Постанова

від 23.12.2013 по справі 814/4782/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

23 грудня 2013 року Справа № 814/4782/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Малих О.В. , розглянувши в порядку письмового провадження справу за

адміністративним позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)

до відповідача: Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (вул. Потьомкінська, 17/4, м. Миколаїв, 54029)

третя особа: Четверта Миколаївська Державна нотаріальна контора (вул. Веселинівська, 45, м. Миколаїв, 54036)

про визнання неправомірним дій, зобов'язання вчинити певні дії.

Згідно заяви від 23.12.2013 року про уточнення позовних вимог: Визнати неправомірними дії Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області щодо відмови зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1, накладений Четвертою Миколаївською Державною нотаріальною конторою 5 вересня 1958 р.- 31 грудня 1966 р. на ім'я ОСОБА_2.

Зняти арешт з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 згідно договору дарування від 10 грудня 1998 року, який накладений Четвертою Миколаївською державною нотаріальною конторою 05 вересня 1958 р. - 31 грудня 1966 р. на ім'я ОСОБА_2,

в с т а н о в и в:

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовними вимогами щодо визнання неправомірними дій Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області (далі - відповідач) щодо відмови зняття арешту з житлового будинку та зобов'язання відповідача здійснити дії щодо зняття арешту зжитлового будинку.

Заявою від 23.12.2013 року позивач уточнив позовні вимоги та просить суд:

- визнати неправомірними дії Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області щодо відмови зняття арешту з житлового будинку АДРЕСА_1, накладений Четвертою Миколаївською Державною нотаріальною конторою 5 вересня 1958 р. - 31 грудня 1966 р. на ім'я ОСОБА_2;

- зняти арешт з 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить мені, ОСОБА_1 згідно договору дарування від 10 грудня 1998 року , який накладений Четвертою Миколаївською державною нотаріальною конторою 5 вересня 1958 р.- 31 грудня 1966 р. на ім'я ОСОБА_2.

Уточненні позовні вимоги приймаються судом, справа розглядається в обсязі уточнених позовних вимог.

Сторонами подано заяви про слухання справи в порядку письмового провадження без участі їх представників.

У відповідності до ч. 4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Приймаючи рішення по справі судом взято до уваги наступне.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до витягів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державного реєстру заборон відчуження речових прав на нерухоме майно встановлені наявні записи про обтяження № 87884 та № 87895 про арешт № 3502891 від 24.07.2006 року та № 3503792 від 24.07.2006 року. Позивач вважає, що зазначені записи внесені безпідставно.

Відповідач, Реєстраційна служба Миколаївського міського управління юстиції, надав суду заперечення, де зазначив, що 07.10.2013 року ОСОБА_1 звернувся до Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції з заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності) та відповідними документами, яка була прийнята і зареєстрована в базі даних про реєстрацію заяв і запитів. За результатом її розгляду державним реєстратором Мироненко Ю.В. було прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) № 6517983 від 08.10.2013, відповідно до якого було зареєстровано право власності ОСОБА_1 на 1/3 частку житлового будинку по АДРЕСА_1 по договору дарування, посвідченому ОСОБА_5, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу 10.12.1998 року за реєстровим № 5866. Під час розгляду зазначеної вище заяви державний реєстратор здійснив відповідні пошуки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, згідно з п.10 Постанови «Про затвердження Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно» № 1141 від 26.10.2011 р. і при цьому було знайдено запис про заборону на житловий будинок по АДРЕСА_1. Цей запис було перенесено до відповідного розділу Державного реєстру речових прав, відкритого на житловий будинок по АДРЕСА_1.

Перенесення записів з Реєстрів до Державного реєстру прав здійснюється державним реєстратором прав у разі, коли наявні у Реєстрах записи є чинними та ідентифікують об'єкт нерухомого майна або суб'єкта речових прав, їх обтяжень.

Державний реєстратор переносить до відповідного розділу Державного реєстру прав, відкритого на об'єкт нерухомого майна, відомості записів, наявні у Реєстрах, у частині, що стосується такого об'єкта.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи Законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України суб'єкт владних повноважень - це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Право власності відповідно до ст. 41 Конституції України є непорушним.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість і правочинів щодо нерухомості є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов'язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до ст. 2, 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року № 1952-IV державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. При цьому, Державний реєстр речових прав на нерухоме майно - єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав. Обтяження - заборона розпоряджатися та/або користуватися нерухомим майном, яка встановлена або законом, або актами уповноважених на це органів державної влади, їх посадових осіб або яка виникає на підставі договорів. Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав.

Згідно із п. 9 ст. 16, п. 2 ч. 1 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року №1952-IV державна реєстрація прав проводиться на підставі, в тому числі, свідоцтва про право власності на нерухоме майно. Під час подання заяви про державну реєстрацію прав особи повинні повідомити орган державної реєстрації прав про наявність встановленої законом заборони на відчуження нерухомого майна. При цьому, підставою для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути подача заяви про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна.

Відповідно до частини 8 статті 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», визначено, що державна реєстрація обтяжень проводиться на підставі заяви органу або посадової особи, якими встановлено обтяження, уповноваженої ними особи.

Згідно з частиною 4 ст. 16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» єдиною підставою для відмови у прийнятті заяви є відсутність документа, що підтверджує оплату послуг з державної реєстрації прав та їх обтяжень. Відтак позивач не був позбавлений права подати заяву про реєстрацію прав та їх обтяжень.

З урахуванням зазначеного та у відповідності до ст.16 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» першим етапом і єдиною можливістю проведення будь-яких реєстраційних дій - є прийняття заяви від заявника, про що свідчить її реєстрація у базі даних про реєстрацію заяв і запитів. І лише за результатами розгляду заяви державним реєстратором приймається одне із трьох рішень, визначених Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до п. 10.3 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013р. № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» суд може ухвалити постанову про зобов'язання відповідача прийняти рішення певного змісту, за винятком випадків, коли суб'єкт владних повноважень під час адміністративних процедур відповідно до закону приймає рішення на основі адміністративного розсуду.

З огляду на те, що до реєстратора позивач не звертався з заявою про припинення обтяження, то відповідно державний реєстратор не мав змоги вчинити дій щодо відмови у знятті арешту.

Зважаючи на викладене вище вимога про зобов'язання здійснити дії по зняттю арешту є передчасною, оскільки у відповідності до чинного законодавства заява про припинення обтяження не розглядалась.

Судом встановлено, що згідно договору дарування від 10 грудня 1998 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу, за р. номером 5866, ОСОБА_1 належить 1/3 частина житлового будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1, зареєстрований в ММБТІ 01.03.1999 р. за №. 5124.

В жовтні місяця 2013 року він звернувся до нотаріусів м. Миколаєва з метою оформлення договору дарування належної йому частини вищезазначеного житлового будинку. Нотаріусами м. Миколаєва в нотаріальних діях було відмовлено у зв'язку з тим, що 5 вересня 1958 року - 31 грудня 1966 року Четвертою Миколаївською Державною нотаріальною конторою був накладений арешт на житловий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_2.

Приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу ОСОБА_6 з цього приводу зробила запит до Державного нотаріального архіву Миколаївської області (запит № 336/01-16 від 04.11.2013 року), на що отримала відповідь з Державного архіву від 05.11.2013 за № 975/01-21, з яких вбачається коли, ким, на яку адресу, та на чиє ім'я накладений арешт.

В адміністративному судочинстві принцип верховенства права та законності зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно - правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав осіб при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно - правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав осіб.

Суд приймає постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до положень ст. 11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Враховуючи наявні матеріали справи та досліджені докази, суд вважає за можливе, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, вийти за межі позовних вимог та припинити арешт 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

Керуючись ст.ст. 2, 11, 158, 160-163, 181 КАС України, адміністративний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити арешт 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

3. Зобов'язати Реєстраційної служби Миколаївського міського управління юстиції Миколаївської області припинити арешт 1/3 частини житлового будинку АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1.

4. В задоволені інших позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Апеляційна скарга подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга, подана після закінчення встановлених строків залишається без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку.

Суддя О.В. Малих