Рішення

від 15.01.2007 по справі 20-7/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

20-7/143

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"15" січня 2007 р. справа № 20-7/143

За позовом:          Першого заступника прокурора м. Севастополя

(99011, м. Севастополь, вул. Л. Павліченко, 1)

в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 3)

до  відповідача:          Приватного підприємства “Фассі”

(99014, м. Севастополь, вул. Гер. Бреста, 41-117)

треті особи,          Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів

які не заявляють          (99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 2)

самостійних вимог

на предмет спору          Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру

на стороні позивача:           при Державному комітеті України по земельних ресурсах”

          в особі Севастопольської міської філії

          (99011, м. Севастополь, вул. Демидова, 13)

          Державне підприємство „Севгеоцентр”

          (99011, м. Севастополь, вул. Очаківчів, 50)

про          “визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.04.2004 та повернення сторін у первісне положення;

          зобов'язання відповідача повернути зайняту земельну ділянку площею 0,456га, яка розташована в 5 мікрорайоні Камишової бухти Севастопольської міської Ради у стані придатному для подальшого користування та за рахунок власних коштів і силами знести побудовані споруди та огородження”;

Суддя Ілюхіна Г.П.

Представники:

прокурор:          - Тіхонов О.М., прокурор відділу, посвідчення № 439 від 20.02.2006;

від позивача:          - Чикало О.О., головний спеціаліст юридичного відділу, довіреність № 03-15/2397 від 09.08.2006;

від відповідача:          -  Ольхович М.Ф., представник, довіреність б/н від 22.06.2006;

від третіх осіб:          - Василенко А.О., провідний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність № 375/12 від 22.05.06 (Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів);

          не з'явився (ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті        

            України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії);

                              не з'явився (ДП „Севгеоцентр”).

Суть спору:

08.06.2006 Перший заступник прокурора м. Севастополя в інтересах держави в особі Севастопольської міської Ради звернувся до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Приватного підприємства “Фассі” про “визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 06.04.2004 та повернення сторін у первісне положення; зобов'язання відповідача повернути зайняту земельну ділянку площею 0,456га, яка розташована в 5 мікрорайоні Камишової бухти Севастопольської міської Ради у стані придатному для подальшого користування та за рахунок власних коштів і силами знести побудовані споруди та огородження” (арк. с. 3-5) з посиланням на ст.121 Конституції України, ст. 116, 125, 211, 212 Земельного кодексу України, ст. 16, 215, 216, 648 Цивільного кодексу України, ст. 23 Господарського кодексу України.

Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав по мотивам викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що він користувався земельною ділянкою в межах, якими цією ділянкою користувалось ТОВ „Леона”, при підготовці Плану зовнішніх меж земельної ділянки та технічного звіту на виконання розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації, землевпорядними організаціями в 2003 році було виявлено, що фактичне розміщення автостоянки не відповідає межам, встановленим в технічному звіті ТОВ „Леона”, межі, вказані в колишніх матеріалах виходили на проїзди загального користування до дачних ділянок, у зв'язку з чим, землевпорядкувальні організації уточнили  межі земельної ділянки без зміни його площі; координати вуглів повороту земельної ділянки занесені в базу даних державного земельного кадастру, в проект відводу ТОВ „Леона” внесені відповідні зміни;  План зовнішніх меж земельної ділянки, який є невід'ємною частиною договору оренди погоджений та затверджений в установленому порядку Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів; уточнення меж земельної ділянки не підлягає затвердженню на сесії міської ради; земельна ділянка використовується у відповідності з договором оренди і необхідних додатків до нього, передбачених діючим законодавством України (т. 1, а.с. 53-54).  

Ухвалою суду від 03.07.2006 залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів та Державне підприємство „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії (т.1 арк. с. 90-91).

Ухвалою суду від 04.10.2006 до участі у справі залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державне підприємство „Севгеоцентр” (т.1 арк. с. 116-117).

Третя особа, ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії, явку уповноважених представників в судові засідання не забезпечив, вимоги ухвал суду від 03.07.2006, 18.07.2006, 04.10.2006, 23.10.2006, 21.11.2006 та14.12.2006 не виконав, витребувані судом документи не надав, про час, місце і дату розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином –рекомендованою кореспонденцією з повідомленням, про причини неявки суд не повідомив.

Севастопольське міське головне управління земельних ресурсів в пояснені (вх. № 26752) вважає, що згідно ст.56 Закону України „Про землеустрій”, ст.15 Закону України „Про оренду землі” кадастровий План земельної ділянки (План зовнішніх меж земельної ділянки) є невід'ємною частиною технічної документації по землевпоряджуванню, по складанню документів на земельну ділянку та договору оренди; відповідач повинен здійснювати освоєння земельної ділянки в межах, встановлених землевпоряджуваною організацією – ДП „Севгеоцентр”; згідно Акта від 16.04.2004 Севастопольська міська Рада передала відповідачу земельну ділянку в тих межах, які були встановлені ДП „Севгеоцентр”, Актом визначення меж від 16.03.2004, а не тих меж, які були визначені раніше ТОВ „Леона” проектом землевпорядкування; вважає, що виконавці робіт згідно ст.28 Закону України ”Про землеустрій” мають право вносити пропозиції відносно обновлення старої та розробки нової документації по землевпорядкуванню; вважає, що необхідно залучити ДП „Севгеоцентр” для дачі пояснень (т.1 а.с.106-107).

Севастопольська міська Рада в поясненні (вх. № 27159) вважає, що спірна земельна ділянка не могла змінюватись без складання відповідної та необхідної в даному випадку землевпоряджуванної документації; вважає, що той факт, що з 1997 року з'явилися сусідні землекористувачі земельної ділянки, які примикають безпосередньо до спірної земельної ділянки, також не дає підстав для самовільного змінення меж земельної ділянки (т.1 а.с.112-113).

Відповідач надав докази (вх. № 29229) звернення до Севастопльскої міської Ради з заявою та документацією по уточненню меж земельної ділянки в VII мікрорайоні Камишової бухти (т.1 а.с. 129).

Матеріал (вх. № 37620) повернуто в зв'язку з необхідністю надання висновку державної землевпоряджуваної експертизи (т.2 а.с.2).

ДП „Севастопольський геодезичний центр” в листі (вх. № 32884) пояснив, що межі та площа земельної ділянки були визначені в фактично використовуваних межах з існуючими на момент визначення суміжними землекористувачами, підприємство надало Замовнику абрис земельної ділянки, каталог координат вуглів поворотів огородження, акт приймання межевих знаків; участі в оформлені ділянки не приймало. (т.1 а.с. 136).

Розгляд справи відкладався, строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69, 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши представників сторін суд, -

в с т а н о в и в:

          З'ясовані наступні обставини:

04.01.1997 розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації № 20-р „Про надання в тимчасове користування на умовах оренди ТОВ „Леона” земельної ділянки для облаштування тимчасової автостоянки в VII мікрорайоні Камишової бухти”, товариству надана із земель міста в тимчасове довгострокове користування на умовах користування строком на 5 років земельна ділянка площею 0,46 га. для зазначених цілей. 12.05.1997 між Севастопольською міською державною адміністрацією та ТОВ „Леона” укладено договір оренди № 99 (т. 1 а.с. 24-27).

14.05.1997 між ТОВ „Леона” та ПП „Фассі” укладено договір купівлі-продажу права оренди вказаної земельної ділянки, який зареєстрований в Севастопольській міській державній адміністрації 14.05.1997 за № 2 (т. 1 а.с. 20-21).

20.08.1999 наказом № 447 Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю затверджено Акт державної технічної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту: автостоянки на 200 місць (т.1 а.с.28-35).

14.03.2002 –ПП „Фассі” звернулось в Севастопольську міську Раду та Севастопольську міську державну адміністрацію з заявою про продовження договору оренди № 99 від 12.05.1997 строком на 20 років (т. 1, а.с. 18).

26.07.2002 за № 166/2 державна землевпоряджувана експертиза дала висновок, що надані матеріали відповідають вимогам діючого законодавства і є підставою для прийняття рішення про передачу ПП „Фассі” в оренду земельну ділянку площею 0,4563 га в VII мікрорайоні Камишової бухти (т.1 а.с. 14-15).

03.06.2003 п. 1  рішення Севастопольської міської Ради № 968 „Про передачу в оренду земельної ділянки ПП „Фассі” в VII мікрорайоні Камишової бухти для обслуговування тимчасової автостоянки” приватному підприємству передано в оренду без зміни цільового призначення земельну ділянку, межі якої визначені в натурі, площею 0,4563 га строком до 01.08.2007.

ПП „Фассі” зобов'язано:

-  У двомісячний строк з дня прийняття рішення виконати та надати у встановленому порядку в міську Раду план зовнішніх мереж земельної ділянки для підготовки договору оренди землі.

-  У трьохмісячний строк з дня набрання сили пункту 1 даного рішення укласти договір оренди земельної ділянки з міською Радою, та надати у Севастопольську міську державну адміністрацію для державної реєстрації у встановленому законом порядку.

-   Управлінню земельних ресурсів зареєструвати ПП „Фассі” в якості землекористувача та внести відповідні зміни у кадастрову та звітно-реєстраційну документацію, надати відомості до Гагарінської державної податкової інспекції (т.1 а.с.37)

06.04.2004 між Севастопольською міською Радою та ПП „Фассі” укладено типовий договір оренди, який зареєстровано 22.04.2004 під № 120 в Книзі реєстрації договорів оренди № 4-М-01, земельної ділянки строком до 01.08.2007, додатком до якого є План-схема земельної ділянки, Акт зазначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), кадастровий план земельної ділянки і таке інше (т. 1. а.с. 38-49).

Пунктом 6.1 договору передбачено, що передача земельної ділянки в оренду здійснюється без розробки проекту відводу (т.1 а.с.40).

В позовній заяві прокурора помилково вказано „в 5-му мікрорайоні” (т. 1 а.с. 22-23).

Спір виник в зв'язку з тим, що на думку прокурора при прийнятті рішення Севастопольською міською радою № 968 від 03.06.2003 про передачу ПП „Фассі” в оренду земельної ділянки, в п.1 було вказано „без зміни цільового призначення земельної ділянки, межі якої визначені в натурі, площею 0,4563 га в VII мікрорайоні Камишової бухти для обслуговування тимчасової автостоянки”, що свідчить про межі земельної ділянки, яка надавалась в користування ТОВ „Леона”, а фактичні межі земельної ділянки значно відрізняються від меж тієї земельної ділянки, що підтверджується Планом земельної ділянки від 22.06.2004 та Акту визначення меж земельної ділянки в натурі на місцевості від 16.03.2004; відрізняються суміжними землекористувачами та кількістю сторін по периметру плану 5 та 8 відповідно, що свідчить про самостійне, без відповідного рішення повноважного органу встановлення інших меж земельної ділянки, ніж тої, яка була надана в оренду, що на думку прокурора є підставою для визнання договору недійсним та повернення сторін в первісний стан.

Відповідач вважає, що зі свого боку надав в 2003 році повний пакет необхідних документів для передачі земельної ділянки в оренду з висновками землевпоряджуваної експертизи, відсутні підстави для визнання договору недійсним.

Правовідносини сторін регулюються п.1 ст.6 „Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини” 1950 року, статтею 13 Конституції України, статтями 9, 93, 116, 123, 124, 125, 183, 184, 185, 186, 193,  210-212 Земельного кодексу України, статтями 16, 203, 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 4-7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 18, 24 Закону України „Про оренду землі”, ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст.62 Закону України „Про землеустрій”.

Вимогами статті 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.

Згідно зі ст. 9 Земельного кодексу України до повноважень Київської і Севастопольської міських рад у галузі земельних відносин на їх території, зокрема належить:

а) розпорядження землями територіальної громади міста;

в) надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

д) припинення права користування земельними ділянками у випадках, передбачених цим Кодексом;

е) прийняття рішення щодо звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок;

з) організація землеустрою;

и) координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

і) здійснення контролю за використанням і охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ї) обмеження, тимчасова заборона (зупинення) чи припинення використання земельної ділянки громадянами та юридичними особами в разі порушення ними вимог земельного законодавства;

л) вирішення земельних спорів.

Відповідно до ст. 93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. Орендодавцями земельних ділянок є їх власники або уповноважені ними особи.  

Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України.

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради.

Згідно з п. 6 ст. 123 Земельного кодексу України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Передача в оренду земельних ділянок громадянам і юридичним особам із зміною їх цільового призначення та із земель запасу під забудову здійснюється за проектами відведення в порядку, встановленому статтями 118, 123 цього Кодексу.

Ст. 125 Земельного кодексу України передбачено, що

- Право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

- Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його державної реєстрації.

- Приступати до використання земельної ділянки до встановлення її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.

Згідно з ч. 1 п. в ст. 183 Земельного кодексу України основними завданнями землеустрою є зокрема встановлення на місцевості меж земельних ділянок власників і землекористувачів.

Відповідно до ч. 1 п.п. г, д, е ст. 184 Земельного кодексу України землеустрій передбачає: складання проектів впорядкування існуючих землеволодінь і землекористувань та створення нових;  складання проектів відведення земельних ділянок; встановлення в натурі (на місцевості) меж земельних ділянок.

Відповідно до ст. 186 Земельного кодексу України розгляд і затвердження землевпорядної документації проводиться в такому порядку:

б) проекти створення нових землеволодінь і землекористувань після погодження їх у встановленому порядку розглядаються і затверджуються відповідними органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування;

в) проекти відведення земельних ділянок із земель державної чи комунальної власності затверджуються органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які надають і вилучають земельні ділянки;

Зміни до землевпорядних проектів та інших матеріалів з питань землеустрою вносяться за рішенням органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування або власників землі та землекористувачів, які затвердили ці проекти.

Проекти землеустрою, матеріали державного земельного кадастру підлягають державній експертизі, яка здійснюється органом по земельних ресурсах відповідно до закону.

Згідно зі ст. 193 Земельного кодексу України Державний земельний кадастр - це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Державний земельний кадастр є основою для ведення кадастрів інших природних ресурсів.

Статтями 210, 211 Земельного кодексу України передбачено, що угоди, укладені із порушенням встановленого законом порядку купівлі-продажу, дарування, застави, обміну земельних ділянок, визнаються недійсними за рішенням суду. Громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за зазначені та конкретно перелічені порушення.

Спірний договір не відноситься до вищезазначених угод.

Відповідно до ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Укладання, зміна, розірвання і виконання договору тимчасового (короткострокового чи довгострокового) користування землею на умовах оренди регулюється, крім відповідних норм Земельного кодексу України, Законом України "Про оренду землі".

Відповідно до частини першої статті 24 Закону України "Про оренду землі" право орендаря на орендовану ним земельну ділянку захищається нарівні із захистом права власності на земельну ділянку, передбаченим законами України.

На підставі статті 8 Закону України „Про оренду землі” орендар має переважне право на поновлення договору оренди землі після закінчення строку його дії.

Згідно зі статтями 4-7 Закону України „Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок є громадяни та юридичні особи, у власності яких перебувають земельні ділянки, або уповноважені ними особи. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

Орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно зі  статтями 13, 14, 15  Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї із сторін може бути посвідчений нотаріально.

Типова форма договору оренди землі затверджується Кабінетом Міністрів України.

Істотними умовами договору оренди землі є:

об'єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки);

строк дії договору оренди;

орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату;

умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду;

умови збереження стану об'єкта оренди;

умови і строки передачі земельної ділянки орендарю;

умови повернення земельної ділянки орендодавцеві;

існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки;

визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об'єкта оренди чи його частини;

відповідальність сторін.

Договір оренди укладено відповідно до прийнятого розпорядження Севастопольської міської Ради, розпорядження та договір не суперечать вимогам ст.62 Закону України „Про землеустрій”, згідно якої документація із землеустрою підлягає державній експертизі з метою забезпечення її відповідності вихідним даним та технічним умовам, вимогам законів України, іншим нормативно-правовим актам.

Невід'ємною частиною договору оренди землі є:

план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

акт приймання-передачі об'єкта оренди;

проект відведення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Законом.

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

В договорі оренди № 120 від 06.04.2004 містяться всі істотні умови, передбачені законодавством, договір повністю відповідає типовій формі, затвердженій постановою Кабінету міністрів України № 220 від 03.03.2004.

Відповідно до ст. 16 Закону України „Про оренду землі” особа, яка бажає отримати земельну ділянку в оренду із земель державної або комунальної власності, подає до відповідного органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування за місцем розташування земельної ділянки заяву (клопотання).

Розгляд заяви (клопотання) і надання земельної ділянки в оренду проводяться у порядку, встановленому Земельним кодексом України.

У разі згоди орендодавця передати земельну ділянку в оренду сторони укладають договір оренди землі відповідно до вимог цього Закону.

Передача земельної ділянки, межі якої визначено в натурі (на місцевості), в оренду без зміни її цільового призначення здійснюється без розроблення проекту її відведення.

У разі зміни цільового призначення земельної ділянки надання її в оренду здійснюється за проектом відведення в порядку, встановленому законом.

Договір оренди оформлюється в письмовій формі та відповідно до ст. 18 Закону України „Про оренду землі” підлягає державній реєстрації в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 18 Закону України „Про оренду землі” договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Вимогами пункту 34 частини першої статті 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” встановлено, що до виключної компетенції сільської, селищної, міської ради відноситься вирішення на пленарних засіданнях відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріали справи, зміст розпорядження № 968 від 03.06.2003 не містять даних, що земельна ділянка передається відповідачу в 2003 році в оренду виходячи з меж і площі, які були встановлені Розпорядженням Севастопольської міської державної адміністрації від 07.01.1997 № 20-р, п.1 розпорядження містить інше формулювання.

Прокурор не надав належних та допустимих доказів, які б підтвердили самовільну зміну меж відповідачем.

Контролюючі державні органи узгодили надання земельної ділянки в оренду, всі зміни затверджені Севастопольським міським головним управлінням земельних ресурсів, Державним підприємством „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії.

Посилання прокурора на ст.648 Цивільного кодексу України та ст. 23 Господарського процесуального кодексу України безпідставні, так як договір укладено не на підставі правового акту органу місцевого самоврядування, а на підставі акту ненормативного характеру індивідуальної дії, яким є розпорядження № 968 від 03.06.2003.

Посилання прокурора на ст.212 Земельного кодексу України також безпідставні, так як матеріали справи не дають суду підстав для висновку, що мало місце самовільне захоплення земельної ділянки чи самовільна зміна її меж відповідачем без згоди всіх землевпорядних організацій та власника землі: Севастопольської міської Ради.

Посилання прокурора на ст.211 Земельного кодексу України також безпідставні, так як в ній міститься перелік підстав (чотирнадцять) для відповідальності за порушення земельного законодавства. Прокурор не навів обґрунтувань, в чому договір оренди не відповідає земельному законодавству України.

В даному випадку має місце землекористування відповідача на підставі правовстановлюючих документів, передбачених діючим законодавством України.

Прокурор заявив позов в інтересах позивача без використання та дотримання положень, визначених в рішенні Конституційного Суду України № 5-рп/2005 від 22 вересня 2005 року, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 92, пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України  (справа про постійне користування земельними ділянками), роз'яснень Державного Комітету України по земельним ресурсам № 14-174/6045 від 16.06.2006 відносно терміну „самовільне зайняття земельної ділянки”, без врахування судової практики, пов'язаної з розглядом справ цієї категорії. Порушення якщо і мали місце, то з боку  Севастопольської міської Ради, ДП „Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах” в особі Севастопольської міської філії, Севастопольського міського головного управління земельних ресурсів при підготовці матеріалів і дачі висновків.

В діях відповідача відсутня вина в тому, що фактично межі земельної ділянки не відповідали в 2003-2004 році Проекту відводу земельної ділянки, який було затверджено в 1997 році.

Обов'язок щодо оформлення правовстановлюючих документів на використання земельної ділянки, згідно вимог чинного законодавства України, що регулює дані правовідносини, лежить на відповідному повноважному державному органі, в даному випадку –Севастопольській міській Раді, яка є у даній справі позивачем і в особі якої в інтересах держави подав позов прокурор.

Прокурор, пред'являючи позов в інтересах держави, в порушення ст.33 Господарського процесуального кодексу України, не визначив та не обґрунтував в чому саме полягає порушення інтересів держави та чи існує загроза інтересам держави.

Прокурор не обґрунтував в чому порушуються інтереси держави при наданні (фактично переоформленні) земельної ділянки, що належить до комунальної власності і які порушення при укладенні договору допустив відповідач.

Підставою для визнання договору недійсним є згідно ст.203, 215, 216 Цивільного кодексу України, не відповідність його змісту Цивільному кодексу України та іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, при відсутності необхідного осягу цивільної дієздатності, вільного та відповідного його внутрішній волі волевиявленню, формі, встановленій законом та відсутність направлення на реальне настання правових наслідків, обумовлених право чином, що тягне повернення сторін в первісний стан.

Факт надання в оренду земельної ділянки відповідачу без затвердження Проекту відводу або відсутність наступного затвердження Змін в Проект відводу в частині меж земельної ділянки не є підставою для визнання угоди недійсною, не свідчить про самовільну зміну меж відповідачем, так як матеріали справи свідчать про протилежне: що з 1997 року по 2003 рік, не зважаючи на існуючий затверджений Проект відводу земельної ділянки ТОВ „Леона”, позивачем та третіми особами здійснені зміни меж його землекористування суміжним землекористувачам, на їх користь за рахунок ТОВ „Леона” та ПП „Фассі”: гаражному кооперативу „Атлантик”, Громадській організації „Тропик” та іншим.

При підготовці до укладення договору оренди Севастопольська міська Рада (позивач) зобов'язана була при необхідності, якщо зміни стосувались земель запасу, затвердити зміни в Проект відводу земельної ділянки в частині уточнення меж земельної ділянки.

Спірна земельна ділянка розміщена на землях житлової та громадської забудови. Ні прокурор, ні позивач, ні треті особи не надали доказів, що зміна меж здійснена за рахунок  земель запасу.

По результатам розгляду справи суд не встановив факту порушень прав чи охоронюваних законом інтересів позивача: Севастопольської міської Ради, тому у суду немає правових підстав для задоволення позову.

Спірна угода укладена без порушення норм діючого законодавства України.

Міністерством юстиції України проаналізовані постановлені Європейським судом з прав людини 204 рішення щодо України, з яких у 200 констатовано порушення „Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини” 1950 року з боку держави та виділені системні проблеми, які призводять до неодноразового визнання судом порушень Конвенції, зокрема, участь прокурора в господарському процесі.

В своїй практиці Європейський суд наголошує, що принцип рівності процесуальних можливостей є одним із основоположних принципів права на справедливий судовий розгляд, яке закріпляється  п.1 ст.6 „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” 1950 року. Це означає, що кожна із сторін не повинна мати явної переваги  і що кожній із сторін повинна бути гарантована можливість представити свою справу на таких умовах, які не ставлять ії у менш сприятливе становище у порівнянні із іншою стороною (лист ДСА від 16.11.2006 № 14-6947/06).

Все вищеперелічене дає суду право для відмови в задоволенні позовних вимог прокурору повністю.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ст.6 „Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод” 1950 року, статтею 13 Конституції України, статтями 9, 93, 116, 123, 124, 125, 183, 184, 185, 186, 193,  210-212 Земельного кодексу України, статтями 16, 215, 216 Цивільного кодексу України, статтями 4-7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 18, 24 Закону України „Про оренду землі”, ст.26 Закону України „Про місцеве самоврядування”, ст.62 Закону України „Про землеустрій”, статтями 33, 34, 44-49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя                                                                                                                     Г.П. Ілюхіна

Рішення оформлено і підписано

в порядку статті 84 ГПК України

19.01.2007.