Рішення

від 18.02.2014 по справі 919/146/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2014 року справа № 919/146/14 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Югриба»

( 99011, м. Севастополь, Суворова, 22а, кВ. 9;

99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, будинок 37,

ідентифікаційний код 19189543)

до Регіонального відділення Фонду державного майна України в

АР Крим та місті Севастополі

(м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний номер 20677058)

про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди від 01.12.1992 №1,

Суддя О.С. Погребняк

Представники:

Позивач (ТОВ "Торговий Дім "Югриба") - Гриняк В.Й., директор, наказ № 1 від 24.09.2011;

Відповідач (РВ ФДМУ в АР Крим та місті Севастополі) - Панна О.О., довіреність № 3 від 08.01.2014; Сікорська О.І., довіреність № 17 від 03.02.2014.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Югриба» звернулося до господарського суду міста Севастополя з позовом до РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі про зобов'язання укласти додаткову угоду до договору оренди від 01.12.1992 №1.

Позовні вимоги, з посиланням на положення статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» обґрунтовані відсутністю відповіді відповідача стосовно продовження строку дії договору оренди службових приміщень у будинку №37 по вул. Советській у місті Севастополі.

Ухвалою суду від 05.02.2014 порушено провадження у справі та призначено її розгляд.

У ході розгляду справи відповідач у порядку статей 22, 59 Господарського процесуального кодексу України надав відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (вх. 1973/14 від 18.02.2014).

Відповідач посилається на лист від 22.11.2013 Державного агентства рибного господарства України, яким відповідача повідомлено про намір використовувати майно, у зв'язку з чим, відсутні підстави для пролонгації договору. Крім того, станом на дату закінчення дії договору заборгованість позивача за орендною платою у період з 01.08.2013 по 31.12.2013 склала 8746,31 грн, що на думку відповідача свідчить про неналежне виконання відповідачем своїх обов'язків орендаря.

У судовому засіданні 18.02.2014 представник позивача виклав зміст позову, на його задоволенні наполягав, представники відповідача проти задоволення позовних вимог заперечували, просили у позові відмовити з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, суд -

Встановив:

01.12.1992 між Концерном «Югриба» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Югриба» (орендар) був укладений Договір оренди службових приміщень №1, відповідно до якого орендодавець надав орендарю в орендне користування службові приміщення в будинку №37 по вул. Совецькій загальною площею 183 кв.м, житловою площею 95,1 кв.м для використання під готель з типовою характеристикою: одноповерховий житловий будинок капітального типу з усіма зручностями: вода, світ, опалення. Орендна плата орієнтовно складає 108000 карб. (а.с. 6-9).

У зв'язку з переходом до РВ ФДМУ у місті Севастополі прав орендодавця майна, 24.11.1995 до договору оренди №1 від 01.12.1992 були внесені наступні зміни, зокрема, в якості орендодавця вказано - Регіональне відділення ФДМУ по м. Севастополю.

Предмет оренди - державне майно - цілісний майновий комплекс - готель концерну «Югриба».

Відповідно до п. 4.1 розмір орендної плати визначається згідно з Методикою розрахунку та порядком використання плати за орендну державного майна, яка затверджена Постановою КМУ від 04.10.1995 №786 та складає 120 млн.крб. у рік. Орендна плата вноситься щоквартально рівними частками у 5 денний строк від дати, встановленої для надання квартальних бухгалтерських звітів (балансів) в республіканський бюджет.

Відповідно до пункту 10 договору договір набирає сили з моменту підписання сторонами, тобто з 24.11.1995 та діє до січня 2000 року.

Додатковими угодами строк дії договору продовжувався, зокрема, угодою від 05.01.2004 пункт 10.1 був викладений в такій редакції: договір діє по 30.12.2004 року (а.с. 15).

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 13.08.2007 у справі №20-5/078-2/181-11/255-2/328 за позовом прокурора міста Севастополя в особі РВ ФДМУ в місті Севастополі, Державної інспекції охорони, відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в особі Східно-Чорноморського державного басейнового управління охорони, використання і відтворення водних живих ресурсів та регулювання рибальства в особі Севастопольського територіального відділу до ТОВ «Торговий дім «Югриба» про зобов'язання повернути орендоване майно, у задоволенні позовних вимог було відмовлено.

