Постанова

від 21.02.2014 по справі 905/7327/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

19.02.2014 справа №905/7327/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: суддів:Зубченко І.В., Попкова Д.О., Марченко О.А. за участю представників від позивача:Матвєєв Л.В.- директор; Сьомка Р.О., довіреність № б/н від 15.01.14; від відповідача:Кузьмич Т.В., довіреність № 41 від 24.12.13; розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013 р. (повний текст рішення підписано 23.12.2013 р.) у справі№905/7327/13 (головуючий суддя Гассій О.В.) за позовомПриватного підприємства «Донспецмонтаж», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод, м. Донецьк простягнення заборгованості в сумі 35 419,22 грн.

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство «Донспецмонтаж», м. Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою, до відповідача, Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод, м. Донецьк, про стягнення заборгованості в сумі 35 419,22 грн.

Рішенням господарського суду Донецької області від 16.12.2013р. (повний текст рішення підписано 23.12.2013 р.) у справі №905/7327/13 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що оскільки в матеріалах справи відсутня платіжна вимога-доручення №1 від 13.02.2013 р., позивачем не доведено настання строку виконання обов'язку відповідача по оплаті суми заборгованості.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся до Донецького апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013р. у справі №905/7327/13 та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.

Так, апелянт вважає, що вказане рішення прийняте з невідповідністю висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи. На думку скаржника, в матеріалах справи міститься доказ пред'явлення платіжної вимоги- доручення №1 від 13.02.2013 р. відповідачу. До того ж, в судовому засіданні 16.12.2013 р., коли позивачу стало відомо про відсутність цього документу в матеріалах справи, скаржник надав оригінал платіжної вимоги - доручення №1 від 13.02.2013 р., та запропонував залучити її до матеріалів справи, проте господарським судом безпідставно відмовлено в залучення останньої до матеріалів справи.

Розпорядженням В.о. голови Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. сформовано колегію суддів у наступному складі: Зубченко І.В. (головуючий), Татенко В.М., Попков Д.О.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 14.01.2014р. прийнято апеляційну скаргу до провадження у справі №905/7327/13, призначено розгляд скарги на 05.02.2014 р.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначив, що оспорюване рішення винесено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а вимоги заявлені в апеляційній скарзі є необґрунтованими та таким, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 05.02.2014 року, з метою повного та всебічного дослідження обставин справи, розгляд справи відкладався на 19.02.2014 р.

18.02.2014 року на виконання вищезазначеної ухвали від позивача на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшли витребувані документи з письмовими поясненнями.

Представники скаржника у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скаргу пояснили, що рішення господарського суду вважає таким, що прийняте з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення господарського суду залишити без змін.

Відповідно до ст.81-1 ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації та складено протокол.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду відповідно до ст.101 ГПК України, на підставі встановлених фактичних обставин, переглядає матеріали господарської справи та викладені в скарзі доводи щодо застосування судом при розгляді норм матеріального та процесуального права, що мають значення для справи. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, заслухавши представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила.

Як вбачається із матеріалів справи, 14 травня 2012 року між Приватним підприємством "Донспецмонтаж" м. Донецьк (Підрядник) та Приватним акціонерним товариством "Донецький електрометалургійний завод" м. Донецьк (Замовник) було укладено договір № 4500005204 (далі - Договір) .

У відповідності з пунктом 1.1. Договору підряду Замовник доручає, а Підрядник приймає на себе виконання ремонту електромостового крану №1.3 Q =30/15т, електросталіплавательного цеху замовника.

Пунктом 2.9 договору встановлено, що сторони по завершення рабіт підписують Акт виконаних робіт за ф.КБ-2в та довідку ф.КБ-3 до 27 числа поточного місяця, що свідчать про обсяги та вартість виконаних Підрядником робіт. Вказаний акт та довідка готується Підрядником та передається на підпис Замовнику. Замовник зобов'язується протягом 5 робочих днів з моменту отримання підписати їх та повернути Підряднику. За наявності у Замовника достатніх підстав для відмови у підписанні Акту та довідки ф.КБ-3, він у той же строк повертає їх Підряднику з додаванням письмових заперечень (аргументів) по суті акту. У даному випадку, сторони комісійно, протягом п'яти днів, усувають конфліктну ситуацію та у разі необхідності, залучають, в якості експертів, третіх осіб та підписують акт (у первісній або в новій редакції).

Загальна сума настоящего договору складає, в.т.ч. НДС-5 728,63 грн.( п.3.1. Договору)

Замовник зобов'язується здійснити оплату отриманої платіжної вимоги-доручення на протязі 90 календарних днів з моменту її отримання. Оплата здійснюється шляхом перерахування Замовником відповідної суми на розрахунковий рахунок Підрядника. Моментом оплати вважається дата списання коштів з розрахункового рахунку Замовника.(п.3.3. Договору)

Відповідно до п.7.1 договору підряду, останній набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками, скріплення печатками сторін та діє до 31.12.2012р., в частині невиконання зобов'язань на момент закінчення строку договору - до його повного виконання.

Договір підписано уповноваженими представниками сторін з прикладанням печаток підприємств, без складання протоколу розбіжностей.

Частиною 2 ст.11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Статтею 509 ЦК України визначено, що у силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана здійснити на користь іншої особи (кредитора) певну дію, наприклад: передати майно, виконати роботи, оплатити кошти та інше або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Оцінивши договір, з якого виникли цивільні права та обов'язки сторін, судова колегія дійшла висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та своєю правовою природою є договором підряду (субпідряду), який підпадає під правове регулювання норм глави 61 Цивільного кодексу України та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно зі статтями 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статтями 202, 509 ЦК України, та відповідно до ст.629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Приписами ст.837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Тобто, з урахуванням вище викладеного апеляційна інстанція зазначає, що між сторонами склалися господарські відносини, що породили взаємні обов'язки. Обов'язки позивача виразились у виконанні робіт, а обов'язки відповідача полягають у оплаті виконаних робіт.

Відповідно до ч.4 ст.882 ЦК України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актом, підписаним обома сторонами.

В підтвердження належного виконання позивачем умов договору щодо виконання робіт з 26.06.2012р. по 02.07.2012р. СФР № 09-1495, між позивачем та відповідачем складені, акт довідка виконаних підрядних робіт з 26.06.2012р. по 02.07.2012р., акт № 66 приймання виконаних робіт , проведених з 26.06.2012р. по 02.07.2012р. СФР №09-1579, акт №66 довідка про вартість виконаних підрядних робіт з 26.06.2012р. по 02.07.2012р., акт № 65 приймання виконаних робіт проведених з 26.06.2012р. по 02.07.2012р. СФР №09-1463, акт №65 Ф-2 довідка про вартість виконаних підрядних робіт з 26.06.2012р. по 02.07.2012р.

Вищевказані акти підписані відповідачем та посвідчені його печаткою без зауважень. Таким чином підписавши та скріпивши своєю печаткою вказані документи відповідач прийняв виконані роботи та погодився з їх вартістю. Відповідачем не було зроблено будь-яких заяв про виявлення допущених підрядником у роботі відступів від умов договору або інших недоліків.

Частиною 1 статті 854 ЦК України встановлено, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ст.193 ГК України, ст.ст.525, 526 ЦК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Позивач звертався до відповідача із претензією б/н від 13.02.2013 року з проханням оплатити суму боргу.

Вказана претензія була направлена разом з актом звірки розрахунків за спірним договором та з платіжною вимогою-дорученням №1 від 13.02.2013 р. Докази направлення зазначених документів наявні в матеріалах справи (опис вкладення в цінний лист з повідомленням про вручення - а.с.14, фіскальний чек №2270 від 14.02.2014 - а.с.15).

Відповідно до поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, претензія з долученими до неї документами була отримана представником відповідача за дорученням 18.02.2013 р.

Листом за вих. № 48-17/83 від 15.03.2013р. відповідачем була надана відповідь на претензію, де зазначено, що заборгованість, про яку йшлось у претензії позивача за даним бухгалтерського обліку відповідача відсутня.

Як випливає зі змісту п.п.3.2 та 3.3 договору підряду на підставі підписаних сторонами актів за формою КБ-2в та довідок за формою КБ-3 Підрядник направляє Замовнику платіжну вимогу-доручення на суму виконаних робіт, а Замовник зобов'язується провести оплату платіжної вимоги-доручення протягом 90 календарних днів з моменту її отримання.

