Рішення

від 20.02.2014 по справі 919/988/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року справа № 919/988/13 Господарський суд міста Севастополя у складі: головуючого судді Погребняка О.С., судді Плієвої Н.Г., судді Лотової Ю.В., розглянувши матеріали справи №919/988/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексмо-Схід", ідентифікаційний код 36816129 (61052, м. Харків, вул. Гвардейців-Залізничників, буд. 8)

До Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Полмет ГМБХ", ідентифікаційний код 14286359 (99029, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, буд. 80)

про стягнення 633550,53 грн,

Представники:

Позивач (ТОВ "Ексмо-Схід") - не з'явився;

Відповідач (ТОВ "ВКФ "Полмет ГМБХ") - Опанасенко Н.С., довіреність від 08.01.2014.

Суть спору:

ТОВ „Ексмо-Схід" звернулося до суду з позовом до ТОВ „ВКФ „Полмет ГМБХ" про стягнення 652317,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням з боку відповідача умов договору поставки №15 від 15.03.2010 в частині належної та своєчасної плати отриманої продукції.

Ухвалою від 23.08.2013 позовну заяву прийнято до розгляду судом.

У ході розгляду справи у порядку статей 22, 59 ГПК України відповідач надав відзив на позовну заяву, зазначивши, що до подачі позовної заяви відповідач погасив заборгованість у розмірі 3000 грн (платіжне доручення від 12.07.2013, копія додана до матеріалів справи, а.с. 168), у зв'язку з чим, просить припинити провадження у справі в частині стягнення заборгованості у розмірі 3000,00 грн. Крім того, відповідачем було повернуто товару на суму 211357,11 грн вантажеотримувачу - ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна», перевезення вантажу здійснювалось ТОВ «Деливери», що не враховано позивачем, та у зв'язку з чим провадження у справі в частині стягнення 211357,11 грн також має бути припинено судом. Щодо решти суми основного боргу - відповідач вважає, що первісна документація щодо оформлення поставки товару складена з порушенням умов договору поставки та діючого законодавства (том 1 а.с. 150-153).

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» від 17.10.2013 (вх. 12144/13 від 21.10.2013) у період з листопада 2012 року по лютий 2013 року ТОВ «Торговий дім «Ексмо Україна» отримував від ТОВ «ВКФ «Полмет ГМБХ» певні вантажі, але ці вантажі ніяким чином не стосуються взаємовідносин між ТОВ «Ексмо-Схід» та відповідачем у межах договору поставки №15 від 15.03.2010 і не є поверненням книжкової продукції, отриманої відповідачем за цим договором.

У порядку положень статті 22 ГПК України позивач надав письмові пояснення по суті спору, вказавши на те, що за договором №15 від 15.03.2010 за період з 22.06.2010 по 07.10.2013 позивачем було поставлено товару на суму 1909648,82 грн. З цієї суми було здійснено повернення товару у розмірі 886,08 грн та здійснена оплата товару на суму 1373744,62 грн. Решта заборгованості відповідача станом та 07.10.2013 склала 535018,12 грн. Повернення товару на суму 211357,11 грн. не підтверджується матеріалами справи та не доведено відповідачем у порядку положень статей 32-34 ГПК України, враховуючи також і те, що повернення продукції здійснюється на підставі положень п. 3.3, 3.5, 3.6 договору із складанням Акту та відповідних документів. Крім того, договором не передбачено надсилання продукції третім особам (т.1 а.с. 186-187).

У підтвердження проведених відповідачем виплат позивачем надано відомість оплат ТОВ «ВКФ «Полмет ГМБХ» на розрахунковий рахунок ТОВ «Ексмо-Схід» за період з 01.01.2010 по 25.10.2013.

31.10.2013 представником відповідача було заявлено клопотання про призначення судової експертизи (том 1 а.с.227-228). Однак, у судовому засіданні 14.02.2014 відповідач просив суд не розглядати завлене клопотання, заявивши про відсутність потреби в проведенні експертизи.

У ході розгляду справи позивачем було надано письмові пояснення по суті спору, а також уточнений розрахунок заборгованості відповідача станом на 13.02.2014, за змістом якого позивач вказав суму основного боргу 535018,12 грн, суму пені 11971,38 грн та 3% річних - 33059,22 грн. , штраф - 53501,81 грн.

