Постанова

від 11.02.2014 по справі 2а-6309/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2014 року Справа № 9104/177719/12

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Кузьмича С.М.,

суддів Гулида Р.М., Улицького В.З.

за участю секретаря Корнієнко О.А.

представника позивача Сухоцького М.П.

представника апелянта Слуцького Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі № 2а-6309/12/1370 за позовом ВАТ «Самбірський завод металопластики» до Державна податкова інспекція у Самбірському районі про скасування податкового повідомлення-рішення

в с т а н о в и в:

В липні 2012 року позивач звернувся в суд із позовом до відповідача про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року позов задоволено повністю.

Вказане рішення оскаржив відповідач та вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню, оскільки таке прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема відповідач вказує на те, що згідно даних декларації по ПДВ та Додатку 5 до декларації з ПДВ за квітень місяць 2011 року встановлено, що до складу дозволеного податкового кредиту в декларації за рядком 10.1 Придбання (виготовлення, будівництво, спорудження) з податком на додану вартість на митній території України товарів (послуг) та основних послуг з метою їх використання у межах господарської діяльності ВАТ «Самбірський завод метало оснастки» для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню за ставкою 20 відсотків та «нульовою ставкою» включено суму ПДВ - 131233,33 грн, сплачену на користь ТзОВ «Терсо», яку останнім не задекларовано (декларація по ПДВ за квітень 2011 року не подана до ДПІ) та відповідно не сплачено до бюджету за фактами поставок у квітні місяці 2011 року. Про даний факт свідчить акт ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13 липня 2011 року № 8095/23-02/35932095, де даний контрагент знаходиться на обліку.

Фактом включення суми ПДВ до складу податкового кредиту в податковій декларації, платник заявляє про відшкодування цієї суми ПДВ, сплаченої (нарахованої) постачальнику у складі ціни придбаного товару (вартості робіт, послуг) з бюджетного фонду шляхом зменшення на дану суму зобов'язання з ПДВ цього ж звітного періоду.

Просять скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні представник апелянта підтримав апеляційну скаргу та надав пояснення аналогічні викладеним в такій. Крім того пояснив, що в матеріалах справи відсутні докази транспортування товару від контрагента позивача та докази використання такого товару підприємством в господарській діяльності.

Представник позивача заперечив щодо задоволення апеляційної скарги та пояснив, що господарські операції з контрагентами підтверджуються первинними бухгалтерськими документами.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Приймаючи рішення суд першої інстанції встановив, що актом від 14 березня 2012 року №246/23-4/01267892 «Про результати документальної невиїзної перевірки ВАТ «Самбірський завод металооснастки» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства по питанню взаємовідносин із ТзОВ «Терсо» (код за ЄДРПОУ - 35932095), за період з 1 квітня 2011 року по 30 квітня 2011 року", яким відповідач встановив порушення пунктів 185.1, 198, 200.1 ПК України, внаслідок чого позивачем завищено суму дозволеного податкового кредиту в сумі 131233,33 грн за квітень 2011 року в результаті чого донараховано податкове зобов'язання на суму 131233,33 грн.

На підставі згаданого акту винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Самбірському районі Львівської області ДПС від 14 березня 2012 року №0000102300 з податку на додану вартість на суму 131234,33 грн, у т.ч. 131233,33 грн - основний платіж, 1 грн - штрафна (фінансова) санкція.

Зі змісту акту перевірки зрозуміло, що, згідно даних декларації по ПДВ та додатку 5 до декларації з ПДВ за квітень 2011 року «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ у розрізі контрагентів», до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ 131233,33 грн, сплачену на користь ТзОВ «Терсо», яка не була останнім задекларована (декларація по ПДВ за квітень 2011 року не була подана до ДПІ) та не сплачено з неї податку, згідно з актом ДПІ у Солом'янському районі м. Києва від 13 липня 2011 року №8095/23-02/35932095.

Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (покупець) та ТзОВ «Терсо» (продавець) було укладено договір поставки від 22 квітня 2011 року №1/22/04-2011.

Колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції щодо того, що матеріалами справи підтверджується факт укладення договору та виконання позивачем своїх договірних зобов'язань, що підтверджується договором, накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями, рахунками. Матеріалами справи, зокрема договорами, накладними, платіжними дорученнями, підтверджується використання позивачем отриманого від вказаного контрагента товару у власній господарській діяльності.

Хоча в матеріалах справи наявні копії документів на придбання товарів, однак відсутні будь-які докази використання таких товарів в господарській діяльності позивача.

Окрім того в матеріалах справи відсутні докази поставки такого товару позивачеві його контрагентом, ТзОВ «Терсо».

Представник позивача в судовому засіданні на запитання апеляційного суду не зміг пояснити, яким чином здійснювалася поставка товарів, куди безпосередньо був доставлений товар, хто його приймав та де такий зберігався.

Крім того колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем також не представлено і сертифікати якості товару.

Вказане унеможливлює ідентифікувати товар та встановити його походження.

Наведені судом першої інстанції документи на придбання товару, хоча і є необхідними для підтвердження реальності господарських операцій, однак, в даному випадку, вони не можуть в повній мірі стверджувати факт реальності господарських операцій між позивачем та вказаним товариством.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що факт реальності господарської операції повинен доводитися, як первинними бухгалтерськими документами, так і іншими доказами необхідними для підтвердження такого факту.

Докази оцінюється судом в сукупності з іншими доказами і не мають наперед встановленої сили.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи.

Документи та інші дані, що спростовують чи підтверджують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства. Понесені витрати на послуги повинні оформлятися відповідними документами, які б підтверджували фактичне виконання господарської операції. Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» від 24 травня 1995 року № 88, господарські операції - це факти підприємницької діяльності та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Отже, основою формування бухгалтерського, а відтак податкового обліку є господарська операція, яка впливає на стан зобов'язань, в тому числі і податкових.

У відповідності до пунктів 198.1-198.3 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта та приходить до переконання, що такі є обґрунтованими та складають підставу для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки останнім не надано належної оцінки обставинам та доводам податкового органу, які свідчать про відсутність факту здійснення господарської операції між позивачем та ТзОВ «Терсо».

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Самбірської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2012 року у справі № 2а-6309/12/1370 скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий суддя: Кузьмич С.М.

Судді: Гулид Р.М.

Улицький В.З.

Повний текст постанови складено 14 лютого 2014 року.