Постанова

від 19.02.2014 по справі 801/1287/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 лютого 2014 року Справа №801/1287/14

Місто Сімферополь, 15 годин 44 хвилини.

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Аблякимова Е.Е., суддів: Кононової Ю.С., Євдокімової О.О., за участі секретаря судового засідання Семякіна П.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв"

до Міністерства доходів і зборів України, Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправними дій та спонукання до виконання певних дій

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (також далі - позивач, ТОВ "Спецпромрезерв") звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим із позовом до Міністерства доходів і зборів України (також далі - відповідач І, Міндоходів України), Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим (також далі - відповідач ІІ, ДПІ у м. Сімферополі), в якому просить визнати протиправними дії відповідача І щодо неприйняття декларації за грудень 2013 року, зобов'язати відповідача ІІ прийняти декларацію за грудень 2013 року, зобов'язати відповідача ІІ прийняти декларацію за грудень 2013 року з ПДВ та відобразити показники декларації у картці особового рахунку з ПДВ, а також встановити судовий контроль за виконанням судового рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач, не виконуючи судові рішення про поновлення реєстрації позивача платником податку на додану вартість, вчинив протиправні дії з неприйняття податкової декларації за грудень 2013 року, невідобразив у картці особового рахунку позивача показники за поданою податковою декларацією за грудень 2013 року. Податкова звітність за грудень 2013 року відповідає вимогам податкового законодавства, подана у визначений Законом строк, у зв'язку із чим контролюючий орган не мав законних підстав для невизнання податкової звітності за грудень 2013 року.

За поданим позовом відкрито провадження в адміністративній справі, проведено підготовчі дії, необхідні для призначення та розгляду справи, закінчено підготовче провадження, справу призначено до розгляду в судовому засіданні, про що постановлено ухвали суду від 11.02.2014.

Позивач явку вповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, подавши до канцелярії суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримано у повному обсязі, наполягає на задоволенні позову у повному обсязі.

Відповідач І, в особі Міністерства доходів і зборів України, явку вповноваженого представника не забезпечив, подавши до канцелярії суду письмові заперечення, за змістом яких просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі. Заперечення відповідача мотивовані тим, що на момент подачі податкової звітності відповідач І не мав правових підстав для її прийняття, оскільки позивач не мав статусу платника ПДВ, а квитанція, надана позивачем в обґрунтування своїх вимог, засвідчує лише дату та час надходження звіту.

Відповідач ІІ, в особі Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим, явку вповноваженого представника відповідача у судове засідання не забезпечив, про поважність причин неявки суд не повідомив. Письмові заперечення на позов, на виконання вимог ухвали суду, не надав.

В задоволенні поданого представником відповідача ІІ до канцелярії суду клопотання про витребування у позивача первинних бухгалтерських та податкових документів, на підставі яких сформовано подану податкову звітність за грудень 2013 року, відмовлено протокольною ухвалою з огляду на його необґрунтованість.

Зважаючи на неявку представників сторін, враховуючи приписи ч. 6 ст. 128 КАС України суд не вбачає перешкод для розгляду справи у письмовому провадженні.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, дослідивши зібрані по справі матеріали у їх сукупності, об'єктивно оцінивши докази, аналізуючи обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, та докази, якими вони підтверджуються, враховуючи правові норми, які належить застосовувати до цих спірних правовідносин, судом встановлено наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв", ідентифікаційний код юридичної особи 34058632 (а.с.46-48), яке здійснює свою діяльність на підставі нової редакції статуту (а.с.51-64), що перебуває на обліку платників податків і зборів у ДПІ у м. Сімферополі (а.с.50), уклало з останнім, як органом державної податкової служби України за місцем реєстрації, 10.01.2012 договір про визнання електронних документів № 040120121. Предметом укладеного договору є визнання податкових документів (податкової звітності, реєстрів отриманих та виданих податкових накладних з податку на додану вартість та інших звітних податкових документів), поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу (а.с.21-22).

20.01.2014 позивачем направлено контролюючому органу в електронному вигляді податкову звітність за грудень 2013 року, зокрема податкову декларацію з податку на додану вартість; довідку про залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (Д2); розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3); розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5); реєстр виданих та отриманих податкових накладних (а.с.8-15,).

Названі документи податкової звітності доставлено до Міністерства доходів та зборів України 20 січня 2014 року, проте вони не прийняті. Відповідачем І запропоновано при необхідності виправити документи та відправити їх знову, про що свідчать квитанції № 1. Виявленими помилками, про які зазначено у названих квитанціях, є: "ІПН 340586301096 не був платником ПДВ в періоді грудень 2013 року. Дата анулювання свідоцтва платника ПДВ: 08.10.2009." (а.с.16-20). Тобто підставою для неприйняття податкової звітності за грудень 2013 року є те, що позивач не має статусу платника ПДВ, якого його позбавлено з 08.10.2009.

Норми пп. 16.1.2, пп. 16.1.3 п 16.1. ст. 16 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (також далі - ПК України) зобов'язують платника податків вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Контролюючими органами, за змістом приписів пп. 41.1 п. 41.1 ст. 41 ПК України, є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Згідно із п. 46.1. ст. 46 ПК України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п. 180.1. ст. 180 ПК України для цілей оподаткування платником податку на додану вартість, зокрема, є: будь-яка особа, що провадить господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному статтею 183 цього розділу; будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

На вимогу п. 48.1 ст. 48 ПК України податкова декларація складається за формою, затвердженою в порядку, визначеному положеннями п. 46.5 ст. 46 цього Кодексу та чинному на час її подання.

Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов'язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору (пп. 48.2, пп. 48.3 ст. 48 ПК України)

За змістом п. 49.1 ст. 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Нормами п. 49.8. ст. 49 ПК України встановлено, що прийняття податкової декларації є обов'язком органу державної податкової служби. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.

За умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання органом державної податкової служби (п. 49.9. ст. 49 ПК України).

Як убачається з приписів п. 49.11 ст. 49 ПК України у разі подання платником податків до контролюючого органу податкової декларації, заповненої з порушенням вимог пунктів 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу, такий контролюючий орган зобов'язаний надати такому платнику податків письмове повідомлення про відмову у прийнятті його податкової декларації із зазначенням причин такої відмови

Пункт 49.12 статті 49 ПК України передбачає, що у разі отримання відмови органу державної податкової служби у прийнятті податкової декларації платник податків має право: подати податкову декларацію та сплатити штраф у разі порушення строку її подання; оскаржити рішення органу державної податкової служби у порядку, передбаченому статтею 56 цього Кодексу.

Приписами пункту 9 підрозділу 10 Розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України передбачено, що тимчасово, до розробки та впровадження в дію автоматизованої системи "Єдине вікно подання електронної звітності" відповідно до пункту 49.17 статті 49 цього Кодексу, діє Порядок з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджений наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року №233, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 10 квітня 2008 року № 233 зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 квітня 2008 року за № 320/15011, затверджено Інструкцію з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, передбачено, що квитанція про одержання податкового документа в електронному вигляді (далі - перша квитанція) - електронний документ, що формується програмним забезпеченням органів ДПС та засвідчує факт і час одержання податкового документа в електронному вигляді;

У пункті 7.4 названої Інструкції зазначено, що перша квитанція є підтвердженням платнику податків передачі його податкових документів в електронному вигляді до органу ДПС засобами телекомунікаційного зв'язку. Ця квитанція надсилається органами ДПС на електронну адресу платника податків, з якої було надіслано податкову звітність. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС. Якщо на електронну адресу платника податків не надійшла перша квитанція, то податковий документ вважається неодержаним.

На вимогу положень п. 7.5 зазначеної Інструкції підтвердженням платнику податків прийняття його податкових документів до бази даних ДПС є друга квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, в якій визначаються реквізити прийнятого податкового документа в електронній формі, відповідність податкового документа в електронній формі затвердженому формату (стандарту) електронного документа, результати перевірки ЕЦП, інформація про платника податків, дата та час приймання, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова звітність, та дані про відправника квитанції. На цю квитанцію накладається ЕЦП органу ДПС, здійснюється її шифрування та надсилання платнику податків засобами телекомунікаційного зв'язку. Другий примірник другої квитанції в електронному вигляді зберігається в органі ДПС.

Як вже зазначалось вище, підставою для невизнання декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року у першій квитанції Міндоходів і зборів України зазначено позбавлення позивача статусу платника ПДВ - анулювання реєстрації платника податку на додану вартість з 08.10.2009.

Водночас, з матеріалів справи встановлено, що постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 у справі № 2а-12145/09/9/0170, яка залишена без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010, визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв", оформлене актом від 08.10.2009 № 208/15-2. Згідно ухвали Вищого адміністративного суду від 25 грудня 2012 року № К-38194/10 залишено без змін постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 та ухвалу Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2010 у справі № 2а-12145/09/9/0170 (а.с.24-35).

З положень ч. 5 ст. 254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, станом на час розгляду цієї справи є така, що набрала законної сили, постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 08.02.2010 у справі № 2а-12145/09/9/0170 якою скасовано рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ "Спецпромрезерв".

Стаття 14 КАС України встановлює, що постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України.

Отже, у зв'язку з набранням чинності рішенням суду, обставина, яка зумовлює невизнання податковою звітністю поданої позивачем декларації з податку на додану вартість, відсутня.

Досліджена судом декларація з податку на додану вартість за грудень 2013 року з додатками оформлена у відповідності до приписів чинного законодавства, містить обов'язкові реквізити, підписи уповноважених осіб.

Судом встановлено, що відмову в прийнятті податкової декларації здійснено саме Міндоходів і зборів України. Водночас, ані Податковий кодекс України, ані Інструкція з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, затверджена Наказом ДПА України від 10 квітня 2008 року № 233, не передбачають можливості прийняття рішення щодо відмови в прийняття податкової звітності, оскільки відповідні дії повинні здійснювати тільки органи податкової служби, в яких перебуває на обліку платник податків.

У зв'язку із зазначеним, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги позивача щодо визнання протиправними дії Міндоходів і зборів України з неприйняття податковою звітністю декларації позивача з податку на додану вартість та додатків до неї, однак вважає не мотивованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги про зобов'язання Міністерства доходів і зборів України прийняти податкову декларацію позивача з ПДВ за грудень 2013 року. За вказаних обставин вимоги позивача в цій частині задоволенню не підлягають.

Відповідно до п. 49.13 ст. 49 ПК України у разі якщо в установленому законодавством порядку буде встановлено факт неправомірної відмови контролюючим органом (посадовою особою) у прийнятті податкової декларації, остання вважається прийнятою у день її фактичного отримання контролюючим органом.

З огляду на викладене, суд вважає, що необхідним заходом для належного захисту прав платника податків є зазначення дати, з якої податкова декларація вважається поданою платником до органу державної податкової служби, і, враховуючи наявний спір, зобов'язати відповідача прийняти таку декларацію датою її фактичного отримання - 20 січня 2014 року.

Стосовно позовних вимог про зобов'язання ДПІ у м. Сімферополі ГУ Міндоходів в АР Крим відобразити показники дані податкової декларації ТОВ "Спецпромрезерв" за грудень 2013 року у картці особового рахунку з податку на додану вартість суд зазначає.

За змістом п. 3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18.07.2005 року № 276, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02.08.2005 за № 843/11123, положення якої встановлюють порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку податків і зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби і які передбачені бюджетною класифікацією України за доходами до Державного бюджету України, місцевих бюджетів та державних цільових фондів, передбачено, що з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Картки особових рахунків відкриваються тим структурним підрозділом органу державної податкової служби, який відповідно до своїх функціональних обов'язків відкриває особові рахунки платників (п. 3.2 Інструкції).

Відповідно до п. 3.5 названої Інструкції особові рахунки відкриваються у залежності від призначення платежів, в тому числі для здійснення обліку податку на додану вартість для платників податків - юридичних та фізичних осіб.

На вимогу приписів п. 3.6 зазначеної Інструкції форми карток особових рахунків мають лицьовий та зворотний боки. На лицьовому боці картки відображаються умови справляння платежу та дані про платника податків. Зворотний бік картки відображає стан розрахунків платників з бюджетом (суми нарахованого та сплаченого платежу, пені, штрафних (фінансових) санкцій, плати за кредит щодо розстрочених (відстрочених) податкових зобов'язань, суми податкового боргу, надміру та/або помилково сплачені, та суми, заявлені до відшкодування, й інше).

Нарахуванню в особових рахунках платників підлягають в тому числі податкові зобов'язання, штрафні санкції та пеня, самостійно визначені платником (п.4.1 Інструкції).

Отже, з наведеного слідує, що дані карток особових рахунків повинні відображати фактичний стан платежів до бюджету платника податків.

У свою чергу, позивачем, як платником податку на додану вартість, відображено показники податку на додану вартість у податковій звітності - декларації з ПДВ за грудень 2013 року.

Вищенаведені положення законодавства надають підставу для висновку про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету.

Наведене свідчить про наявність у платника податків матеріально-правового інтересу в тому, щоб дані карток особових рахунків та електронних баз податкової звітності правильно відображали фактичний стан платежів до бюджету та задекларовані платником податків показники.

Таким чином, вимоги позивача про відображення в картці особового рахунку з податку на додану вартість показників, зазначених в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, поданої 20 січня 2014 року, є також обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Стосовно клопотання позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення, суд зазначає, що передбачені приписами ст. 267 КАС України, заходи є формою контролю суду за виконанням рішень в адміністративних справах з метою забезпечення їх повного, правильного і своєчасного виконання.

Право суду зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення передбачено приписами статті 267 КАС України.

Зважаючи на встановлені судом обставини, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявленого клопотання позивача про встановлення судового контролю, з огляду на що воно підлягає задоволенню.

В даному випадку, позивач частково довів законність та обґрунтованість своїх вимог, виходячи з чого суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, відповідно до вищенаведеного.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Документально підтверджені витрати, понесені позивачем у зв'язку із розглядом цього спору, про що свідчить квитанція від 31.01.2014 № ПН 4813, відповідно до приписів статті 94 КАС України, підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України на користь позивача.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Керуючись статтями 94, 159, 160, 161, 162, 163, 186, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити адміністративний позов частково.

Визнати протиправною відмову Міністерства доходів і зборів України в прийнятті податковою звітністю податкової декларації з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" за грудень 2013 року.

Вважати поданою податкову декларацію з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" за грудень 2013 року з дати її фактичного отримання контролюючим органом - 20 січня 2014 року.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим відобразити в картці особового рахунку з податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 34058632, індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 340586301096) показники, зазначені в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, поданої 20 січня 2014 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Спецпромрезерв" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 34058632, місцезнаходження: 95024, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, будинок 245) судові витрати зі сплати судового збору сумою 73 (сімдесят три) гривні 08 копійок.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у м. Сімферополі Головного управління Міндоходів в АР Крим у місячний строк з дня набрання законної сили судовим рішенням подати до канцелярії Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звіт про його виконання.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Головуючий суддя підпис Е.Е. Аблякимов

Суддя підпис Ю.С. Кононова

Суддя підпис О.О. Євдокімова

Постанову складено у повному обсязі 21.02.2014