У судовому засіданні 19.02.2014 представник відповідача у порядку положень статті 22 Господарського процесуального кодексу України надав письмові пояснення по суті спору, заявивши про застосування судом строку спеціальної позовної давності щодо стягнення пені за накладними за період з 21.02.2012 по 19.04.2012, а також штрафу за витратними накладними за період з 14.09.2010 по 17.04.2012.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши в сукупності представлені докази, суд

ВСТАНОВИВ:

15.03.2010 між Товариством з обмеженою відповідальністю „Ексмо-Схід" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ПКФ «Полмет ГМБХ" (Покупець) був укладений договір поставки №15 (надалі Договір, арк. с. 9), за умовами якого продавець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором передати у власність покупця друковану продукцію, а покупець зобов'язався у порядку та на умовах, визначених договором, приймати та оплачувати таку продукцію.

Відповідно до п. 1.2. цього договору, продукція поставляється покупцеві окремими партіями, відповідно до замовлень покупця, які визначають строк, місце поставки, асортимент (назву автора, серію), кількість продукції. Замовлення надається електронною поштою або по факсу.

Відповідно до п. 2.4 Договору моментом поставки продукції вважається фактична передача продукції та підписання уповноваженими представниками сторін видаткових накладних на складі продавця.

При передачі продукції сторонами оформлюються, відповідно до існуючих правил товарообігу видаткові накладні в двох примірниках. Продукція передається представнику покупця тільки за наявності належним чином оформленого оригіналу довіреності на представника та відповідним чином оформлених у двох примірниках видаткових накладних (наявність відповідних підписів, печаток). При систематичних поставках продукції за узгодженими на певний період параметрами, передача продукції може здійснюватися без довіреності за умови, що покупець за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства повідомив продавця про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати продукцію, завіряє на супровідних документах (видатковій накладній, акті, тощо) свій підпис про одержання продукції (п. 3.1 Договору).

За змістом положень п. 3.2 Договору кількість поставленої продукції повинна відповідати кількості, зазначеній у відповідній видатковій накладній. Продукція вважається прийнятою за кількістю, якщо покупець не повідомить продавця про невідповідність кількості продукції, що поставляється, кількості продукції, що зазначена у відповідній видатковій накладній протягом 10 днів з моменту поставки.

Згідно з розділом 5 Договору відпускна ціна одиниці продукції та загальна вартість партії продукції зазначається сторонами у відповідній видатковій накладні, що є невід'ємною частиною Договору. 100% вартості партії продукції підлягає сплаті не пізніше 120 днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві. Оплата здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця. Днем здійснення платежу, а також днем виконання платіжного зобов'язання покупцем вважається день, в який сума, що підлягає оплаті, надійде на поточний рахунок продавця.

Щоквартально не пізніше 20 числа поточного місяця наступного кварталу продавець готує акт звірки взаєморозрахунків та направляє його покупцю. Покупець повинен протягом одного тижня з моменту отримання акту звірки підписати його та надіслати продавцю чи заявити письмові мотивовані зауваження. Якщо протягом одного тижня з моменту отримання акту покупець не передасть продавцю підписаний примірник акту звірки, чи не заявить письмові зауваження, акт буде вважатися визнаним та узгодженим з боку покупця.

Відповідно до пункту 7.2.2 Договору продавець зобов'язаний оплатити продукцію у порядку та на умовах, встановлених договором.

Згідно з положеннями розділу 8 Договору у випадку порушення своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України (п. 8.1);

У випадку порушення строків оплати продукції (п. 5.2) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення (п. 8.2).

У випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п. 5.2) більш ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу (п. 8.3).

У випадку, коли покупець прострочив строк оплати більше ніж на 20 днів, продавець має право вимагати у покупця окрім сплати пені та штрафу оплати подвійної вартості неоплаченої продукції (п. 8.4 договору).

Оплата пені та штрафу не звільняє покупця від виконання обов'язку по оплаті отриманої продукції.

Договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє до 31.12.2012 (п. 12.1 Договору). У випадку, якщо жодна із сторін не заявить про свій намір розірвати або змінити договір за 10 днів до його закінчення, даний договір вважається пролонгованим на наступний календарний рік на тих же умовах.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору позивач поставляв продукцію відповідачеві, однак відповідач оплатив товар не в повному обсязі. Таким чином несплаченим залишився товар на суму 535018,12 грн .

Тобто, свої обов'язки по оплаті товару відповідачем було виконано у неповному обсязі, частка продукції залишилася неоплаченою відповідачем.

Претензією від 13.06.2012 №13/06-12, яка була отримана відповідачем 25.06.2012, позивач вимагав погасити заборгованість за поставлену продукцію у розмірі 530814,46 грн . в строк до 30.06.2012 (том 1 а.с. 92, 118-120).

