Рішення

від 20.02.2014 по справі 919/27/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року справа № 919/27/14 919/27/14/3846/14

Господарський суд міста Севастополя у складі судді Грицай О.С. при секретарі Григор'євій К.Д. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом

Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Луначарського, 5)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

про стягнення 39 411,00 грн, розірвання договору та звільнення приміщення,

а участю представників сторін:

позивача - Бекетової Н.С., довіреність б/н від 08.01.2014;

відповідача - ОСОБА_1 - паспорт серії НОМЕР_2, виданий Балаклавським РВ УМВС України в місті Севастополі 11.06.1999.

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року (згідно з поштовим штампом на конверті) Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі -позивач) звернувся до господарського суду міста Севастополя (далі -суд) із позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач) про стягнення 42 013,63 грн., з яких: заборгованість з орендної плати за період з 01.06.2013 по 30.11.2013 в розмірі 2 130,43 грн., 30% річних в сумі 327,90 грн., пеня - 144,30 грн., штраф за прострочення сплати орендної плати 39 411,00 грн., та розірвання договору оренди посилаючись на невиконання останнім умов договору № 152-11 від 01.08.2011 року оренди нерухомого майна щодо розрахунку з орендних платежів.

Ухвалою суду від 13.01.2014 порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 30.01.2014.

Справа розглядалась у судових засіданнях 30.01.2014, 11.02.2014 та 20.02.2014 року.

19.02.2014 через канцелярію суду від представника позивача в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України надійшла заява до суду про зменшення позовних вимог у зв'язку зі сплатою в ході судового розгляду суми заборгованості, пені, 30% річних відповідно до якої представник позивача просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 39 411,00 грн. та судові витрати по справі.

Заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України, тому вона приймається судом, у зв'язку з чим має місце нова ціна позову - 39 411,00 грн., в межах якої розглядається спір.

Окрім того, разом із заявою про зменшення позовних вимог від представника позивача 19.02.2014 надійшла заява в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України про припинення провадження у справі в частині розірвання договору оренди №152-11 від 01.08.2011 на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 182,70 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2, який укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити вищенаведене приміщення та передати його за актом приймання - передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради.

Відповідач стосовно заяви позивача про припинення провадження у справі в частині позовних вимог та стосовно заяви про зменшення позовних вимог не заперечувала, щодо штрафу просила його зменшити.

Крім викладеного судом встановлено, що 01.08.2011 року між сторонами укладений договір оренди нерухомого майна № 152-11 (далі -договір) (а.с 13-14).

Відповідно до пункту 1.1 договору, з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності орендодавець передає, а орендар приймає в оренду майно - вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 182,70 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2, яке знаходяться на балансі КП «Житлосервіс-15» (надалі -об'єкт оренди), вартість якого складає, відповідно до незалежної оцінки станом на 30 липня 2011 р. - 153 500 (сто п'ятдесят три тисячі п'ятсот) гривень (без врахування ПДВ) (Додаток №1).

Згідно з пунктом 2.5 договору вступ орендаря у користування майном настає одночасно з підписанням акту прийому-передачі об'єкта оренди (Додаток № 2).

Пунктом 3.2 договору визначено, що орендна плата складає 1 099,13 (одна тисяча дев'яносто дев'ять гривень 13 коп.) гривень (без ПДВ) за місяць оренди (із застосуванням індексів інфляції станом на серпень 2011 р.) і перераховується орендарем орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця, з яких:

- 97% в сумі 1 066 гривень 16 коп. повинна перераховуватись на рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 33213870700001, в ДУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 22080400.

- 3% в сумі 32 гривні 97 коп. повинна перераховуватись на рахунок: місцевий бюджет м. Севастополя, р/р 31516933700001, в ДУДК м. Севастополя, МФО 824509, ЗКПО 23895637, код платежу 50110007..

Орендна плата сплачується орендарем щомісячно.

Згідно з пунктом 3.3 договору, розмір орендної плати за кожен наступний місяць визначається шляхом корегування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції, що відповідає попередньому місяцю.

За умовами договору (підпункт 4.4.3 пункту 4.4 договору) орендар зобов'язався своєчасно вносити орендодавцю орендну плату, а також здійснювати інші платежі, передбачені п.4.4.4 договору оренди, пов'язані з використанням об'єкту оренди у тому числі сплату комунальних та експлуатаційних послуг.

Сторони домовились, що цей договір діє з моменту його підписання, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору строком до 29 грудня 2012 року (пункт 7.1 договору).

Протоколом від 25.12.2012 сторонами було прийнято зміни в договір оренди №152-11 від 01.08.2011, яким було продовжено дію договору до 31.07.2014 року (а.с 17).

Пунктом 7.4 договору передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору іншою стороною і в інших випадках, встановлених договором або законом.

До істотних порушень договору сторони відносять порушення вимог договору, визначених пунктами (підпунктами) 3.4, 3.5, 4.4.2-4.4.13, 6.1 договору. До істотних порушень договору сторони відносять також проведення орендарем реконструкції, технічного переобладнання та інших покращень об'єкта оренди без письмової згоди орендодавця.

Сторони дійшли згоди, що порушення будь-якого із вищенаведених пунктів є достатньою підставою для розірвання договору.

Згідно з пунктом 8.1 договору сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного договору.

Згідно із пунктом 8.5 договору, у випадку порушення строку внесення орендної плати, визначеного пунктом 3.2 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків пеню у розмірі 200 (двісті) відсотків від облікової ставки Національно банку України, яка діє на період, за який буде нараховуватися пеня, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 8.6 договору передбачено, що у випадку, якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватись більше ніж 30 календарних днів, орендодавець має право вимагати, а орендар зобов'язаний оплатити на користь орендодавця зверх збитків 30% річних від простроченої суми за весь період прострочення (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Відповідно до пункту 8.7 договору у разі якщо прострочення внесення орендної плати буде продовжуватися більше ніж 60 календарних днів орендар сплачує на користь орендодавця поверх збитків штрафу у сумі, що рівна трьохкратному розміру річної орендної плати за договором.

Надання майна в оренду за договором позивачем підтверджується, зокрема, актом приймання-передачі орендованого майна від 01.08.2011, підписаним обома сторонами без зауважень (а.с 15) та розрахунком розміру орендної плати до договору оренди (а.с 16).

Натомість, відповідач умови договору порушив: орендну плату вносив несвоєчасно і не в повному обсязі, внаслідок чого за період з 01.06.2013 по 30.11.2013 року у нього перед позивачем утворилась заборгованість в сумі 2 130,43 грн., що і стало причиною звернення позивача до суду із даним позовом.

Аналіз правовідносин, які існували між сторонами свідчить, що за своєю юридичною природою між ними укладено договір оренди, згідно до положень статті 283 Господарського кодексу України, а також приписів статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Стаття 509 Цивільного кодексу України та стаття 173 Господарського кодексу України визначають зобов'язання (в тому числі господарське зобов'язання) як правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

З наведеною нормою узгоджується стаття 283 Господарського кодексу України, згідно з якою за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживча річ).

Частиною шостою статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтями 10, 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", статтями 284, 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата -це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, та є однією з істотних умов договору оренди.

Обов'язок орендаря своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлений також частиною 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Згідно з частиною п'ятою статті 762 Цивільного кодексу України, плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За умовами договору, внесення орендної плати здійснюється орендодавцю щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (пункт 3.2 договору).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов договору стосовно своєчасного внесення орендної плати, а тому позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 2 130,43 грн.

Позивачем надано докази повного погашення заборгованості з орендної плати, пені та 30 % річних відповідачем, та враховуючи заяву про зменшення позовних вимог, а також те, що позивач просить стягнути з відповідача суму штрафу у розмірі 39 411,00 грн, суд розглядає спір в цій частині.

Щодо стягнення штрафу в сумі 39 411,00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.7 договору у разі якщо прострочення внесення орендної плати триватиме понад 60 календарних днів Орендар сплачує на користь Орендодавця понад збитки штраф у сумі, що дорівнює трикратному розміру річної орендної плати за договором.

Відповідно до частини першої статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки та частини другої цієї ж статті у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В той же час, стаття 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України також встановлено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Отже, питання про зменшення розміру неустойки вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстави (підстав) для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу на пункт 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" за змістом якого, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що заявлений до сплати штраф є надмірно великим порівняно із заборгованістю по орендній платі, усі втрати позивача компенсовані стягуванням 30% річних та пені, крім того матеріали справи не містять доказів завдання збитків іншим учасникам господарських відносин.

У зв'язку з цим, суд вважає за можливе зменшити розмір заявленого до стягнення штрафу, встановивши його в сумі- 1 100,00грн.

У зв'язку з невиконанням відповідачем протягом тривалого часу зобов'язань щодо внесення орендної плати, позивач просив суд розірвати договір № 152-11 оренди нерухомого майна від 01.08.2011 та зобов'язати відповідача передати Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради за актом приймання - передачі вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 182,70 кв.м., розташовані за адресою АДРЕСА_2.

Проте, враховуючи, що представником позивача було надано заяву про припинення в цій частині позовних вимог у зв'язку зі сплатою відповідачем заборгованості з орендної плати, пені та 30 % річних, суд вважає за можливе задовольнити вищезгадану заяву та припинити провадження в цій частині.

Керуючись статтями 49, 80, 82, пунктом 3 статті 83, статтями 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради (99011, місто Севастополь, вул Луначарського, буд. 5, ідентифікаційний код 25750044, рахунок № 33213870700001 в ГУ ДКСУ у місті Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717, код платежу 22080400, або на будь-який інший рахунок, вказаний стягувачем) 1 100,00 грн. штрафу та компенсацію по сплаті судового збору 1 720,50 грн.

3. У задоволені решти вимог відмовити.

4. В частині розірвання договору оренди №152-11 від 01.08.2011 на вбудовані нежитлові приміщення загальною площею 182,70 кв.м., розташоване за адресою АДРЕСА_2, який укладений між Фондом комунального майна Севастопольської міської Ради та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, а також в частині зобов'язання фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 звільнити вищенаведене приміщення та передати його за актом приймання - передачі Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради - провадження у справі припинити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.02.2014

Суддя О.С. Грицай