - Борисової О.В.

- Гаращенка Д.Р.

при секретарях - Мурга М.В., Пилипчук В.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди відмовлено.

Не погоджуючись з даним рішенням суду, позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просила рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Свою апеляційну скаргу мотивує тим, що рішення суду 1-ї інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Зазначає, що відмовляючи в задоволенні позову, суд 1-ї інстанції не врахував ту обставину, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Когель Україна», всупереч вимогам чинного законодавства, не сплатило їй виплати по листку непрацездатності та затримало виплату належних при звільненні сум на 7 днів. Такі дії відповідача завдали їй моральної шкоди, яку вона оцінює в 2500 грн. Не взявши до уваги дані факти суд 1-ї інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.

В судовому засіданні ОСОБА_3 повністю підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» Доброгородський МаксимВолодимирович проти доводів апеляційної скарги заперечував посилаючись на те, що рішення суду є обґрунтованим та постановлено з дотриманням вимог закону.

Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення осіб, які з'явились в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з слідуючих підстав.

Судом встановлено, що 21.09.2012 року ОСОБА_3 була прийнята на посаду головного бухгалтера Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна».

13 листопада 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» було видано наказ за №7-К про звільнення ОСОБА_3 з посади головного бухгалтера з 13.11.2012 року за власним бажанням (ст.38 КЗпП України). З даним наказом позивач була ознайомлена під розписку.

Цього ж дня, 13 листопада 2012 року, в день її звільнення, у позивача захворіла донька ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1. У зв'язку з чим, 13.11.2012 року дільничним лікарем було відкрито лист непрацездатності за №474614 Серії АВК.

23 листопада 2012 року, лист непрацездатності було закрито. 29.11.2012 року оригінал лікарняного листа за №474614 Серії АВК позивачем було направлено цінним листом з описом на адресу відповідача, який було отримано останнім 06 грудня 2012 року.

Оскільки, Товариство з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» не оплатило відповідачу даний лист непрацездатності, а також затримало виплату належних при звільненні сум на 7 днів, позивач звернулась до суду з позовом про стягнення з відповідача на її користь виплати за листом непрацездатності в сумі 4298 грн. 49 коп., середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в сумі 3343 грн. 27 коп. та моральної шкоди в сумі 2500 грн.

Відмовляючи ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди, суд 1-ї інстанції виходив з того, що позовні вимоги не підтверджені належними та допустимими доказами, зокрема, позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту перебування у трудових відносинах з відповідачем, а тому позов є необґрунтованим та не підлягає задоволенню.

Проте, з такими висновками суду 1-ї інстанції колегія суддів погодитись не може з наступних підстав.

Відповідно до вимог статті 38 КЗпП України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Згідно зі статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строк, зазначений у ст.116 КЗпП України.

У відповідності до статті 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

З системного аналізу даних норм вбачається, що право на отримання середнього заробітку за весь період затримки розрахунку при звільненні виникає у працівника за наявності складу порушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вини роботодавця у затримці розрахунку при його звільненні. При цьому, вина власника не виключається при відсутності грошей на розрахунковому рахунку, фінансових труднощах підприємства тощо. Водночас, вину власника виключає непереборна сила, що розуміється як надзвичайна і невідворотна за даних умов подія, а також усяке явище, яке перешкоджає власникові належно виконати свої обов'язки перед працівником, якщо власник проявляв належну дбайливість щодо цього.

Судом встановлено і позивачем не заперечується, що вона працювала в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» на посаді головного бухгалтера. Будь-яких інших працівників, які обіймали б посаду бухгалтера та/або які б за суміщенням посад виконували функції бухгалтера на підприємстві не було.

13 листопада 2012 року ОСОБА_3 звернулася до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» з заявою з проханням звільнити її 13.11.2012 року у зв'язку з необхідністю догляду за малолітньою дитиною. Цього ж дня, товариством було видано наказ про звільнення позивача за власним бажанням.

Позивачем також не заперечується і дослідженими доказами підтверджується, що 13 листопада 2012 року ОСОБА_3 був виданий лист непрацездатності у зв'язку з хворобою доньки і вона як головний і єдиний бухгалтер на підприємстві не провела розрахунку сум, які належать їй до виплати від підприємства в день звільнення, а тому розрахунок відповідачем з позивачем у день звільнення проведено не було.

Оскільки на товаристві інших працівників, які обіймали б посаду бухгалтера та/або які б за суміщенням посад виконували функції бухгалтера не було, то 16 листопада 2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аутсорсинговий центр «Бухгалтер» було укладено договір на фінансово-облікове та юридичне супроводження господарської діяльності суб'єкта підприємства в Україні №2012116.

Цього ж дня, 16.11.2012 року відповідачем було проведено розрахунок сум, які належать ОСОБА_3 до виплати від підприємства у зв'язку із звільненням в розмірі 4823,85 грн. та передано платіжне доручення від 16.01.2012 року до установи банку для перерахування даної суми на картковий рахунок позивача. 19.11.2012 року Публічним акціонерним товариством «Райффайзен банк Аваль» дане платіжне доручення прийнято до виконання та 20.11.2012 року виконано, тобто кошти в сумі 4823,85 грн. перераховано на картковий рахунок позивача.

Таким чином, з наведеного вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» фактично виплатило ОСОБА_3 належні їй при звільненні суми через 7 днів з дня звільнення, проте вини роботодавця у даній затримці немає, оскільки затримка сталася у зв'язку з відсутністю у товариства іншого, крім ОСОБА_3, бухгалтера. Відповідачем було здійснено всі дії спрямовані на пошук нового бухгалтера та виплати у максимально короткий термін позивачу сум, які належать їй до виплати від підприємства у зв'язку із звільненням.

За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що правових підстав для задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» на користь ОСОБА_3 заборгованості за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні в сумі 3343 грн. 27 коп. немає.

Правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами застрахованим особам та членам їх сімей визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням».

Згідно з п.1 ст.4 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» право на матеріальне забезпечення мають застраховані особи. Це право виникає з настанням страхового випадку в період роботи (включаючи і час випробування та день звільнення).

Відповідно до ст.29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» застраховані особи мають право, в тому числі: отримувати у разі настання страхового випадку матеріальне забезпечення та соціальні послуги, передбачені цим Законом; оскаржувати відповідно до законодавства дії страховика, страхувальника-роботодавця щодо надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Згідно зі ст.34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються, зокрема, такі види матеріального забезпечення, як допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) (статті 35, 37 цього Закону); допомога по вагітності та пологах (статті 38, 39 цього Закону).

Пунктами 3, 4 статті 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що оплата лікарняних листків для догляду за хворою дитиною віком до 14 років виплачується застрахованій особі за кошти Фонду соціального страхування з першого дня, але не більше ніж за 14 календарних днів за період, протягом якого дитина за висновком лікаря потребувала догляду.

Якщо дитина потребує стаціонарного лікування, то допомога з тимчасової непрацездатності надається застрахованій особі (яка доглядає дитину віком до 14 років) з першого дня за весь період його перебування у стаціонарі разом з хворою дитиною. Допомога не надається, якщо застрахована особа в цей період перебувала у щорічній (основній або додатковій) відпустці, творчій відпустці та додатковій відпустці у зв'язку з навчанням.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 перебувала на лікарняному по догляду за хворою дитиною, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, з 13 листопада 2012 року по 23 листопада 2012 року, тобто 10 календарних днів. 29.11.2012 року оригінал лікарняного листа за №474614 Серії АВК позивачем було направлено цінним листом з описом на адресу відповідача, який було отримано останнім 06 грудня 2012 року.

Пунктами 3,4 частини 2 статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що страхувальник (для позивача, яка відноситься до осіб, зазначених у частині 1 статті 6 цього Закону, - це роботодавець) зобов'язаний надавати та оплачувати застрахованим особам у разі настання страхового випадку відповідний вид матеріального забезпечення та соціальних послуг відповідно до цього Закону; вести облік коштів загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, і своєчасно надавати органам Фонду встановлену звітність щодо цих коштів.

Відповідно до частин 1 та 3 статті 50 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 6 цього Закону (особи, які працюють на умовах трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та господарювання або у фізичних осіб) призначаються та надаються за основним місцем роботи (крім видів матеріального забезпечення, передбачених пунктами 1, 2 статті 34 цього Закону, яке надається за основним місцем роботи та за сумісництвом у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України).

Рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб).

Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, яке затверджується правлінням Фонду.

Статтею 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням», що підставою для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах є виданий у встановленому порядку листок непрацездатності, а вразі роботи за сумісництвом - копія листка непрацездатності, засвідчена підписом керівника і печаткою за основним місцем роботи.

Відповідно до ст.53 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» документи для призначення допомоги по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та пологах розглядаються не пізніше десяти днів з дня їх надходження.

Порядком фінансування страхувальників для надання застрахованим особам матеріального забезпечення за рахунок засобів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, затвердженим постановою правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 22.12.2010 р. №26, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.01.2011 р. за №111/18849 встановлено, що у разі виникнення страхового випадку із застрахованою особою на підставі поданих документів, передбачених статтею 51

Закону, комісія (уповноважений) із соціального страхування підприємства з урахуванням вимог Положення про комісію (уповноваженого) підприємства, установи, організації із загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, приймає рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі рішення комісії (уповноваженого) із соціального страхування підприємства про призначення матеріального забезпечення страхувальник - роботодавець нараховує суми матеріального забезпечення та оформлює заяву-розрахунок.