У мотивувальній частині цього рішення судом було встановлено, що сторони внесли зміни у договорі в частині визначення строку його дії - шляхом викладення пункту договору в зміненій редакції. Тобто, строк дії договору встановлений сторонами з 24.11.1995 по 30.12.2004, а саме: 9 років 1 місяць 7 днів.

Також судом у рішенні №20-5/078-2/181-11/255-2/328 встановлено, що протягом одного місяця після 30.12.2004 ані орендодавець, ані орендар не заявляли про припинення або зміну умов договору оренди №1 від 01.12.1992, а тому цей договір було продовжено на той самий термін - 9 років 1 місць 7 днів (тобто договір діє по 06.02.2014).

Відповідно до положень статті 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до пункту 2.6 Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" не потребують доказування преюдиціальні факти, тобто встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) у процесі розгляду іншої справи, в якій беруть участь ті самі сторони, в тому числі і в тих випадках, коли в іншому спорі сторони мали інший процесуальний статус (наприклад, позивач у даній справі був відповідачем в іншій, а відповідач у даній справі - позивачем в іншій).

Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме фактам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), але не правовій оцінці таких фактів, здійсненій іншим судом чи іншим органом, який вирішує господарський спір.

З огляду на те, що строк дії договору спливає 06.02.2014, позивач звернувся до відповідача з проханням продовжити дію договору оренди №1 від 01.12.1992 строком на 10 років (а.с. 25).

Відповідачем позивачу будь-якої відповіді надано не було.

Означене і стало підставою для звернення останнього до суду з вимогами про зобов'язання позивача укласти додаткову угоду до договору оренди.

У судовому засіданні 18.02.2014 відповідачем представлено лист Державного агентства рибного господарства України від 22.11.2013 №2-4.4-13/6325, яким зазначено, що до сфери управління Держрибагенства України належить Східно-Чорноморське басейнове управління охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства, на балансі якого обліковується нерухоме державне майно, яке розташоване у місті Севастополі по вул. Совецька, 37. Відповідно до положень статті 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» Державне агентство рибного господарства України як орган управління Східно-чорноморської рибоохорони попередив РВ ФДМУ в АРК та м. Севастополі про намір використовувати нежитлове приміщення загальною площею 183 кв.м за адресою Радянська, 37 у місті Севастополі для розміщення оперативних підрозділів Східно-Чорноморської рибоохорони з метою забезпечення здійснення нею закріплених повноважень та необхідності економії коштів державного бюджету шляхом припинення орендування рибоохороною нежитлових приміщень у місті Севастополі. Таким чином, Державне агентство рибного господарства України заперечує щодо продовження дії договору від 01.12.1992 №1, укладеного між РВ ФДМУ в м. Севастополі та ТОВ «ТД «Югриба».

Вивчивши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності. Державну політику у сфері оренди здійснюють: Кабінет Міністрів України, а також Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо державного майна; органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим, - щодо майна, яке належить Автономній Республіці Крим; органи місцевого самоврядування - щодо майна, яке перебуває в комунальній власності.

Статтею 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, що орендодавцями, зокрема є Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України та галузевих академій наук, а також майна, що належить вищим навчальним закладам та/або науковим установам, що надається в оренду науковим паркам та їхнім партнерам.

Відповідно до частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статті 763 Цивільного кодексу України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (надалі - Закон) термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

З урахуванням вказаної норми, суд дійшов висновку, що термін дії договору оренди державного майна визначається саме сторонами у договорі, зокрема орендарем та орендодавцем. Погодження терміну дії договору оренди державного майна з органом, якій уповноважений управляти майном, цією нормою не передбачено. При цьому у 3-місячний строк до закінчення терміну дії договору орендодавець не попередив орендаря про намір власника використовувати майно для власних потреб, як того вимагають положення статті 17 Закону.

Відповідно до п. 4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Згідно із статтею 777 Цивільного кодексу України наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, після спливу строку договору має переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк.

Наймач, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору найму на новий строк, зобов'язаний повідомити про це наймодавця до спливу строку договору найму у строк, встановлений договором, а якщо він не встановлений договором, - в розумний строк.

