Ухвала

від 20.02.2014 по справі 692/643/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/268/14Головуючий по 1 інстанції Категорія : 45 Чепурний О. П. Доповідач в апеляційній інстанції Міщенко С. В. УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого Міщенко С. В. суддів Магда Л. Ф. , Трюхан Г. М. при секретаріПосипайко А.І., Яремич В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу директора приватного підприємства «Родник Плюс» - Рось М.М. на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до приватного підприємства «Родник Плюс» про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок , -

в с т а н о в и л а :

у червні 2013 року ОСОБА_8 звернувся до суду з позовом до ПП «Родник Плюс» про витребування земельних ділянок із чужого незаконного володіння, посилаючись на те, що він є власником двох земельних ділянок площею 3,18 га кожна, які належать йому на підставі державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧР №065089 та серії ЧР №065090, від 10 січня 2004 року, виданих на підставі розпорядження Драбівської районної державної адміністрації № 552 від 22 грудня 2013 року та розташованих на території Драбівської селищної ради, Драбівського району, Черкаської області. У січні 2010 року вказані земельні ділянки, за узгодженою домовленістю між позивачем та директором ТОВ «Джерело» були передані в оренду останньому на п'ять років.

Але на початку 2013 року ОСОБА_8 стало відомо, що з 12 січня 2010 року його земельними ділянками без правових підстав користується ПП «Родник Плюс» .Оскільки ніяких договорів оренди з відповідачем він не укладав та не уповноважував нікого здійснювати даний правочин за нього.

У зв'язку з чим він вимушений був звернутися до суду з позовом та просив суд зобов'язати ПП «Родник Плюс» повернути ОСОБА_8 його земельні ділянки.

Під час попереднього судового засідання районним судом було задоволено клопотання позивача та його представника про призначення почеркознавчої експертизи на предмет встановлення особи, яка виконала підписи на договорах оренди землі від імені позивача , на які, як на правову підставу володіння нею , вказував представник ПП «Родник Плюс».

Відповідно до висновку експертизи було встановлено, що шість підписів від імені ОСОБА_8 в оригіналах двох договорів оренди землі від 12 січня 2010 року, актів прийому-передачі земельних ділянок та заяв від 08 лютого 2010 року - виконані не ОСОБА_8, а іншою , однією і тією ж особою.

Після чого позивач змінив позовні вимоги /38-39, 44-46/. Та в поданих 05.11.2013 року і 19.11.2013р. заявах , посилаючись на безпідставне, самовільне зайняття його земельних ділянок відповідачем та використання їх останнім без правової підстави, - просив суд визнати недійсними договори оренди земельних ділянок (кадастрові номери 7120655100:02:002:0088 та 7120655100:02:002:0089) від 12 січня 2010 року, скасувати державну реєстрацію зазначених договорів та зобов'язати ПП «Родник Плюс» повернути ОСОБА_8 спірні земельні ділянки. Стягнути з відповідача сплачений судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп.

Рішенням Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року позов задоволено.

Визнано договори оренди земельних ділянок від 12 січня 2010 року недійсними, скасовано державну реєстрацію зазначених договорів та зобов'язано ПП «Родник Плюс» повернути ОСОБА_8 земельні ділянки площею 3,18 га кожна, розташованих на території Драбівської селищної ради, Драбівського району, Черкаської області.

Стягнуто з ПП «Родник Плюс» на користь ОСОБА_8 судові витрати по справі, а саме: судовий збір в сумі 229 грн. 40 коп. та оплату судово-почеркознавчої експертизи в сумі 1 324 грн. 00 коп., а всього 1 553 грн. 40 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, директор ПП «Родник Плюс» - Рось М.М. подав апеляційну скаргу. Обґрунтовуючи яку вказав, що суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про задоволення позову ОСОБА_8, не врахував, що позивачем одночасно було змінено предмет та підстави позову, що, на думку директор ПП «Родник Плюс», суперечить ч.2 ст. 31 ЦПК України , у зв'язку з чим суд не повинен був розглядати позовні вимоги згідно поданих заяв позивача про зміну предмету і підстав позову .Крім того апелянт вказав, що суд не врахував ту обставину, що позивач знав про наявність орендних правовідносинах з відповідачем, оскільки ОСОБА_8 протягом трьох років особисто щорічно отримувалась орендна плата у вигляді зерна, хоча і не в повному обсязі. Також не зрозумілим залишається для апелянта факт скасування державної реєстрації договорів оренди земельних ділянок, оскільки під час розгляду справи районним судом не було з'ясовано та визнано протиправними дії реєструючого органу , які не можуть бути предметом розгляду в порядку цивільного судочинства.

Тому, посилаючись на недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апелянтів, судова колегія проходить до висновку про відсутність підстав для задоволення вимог апеляційних скарг.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення відповідає зазначеним вимогам.

З матеріалів даної цивільної справи вбачається, що відповідно до державних актів на право власності на земельну ділянку серії ЧР №065089 та серії ЧР №065090 від 10 січня 2004 року ОСОБА_8 є власником 2-х земельних ділянок площею 3,18 га кожна, які розташовані на території Драбівської селищної ради, Драбівського району, Черкаської області. /а.с. 6-7/.

Спірні земельні ділянки знаходяться в користуванні відповідача, що останнім не заперечується.

ПП «Родник Плюс» вказує, що користується земельними ділянками на підставі укладених 12 січня 2010 року і зареєстрованих 30.06.2010 року у Драбівському РВЧРФ «Центр ДЗК» договорів оренди /а.с. 8-9/, сплачуючи позивачу орендну плату, у зв'язку з чим заперечувало проти позовних вимог ОСОБА_8 та оскаржило рішення суду першої інстанції , яким договори оренди від 12 січня 2010 року буди визнані недійсними , зі скасуванням їх державної реєстрації , та витребувано у відповідача вказані земельні ділянки.

З висновку експертів ЧВ КНДІСЕ від 24 жовтня 2013 року вбачається, що шість підписів від імені ОСОБА_8 в графах «Орендодавець» в оригіналах заяв від 08 лютого 2010 року, договорів оренди землі від 12 січня 2010 року з ПП «Родник Поюс» та актів прийому-передачі земельних ділянок виконані не ОСОБА_8, а іншою однією й тією ж особою /а.с.29-34/.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасників правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі встановленій законом.

За змістом ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається у письмовій формі.

Згідно із ст. ст. 16, 18, 19 вказаного Закону, договір оренди земельної ділянки набирає чинності після досягнення домовленості з усіх істотних умов, підписання його сторонами і державної реєстрації в порядку, встановленому законом. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

Згідно із ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 126 Земельного кодексу України передбачено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації. Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Відповідно до ч. 1 ст. 210 ЦК України та ч. 1 ст. 20 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі підлягає державній реєстрації й на підставі ч. 1 ст. 210, ч. 3 ст. 640 ЦК України та ст. 18 Закону України "Про оренду землі" є укладеним із моменту його державної реєстрації.

Порядок державної реєстрації договорів оренди землі затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 1998 року N 2073, а відповідно до Указу Президента України від 17 лютого 2003 року "Про заходи щодо створення єдиної системи державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них у складі державного земельного кадастру" на Державний комітет України по земельних ресурсах покладено обов'язок щодо здійснення у складі державного земельного кадастру державної реєстрації земельних ділянок, нерухомого майна та прав на них, а також договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу.

Відповідно до роз'яснень які містяться в п. 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" недійсним може бути визнано лише укладений договір.

У разі якщо на виконання неукладеного договору стороною передчасно передано майно, між сторонами виникають правовідносини внаслідок набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (ст. ст. 1212-1215 ЦК України ).

Отже, враховуючи, що державна реєстрація спірних договорів оренди землі відбулась , він є укладеним, а отже - оспорюваним , а оскільки судом було встановлено, що позивач, як власник земельних ділянок спірних договорів та актів прийому-передачі не підписував, то суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про наявність підстав для визнання цих договорів недійсними .

Відповідно до ч.1, ч.5 ст.216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 212 ЗК України - самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно ст. 387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно , оскільки позивач довів , що відповідач безпідставно користується його земельними ділянками , а надані договори є недійсними , то суд дійшов також правильного висновку, що вони підлягають поверненню позивачу , а державна реєстрація цих договорів має бути скасована.

Доводи апеляційної скарги правильності висновків суду в цій частині не спростовують і не дають підстав для її задоволення.

Статтею 308 ЦПК України передбачено , що апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин, з'ясував всі обставини справи та застосував норми матеріального права, які підлягають до застосування, в результаті чого ухвалив в законне рішення про задоволення позову, яке належить залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу директора приватного підприємства «Родник Плюс» - Рось М.М. на рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року - відхилити.

Рішення Драбівського районного суду Черкаської області від 28 листопада 2013 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_8 до приватного підприємства «Родник Плюс» про визнання договорів оренди землі недійсними, скасування їх реєстрації та повернення земельних ділянок - залишити без змін .

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді :