Ухвала

від 20.02.2014 по справі 904/632/13-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

20.02.14р. Справа № 904/632/13-г Суддя господарського суду Дніпропетровської області Камша Н.М.

при секретарі судового засідання Штефан В.П.

за участю представників сторін:

від кредитора: Нагорний Б.В. - представник ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк", довіреність № 09-32/359 від 18.03.13р.

Саржан І.М. - представник ВВД ФСС від НВВ та ПЗУ в м. Дніпропетровську, довіреність № 9707ю від 30.12.2013р.

від боржника: Дворецька Я.І. - представник ліквідатора, довіреність № 2466 від 20.05.2013р.

розглянувши справу

за заявою Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі, м. Дніпропетровськ

до боржника Приватного підприємства "Євромет ЄВ", м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, буд. 41 (код ЄДРПОУ 35165833)

про визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Провадження у справі про банкрутство Приватного підприємства "Євромет ЄВ", м. Дніпропетровськ перебуває на стадії ліквідації, повноваження ліквідатора виконує арбітражний керуючий Остапенко Є.С.

27.01.14р. до господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання ліквідатора про затвердження звіту про оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора та стягнення коштів на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно до визнаних кредиторських вимог; ухвалою від 28.01.14р. розгляд цього клопотання призначено на 20.02.14р., зобов'язано кредиторів - Управління Пенсійного фонду України в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, Бабушкінський районний центр зайнятості м. Дніпропетровська, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі "Відділення ПАТ "Промінвестбанк" в. м. Дніпропетровську, ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ подати відзиви на клопотання ліквідатора.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника ліквідатора банкрута та представників кредиторів, господарський суд прийшов до висновку про те, що клопотання підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно п. 12, п. 13 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оплата послуг арбітражного керуючого (ліквідатора) за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом, але не менше двох мінімальних заробітних плат та не більше середньомісячної заробітної плати керівника боржника за останні дванадцять місяців його роботи перед порушенням провадження у справі про банкрутство; кредитори мають право встановлювати і виплачувати арбітражному керуючому за результатами його діяльності додаткову винагороду, розмір якої затверджується господарським судом.

Відповідно до протоколу № 2 зборів комітету кредиторів ПП "Євромет ЄВ" від 22.01.14р. було вирішено затвердити оплату послуг ліквідатору Остапенко Є.С. у розмірі двох мінімальних заробітних плат, з коштів отриманих від реалізації майна.

Звертаючись до господарського суду з клопотанням про стягнення з кредиторів ПП "Євромет ЄВ" коштів на оплату послуг та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно до визнаних кредиторських вимог за період з 31.01.13р. по грудень 2013р. (включно) у сумі 25 380, 10 грн. ліквідатор послався на те, що згідно до п. 40 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 28.03.2013 № 01-06/606/2013 норми нової редакції Закону у справах про банкрутство у відсутнього боржника не застосовуються, оскільки процедура банкрутства такого боржника цією редакцією Закону не передбачена. Тому заява (заяви) про порушення справи щю банкрутство відсутнього боржника, подана (подані) до 19.01.2013р., розглядаються за правилами попередньої редакції Закону.

Частинами 12, 14 статті 3-1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в редакції, що діяла з 04.11.2012р.) передбачено, що оплата послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) у зв'язку з виконанням ним своїх обов'язків здійснюються в порядку, встановленому цим Законом, за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, або за рахунок коштів кредиторів чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника.

Також, вказаною нормою передбачено, що оплата послуг арбітражного керуючого за період від дня винесення господарським судом ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство і до дня першого засідання комітету кредиторів, на якому встановлюється розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого, здійснюється кредитором або боржником, за заявою якого порушено справу, у максимальному розмірі, визначеному цією статтею. Кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражному керуючому (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору).

Закон не пов'язує наявність або відсутність майна боржника з можливістю задоволення клопотання арбітражного керуючого про оплату послуг, відшкодування витрат у справі про банкрутство. Отже, коли оплата послуг арбітражного керуючого здійснюється не за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, то така оплата повинна здійснюватись за рахунок коштів кредиторів.