Наймач, який належно виконує свої обов'язки за договором найму, у разі продажу речі, переданої у найм, має переважне право перед іншими особами на її придбання.

Згідно з пунктом 4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 12 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" статтею 285 Господарського кодексу України, статтею 777 Цивільного кодексу України, частиною третьою статті 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" наявність у орендаря передбаченого переважного права, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий строк, якому відповідає обов'язок орендодавця щодо укладення такого договору, є підставою для обов'язкового укладення відповідного договору оренди згідно із законом за наявності обставин, зазначених у відповідних законодавчих приписах.

Отже, вирішуючи такі спори, господарські суди мають з'ясовувати наявність у орендаря переважного права на укладення договору оренди на новий строк з урахуванням наявності чи відсутності обставин, з якими закон пов'язує виникнення такого права, а також вчинення кожним з учасників спірних правовідносин певних дій на виконання вимог закону. При цьому судам слід також з'ясовувати, чи належним чином орендар виконував зобов'язання за договором.

Судом також мають досліджуватися обставини, пов'язані з наміром власника використовувати для власних потреб майно, стосовно якого виник спір, в тому числі наявність доказів, які однозначно свідчать про відповідний намір.

Судом встановлено, що у виконання положень статті 777 Цивільного кодексу України та 17 Закону орендар до дати спливу строку договору скерував на адресу орендодавця проект додаткової угоди про продовження строку дії договору (а.с. 25-26) .

Відповідно до статті 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» фізичні та юридичні особи, які бажають укласти договір оренди, направляють заяву, проект договору оренди, а також інші документи згідно з переліком, що визначається Фондом державного майна України (далі - матеріали), відповідному орендодавцеві, зазначеному у статті 5 цього Закону. У разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного (складеного) капіталу господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець, за умови відсутності заборони на передачу майна в оренду, у п'ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п'ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про умови договору оренди або про відмову в укладенні договору оренди. Орендодавець відмовляє в укладенні договору оренди в разі, якщо орган, уповноважений управляти майном, не дає згоди на укладання договору оренди.

Але, цієї статтею регламентується порядок укладання договору оренди державного майна, а не продовження строку дії договору оренди. Термін дії договору оренди унормований статтею 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», яка не містить вимог щодо обов'язкового одержання згоди органу, якій уповноважений управляти державним майном стосовно продовження строку дії договору оренди державного майна.

Судом встановлено, що додаткова угода про внесення змін до договору оренди державного майна №1 від 01.12.1992, яка запропонована позивачем до підписання відповідає вимогам діючого законодавства України .

Крім того, матеріали справи містять докази належного виконання позивачем умов договору оренди, зокрема, стосовно погашення заборгованості з орендної плати.

Враховуючи означене, суд вважає наявними підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Відповідно до положень статті 84 Господарського процесуального кодексу України у спорі, що виник при укладанні або зміні договору, в резолютивній частині вказується рішення з кожної спірної умови договору, а у спорі про спонукання укласти договір-умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект договору.

Відповідно до частини 3 статті 653 ЦК України, у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

На підставі викладеного, керуючись статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2 . Зобовязати Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (м. Севастополь, пл. Повсталих, 6, ідентифікаційний номер 20677058) укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Югриба» ( 99011, м. Севастополь, Суворова, 22а, кВ. 9; 99011, м. Севастополь, вул. Совєтська, будинок 37, ідентифікаційний код 19189543) додаткову угоду до договору оренди від 01.12.1992 №1, виклавши її в такій редакції:

«Додаткова угода

Про внесення змін до договору оренди державного майна

№1 від 01.12.1992

Регіональне відділення Фонду державного майна України в АР Крим та місті Севастополі (орендодавець) в особі начальника Сазонова Олександра Вікторовича, що діє на підставі Положення, з однієї сторони, та Товариство з обмеженою відповідальністю «Югриба» (орендар), в особі директора Гринька Василя Йосифовича, з другої сторони, керуючись Законом України «Про оренду державного та комунального майна», з метою приведення договору у відповідність з діючим законодавством, уклали означену угоду про наступне: Пункт 10.1 договору викласти в такій редакції:

«Договір діє по 07.02.2024».

Повне рішення складено 27.12.2012.

Суддя підпис О.С. Погребняк

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 21.02.2014

919/146/14/3827/14