Постанова

від 17.02.2014 по справі 809/3457/13-а

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" лютого 2014 р. Справа № 809/3457/13-a

м.Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Кафарського В.В.

За участю секретаря Бойко Л.М.,

представника позивача Савчука В.Р.,

представника відповідача Лаврука В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Калушстальбуд» до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000105220 від 01.11.2013 року

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТзОВ) «Калушстальбуд» звернулося з позовом до Калуської об'єднаної державної податкової інспекції ( далі-ОДПІ) Головного управління ( далі-ГУ) Міндоходів в Івано-Франківській області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0000105220 від 01.11.2013 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки ТзОВ «Калушстальбуд», зафіксованими в акті перевірки від 15.10.2013 року, податковим органом було встановлено порушення підприємством приписів п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України.

На підставі даного акту відповідачем прийнято повідомлення-рішення за № 0000105220 від 01.11.2013, яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21486,00 грн.

Підставою для прийняття оскаржуваного рішення стали неправомірні, на думку позивача, висновки податкового органу щодо відсутності факту настання реальних правових наслідків за господарськими операціями між позивачем та ТОВ «Дніпрометалхолдинг» по придбанню металопродукції.

Позивач вважає дані висновки відповідача безпідставними, так як реальність здійснення вищезазначених господарських операцій підтверджується відповідними первинними документами та здійсненим позивачем на користь контрагента перерахунком коштів. Таким чином, оскільки неможливість здійснення господарських операцій контролюючим органом не доведено, відтак на думку позивача податковий кредит у серпні 2011 року правомірно сформовано на підставі взаєморозрахунків з ТОВ «Дніпрометалхолдинг».

За таких обставин оскаржуване повідомлення-рішення за № 0000105220 від 01.11.2013 позивач просить визнати протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві. Позовні вимоги просив задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнав з підстав, викладених в письмовому запереченні. Суду пояснив, що відповідно до висновків акту від 15.10.2013 року, складеного за результатами перевірки ТОВ «Калушстальбуд» посадовими особами податкового органу встановлено, що формування податкового кредиту в серпні 2011 року позивачем було здійснено на підставі взаєморозрахунків за придбану металопродукцію у ТОВ «Дніпрометалхолдинг». Зазначив, що згідно інформації, одержаної від ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська зустрічну звірку щодо підтвердження господарських відносин ТОВ «Дніпрометалхолдинг» з контрагентами, якими сформовано податкові зобов'язання та податковий кредит провести неможливо, документів підтверджуючих правомірність формування податкового кредиту та податкових зобов'язань контролюючому органу не надано. Тому на думку представника відповідача висновки Калуської ОДПІ щодо неправомірного формування позивачем податкового кредиту в серпні 2011 року, які в подальшому призвели до заниження податкових зобов'язань податку на додану вартість є обгрунтованими, а відтак є правомірним повідомлення-рішення № 0000105220 від 01.11.2013.

Вислухавши представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах адміністративної справи письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних мотивів.

Згідно вимог ч.3 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства (далі- КАС) України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Судом встановлено, що Калуською об'єднаною державною податковою інспекцією проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Калушстальбуд» (код ЄДРПОУ 36403176) з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ «Дніпрометалхолдинг» ( код ЄДРПОУ 34589138) за серпень 2011 року.

За результатами перевірки складено акт за №680/22-0/36403176 від 15.10.2013( а.с.18-33), в якому зафіксовано, що внаслідок неправомірного формування податкового кредиту за серпень 2011 року за господарськими операціями щодо яких податковим органом встановлено відсутність реального настання правових наслідків, позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість чим порушено приписи п.198.1, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.201.4, п.201.6, п.201.10 ст.201 ПК України.

На підставі вищевказаного акту перевірки, відповідачем прийняте податкове повідомлення- рішення № 0000105220 від 01.11.2013 ( а.с.53), яким позивачу збільшено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 21486,00 грн., з яких 14324,00 грн.- за основним платежем та 7162,00 грн.- штрафними санкціями.

В судовому засіданні встановлено, що на підставі договору поставки від 29.08.2011 року ТзОВ «Калушстальбуд» придбано металопродукцію у ТОВ «Дніпрометалхолдинг».

Реальність здійснення вищевказаних господарських операцій позивачем підтверджено наявними в матеріалах справи письмовими доказами, зокрема видатковою накладною від 30.08.2011 року( а.с.57), податковою накладною № 48 від 29.08.2011 року( а.с.58). Проведення позивачем перерахунку коштів за вказані роботи підтверджено платіжним дорученням № 581 від 29.08.2011 року( а.с.59), випискою по особовому рахунку ТзОВ «Калушстальбуд» № 26004255912. ( а.с.222-240).

Надані позивачем докази суд приймає до уваги, як такі, що підтверджують реальність здійснення господарських операцій по придбанню позивачем металопродукції у ТОВ «Дніпрометалхолдинг».

Відповідно до п. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, є бухгалтерський облік. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Статтею 1 вказаного Закону визначено, що під господарською операцією слід розуміти дію або подію, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від - 24.05.95р. №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.95р. за № 168/704, згідно якого первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Згідно вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

Як слідує із змісту вказаних правових норм наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Таким чином для надання юридичної сили і доказовості, первинні документи повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», зокрема повинні відображати реальні товарні операції.

Так на думку податкового органу ненастання реальних правових наслідків за господарськими операціями придбання позивачем металопродукції у ТОВ «Дніпрометалхолдинг» підтверджується висновками, зафіксованими в акті ДПІ у Ленінському районі м.Дніпропетровська № 823/226/34589138 від 11.03.2013 року в якому вказано про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпрометалхолдинг» щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку за червень- серпень 2011 року.( а.с133-141).

Однак вищевказані обставини суд вважає такими, що не можуть підтверджувати безтоварність вищевказаних господарських операцій, так як згідно наявних в матеріалах письмових доказів на момент укладення договору щодо поставки металопродукції від 29.11.2011 року року Товариство було належним чином зареєстроване як платник ПДВ.

Отже, у відповідності до приписів чинного законодавства ТОВ «Дніпрометалхолдинг» було наділено правом складання первинних документів для відображення господарських операцій.

Таким чином правових підстав для визнання первинних документів, наданих позивачем на підтвердження реальності здійснення вищезазначених господарських операцій з ТОВ «Дніпрометалхолдинг», такими, що не мають юридичної сили в ході судового розгляду не встановлено.

Крім того на думку суду подальше використання металопродукції, придбаної у ТОВ «Дніпрометалхолдинг», в межах господарської діяльності позивача підтверджується наступними письмовими доказами.

Так подальший рух металопродукції, придбаної у ТОВ «Дніпрометалхолдинг», а саме відчуження її ПАТ «Калуський завод комунального устаткування» для переробки на готові металеві вироби згідно договору купівлі- продажу № 04-01/11 від 04.01.2011 року( а.с.1444) підтверджено податковою накладною № 112 від 08.09.2011 року( а.с.146), видатковою накладною № КС-0000079 від 08.09.2011 року 9 а.с.147) та відомістю руху ТМЦ за 01.08.2011-30.09.2011 ( а.с.148-154). Видатковими накладними № ЗК-0000322 від 02.11.2011 року, № ЗК 0000321 від 01.11.2011 року, технологічними звітами №115, № 97, 116, накладними-вимогами № ЗК-0000115, № ЗК-00000097, №ЗК-0000116 ( а.с.157-164) підтверджено поставку позивачу готових металевих виробів, у тому числі виготовлених з металопродукції, придбаної у ТОВ «Дніпрометалхолдинг». Крім того згідно договору № 182/11 від 13.09.2011 року, укладеного між позивачем та ТОВ «Екран»( а.с.165-166), предметом останнього було гаряче цинкування металевих виробів, що підтверджується Актами здачі прийняття робіт від 02.11.2011,07.11.2011,11.11.2011,17.11.2011,23.11.2011 та 29.11.2011( а.с.167-173). В подальшому оцинковані металеві вироби ), доставлялися у м.Київ на об'єкт ТзОВ «Фасадні системи Метал Япи»( а.с.174-180) у відповідності до договору № 86/11.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про те, що висновки ДПІ щодо ненастання правових наслідків за господарськими операціями між ТзОВ «Калушстальбуд» та ТОВ «Дніпрометалхолдинг» є необгрунтованими.

Підпунктом14.1.181 п.14.1. ст.14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного(податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до приписів п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулась раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п.198.3 ст.198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

Відповідно до п.198.6 вищевказаної норми ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів(послуг), не підтверджені податковими накладними або оформленні з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, позивачем правомірно у відповідності до вищезгаданих приписів законодавства включено до складу податкового кредиту ПДВ, який обчислений із вартості який обчислений із вартості послуг, придбання та використання яких у межах господарської діяльності підприємством доведено.

Відповідно до положень ст.71 КАС України на суб'єкта владних повноважень, покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення. Однак обґрунтованість своїх висновків, покладених в основу прийняття оскаржуваних рішень, належними та допустимими доказами відповідач не довів.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов до висновку, що позовні вимоги слід задовольнити, а відтак податкове повідомлення-рішення за № 0000105220 від 01.11.2013 визнати протиправним та скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. Враховуючи дане положення, суд присуджує стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Калушстальбуд» 172,06 грн. судового збору, сплаченого згідно наявного в матеріалах справи платіжного доручення № 1289 від 11.11.2013 року.

На підставі ст.124 Конституції України, керуючись ст.с.158-163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Податкове повідомлення-рішення 0000105220 від 01.11.2013 року визнати протиправним та скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ТзОВ «Калушстальбуд» 172 ( сто сімдесят дві) грн. 06 коп. судових витрат.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку.

Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Кафарський В.В.

Постанова складена в повному обсязі 21.02.2014 року.