Рішення

від 19.02.2014 по справі 910/24805/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24805/13 19.02.14

За позовом Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агуна»

про стягнення 27 136,55 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача : Сімонян Г.С. - представник за довіреністю від 14.01.2014;

від відповідача: не з'явились

В судовому засіданні 19.02.14, в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Інститут хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агуна» про стягнення 27 136,55 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що в порушення умов укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 13-А від 01.01.2013 р., відповідачем неналежно виконані зобов'язання щодо сплати орендних платежів у період з липня 2013 по грудень 2013, в результаті чого в останнього існує заборгованість перед позивачем у розмірі 26 267,12 грн. Крім того за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 673,47 грн., інфляційні втрати у розмірі 41,91 грн. та 3 % річних у розмірі 154,65 грн.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 24.12.2013 порушено провадження у справі № 910/24805/13 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 29.01.2014.

У судове засідання, призначене на 29.01.2014, з'явились представники позивача, які заявили усне клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав, про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 29.01.2014 розгляд справи відкладено на 19.02.2014 р.

У судове засідання, призначене на 19.02.2014 р., з'явився представник позивача, позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, через канцелярію суду подав клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки відповідач не може забезпечити явку уповноваженого представника в судове засідання.

Представник позивача проти задоволення поданого відповідачем клопотання заперечував.

Розглянувши клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд відмовив в його задоволенні, виходячи з наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК , з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК ), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Перебування представника ТОВ «Торговий дім «Агуна» на лікарняному не може бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що відповідач не був позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

З урахуванням викладених обставин, клопотання відповідача б/н від 18.02.2014р. про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України , ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод , суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

За висновками суду, незважаючи на те, що відповідач у судове засідання 19.02.2014р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до вимог ст.75 Господарського процесуального кодексу України , а неявка деяких учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, суд зазначає, що відповідач мав можливість викласти свою правову позицію по суті спору письмово у відзиві на позов, подавши його через канцелярію суду, проте не скористався такою можливістю.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив:

01 січня 2013 року між Інститутом хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (далі - орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агуна» (далі - орендар, відповідач) було укладено договір оренди № 13-А нерухомого майна, що знаходиться на балансі Інституту хімії поверхні ім.. О.О. Чуйка НАН України (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно:

- частину приміщень (далі - майно) загальною площею 150 кв.м., 35,00 кв.м., яке розміщене за адресою: м. Київ, вул. Генерала Наумова, 17 в стендовому корпусі № 3, що перебуває на балансі Інституту хімії поверхні ім.. О.О. Чуйка НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна від 30.09.2012 р. і становить станом на 30.09.2012 р. стендовий корпус № 3 - 1890,20 грн - 150 кв.м. та стендовий корпус № 3 1445,43 - 35 кв.м.

Майно передається в оренду з метою використання під виробництво площею - 150,00 кв.м. та під склад площею 35,00 кв.м. (п. 1.2. договору).

Відповідно до п. 2.1. договору орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підсипання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.

Відповідно до п. 10.1. договору він укладений сторонами на 2 роки.

Згідно з п. 3.1. договору орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України № 786 від 10.10.1995 зі змінами і становить без ПДВ за перший місяць оренди - жовтень 2012 року за орендовану площу 150,00 кв.м. 4 257,50 грн. та за орендовану площу 35,00 кв.м. - 759,78 грн.

Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів, відшкодування податку на землю, витрати на утримання будинку та прилеглої території, інші витрати за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.

Відповідно до п. 3.2. договору нарахування ПДВ здійснюється у порядку, визначеному законодавством.

Згідно з п. 3.3. договору орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.4. договору визначено, що орендна плата перераховується орендарем відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користуванням приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця на підставі договору.

За умовами п. 5.4. договору відповідач зобов'язався своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату.

Спір виник в зв'язку з тим, що позивач вважає, що відповідачем в порушення умов договору не було у повному обсязі сплачено вартість наданих послуг оренди за період з липня по листопад 2013 року, тому у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в у сумі 26 267,12 грн. та за неналежне виконання зобов'язань позивачем нарахована пеня в розмірі 673,47 грн., збитки від зміни індексу інфляції в розмірі 41,91 грн. та 3% річних в сумі 154,65 грн.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором найму (оренди).