З огляду на те, що платіжна вимога-доручення отримані відповідачем 18.02.2013р. оплату вартості виконаних робіт відповідач мав здійснити відповідно до п.3.3 договору до 20.05.2013р. включно. Проте доказів здійснення оплати вказаної суми в матеріалах справи відсутні.

Отже, як свідчать матеріали справи, після підписання актів приймання виконаних робіт відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором, та після звернення позивачем з вимогою про оплату заборгованості відповідач залишив її без задоволення, у зв'язку з чим у відповідача виникла заборгованість перед позивачем у сумі 34 368,39 грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок, що у зв'язку з тим що до матеріалів справи позивачем не додано платіжну вимогу-доручення № 1 від 13.02.2013р. про сплату заборгованості, у позивача відсутнє право вимагати сплатити борг.

Зазначений висновок суду першої інстанції суперечить матеріалам справи, вимогам закону та умовам договору між сторонами.

Дійсно, в матеріалах справи при розгляді справи по суті була відсутня платіжна вимога-доручення № 1 від 13.02.2013р. та доказів надання позивачем останньої до суду до винесення рішення по справі позивачем до матеріалів справи не надано. Поряд з цим, враховуючи умови договору, при вирішенні спору по суті, суду першої інстанції необхідно було враховувати і те що в матеріалах справи містяться докази надсилання спірної платіжної вимоги-доручення відповідачу , проте суд першої інстанції вказаний факт залишив по заувагою.

Крім того, згідно наказу Державного комітету статистики України, Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 р. N 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві» складання типової форми N КБ-2В «Акт приймання виконаних підрядних робіт» поширюється на будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи із залученням бюджетних коштів або коштів підприємств, установ та організацій державної форми власності. Складання типової форми № КБ-3 поширюється на усі будівельні підприємства та будівельні структурні підрозділи підприємств усіх видів економічної діяльності незалежно від форм власності, що виконують будівельні та монтажні роботи, роботи з капітального та поточного ремонту будівель і споруд та інші підрядні роботи за рахунок усіх джерел фінансування. Первинні облікові документи за формою КБ-2В та КБ-3 складаються для визначення вартості виконаних обсягів підрядних робіт і проведення розрахунків за виконані підрядні роботи.

З аналізу вищенаведеного, вбачається, що первинним документом є акт приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2В, в якому зазначена інформація щодо найменування товару, кількість, ціни, суми, тобто всі дані необхідні для проведення оплати.

Між тим, судом першої інстанції не враховано те що підписання відповідачем акту приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт свідчить про визнання відповідачем настання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт.

Отже, суд першої інстанції не досліджував зазначених обставин справи та безпідставно прийшов до висновку, про те що відсутність платіжної вимоги-доручення № 1 від 13.02.2013р. в матеріалах справи зазначеного рахунку звільняє відповідача від обов'язкову здійснення оплати за виконані роботи.

Також, приписами ст.837 ЦК України визначено, що замовник зобов'язується прийняти та оплати виконану роботу.

Колегія суддів апеляційної інстанції зауважує, що роботи за договорами виконані в повному обсязі та належним чином, акти виконаних робіт підписані сторонами без зауважень, отже відповідач безпідставно ухиляється від виконання зобов'язання щодо оплати вартості виконаних робіт.

З підстав вищенаведеного, діючого законодавства, умов договору та обставин справи, суд першої інстанції безпідставно прийшов до висновку про те що у позивача не виникло зобов'язання по сплаті виконаних робіт, в зв'язку з чим рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позовні вимоги в частині стягнення заборгованості у сумі 34 368,39 грн. підлягають задоволенню.

Варто зазначити, що суд першої інстанції помилково вважає обґрунтованими заперечення відповідача, щодо недотримання позивачем п. 3.3. Договору, з огляду на наступне.

Твердження відповідача стосовно того, що сторони своєю поведінкою змінили умови п.п.3.2 та .3.3 договору підряду відхиляються колегією суддів оскільки відповідно до ст. ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (ст.654 ЦК України).

В пункті 7.3 договору підряду сторони домовились, що будь-які зміни та доповнення до договору дійсні лише в тому разі, якщо вони складені в письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками обох сторін.

Сторонами доказів укладання додаткових угод про внесення змін до п.п.3.2 та 3.3 договору до матеріалів справи не надано, у зв'язку з чим, суд вважає, що зазначені пункти сторонами не змінювались та є чинними в тій редакції, що діяла на момент укладання договору підряду.

