Рішення

від 10.02.2014 по справі 919/1369/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 року справа № 919/1369/13

За позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070)

до приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія»

(вул. Бутакова, 4, м. Севастополь, 99011)

про стягнення 9013,90 грн.

Суддя Архипенко О.М.

За участю представників сторін:

від позивача - не з'явився;

від відповідача - Шостак І.Г., довіреність від 21.12.2012.

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач; ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування») звернулося до господарського суду міста Севастополя (далі - суд) із позовною заявою до приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (далі - відповідач; ПАТ «Кримська страхова компанія») про стягнення в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 9013,90 грн.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статей 993, 1191 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 12, 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мотивовані виникненням у ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» регресної вимоги в межах виплаченого третій особі страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту. Оскільки, цивільно-правова відповідальність особи, винної у дорожньо-транспортній пригоді, застрахована у ПАТ «Кримська страхова компанія» за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів позивач вважає, що відповідач повинен надати цій особі страховий захист та відшкодувати завдані нею в результаті ДТП збитки.

Ухвалою суду від 26.11.2013 позовна заява ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Ухвалою суду від 21.01.2014 строк вирішення даного спору продовжено до 11.02.2014 включно та відкладено розгляд справи на 10.02.2014.

Ухвалою суду від 10.02.2014 провадження у справі в частині стягнення з відповідача в порядку регресу матеріальних збитків у розмірі 7683,28 грн припинено у порядку пункту 1-1 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), у зв'язку з відсутністю предмету спору в цій частині позову.

Позивач явку представника у судове засідання не забезпечив, до початку засідання суду звернувся з клопотанням, в якому просить розглянути справу за його відсутністю на підставі поданих сторонами документів. Позовні вимоги про стягнення з відповідача матеріальних збитків у розмірі 1330,62 грн підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав з мотивів, викладених у відзиві на позов, якими зокрема є: позивачем не надано звіту про оцінку шкоди, як того вимагає стаття 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу, відшкодовуються з урахуванням зносу, коефіцієнт якого відповідно до замовленої відповідачем експертної довідки складає 0,407. Відтак, сума матеріального збитку з урахуванням зносу складає 8683,28 грн; сума страхового відшкодування повинна бути зменшена на суму франшизи, яка за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів складає 1000,00 грн.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника відповідача, суд

В С Т А Н О В И В:

За умовами договору добровільного страхування наземного транспорту №1750-а/11дп(ас) від 31.08.2011, укладеного між ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик) та Чернецьким Дмитром Олексійовичем (Страхувальник), застраховано майнові інтереси страхувальника (вигодонабувача), пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме - автомобіля марки «KIA MAGENTIS», державний реєстраційний номер АЕ 5033 СВ.

27.10.2011 у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), а саме зіткнення автомобіля марки «Субару Легасі», державний номер АЕ 5757 СЕ, яким керував Юрченко Павло Юрійович, та автомобіля марки «KIA MAGENTIS», державний номер АЕ 5033 СВ, під керуванням Чернецького Дмитра Олексійовича, внаслідок чого був пошкоджений у тому числі автомобіль марки «KIA MAGENTIS», державний номер АЕ 5033 СВ.

Постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 30.11.2011 у справі №3-4713/11 Юрченка П.Ю. визнано винним у вчиненні вказаної ДТП (статтею 124 КУпАП), та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді накладення штрафу у розмірі 400,00 грн.

На підставі заяви страхувальника про настання події, що має ознаки страхового випадку за договором добровільного страхування транспортного засобу від 31.10.2011, рахунку від 09.11.2011 №3872, виставленого ремонтною організацією, розрахунку страхового відшкодування від 14.11.2011 та сформованого страхового акту від 18.11.2011 №2011/V/OMOD13545/VESKO23459, ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» перерахувало на користь приватного підприємства «Аеліта» суму страхового відшкодування у розмірі 9013,90 грн, що підтверджується платіжним дорученням №9200 від 21.11.2011.

Згідно з частиною першою статті 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

За приписами частини другої статті 1187 та пункту 1 частини першої статті 1188 Цивільного кодексу України шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, виходячи із системного аналізу зазначених норм, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування, виплаченого страхувальнику - потерпілій особі, перейшло право регресу до винної у ДТП особи - Юрченка П.Ю.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність Юрченка П.Ю. за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу марки «Субару Легасі», державний номер АЕ 5757 СЕ, згідно із полісом №АА/0043546 застрахована відповідачем. Строк дії цього полісу - з 17.03.2011 до 16.03.2012 включно.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 5 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

З урахуванням наведених положень законодавства про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, 29.03.2013 позивач звернувся до відповідача, як страховика винної у ДТП особи, із регресною вимогою за вих.№ 900/2 про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, на суму 9013,90 грн.

