Рішення

від 19.02.2014 по справі 919/21/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року справа № 919/21/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Єфременко О.О., розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод»

(вул. Індустріальна, 2, м. Лубни, 37500)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон»

(Камишове шосе, 5, м. Севастополь, 99040)

про стягнення 174834,11 грн,

за участю представників сторін:

позивача - Ломака А.В., довіреність № 1 від 16.01.2014;

відповідача - не з'явився;

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» звернулось до господарського суду міста Севастополя із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон» про стягнення заборгованості у розмірі 174834,11 грн.

Позовні вимоги з посиланням на статті 11, 14, 526 Цивільного кодексу України обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору про реструктуризацію заборгованості №35 від 09.04.2012 в частині своєчасної і повної оплати існуючої заборгованості перед позивачем.

Ухвалою від 13.01.2014 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач у судове засідання не з'явився, явку уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвал суду від 13.01.2014 та 03.02.2014 не виконав, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно (повернення поштових відправлень від 21.01.2014, 12.02.2014 з відміткою причини повернення: «за закінченням терміну зберігання» (арк.с.20-23, 41-44).

У абзаці третьому пункту 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 (далі - Постанова Пленуму) передбачено, що у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон» є Камишове шосе, 5, м. Севастополь, 99040 (арк.с.36).

Копії ухвал були надіслані судом відповідачу за вищевказаною адресою. Таким чином про час та місце розгляду справи він був повідомлений належним чином та своєчасно.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторони добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами. Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно з пунктом 3.9.2 Постанови Пленуму у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З урахуванням викладеного, оскільки явка учасників процесу обов'язковою не визнавалась, а матеріали справи достатньо характеризують спірні правовідносини, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідач не скористався правом, наданим йому статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

З огляду на зазначене, суд розглядає справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені статтями 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, перевіривши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

09.04.2012 між Публічним акціонерним товариством «Лубенський молочний завод» (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Южний регіон» (далі - Покупець) був укладений договір про реструктуризацію заборгованості №35 (надалі - Договір) відповідно до умов якого 01.01.2011 між сторонами укладено договір поставки товарів на умовах дистрибуції №35, яким передбачено, що відповідно до укладеного Основного договору Постачальник в порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов'язується поставляти Покупцю визначену цим договором молочну продукцію, а Покупець зобов'язується приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати її оплату (а.с.8-10).

Пунктом 2 статті 1 Договору зазначено, що строк дії Основного договору сплинув 31.12.2011.

Підписавши цей Договір, Сторони підтверджують, що станом на 09.04.2012 Покупець не в повному обсязі виконав свої зобов'язання за Основним договором і має заборгованість перед Постачальником (пункт 3 статті 1 Договору).

Згідно з пунктом 4 статті 1 Договору загальна сума заборгованості Покупця перед Постачальником за Основним договором станом на 09.04.2012 складає 262034,11 грн.

Враховуючи положення статей Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, Сторони дійшли згоди, що відповідно до цього Договору зобов'язання Покупця зі сплати заборгованості, що сформувалась станом на 09.04.2012 за Основним договором, замінюються іншим зобов'язанням, відповідно до якого Покупець зобов'язаний сплатити на користь Постачальника суму заборгованості, що складає 262034,11 грн (у тому числі ПДВ) в строки, визначені в додатку до цього Договору (пункт 2 статті 2 Договору).

Пунктом 3 статті 2 Договору визначено, що розрахунки за цим Договором здійснюються в національній валюті України - гривні у безготівковому порядку шляхом зарахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника, зазначений в цьому Договорі або зазначений у виставленому рахунку, або повідомлений додатково.

Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на відповідний банківський рахунок Постачальника (пункт 4 статті 2 Договору).

Пунктом 1 статті 8 Договору визначено, що він набирає чинності з моменту його укладення.

Додатком до Договору Сторони узгодили наступний графік оплати:

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 30.04.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.05.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 30.06.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.07.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.08.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 30.09.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.10.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 30.11.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.12.2012;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 31.01.2013;

- 21800,00 грн - кінцевий термін оплати 28.02.2013;

- 22234,11 грн - кінцевий термін оплати 31.03.2013;

На виконання умов Договору відповідач частково сплатив суму заборгованості у сумі 87200,00 грн, що підтверджується:

- платіжним дорученням №1408 від 27.04.2012 у розмірі 21800,00 грн;

- платіжним дорученням №1472 від 12.06.2012 у розмірі 17000,00 грн;

- платіжним дорученням №1473 від 12.06.2012 у розмірі 4800,00 грн;

- платіжним дорученням №1521 від 05.07.2012 у розмірі 10000,00 грн;

- платіжним дорученням №1521 від 05.07.2012 у розмірі 11800,00 грн;

- платіжним дорученням №1600 від 10.08.2012 у розмірі 16000,00 грн;

- платіжним дорученням №1602 від 13.08.2012 у розмірі 5800,00 грн (арк.с. 29-34).

13.03.2013 за вих. №315 позивач звернувся до відповідача із досудовим попередженням, відповідно до якого вимагав сплатити залишок заборгованості за Договором у розмірі 174834,11 грн до 31.03.2013 (арк.с.12).

Проте, відповідач залишив вказане попередження без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України суд, провівши оцінку доказів по справі, вважає вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно положень статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу: Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи відсутність належних та допустимих доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, суд дійшов висновку, що з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» підлягає стягненню сума заборгованості за Договором у загальному розмірі 174834,11 грн.

Витрати по сплаті судового збору покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Южний регіон» (Камишове шосе, 5, м. Севастополь, 99040, код ЄДРПОУ 36598364, відомості про рахунки в установах банку відсутні) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лубенський молочний завод» (вул. Індустріальна, 2, м. Лубни, 37500, код ЄДРПОУ 00446813, відомості про рахунки в установах банку відсутні) заборгованість у розмірі 174834,11 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 3496,69 грн .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 24.02.2014.Повне рішення складено 15.02.2013.

Суддя О.О. Єфременко

919/21/14/3855/14