Відповідно до акту звірення розрахунків №0000000151 від 06.09.2013 за період з 01.10.2011 станом на 06.09.2013, складеному позивачем, заборгованість відповідача склала 535018,12 грн. (том 1 а.с. 113-114).

Відповідач у ході розгляду справи вказав на те, що частина продукції на суму 211357,00 грн. ула повернута позивачеві, при цьому вантажеотримувачем було підприємство ТОВ Торговий дім «Ексмо-Україна», перевезення вантажу здійснювалось ТОВ «Деливері».

В якості доказів повернення товару суду надані копія довіреності №31 на отримання вантажів від ТОВ «Деливері», видана ТОВ «ТД «Ексмо-Україна» (том 1 а.с. 163); копії квитанцій про приймання вантажу СВ-53547 від 26.11.2012 на суму 876,22 грн., № СВ-54221 від 07.12.2012 на суму 704,81 грн., № СВ-57290 від 15.02.2013 на суму 1210,48 грн, із зазначенням в якості відправника - ТОВ «Полмет ГМБХ» та отримувача - ТОВ «ТД «Ексмо-Україна» (том 2 а.с.164-165); а також копії актів отримання багажу від ТОВ «Делівері» від 28.11.2012 та 18.02.2013, отримувач ТОВ «ТД Ексмо-Україна» (т.1, а.с. 166-167).

Відповідно до письмових пояснень ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» від 17.10.2013 (вх. 12144/13 від 21.10.2013) у період з листопада 2012 року по лютий 2013 року ТОВ «Торговий дім «Ексмо Україна» отримував від ТОВ «ВКФ «Полмет ГМБХ» певні вантажі, але ці вантажі ніяким чином не стосуються взаємовідносин між ТОВ «Ексмо-Схід» та відповідачем у межах договору поставки №15 від 15.03.2010 і не є поверненням книжкової продукції, отриманої відповідачем за цим договором.

Неповна сплата заборгованості відповідачем за поставлену продукцію стала підставою для звернення позивача до суду з позовом про стягнення суми основного боргу, пені та штрафу.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Правовідносини сторін виникли з приводу виконання господарського договору.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості щодо оплати отриманої за договором продукції, тому застосуванню до спірних правовідносин підлягають відповідні норми Господарського кодексу України № 436-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), Цивільного кодексу України № 435-ІV від 16.01.2003 (з наступними змінами і доповненнями), які регулюють загальні положення про зобов'язання, питання виконання зобов'язань.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до частини першої статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За приписами частини першої статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та статтею 174 Господарського кодексу України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Згідно з частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з частинами першою та третьою статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до розділу 5 Договору 100% вартості партії продукції підлягає сплаті не пізніше 120 днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві.

В силу статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов Договору позивач поставляв продукцію відповідачеві, однак відповідач оплатив товар не в повному обсязі. Неоплаченим залишився товар на суму 535018,12 грн .

При цьому, посилання відповідача на повернення товару на суму 211357,11 грн. не підтверджується матеріалами справи, заперечується позивачем та ТОВ «Торговий дім «Ексмо-Україна» - особою, на яку посилається відповідач як на отримувача повернутої продукції.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на відсутність доказів повернення продукції, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі на суму 211357,11 грн.

Судом також встановлено, що в провадженні господарського суду м.Севастополя перебувала справа № 919/1285/13 за позовом ТОВ «Полмет ГМБХ» до ТОВ «ТД «Ексмо-Україна», ПП «Севастопольський дім книги» про стягнення грошової суми в розмірі 211357,11 грн. - вартість безпідставно набутого майна, яка обгрунтована посиланнями ТОВ «Полмет ГМБХ» на повернення книжкової продукції в рамках договору поставки № 15 від 15.03.2010.

Рішенням господарського суду м.Севастополя від 23.12.2013 у справі № 191/1285/13, залишеним без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 29.01.2014, у задоволенні позову ТОВ «Полмет ГМБХ» відмовлено.

Відповідачем представлено докази оплати товару на суму 65025,1 грн.:

платіжне доручення №464 від 28.08.2012 на суму 12054,04 грн. (призначення платежу - накладна №00980 від 08.08.2011);

платіжне доручення №518 від 17.09.2012 на суму 2554,67 грн . (призначення платежу - накладна №1060, 1061 від 16.08.2011);

платіжне доручення №538 від 27.09.2012 на суму 5000 грн. (призначення платежу - накладна №1097 від 23.08.2011);

платіжне доручення №650 від 15.11.2012 на суму 5000 грн. (призначення платежу - накладна №1152 від 30.08.2011);

платіжне доручення №705 від 14.12.2012 на суму 5100 грн . (призначення платежу - накладна №1153 від 30.08.2011);

платіжне доручення №7 від 11.01.2013 на суму 3401,10 грн. (призначення платежу - накладна №1153,1154 від 30.08.08.2011);

платіжне доручення №23 від 24.01.2013 на суму 4800,00 грн . (призначення платежу - накладна №1154 від 30.08.2011);

платіжне доручення №48 від 31.01.2013 на суму 1600,00 грн . (призначення платежу - накладна №1154 від 30.08.2011);

платіжне доручення №57 від 15.02.2013 на суму 3000,00 грн . (призначення платежу - накладна №11540 від 30.08.2011);

платіжне доручення №71 від 21.02.2013 на суму 1300,00 грн . (призначення платежу - накладна №1154 від 30.08.2011);

платіжне доручення №91 від 28.02.2013 на суму 5000 грн . (призначення платежу - накладна №1154 від 30.08.2011);

платіжне доручення №104 від 15.03.2013 на суму 1318,29 грн . (призначення платежу - накладна №1154, 1156 від 30.08.2011, №1180 від 31.08.2011);

платіжне доручення №134 від 29.03.2013 на суму 4400,00 грн. (призначення платежу - накладна №1180 від 31.08.2011);

платіжне доручення №150 від 26.04.2013 на суму 2000,00 грн . (призначення платежу - накладна №1180 від 31.08.2011);

згідно з банківськими виписками:

платіжне доручення №579 від 12.10.2012 на суму 3500 грн. (призначення платежу - накладна №1097 від 23.08.2011);

платіжне доручення №554 від 27.09.2012 на суму 5000 грн . (призначення платежу - накладна №1097 від 23.08.2011);

Однак, судом встановлено, що означені оплати були враховані позивачем при уточненому розрахунку заборгованості «Реєстр видаткових накладних за товарами, отриманими ТОВ «Полмет ГМБХ» та несплаченими ТОВ «Ексмо-Схід», станом на 13.02.2014.

Таким чином, суд вважає наявними підстави стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 535018,12 грн .

Позивач також просить суд стягнути з відповідача суму пені за порушення останнім грошового зобов'язання у розмірі 11971,38 грн.

Відповідно до положень пункту 8.2 Договору, у випадку порушення строків оплати партії продукції (п. 5.2) покупець сплачує продавцю пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочення.

Судом встановлено, що відповідач припустився порушення умов Договору стосовно оплати товару.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом пункту 5.2 Договору 100% вартості партії продукції підлягає оплаті не пізніше 120 днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України встановлено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати розміру подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з пунктом 2.5. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013, № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У ході розгляду справи відповідачем було подано заяву про застосування судом строку спеціальної позовної давності стосовно вимог позивача щодо стягнення пені.

Відповідно до статті 256 ЦК України під позовною давністю розуміється строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені; пункт 1 частини другої статті 258 названого Кодексу).

Згідно з пунктом 4.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Відповідно до п. 2.1, 2.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" частиною третьою статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Так, судом встановлено, що право позивача на отримання повної та своєчасної оплати товару з боку відповідача було порушено, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування суми пені згідно з положеннями п. 8.2 Договору, однак, враховуючи наявність заяви відповідача, судом застосовується строк спеціальної позовної давності до вимог позивача щодо стягнення пені за витратними накладними за період з 14.09.2010 по 17.04.2012.

Суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення пені за витратними накладними за період з 19.04.2012 по 28.04.2012 (з огляду на те, що дата звернення позивача до суду 19.08.2012 (згідно із штемпелем на конверті з позовними матеріалами та враховуючі, що вартість продукції за договором мала бути оплачена не пізніше 120 днів з моменту поставки відповідної партії продукції покупцеві (п. 5.2 Договору).

З огляду на таке, судом зроблено розрахунок сум пені за накладними: №РН01049 від 19.04.2012, РН- 01083 від 25.04.2012, №01084 від 25.04.2012, №РН-01152 від 26.04.2012, №РН-01170 від 28.04.2012, а саме:

3296.02 183 7.5000 % 0.041 %* 247.20 сума пені за накладної РН01049 - 247,20 грн

835.32 183 7.5000 % 0.041 %* 62.65 сума пені за накладної РН01083 - 62,65 грн

2522.7 183 7.5000 % 0.041 %* 189.20 сума пені за накладної РН01084 - 189,20 грн

1817.54 183 7.5000 % 0.041 %* 136.32 сума пені за накладної РН01152 - 136,32 грн

1228.1 183 7.5000 % 0.041 %* 92.11 сума пені за накладної РН01170 - 92,11 грн

а всього 727,46 грн .

Таким чином, задоволенню підлягають вимоги позивача щодо стягнення суми пені у розмірі 727,46 грн.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму 3% річних у загальному розмірі 33059,22 грн. станом на 13.02.2014.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що відповідач прострочив виконання зобов'язання щодо своєчасної оплати товару, отже, нарахування позивачем 3% річних за користування чужими грошовими коштами суд вважає правомірним.

Вивчивши розрахунок 3 % річних, зроблений позивачем, судом виявлено певні неточності, у зв'язку з чим судом зроблено власний розрахунок 3% річних за формулою: сума боргу*3% : 365 * кількість днів прострочення = сума 3% річних.

За розрахунками суду сума 3% річних склала 32620,34 грн.

З огляду на таке, задоволенню підлягає сума 3% річних у розмірі 32620,34 грн .

Також позивач просив стягнути з відповідача суму штрафу - 53501,81 грн .

З цього приводу суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 8.3 Договору у випадку, якщо покупець прострочив строк оплати партії продукції (п. 5.2) більш ніж на 10 днів, продавець має право вимагати від покупця сплати на свою користь штрафу в розмірі 10% від суми простроченого платежу.

Стаття 217 Господарського кодексу України визначає види правових засобів відповідальності у сфері господарювання (господарські санкції) як заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки; такими засобами є: відшкодування збитків, штрафні санкції, оперативно-господарські санкції.

Відповідно до частини другої статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

За приписами статті 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник (учасник господарських відносин) повинен сплатити кредиторові в разі невиконання або неналежного виконання зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного зобов'язання або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частини друга та третя статті 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), і, у разі його порушення настають правові наслідки встановлені договором або законом.

У разі порушення правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штраф - господарську санкцію у вигляді грошової суми (частина 1 статті 230 Господарського кодексу України ).

Згідно з частиною четвертою статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

За розрахунком позивача штраф складає 53501,81 грн, а саме: 535018,12 грн (сума боргу) *10%.

Відповідачем у ході розгляду справи заявлено про застосування до вимог про стягнення штрафу строку позовної давності за накладними за період з 14.09.2010 по 17.04.2012.

Судом встановлено, що право позивача на отримання повної та своєчасної оплати товару з боку відповідача було порушено, у зв'язку з чим у позивача виникло право на нарахування суми штрафу згідно з положеннями п. 8.3 Договору. Однак, у зв'язку із наювністю зяви відповідача про застосування судом строку спеціальної позовної давності, суд вважає наявними підстави для стягнення суми штрафу лише за накладними: №РН01049 від 19.04.2012 на суму 3296,02 грн, №РН- 01083 від 25.04.2012 на суму 835,32 грн, №РН01084 від 25.04.2012 на суму 2522,70 грн., №РН-01152 від 26.04.2012 на суму 1817,54 грн, №РН-01170 від 28.04.2012 на суму 1228,10 грн (329,60 + 83,57 + 252,27 + 181,75 + 122,81= 970,00 грн).

З огляду на таке, в відповідача на користь відповідача підлягає стягненню сума штрафу - 970,00 грн.

Таким чином, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сума основного боргу - 535018,12 грн., сума пені - 727,46 грн, 3% річних - 32620,34 грн., а також сума штрафу - 970,00 грн., а всього 569335,92 грн.

Відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України при частковому задоволенні позову витрати по оплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Полмет ГМБХ", ідентифікаційний код 14286359 (99029, м. Севастополь, пр. Генерала Острякова, буд. 80) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Ексмо-Схід", ідентифікаційний код 36816129 (61052, м. Харків, вул. Гвардейців-Залізничників, буд. 8) суму основного боргу - 535018,12 грн., пеню - 727,46 грн, 3% річних - 32620,34 грн., а також суму штрафу - 970,00 грн., а всього 569335,92 грн (п'ятсот шістдесят дев'ять тисяч триста тридцять п'ять грн. 92 коп., а також судовий збір в сумі 11386,85 грн. (одинадцять тисяч триста вісімдесят шість грн. 85 коп).

3. В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 21.02.2014

Головуючий суддя підпис О.С. Погребняк

Суддя підпис Н.Г. Плієва

Суддя підпис Ю.В. Лотова

Згідно з оригіналом

помічник судді І.О. Кузьміна 21.02.2014

919/988/13/3837/14