Для розгляду вказаної вимоги листом від 10.04.2013 за вих.№165 відповідач витребував у позивача додаткові документи, що стосуються обставин визначення та сплати страхового відшкодування, зокрема, експертну оцінку завданої шкоди (з урахуванням зносу).

Листом від 01.07.2013 за вих.№3004/2 позивач надав у розпорядження відповідача витребувані документи, але без звіту про оцінку шкоди (з урахуванням зносу), вказавши на необґрунтованість вимог ПАТ «Кримська страхова компанія» в цій частині, оскільки звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу (оціночну), але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу.

В цьому ж листі позивач знову виклав вимогу до відповідача про необхідність здійснення відшкодування шкоди (в порядку регресу) у розмірі 9013,90 грн, але відповідач цю вимогу залишив без задоволення, що і стало причиною звернення позивача до господарського суду з даним позовом.

Судом встановлено, що після порушення провадження у даній справі, відповідач сплатив відповідачу страхове відшкодування в розмірі 7683,28 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 25.12.2013 №1887, розрахувавши його самостійно з використанням коефіцієнту зносу та встановленого полісом АА/0043546 розміру франшизи.

Стаття 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлює, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом встановлено, що за полісом АА/0043546 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб становить 50000,00 грн, а розмір франшизи - 1000,00 грн.

З огляду на викладене, страхове відшкодування за полісом №АА/0043546 підлягає зменшенню на 1000,00 грн, а тому позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «АХА Страхування» про стягнення з відповідача всієї суми збитків без урахування вказаної суми франшизи суд визнає безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо іншої частини позову про стягнення з відповідача суми збитків у розмірі 330,62 грн, яка за твердженням останнього дорівнює ступеню фізичного зносу транспортного засобу потерпілої особи і, як наслідок, не підлягає відшкодуванню, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Статтею 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Дійсно, за приписами статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Однак, суд зазначає, що наведеними положеннями Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» регулюються безпосередньо відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а не регресні відносини між страховиками. Відтак, суд вважає хибними судження відповідача, згідно яких він переносить дію норм спеціального закону, що регулює питання обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, на регресні відносини, які мають іншу правову природу та є відмінними від вищевказаних відносин.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування» чітко передбачають, що особі, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, переходить право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. При цьому іншого закону, який регулював би регресні відносини в даному випадку немає.

Таким чином, здійснення позивачем виплати страхового відшкодування в сумі 9013,90 грн (без врахування зносу) на користь страхувальника не суперечить приписам статті 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки вказаний закон не поширюється на правовідносини, що виникли за договором добровільного страхування наземного транспорту №1750-а/11дп(ас) від 31.08.2011, а Закон України «Про страхування» відповідних застережень не містить.

Суд враховує, що наведеної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України при здійсненні касаційного перегляду судових рішень у справах зі спорів про стягнення страхового відшкодування в порядку регресу, що виникають з подібних правовідносин страхування (постанови від 04.11.2013 у справі №20/5025/1301/12 / http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/34597154 /, від 30.07.2013 у справі №910/3655/13 / http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/32755263 / тощо).

Більше того, відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (КТЗ), затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України №142/5/2092 від 24.11.2003 та зареєстрованої в Мінюсті України 24.11.2003 за №1074/8395, значення коефіцієнта фізичного зносу приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.

З наявних у справі та оцінених судом доказів вбачається, що строк експлуатації пошкодженого автомобіля марки «KIA MAGENTIS», державний номер АЕ 5033 СВ, на момент вчинення ДТП (27.10.2011) не перевищував 5 років (рік випуску автомобіля - 2007), а тому коефіцієнт фізичного зносу застрахованого (пошкодженого) транспортного засобу дорівнює нулю.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що наявність заборгованості відповідача перед позивачем в частині виплати збитку в порядку регресу підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги підлягають задоволенню в сумі 330,62 грн недоплаченого страхового відшкодування.

За правилами статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною. У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача (пункт 4.7 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України»).

Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що причиною звернення з даним позовом до суду стало порушення відповідачем зобов'язання щодо своєчасного та повного задоволення регресної вимоги позивача, суд покладає на ПАТ «Кримська страхова компанія» витрати позивача по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог (у тому числі за позовні вимоги, в частині яких провадження було припинено), а саме - 1529,63 грн (1720,5/9013,9*8013,9).

Керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» до приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» про стягнення 1330,62 грн, - задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Кримська страхова компанія» (вул. Бутакова, 4, м. Севастополь, 99011; ідентифікаційний код 20693867) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (вул. Іллінська, 8, м. Київ, 04070; ідентифікаційний код 20474912) заборгованість у розмірі 330,62 грн (триста тридцять грн 62 коп.), а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1529,63 грн (одна тисяча п'ятсот двадцять дев'ять грн 63 коп.).

3. В іншій частині позову відмовити.

Повне рішення складено 17.02.2014.

Суддя О.М.Архипенко

919/1369/13/3656/14