Постанова

від 18.02.2014 по справі 910/21339/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" лютого 2014 р. Справа№ 910/21339/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Верховця А.А.

суддів: Доманської М.Л.

Шипка В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Гонта І. А. - представник (дов. № б/н від 17.02.2014 р.)

від відповідача: Самойленко О.В. - представник (дов. №60 від 29.01.2014)

розглянувши апеляційну скаргу комунального підприємства "Зеніт"

Деснянського району м. Києва

на рішення господарського суду м. Києва

від 23.12.2013р.

у справі №910/21339/13 (суддя Ю.В. Каратавцева)

за позовом приватної організації "Українська ліга авторських та суміжних

прав"

до комунального підприємства "Зеніт" Деснянського району м. Києва

про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.12.2013р. у справі №910/21339/13 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Комунального підприємства "Зеніт" Деснянського району м. Києва (02222, м. Київ, вул. Беретті 4; ідентифікаційний код 19027846) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02152, м. Київ, вул. Березняківська, 8, ідентифікаційний код 37396233) основний борг з урахуванням індексу інфляції в розмірі 5965 (п'ять тисяч дев'ятсот шістдесят п'ять) грн. 96 коп., 3% річних у розмірі 127 (сто двадцять сім) грн. 88 коп., та судовий збір у розмірі 1687 (одна тисяча шістсот вісімдесят сім) грн. 67 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, Комунальне підприємство "Зеніт" Деснянського району міста Києва (31.12.2013р. згідно відбитку штампу вхідної кореспонденції господарського суду міста Києва) звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою №772 від 31.12.2013р., в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013р. у справі №910/21339/13 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм процесуального права, недоведеністю та неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Представник Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення Господарського суду міста Києва від 23.12.2013р. у справі №910/21339/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Позивач, мотивуючи подання позову, вказував на той факт, що відповідачем не виконано зобов'язання по договору № КБР-14/11/11 від 10.10.2011 р., а саме не сплачувалась винагорода (роялті) за використання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічної демонстрації відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань, у зв'язку з чим утворилась заборгованість в розмірі 5 965, 96 грн. з урахуванням індексу інфляції.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов частково виходив з того, що сторонами Договору при його укладенні було досягнуто згоди з усіх істотних умов. Більше того, Договір є фактично прийнятим відповідачем до виконання, про що свідчить здійснення останнім оплат протягом 2011-2012 рр., отже, судова колегія вважає висновок суду першої інстанції про обгрунтованість позовних вимог цілком правомірним з огляду на наступне.

Як видно з матеріалів справи, 10.10.2011 р. між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" (Позивач) та Комунальним підприємством «Зеніт» Деснянського району м. Києва (користувач) було укладено Договір № КБР-14/11/11, відповідно до п. 2.1. якого користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань. Позивач, в свою чергу, надав Відповідачу згідно з цим Договором право на таке виконання.

Відповідач, відповідно до пункту 2.3. Договору зобов'язаний перераховувати на поточний рахунок Позивача винагороду (роялті), узгоджену Сторонами у відповідних Додатках до Договору не пізніше ніж за 5 (п'ять) днів до початку місяця за який здійснюється платіж.

Відповідно до п. 1.2. Додатку №2 до Договору загальна сума щомісячної винагороди з дня набуття чинності Договором становить 500, 00 грн. Зазначена сума повинна бути щомісячно перерахована Відповідачем на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору.

Строк дії Договору визначено в п. 4.1. Договору, де зазначено, що він набрав чинності з моменту його підписання сторонами, і діє до 31.12.2011 р.

У пункті 4.2. Договору визначено, що у випадку, якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п. 4.1. дати припинення дії Договору, дія договору вважається продовженою на той самий строк і на тих же умовах.

На виконання умов Договору відповідачем у 2012 р. було частково сплачено на користь позивача винагороду (роялті) за жовтень 2011 р. та за період з січня 2012 р. по грудень 2012 р., що підтверджується наявними у справі документами, а саме Актами про виплату роялті по договору від 10 жовтня 2011 р. № КБР-14/11/11 та Реєстром платіжних документів за період з 01.01.2011 р. по 24.10.2013 р.

Водночас, в порушення умов Договору оплата роялті за Договором за листопад, грудень 2011 р. та за період з січня 2013 р. по жовтень 2013 р. здійснена не була, у зв'язку з чим відповідач зобов'язаний сплатити винагороду, яка узгоджена сторонами у Додатку №2 до договору, за вказаний період.

Таким чином неоплаченим є період з 01листопада 2011 р. по 31 грудня 2011 р. та за період з 01 січня 2013 р. по 31 жовтня 2013 р. , сума основної заборгованості відповідача перед позивачем за договором № КБР 14/11/11 від 10.10.2011 р. з урахуванням індексу інфляції становить 5 965, 96 грн.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України (надалі -ЦК України) передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного Кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Суд першої інстанції правомірно встановив, що даний договір є укладеним (таким, що відбувся) та чинним, з огляду на наступне.

За приписами ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З матеріалів справи вбачається, що сторони погодили предмет Договору у такому вигляді: користувач здійснює публічне виконання оприлюднених музичних творів, фонограм, а також зафіксованих у фонограмах виконань, публічну демонстрацію відеограм, а також зафіксованих у відеограмах виконань.

Використання відповідачем музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань у діяльності закладу відповідача не оспорюється.

Відомості щодо вилучення правовласниками у встановленому порядку певних творів з управління Організації колективного управління авторськими і суміжними правами - позивача (з дозволів на використання, які нею надаються) у матеріалах справи відсутні.

Відповідно до статей 638, 1109 ЦК України, статті 180 ГК України, визначення творів, використання яких дозволяється, є істотною умовою ліцензійного договору, яка потребує узгодження сторонами.

Водночас надання організацією колективного управління дозволу на публічне виконання (демонстрацію) музичних творів, фонограм, відеограм та зафіксованих у них виконань без будь-якого обмеження їх переліку якраз і свідчить про узгодження сторонами відповідної істотної умови Договору, оскільки за відсутності будь-яких винятків (стосовно певних об'єктів та/або суб'єктів прав) не потребує подальшої конкретизації. Неподання позивачем доказів передачі йому в управління об'єктів авторського права і суміжних прав наведеного не спростовує.

Така позиція суду підтверджується позицію Вищого господарського суду України у Постанові від 13.09.2013 р. у справі № 5011-20/6926-2012-67/3-2013.

За таких обставин, сторонами в момент укладення Договору було погодженно його предмет.

Щодо погодження сторонами порядку здійснення розрахунків за Договором, то посилання відповідача на відсутність у Додатку № 2 вказівки на його приналежність до будь-якого договору та дати укладення не приймається до уваги з підстав того, що наявний у матеріалах справи Додаток № 2 який встановлює порядок здійснення розрахунків між сторонами, та який підписаний сторонами та скріплений їх печаткою, містить вказівку про приналежність до договору № КБР-14/11/11 від 10.10.2011 р. та дату укладення цього Додатку № 2 - 10.10.2011 р.

Щодо заперечень відповідача стосовно невизначеності строку дії Договору, то такі доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами, зокрема самим Договором № КБР-14/11/11 від 10.10.2011 р., у п. 4.1 якого зазначено, що він набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2011 р. Більше того, даний Договір у такому вигляді підписаний сторонами та скріплений їх печаткою.

За змістом ст. 207 ЦК України, правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Отже, судова колегія констатує, що судом першої інстанції вірно встановлений факт порушення відповідачем виконання зобов'язання за Договором.

Відповідно до п. 1.2 додатку № 2 до Договору сторонами погоджено суму щомісячної винагороди у розмірі 500, 00 грн., яка щомісячно повинна перераховуватись на розрахунковий рахунок позивача відповідно до умов договору, зокрема, не пізніше, ніж за п'ять днів до початку місяця, за який здійснюється платіж (п. 2.3 договору).

Отже, згідно з вищенаведеним пунктом додатку № 2 до договору, за період з 01.11.2011 р. по 31.12.2011 р. та за період з 01.01.2013 р. по 31.10.2013 р. за договором № КБР 14/11/11 від 10.10.2011 р. розмір винагороди з урахуванням індексу інфляції, що підлягає до сплати відповідачем становить 5 965, 96 грн.

Згідно із ст. 14 Цивільного Кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов'язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основної заборгованості обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 2.6 договору у разі просторочення користувачем виконання грошового зобов'язання по Договору позивач має право нарахувати пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за кожен день такого прострочення.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 5 965, 96 грн., суми 3-х відсотків річних в розмірі 127, 88 грн. судова колегія визнала обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в цій частині.

В задоволенні позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 118, 54 грн. судом першої інстанції відмовлено правомірно.

Таким чином, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

За таких обставин місцевий господарський суд, повно і всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх поданими сторонами доказами, яким дав необхідну оцінку, з дотриманням приписів зазначених норм матеріального і процесуального права та з наведенням у рішенні зі справи необхідного мотивування, а тому правомірно задовольнив Організації позовні вимоги частково.

Керуючись статями 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу комунального підприємства "Зеніт" Деснянського району м. Києва залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 23.12.2013 р. у справі № 910/21339/13 залишити без змін.

Справу № 910/21339/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили.

Головуючий суддя А.А. Верховець

Судді М.Л. Доманська

В.В. Шипко

Повний текст постанови складено 20.02.2014 р.