Постанова

від 20.02.2014 по справі 821/315/14

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, тел. 48-51-90

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2014 р. Справа № 821/315/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кузьменко Н.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна служба" про стягнення заборгованості по страховим внескам,-

встановив:

06 лютого 2014 року до Херсонського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні (далі - позивач, ВВД ФССНВ) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна служба" (далі - відповідач, ТОВ «Водолазно-рятувальна служба») з позовними вимогами про стягнення заборгованості по страховим внескам.

Позивач в судове засідання не прибув, але 20 лютого 2014 року надіслав до суду клопотання, в якому просить суд розглядати справу в порядку письмового провадження без участі представника.

Відповідач у судове засідання не з'явився, його позиція щодо позову не відома, оскільки він заперечень на позовну заяву не подав та повноважного представника у судове засідання не направив. Про місце, час та дату судового розгляду справи відповідача було повідомлено належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 128 КАС України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно ч.6 ст.128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Отже, згідно вимог ч.6 ст. 128 КАС України, справа розглянута в порядку письмового провадження.

Розглянувши надані позивачем документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Судом встановлено, що ТОВ «Водолазно-рятувальна служба» має статус юридичної особи та зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні як платник страхових внесків до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України за № 2119008616.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на наявність у відповідача заборгованості по страховим внескам несплачених до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві у розмірі 434,16 грн., згідно поданого розрахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до звіту ТОВ «Водолазно-рятувальна служба») щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за IV квартал 2013 року в розмірі 434,16 грн., поданого до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Херсоні 21січня 2014 року, встановлено, що така форма звітності заповнюється страхувальниками, які мають заборгованість зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, яка утворилась станом на 01 січня 2011 року, і подається до повного її погашення робочим органом виконавчої дирекції Фонду що кварталу.

Абзацем 6 пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Отже, враховуючи, що заборгованість підприємства перед позивачем виникла у період до 01 січня 2011 року, застосуванню у даному випадку підлягають норми законодавства, які діяли до набрання чинності Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в частині щодо визначення розмірів заборгованості та порядку і строків їх стягнення.

Правове регулювання відносин у сфері соціального захисту, охорони життя та здоров'я громадян у процесі їх трудової діяльності здійснюється Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV (надалі - Закон України № 1105-XIV), який визначає правову основу, економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.

Статтею 4 Закону України № 1105-XIV встановлено, що законодавство про страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, Кодексу законів про працю України, Закону України "Про охорону праці та інших нормативно-правових актів. Якщо міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством про страхування від нещасного випадку, то застосовуються норми міжнародного договору.

Згідно із ст.ст. 15, 17, 18 Закону України № 1105-XIV страхування від нещасного випадку здійснює Фонд соціального страхування від нещасних випадків - некомерційна самоврядна організація, що діє на підставі статуту, який затверджується її правлінням. Фонд створює резерв коштів для забезпечення виконання завдань страхування від нещасного випадку, передбаченого ст. 1 Закону. Такий резерв коштів утворюється, зокрема, за рахунок сплати роботодавцями страхових внесків.

Виконавча дирекція Фонду соціального страхування від нещасних випадків є постійно діючим виконавчим органом правління Фонду, вона є підзвітною правлінню Фонду, проводить свою діяльність від імені Фонду у межах та в порядку, що визначаються його статутом і Положенням про виконавчу дирекцію Фонду соціального страхування від нещасних випадків, організовує та забезпечує виконання рішень правління Фонду. Робочими органами виконавчої дирекції Фонду є її управління в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, відділення в районах і містах обласного значення. Робочі органи виконавчої дирекції Фонду є юридичними особами, мають самостійні кошториси, печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням.

Таким чином, за змістом вказаного Закону, до повноважень відділень виконавчої дирекції належить здійснення контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків та право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків на страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що виникла до 01 січня 2011 року.

Пунктом 2 частини другої статті 45 Закону України № 1105-XIV передбачено обов'язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону України № 1105-XIV розмір страхового внеску залежить від класу професійного ризику виробництва, до якого віднесено підприємство. Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються для роботодавців у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі.

Пунктом 4.12 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженої постановою правління Фонду від 12 липня 2007 року № 36, зареєстрованої у Мін'юсті 01 серпня 2007 року № 867/14134 (надалі - Інструкція) встановлено, що страхові внески сплачуються страхувальниками-роботодавцями - у день одержання коштів на оплату праці в установах банків. Підприємства, які здійснюють виплату заробітної плати на поточні рахунки фізичних осіб в установах банків, сплачують страхові внески до Фонду в день перерахування коштів на особові рахунки.

Згідно з пунктом 5.1 Інструкції не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені.

За даними Звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за IV квартал 2013 року відповідачем самостійно обчислена сума несплачених платежів - залишок заборгованості на початок звітного кварталу 434,16 грн., залишок заборгованості до Фонду на кінець звітного кварталу 434,16 грн.

Оскільки відповідачем вказана недоїмка відповідно до розрахунку грошових вимог в розмірі 434 грн. 16 коп. добровільно не погашена, її стягнення відбувається в судовому порядку.

Пунктом 10 Інструкції передбачено, що усі спірні питання, які виникають між страхувальником та робочими органами виконавчої дирекції Фонду з приводу нарахування страхових внесків і пені, стягнення недоїмки, неприйняття до заліку витрат у рахунок страхових внесків, вирішуються в судовому порядку. За бажанням заінтересована особа може звернутися з питань розв'язання спору до спеціальної комісії при робочому органі виконавчої дирекції Фонду, рішення якої може бути оскаржено до комісії, створеної при виконавчій дирекції Фонду, а рішення останньої - до його правління.

У зв'язку з прийняттям Закону "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" на сьогодні втратила чинність постанова № 36, але її положення поширюються на правовідносини по стягненню заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених до 01 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 01 січня 2011 року не настав (постанова правління Фонду від 30 листопада 2010 року № 31).

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Оцінка судом обставин справи базується на наданих доказах, їх належності та переконливості, в поєднанні з принципами КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, та приймаючи до уваги підтвердження факту і розміру боргу, суд вважає, що позовні вимоги ВВД ФССНВ є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутністю витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір), згідно з ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись Інструкцією «Про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України» від 12 липня 2007 року № 36, Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV», ст.ст. 2, 7, 8, 9, 14, 70, 71, 79, 86, 128, 158 -163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

постановив:

Адміністративний позов Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні до Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна служба" про стягнення заборгованості по страховим внескам - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Водолазно-рятувальна служба" (73021, м. Херсон, вул. М. Фортус, 107-а, код ЄДРПОУ 35120038) заборгованість зі сплати страхових внесків у розмірі 434,16 грн. (чотириста тридцять чотири гривні шістнадцять копійок) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у м. Херсоні (73027, м. Херсон, вул. Робоча, 66, код ЄДРПОУ 25900302, р/рахунок 37173401900002 ГУ ДКСУ в Херсонській області, МФО 852010).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Херсонський окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст. 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Кузьменко Н.А.

кат. 10.2.1