Водночас, заперечення відповідача з приводу не настання строку оплати вартості виконаних робіт за договором також відхиляється, оскільки належними доказами у справі підтверджується факт надсилання відповідачу платіжної вимоги-доручення №1 від 13.02.2013року, яка мала бути оплачена ним відповідно до умов договору підряду.

Також суд апеляційної інстанції не погоджується з відповідачем щодо того, що така платіжна вимога-доручення мала бути складена позивачем за кожним актом окремо, оскільки складання однієї вимоги умовам укладеного сторонами договору не суперечить, разом з тим, такі заперечення відповідача, на думку суду, є спробою ухилитись від виконання зобов'язань з оплати.

Щодо вимог позивача стосовно стягнення 3% річних, колегія судів зазначає наступне.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.

Право кредитора вимагати сплати трьох процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За порушення строків оплати вартості виконаних робіт позивачем нараховані 3%річних на суму 1050,83 грн., при цьому, як пояснив позивач та як вбачається з тексту позовної заяви, розрахунок здійснено ним після спливу 90-деного строку з моменту виконання робіт.

Колегія суддів апеляційної інстнції вважає, що розрахунок здійснено позивачем невірно, оскільки вартість виконаних робіт відповідно до п.п.3.2 та 3.3 договору мала бути оплачена відповідачем протягом 90-календарних днів з дня отримання платіжної вимоги-доручення.

Претензія та платіжна вимога-доручення отримані відповідачем 18.02.2013р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення та відповіддю ПрАТ «Донецький електрометалургійний завод» на претензію.

Отже період прострочення грошового зобов'язання починається з 21.05.2013р., та саме з цієї дати позивач має право на нарахування річних на прострочену суму заборгованості.

Станом на 21.05.2013р. заборгованість відповідача перед позивачем складає 34 368,39 грн.

Здійснивши розрахунок 3%річних за період з 21.05.2013р. по 07.10.2013р. (кінцева дата визначена позивачем) на заборгованість у розмірі 34 368,39 грн., суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір річних складає 1305,52грн.

Таким чином, апеляційним господарським судом встановлено, що позивачем наданий невірний розрахунок 3% річних, оскільки позивач невірно визначив момент виникнення права вимоги з оплати робіт, таким чином, 3% річних підлягають задоволенню в сумі 395, 47 грн., у решті позовних вимог в цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.

З урахуванням зазначеного, судова колегія вважає, що рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013 р. у справі №905/7327/13 не відповідає фактичним обставинам справи та чинному законодавству, тому рішенні господарського суду слід скасувати, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 34 368, 39 грн. 39 коп., 3 % річних у розмірі 395,47 грн., задовольнити, у задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ст.49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, 102, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Донспецмонтаж», м. Донецьк на рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013 р. (повний текст рішення підписано 23.12.2013 р.) у справі №905/7327/13 - задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 16.12.2013 р. (повний текст рішення підписано 23.12.2013 р.) у справі №905/7327/13 - скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Приватного підприємства «Донспецмонтаж», м. Донецьк до Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод, м. Донецьк про стягнення основної суми заборгованості за договором у розмірі 34 368,39 грн. та 3 % річних у сумі 1050,83 грн. - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод, м. Донецьк (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченко, б.122, ідентифікаційний код 30479040) на користь Приватного підприємства «Донспецмонтаж» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, д.1-Б, ідентифікаційний код 25604319) основної суми заборгованості у розмірі 34 368 (тридцять чотири тисячі триста шістдесят вісім) грн. 39 коп., 3 % річних у розмірі 395 (триста дев'яносто п'ять) грн. 47 коп., витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у сумі 1688 (одна тисяча шістсот вісімдесят вісім) грн. 49 коп.

Стягнути Приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод, м. Донецьк (83062, м. Донецьк, вул. І. Ткаченко, б.122, ідентифікаційний код 30479040) на користь Приватного підприємства «Донспецмонтаж» (83086, м. Донецьк, вул. Артема, д.1-Б, ідентифікаційний код 25604319) витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 844 (вісімсот сорок чотири) грн. 34 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Доручити господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили

Головуючий І.В. Зубченко

Судді: Д.О. Попков

О.А. Марченко

Надрук 4 прим: 1- поз; 1- від; 1 - до справи; 1 - ДАГС