Ліквідатор в обґрунтування своїх вимог посилається на постанову Вищого господарського суду України від 10 грудня 2013 року по справі № 5021/1534/12, в якій зазначено, що «... Оплата послуг арбітражного керуючого за період здійснення ним своїх повноважень від дня першого засідання комітету кредиторів боржника здійснюється за рахунок коштів, одержаних від продажу майна боржника, чи коштів, одержаних у результаті виробничої діяльності боржника, або за рахунок коштів кредиторів. При цьому, дотримуючись принципу пропорційності, суд може покласти обов'язок з відшкодування витрат та оплати послуг ліквідатора на всіх кредиторів боржника, грошові вимоги яких включені до ліквідаційного балансу, пропорційно до розміру затверджених кредиторських вимог...».

Відхиляючи клопотання ліквідатора, господарський суд виходив з наступного.

Згідно з ч. 14 ст. 3-1 Закону про банкрутство оплата послуг арбітражного керуючого, у т.ч. ліквідатора, за кожен місяць здійснення ним своїх повноважень встановлюється та виплачується в розмірі, встановленому комітетом кредиторів і затвердженому господарським судом, якщо інше не встановлено цим Законом. Тобто, законодавець поставив питання оплати послуг ліквідатора в залежність від наявності рішення комітету кредиторів щодо оплати послуг.

Стаття 52 Закону про банкрутство, згідно з якою здійснюється провадження у даній справі, не містить положень, які б дозволяли господарському суду чи зобов'язували господарський суд затверджувати оплату послуг ліквідатора незалежно від наявності відповідного рішення комітету кредиторів чи у випадку, якщо комітет кредиторів не прийняв такого рішення чи відмовив ліквідатору у затвердженні оплати послуг.

Відповідно до ч. 16 ст. 3-1 Закону про банкрутство звіт про оплату послуг, відшкодування витрат арбітражного керуючого затверджується рішенням комітету кредиторів та ухвалою господарського суду.

Тому і у вирішенні питання про відшкодування витрат арбітражного керуючого, первинним є саме рішення комітету кредиторів, а лише потім - затвердження цих витрат господарським судом.

Будь-яких винятків з цього положення законодавства Закон про банкрутство не містить.

Господарський суд вважає, що у випадку відсутності майна банкрута та доходів від його виробничої діяльності, ч. 13 ст. 3-1 Закону про банкрутство передбачено, що кредитори можуть створювати фонд для оплати послуг, відшкодування витрат та виплати додаткової винагороди арбітражного керуючого (розпоряднику майна, керуючому санацією, ліквідатору). Однак, і формування цього фонду та порядок використання його коштів, визначаються рішенням комітету кредиторів та затверджується ухвалою господарського суду.

Закон про банкрутство не містить норм, які б зобов'язували кредиторів банкрута, проводити оплату послуг ліквідатора та відшкодування його витрат за рахунок коштів кредиторів пропорційно сумі вимог кожного кредитора, що заявлені у справі про банкрутство.

Оскільки при призначенні ліквідатором будь-якого банкрута, у тому числі і відсутнього боржника, в господарський суд подається заява арбітражного керуючого про згоду виконувати ці повноваження, не можна вважати, що останній не був обізнаний з можливим результатом своєї діяльності, тобто можливою відсутністю коштів для оплати послуг та відшкодування витрат, однак згоду на виконання повноважень ліквідатора - надав.

Ч. 3 ст. 52 Закону про банкрутство передбачає єдине джерело, за рахунок якого можуть покриватись витрати, пов'язані з провадженням у справі про банкрутство відсутнього боржника, де зазначено, що у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.

Таким чином, лише результативна робота ліквідатора, внаслідок якої виявлені активи відсутнього боржника, дозволить ліквідатору отримати оплату послуг та відшкодування витрат, однак і в цьому разі необхідно отримати рішення комітету кредиторів, як то передбачено ст. 3-1 Закону про банкрутство.

Зважаючи на це, господарський суд вважає помилковою позицію ліквідатора про те, що у випадку провадження у справі про банкрутство за ст. 52 Закону про банкрутство, можливо стягувати з кредиторів оплату послуг ліквідатора та відшкодування витрат ліквідатора пропорційно розміру вимог кредиторів.

Керуючись ст. 86 ГПК України, ст.ст. 3-1, 16, 24, 32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", господарський суд,-

УХВАЛИВ:

Клопотання ліквідатора Приватного підприємства "Євромет ЄВ", м. Дніпропетровськ відхилити.

Суддя Н.М. Камша