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Частиною 1 ст. 763 Цивільного кодексу України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується із положеннями ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, якими передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав умови договору належним чином, що підтверджується, актами виконаних робіт № 488 від 31.07.2013 р. на суму 5 274,81 грн, № 590 від 30.08.2013 р. на суму 5 266,26 грн, № 691 від 30.09.2013 р. на суму 5 210,81 грн, № 797 від 31.10.2013 р. на суму 5 240,68 грн, що підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печаткою, й рахунками, що виставлялися позивачем згідно договору, а саме: № 520 від 11.07.2013 р. 5 274,81 грн, № 622 від 12.08.2013 р. на суму 5 266,26 грн, №723 від 13.09.2013 р. на суму 5 210,81 грн, № 829 від 14.10.2013 р. на суму 5 240,68 грн та № 942 від 13.11.2013 р. на суму 5274,56 грн.

В свою чергу, відповідач в порушення умов договору оренди не виконав своїх зобов'язань щодо повної оплати орендних платежів, в зв'язку з чим у останнього існує заборгованість перед позивачем за період з липня 2013 по листопад 2013 р. в розмірі 26 267,12 грн.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи пунктів 3.4., 5.4. договору оренди відповідачем було прострочено строк виконання грошових зобов'язань по сплаті орендних платежів.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за договором оренди, в той час як наявні в матеріалах справи докази свідчать про порушення відповідачем зобов'язання щодо внесення орендної плати своєчасно та в повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість, яка станом на день вирішення спору складає 26 267,12 грн.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 673,47 грн. пені.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за надані послуги не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України , штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.

Пунктом 3.6. договору передбачено, що орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону , обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати за надані послуги оренди.

Укладеними між сторонами договорами передбачено нарахування пені за кожний день прострочення, тобто, відповідальність носить подовжувальний характер.

В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті послуг оренди відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір яка за розрахунком суду становить 322,74 грн

МісяцьКількість днів прострочкиСума заборгованостіСтавка пеніСума пені Липень 133 4270,42 7.75 120.58 Серпень 102 4266.14 7.75 92.39 Вересень 71 4236,29 7.75 63.86 Жовтень 41 4236,29 7.75 36.88 Листопад 10 4253,23 7.75 9.03 Разом 322.74

Отже, вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 322,74 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення пені слід відмовити з наступних підстав.

Пунктом 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до п. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Так, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Умови п. 3.6. договору встановлюють, що пеня нараховуються за несвоєчасно виконане зобов'язання по сплаті саме орендної плати.

З умов договору вбачається, що сторонами не передбачена відповідальність у вигляді пені в разі порушення умов договору в частині сплати земельного податку.

Враховуючи те, що неустойка, в даному випадку пеня, є договірною, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача суми пені нарахованої на суму боргу земельного податку безпідставні та задоволенню не підлягають.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 154,65 грн та інфляційні втрати у розмірі 41,91 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 154,65 грн (за обґрунтованими розрахунками позивача).

Стосовно нарахування інфляційних витрат, то суд зазначає наступне.

Положення ст. 625 ГПК України не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції, які мають від'ємне значення, а тому з урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір інфляційної складової боргу становить від'ємне значення (), отже вимога про стягнення індексу інфляції в сумі 41,91 грн. задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

Таким чином, позовні вимоги Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Агуна» 02660, м. Київ, вул. Віскозна, буд. 11, код ЄДРПОУ 36464312) на користь Інституту хімії поверхні ім. О.О. Чуйка Національної академії наук України (03164, м. Київ, вул. Генерала Наумова, буд. 17, код ЄДРПОУ 03291669) 26 267 (двадцять шість тисяч двісті шістдесят сім) грн 12 коп. - основного боргу; 322 (триста двадцять дві) грн 74 коп. - пені; 154 (сто п'ятдесят чотири) грн 65 коп. - 3% річних та 1 686 (одну тисячу шістсот вісімдесят вісім) грн. 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.02.2014 року

Суддя Пукшин Л.Г.