Для отримання коштів Фонду для виплати матеріального забезпечення застрахованим особам, нарахованого страхувальником, страхувальник звертається до робочого органу Фонду за місцем обліку в органі Фонду або за місцем обліку, зазначеним в Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування із заявою - розрахунком за підписом керівника та головного бухгалтера, засвідченою печаткою підприємства.

Заява - розрахунок готується у двох примірниках, один з яких разом із наданими застрахованими особами документами, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення, зберігається у страхувальника, а другий подається до робочого органу Фонду.

Робочі органи Фонду здійснюють фінансування страхувальників протягом десяти робочих днів після надходження заяви-розрахунку. Після надходження суми коштів, зазначених у заяві-розрахунку, на рахунок страхувальника, останній зобов'язаний здійснити виплату відповідного матеріального забезпечення у строки, визначені у статті 52 Закону.

Відповідно до Закону України «Про збір і облік єдиного внеску на загальнодержавне соціальне страхування» з 1 січня 2011 року роботодавець повинен відкрити спеціальний розрахунковий рахунок, виключно для перерахування коштів для оплати лікарняних листів з Фонду соціального страхування.

З системного аналізу вказаних норм права вбачається, що на даний час, визначений порядок виплати страхового відшкодування по догляду за дитиною до досягнення нею 14 років, за яким роботодавець повинен відкрити спеціальний розрахунковий рахунок, виключно для перерахування коштів для оплати лікарняних листів з Фонду соціального страхування. Для того, щоб соцстрах перерахував із цього приводу гроші для оплати лікарняного листа, підприємство зобов'язане подати до фонду відповідну заявку. І лише після отримання коштів від Фонду соціального страхування роботодавець оплачує лікарняний лист працівнику.

Судом встановлено, що 06 грудня 2012 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» було отримано оригінал лікарняного листа ОСОБА_3 за №474614 Серії АВК.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» провело засідання комісії із соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням на якому було розглянуто лікарняний листок ОСОБА_3 за №474614 Серії АВК та прийнято рішення про призначення матеріального забезпечення застрахованій особі. На підставі даного рішення відповідачем було нараховано суму матеріального забезпечення в розмірі 4298,49 грн., оформлено заяву-розрахунок, який передано до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Святошинському районі м. Києва.

07.05.2013 року на спеціальний розрахунковий рахунок відповідача, призначений для перерахування страхових коштів, Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Святошинському районі м. Києва було перераховано кошти в сумі 4298,49 грн. для оплати лікарняного листка ОСОБА_3.

Частиною 2 статті 52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності, по вагітності та

пологах виплачується: застрахованим особам, зазначеним у частині 1 статті 6 цього Закону, у найближчий після дня призначення допомоги строк, установлений для виплати заробітної плати.

Проте, допомогу по тимчасовій непрацездатності відповідачем позивачу виплачено не було, 13.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» кошти в сумі 4298,49 грн. було повернуто на рахунок Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до приписів ч.5 ст.52 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» призначене, але неодержане застрахованою особою своєчасно матеріальне забезпечення виплачується за минулий час без обмеження будь-яким строком у розмірі, встановленому на час настання страхового випадку.

Суми матеріального забезпечення, неодержані з вини органу, що призначає матеріальне забезпечення, виплачуються застрахованій особі за минулий час з дотриманням вимог законодавства про індексацію грошових доходів населення.

З урахування наведених норм закону та встановлених обставин справи, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» заборгованості за листком непрацездатності в сумі 4298,49 грн. підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.237-1 Кодексу законів про працю України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Визначаючи розмір моральної шкоди, слід врахувати п.9 та п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року, відповідно до якої, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

Необхідно враховувати, що відповідно до ст.237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган не залежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Враховуючи характер і тривалість моральних страждань, істотність вимушених змін в житті позивача, обставини справи, характер моральних страждань і наслідків, що наступили, а також з урахуванням принципу розумності, справедливості та пропорційності невиплачених сум, колегія суддів приходить до висновку, що в даному конкретному випадку завдана позивачу моральна шкода підлягає відшкодуванню у розмірі 500,00 гривень.

Оцінивши в сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року про відмову ОСОБА_3 в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» на користь ОСОБА_3 заборгованості за листком непрацездатності в сумі 4298,49 грн. та моральної шкоди в сумі 500 грн.

Керуючись Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» , ст.. 237-1 КЗпП України, ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 29 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення наступного змісту.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» про стягнення заборгованості за листком непрацездатності, середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та відшкодування завданої моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Когель Україна» (код ЄДРПОУ 37074701) на користь ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) заборгованість за листком непрацездатності в сумі 4298,49 грн. та моральну шкоду в сумі 500 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: