Рішення

від 24.02.2014 по справі 201/1869/14-ц

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

Справа № 201/1869/2014ц

Провадження № 2/201/914/2014

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2014 року м. Дніпропетровськ

Жовтневий районний суд м.Дніпропетровська у складі головуючого судді Трещова В.В. при секретарі Горбатенко Д.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет 2004» про усунення прешкод в користуванні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила суд зобов'язати відповідача за його рахунок звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1993 га, кадастровий номер 1210100000:03:272:0050, від розташованої на ній металевої конструкції (павільйону).

В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, що 01 січня 2014 року між позивачем і відповідачем було укладено договір оренди паркувальної площі №01/03-14, за яким відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти в тимчасове платне користування площу з твердим асфальтобетонним покриттям, призначену для паркування транспортних засобів, і розташовану на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1993 га, з кадастровим номером 1210100000:03:272:0050. Проте після укладення вказаного договору позивачем було виявлено, що на орендованій у відповідача площі розташована металева конструкція, яка перешкоджає позивачці у використанні об'єкта оренди за призначенням. Позивач зверталася до відповідача з вимогою про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди, але у задоволенні вказаної вимоги відповідачем було відмовлено.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити, розглянути справу за його відсутності.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Через канцелярію суду надав заперечення проти позову, в яких позовні вимоги не визнав, посилаючись на те,що з позивачкою у відповідача було укладено усну домовленість про те, що вона за власні кошти демонтує спірні металеві конструкції, але ця усна домовленість помилково не була внесена до тексту договору. Просив суд розглянути справу за відсутності представника відповідача.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 та 2 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Судом встановлено що, 21 березня 2012 року між Дніпропетровською міською радою і відповідачем укладено договір оренди землі, відповідно до умов якого відповідач прийняв у строкове платне користування земельну ділянку площею 0,1993 га, кадастровий номер 1210100000:03:272:0050, для благоустрою території з улаштуванням автостоянки для обслуговування торгового центру, яка знаходиться за адресою: по АДРЕСА_1. Додатковою угодою від 02 вересня 2013 року до вказаного договору оренди договір був поновлений на один рік, починаючи з 13 лютого 2013 року.

01 січня 2014 року між позивачем і відповідачем укладено договір оренди паркувальної площі №01/03-14, згідно з пунктом 1.1. якого відповідач зобов'язався передати, а позивач прийняти в тимчасове платне користування площу з твердим асфальтобетонним покриттям, призначену для паркування транспортних засобів, і розташовану на земельній ділянці, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1993 га, з кадастровим номером 1210100000:03:272:0050. Відповідно до пункту 1.2. договору оренди паркувальної площі, площа об'єкту оренди складає 0,1993 га, а межі об'єкта оренди співпадають з межами земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:272:0050, що підтверджується копією договору, та не оспорюється сторонами справи.

Під час огляду об'єкта оренди позивачем було встановлено, що в межах об'єкту оренди розташована металева конструкція (павільйон), наявність якої перешкоджає позивачці у використанні об'єкта оренди за призначенням, що підтверджується складеним сторонами актом приймання-передавання об'єкта оренди від 01 січня 2014 року.

09 січня 2014 року позивач звернулася до відповідача з письмовою вимогою про усунення перешкод в користуванні об'єктом оренди шляхом демонтажу зазначеного павільйону, однак у відповіді від 14 січня 2014 року відповідач повідомив, що в нього відсутні матеріальні і технічні можливості здійснити роботи з демонтажу павільйону і запропонував виконати ці роботи позивачці за її рахунок.

Виходячи з встановлених обставин та норм законодавства України, суд вважає бездіяльність відповідача такою, що не ґрунтується на положеннях укладеного сторонами договору та приписах чинного законодавства, з огляду на наступне.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1210100000:03:272:0050, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до наданого позивачем технічного звіту №01/30-1 від 30.01.2014 р. по проведенню геодезичної кадастрової зйомки за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 1210100000:03:272:0050, при обстеженні земельної ділянки було встановлено, що на частині земельної ділянки встановлена металева споруда (павільйон), яка вказана на збірному кадастровому плані. Площа павільйону становить 22 кв. м, з яких 19 кв. м розташовані на орендованій ТОВ «Трейдмаркет 2004» земельній ділянці, а 3 кв. м - на землях Дніпропетровської міської ради. У в казаному технічному звіті також визначене розташування металевої споруди на місцевості: північний кут металевої споруди знаходиться на відстані 20,99 м від кута навісу зупинки трамваю; східний кут металевої споруди знаходиться на відстані 19,58 м від кута навісу зупинки трамваю; південний кут металевої споруди знаходиться на відстані 1,04 м від опори рекламної конструкції; західний кут споруди знаходиться на відстані 6,41 м від опори рекламної конструкції.

Отже, факт розташування спірного павільйону на орендованій відповідачем земельній ділянці, і, відповідно, на переданих позивачці у користування паркувальних площах, не оспорюється сторонами та підтверджується матеріалами справи.

Згідно з визначенням, наданим в статті 1 Закону України «Про оренду землі», оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Таким чином, відповідно до законодавства України, орендар земельної ділянки наділений такими правомочностями власника як право володіння і право користування земельною ділянкою.

Цивільне законодавство України не містить визначення понять «володіння» і «користування» майном. В пункті 1 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28.01.2013 р. N 24-150/0/4-13 «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав» надане доктринальне визначення цих понять. Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у вказаному листі зазначає, що під правом володіння власністю визнається юридично забезпечена можливість фактичного панування власника над майном, не пов'язана з використанням його властивостей. Право користування власністю - це юридично забезпечена можливість власника добувати з належного йому майна корисні властивості.

Частиною першою статті 27 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Згідно з частиною третьою статті 397 Цивільного кодексу України фактичне володіння майном вважається правомірним, якщо інше не випливає із закону або не встановлено рішенням суду.

Системний аналіз вищевказаних норм закону свідчить про те, що, саме відповідач, будучи орендарем земельної ділянки, на якій розташований спірний павільйон, є особою, яка наділена правом щодо розміщення на орендованій позивачем площі об'єктів рухомого та нерухомого майна, і за якою, якщо законом або рішенням суду не встановлено інше, презюмується статус фактичного володільця відповідного майна. Тому, саме на відповідача має бути покладений обов'язок усунути перешкоди у здійсненні позивачем права користування орендованими площами, за умови, що такий обов'язок випливає з норм законодавства.

Відповідно до частин першої-третьої статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Пунктом 3.4.1. укладеного сторонами справи договору оренди паркувальної площі встановлено, що відповідач зобов'язаний передати позивачу об'єкт оренди у стані, вільному від будь-яких об'єктів нерухомого майна, об'єктів незавершеного будівництва, малих архітектурних форм, будь-яких інших конструкцій та споруд, будівельних матеріалів, сміття, інших речей на умовах та в строки, передбачені цим Договором. У випадку передання об'єкта оренди у стані, що не відповідає умовам цього Договору, відповідач зобов'язаний усунути всі недоліки протягом трьох днів з дня отримання вимоги позивача.

Таким чином, згідно з укладеним сторонами справи договором, усунення перешкод у користуванні позивачем об'єктом оренди є обов'язком відповідача, строк виконання якого становить три дні з дня отримання відповідачем вимоги позивача. Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, відповідач отримав відповідну вимогу позивача 14 січня 2014 року, тобто на день звернення позивача до суду строк виконання відповідачем його обов'язку настав.

Суд не може прийняти до уваги посилання відповідача на те, що за домовленістю сторін договору, обов'язок зі звільнення паркувальних площ від павільйону був покладений на позивача, оскільки відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження цих обставин. Натомість, пункт 3.4.1. договору оренди паркувальної площі прямо визначає обов'язок відповідача усунути всі недоліки об'єкта оренди протягом трьох днів з дня отримання вимоги позивача.

Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Таким чином, вимогу позивача про зобов'язання відповідача звільнити орендовану позивачем площу від металевого павільйону належить задовольнити в зв'язку з її обгрунтованістю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, судові витрати слід покласти на відповідача по справі.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 11, 60, 88, 197, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет 2004» про зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет 2004» за власний рахунок звільнити земельну ділянку, розташовану за адресою АДРЕСА_1, площею 0,1993 га, кадастровий номер 1210100000:03:272:0050, від металевої конструкції площею 22 квадратних метри, яка має наступне розташування на місцевості: північний кут споруди знаходиться на відстані 20,93 метрів від кута навісу зупинки трамваю; східний кут споруди знаходиться на відстані 19,58 метрів від кута навісу зупинки трамваю; південний кут споруди знаходиться на відстані 1,04 метри від опори рекламної конструкції; західний кут споруди знаходиться на відстані 6,41 метри від опори рекламної конструкції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдмаркет 2004» на користь ОСОБА_1 243,60 грн. (двісті сорок три гривні шістдесят копійок) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається апеляційному суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутніми у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя