Постанова

від 07.02.2014 по справі п/811/62/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2014 року Справа № П/811/62/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

при секретарі: Білоус І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом приватного підприємства "Зебра" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

в с т а н о в и в

Приватне підприємство "Зебра" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати недійсними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001052202 від 14.10.2013 року та № 0001062202 від 14.10.2013 р. винесені Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією головного управління Міндоходів у Кіровоградській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку приватного підприємства "Зебра" (код ЄДРПОУ 24144643) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Голден Грейтс Груп" (код 36677021) за період з 01.11.2012 р. по 30.01.2013 р. та з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р., внаслідок чого було складено акт від 30.09.2013 року № 75/11-23-22-02/24144643.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримані податкові повідомлення-рішення від 14 жовтня 2013 року № 0001062202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6633,00 грн., з якої основного платежу - 4415,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 2208,00 грн., від 14 жовтня 2013 року № 0001052202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11453,00 грн., з якої основного платежу - 7635,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 3818,00 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень № 0001052202 від 14.10.2013 року та № 0001062202 від 14.10.2013 р. були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні зазначив, що позовні вимоги не визнає, вказавши, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством, а тому є правомірними.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено невиїзну перевірку приватного підприємства "Зебра" (код ЄДРПОУ 24144643) з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ "Голден Грейтс Груп" (код 36677021) за період з 01.11.2012 р. по 30.01.2013 р. та з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. (а. с. 23-44).

В акті № 57/11-23-22-02/24144643 від 30.09.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- п.п. 138.1.1 пю 138.1, п. 138.2 ст. 138 та п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 4415 грн. в т.ч: за ІV квартал 2012 року на суму 4415 грн.

- п. 198.1, п. 198.3, п.198.6, ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено податок на додану вартість на загальну суму 7635 грн., в т.ч.: за листопад 2012 року ПДВ на суму 1701 грн.; за грудень 2012 року ПДВ на суму 1688 грн.; за січень 2013 року ПДВ на суму 1688 грн.; за березень 2013 року ПДВ на суму 2558 грн.

14 жовтня 2013 року на підставі акту перевірки Кіровоградською об'єднаною державною податковою інспекцією прийняті податкові повідомлення-рішення № 0001062202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на суму 6633,00 грн., з якої основного платежу - 4415,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 2208,00 грн. та № 0001052202 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 11453,00 грн., з якої основного платежу - 7635,00 грн., штрафних фінансових санкцій - 3818,00 грн. (а. с. 21, 22).

В Акті перевірки зазначено, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України та Наказу ДПА України від 22.04.2011 р. № 236 "Про затвердження Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок", здійснено відповідні заходи з метою проведення зустрічної звірки товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Гейтс Груп", з питань підтвердження господарських відносин з контрагентами за період з 01.11.2012 р. по 31.03.2013 р. та складено акт № 163/22-8/36677021 від 14.05.2013 р. "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ Голден Гейтс Груп" (податковий номер 36677021) щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.11.2011 р. по 31.03.2013 р. Перевіркою встановлено, що ТОВ "Голден Гейтс Груп" фактично не могло здійснювати господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) через відсутність у підприємства майна та інших матеріальних ресурсів, економіно необхідних для здійснення вказаного виду діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності, основних засобів, складських приміщень, транспортних засобів, механізмів, як наслідок відсутність постачання товарів (робіт, послуг) ТОВ "Голден Гейтс Груп"на адресу підприємців-покупців.

Враховуючи вищевикладене - усі операції по взаємовідносинах ТОВ "Голден Грейтс Груп" (код 36677021) за період з 01.11.2012 р. по 30.01.2013 р. та з 01.03.2013 р. по 31.03.2013 р. не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу до "вигодунабувача".

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Крім того, відповідно до п.п.134.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу;

Згідно п.135.2 ст.135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Отже, зміст вказаних норм Податкового кодексу України вказує на те, що однією з необхідних умов для віднесення витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей до валових витрат, є наявність первинних документів, які підтверджують факт отримання доходу, який виник у зв'язку з подальшою реалізацією товарно-матеріальних цінностей.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між приватним підприємством "Зебра" та товариством з обмеженою відповідальністю "Голден Грейтс Груп" укладався Договір поставки № 52 від 05.11.2012 року (а.с. 78-79) та Договір поставки №8/1 від 05.01.2013 р. (а.с. 98-99).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкових та видаткових накладних, копії рахунків-фактур та копії квитанцій.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивачем правомірно сформовано валові витрати у спірному періоді фінансово-господарських операціях, а також, позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарські угоди між позивачем та ТОВ "Голден Гейтс Груп" є нікчемними.

Так, станом на час укладення позивачем з даними контрагентами договорів та їх виконання, останні були зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, були платниками податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Кіровоградською ОДПІ податкових повідомлень-рішень № 0001052202 від 14.10.2013 року та № 0001062202 від 14.10.2013 р., а тому позовні вимоги в частині їх скасування, підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати в розмірі 182,70 здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Зебра".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги приватного підприємства "Зебра" - задовольнити.

Визнати недійсними (протиправними) та скасувати податкові повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції головного управління Міндоходів у Кіровоградській області від 14.10.2013 р. № 0001052202 та № 0001062202.

Присудити з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Зебра" судовий збір у розмірі 182,70 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Дата складання та підписання постанови в повному обсязі 12.02.2014 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.