Постанова

від 10.02.2014 по справі 802/181/14-а

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2014 р. м. Вінниця

Справа № 802/181/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Заброцької Людмили Олександрівни,

за участю:

секретаря судового засідання: Чабан Вікторії Вікторівни,

представника позивача: Горбатюка О.А.,

представника відповідача: Сторожа М.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства "Чиста Криниця - " до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов фермерського господарства "Чиста криниця -" ( далі - ФГ " Чиста криниця - ", позивач ) до Державної екологічної інспекції у Вінницькій області ( далі - Державна екологічна інспекція, відповідач ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Державною екологічною інспекцією у Вінницькій області безпідставно відмовлено позивачу в скасуванні тимчасової заборони діяльності ФГ "Чиста криниця-", пов"язаної з утворенням відходів, встановленої рішенням № 17 від 19.06.2013 року першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища у Вінницькій області "Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ФГ "Чиста криниця-"". Як стверджує позивач, зазначені дії відповідача унеможливлюють здійснення господарської діяльності ФГ "Чиста криниця -", а тому позивач змушений звернутись до суду з даним адміністративним позовом.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини викладені у позовній заяві та пояснення надані в судовому засіданні, просив адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі. Додатково вказав, що Державна екологічна інспекція у Вінницькій області, відмовляючи позивачу в скасуванні рішення №17 від 19.06.2013 року "Про тимчасову заборону (зупинення) діяльності ФГ "Чиста криниця-"", діяла на підставі Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" та ч. 12 ст. 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ФГ "Чиста криниця-" зареєстровано як юридичну особу 07.09.2004 року Гайсинською районною державною адміністрацією Вінницької області. Основним видом діяльності підприємства є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур; вирощування овочів і баштанних культур, коренеплодів і бульбоплодів; вирощування зерняткових і кісточкових фруктів; вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; інші види перероблення та консервування фруктів та овочів; виробництво сидру та інших плодово-ягідних вин, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ серії АЖ №314149 та довідкою з ЄДРПОУ серії АБ № 439959 (а.с. 8-10).

У відповідності до статті 1 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" від 25.06.1991 року №1264-XII, завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є регулювання відносин у галузі охорони, використання і відтворення природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки, запобігання і ліквідації негативного впливу господарської та іншої діяльності на навколишнє природне середовище, збереження природних ресурсів, генетичного фонду живої природи, ландшафтів та інших природних комплексів, унікальних територій та природних об'єктів, пов'язаних з історико-культурною спадщиною.

Статтею 2 зазначеного Закону визначено, що відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також розроблюваними відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до статті 20-2 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить, зокрема, організація і здійснення у межах компетенції державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства: про екологічну та радіаційну безпеку; про охорону і раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів; про охорону атмосферного повітря; про поводження з відходами. Також, до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить обмеження чи зупинення (тимчасове) діяльності підприємств і об'єктів незалежно від їх підпорядкування та форми власності, якщо їх експлуатація здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вимог дозволів на використання природних ресурсів, з перевищенням нормативів гранично допустимих викидів впливу фізичних та біологічних факторів і лімітів скидів забруднюючих речовин.

Відповідно до Положення про Державну екологічну інспекцію України ( далі - Положення ), затвердженого Указом Президента України від 13.04.2011 №454/2011, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра екології та природних ресурсів України.

Держекоінспекція України входить до системи органів виконавчої влади та утворюється для забезпечення реалізації державної політики із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів.

Так, відповідачем прийнято рішення №17 від 19.06.2013 року, яким тимчасово заборонена (зупинена) діяльність ФГ "Чиста криниця-", пов'язана із утворенням відходів, оскільки, в порушення вимог ст. 17, 32 Закону України "Про відходи", підприємство здійснює діяльність, пов'язану з утворенням промислових та побутових відходів, без дозволу на розміщення та лімітів на утворення та розміщення відходів, а раніше вжиті заходи не призвели до усунення виявлених порушень, зокрема позивачем не виконаний припис Держекоінспекції № 28 від 27.07.2012 року (а.с. 12).

Відповідно до п.п. 17 п. 6 вказаного Положення, Держекоінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право приймати рішення (дозволи) про відновлення діяльності підприємств, установ і організацій та експлуатацію об'єктів, стосовно яких було прийняте в установленому порядку рішення про обмеження чи тимчасове зупинення їх діяльності, після усунення всіх виявлених порушень.

Суд зауважує, що безпосередньо в рішенні № 17 від 19.06.2013 року зазначено, що рішення щодо відновлення виробничої діяльності ФГ " Чиста криниця - ", пов'язаної з утворенням відходів, може бути прийняте з письмового дозволу першого заступника головного державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Вінницької області, або вищих за посадою осіб, за умови безумовного усунення порушень вимог природоохоронного законодавства України, перерахованих у констатуючій частині цього рішення, за письмовим клопотанням голови ФГ " Чиста криниця - ", після повторної перевірки, яка засвідчить отримання відповідних дозвільних документів ( а.с. 12 зв. ).

Судом встановлено, що ФГ "Чиста криниця-" було виконано вимоги відповідача, зазначені у рішенні № 17 від 19.06.2013 року, про що листами №244 від 07.11.2013 року та №07 від 10.01.2014 року позивач повідомив відповідача та просив переглянути рішення щодо тимчасової заборони діяльності підприємства (а.с. 14, 24).

На підтвердження зазначених обставин позивачем до адміністративного позову долучено: договір № 82/В від 01.02.2013 року "Про збирання небезпечних відходів", укладений між позивачем та ТОВ "Еко Захист - Україна; договір №71 "Про прийняття та складування твердих побутових відходів", укладений між позивачем та ПП ОСОБА_3, від 03.07.2013 року; дозвіл за №98/13 від 27.08.2013 року на розміщення відходів у 2014 році та погоджений ліміт на утворення та розміщення відходів на 2014 рік; дозвіл №2031 від 25.09.2013 року Міністерства екології та природних ресурсів України на розміщення відходів у 2014 році; дозвіл №1 від 10.07.2013 року на експлуатацію об'єкта поводження з небезпечними відходами (а.с. 15-16, 19-23).

Однак, відповідач по справі, не зважаючи на отримання відповідного клопотання голови ФГ "Чиста криниця -" та зазначених документів, своїми листами за № 4510/08 від 13.11.2013 року та № 164/08 від 16.01.2014 року, повідомив позивача що для скасування рішення №17 від 19.06.2013 року про тимчасову заборону (зупинення) діяльності підприємства та відновлення діяльності ФГ "Чиста криниця-", пов'язаної з утворенням відходів, позивачу необхідно звернутись до Вінницького окружного адміністративного суду, зазначивши про неможливість вирішення зазначеного питання у позасудовому порядку (а.с. 13, 25). При цьому, ухиляючись від вчинення відповідних дій, відповідач посилається на ст. 4 Закону України " Про основні засади державного нагляду ( контролю ) у сфері господарської діяльності " та ч. 1 п. 12 ст. 183 - 2 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ).

Виходячи з встановлених обставин справи, суд не погоджується з висновками відповідача, оскільки зміни, внесені до чинного законодавства України Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв"язку з прийняттям Кодексу цивільного захисту України " від 02.10.2012 року № 5404-VI та Законом України " Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення обмежень у провадженні господарської діяльності " від 20.06.2013 року № 353 - VII, які вступили в силу з 01.07.2013 року, не стосуються та не охоплюють рішень, прийнятих відповідачем у позасудовому порядку раніше, до набрання чинності цих змін.

Враховуючи, що спірне рішення прийнято відповідачем у позасудовому порядку 19 червня 2013 року, тобто до вступу в силу вищезазначених законодавчих змін, спірні правовідносини не можуть регулюватися нормами п.5 ч.1 та ч.12 - 13 ст. 182-3 КАС України або ст. 183 - 6 КАС України та не охоплюються ними.

На момент виникнення спірних правовідносин між сторонами у справі процедура застосування заходів реагування суб'єктом владних повноважень та порядок скасування таких заходів були регламентовані Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 № 2751-XII " Про затвердження порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення ) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об"єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища" ( далі - Порядок ). Зазначена постанова не втратила чинності та на сьогоднішній день продовжує свою дію.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку, діяльність підприємств, чи окремих його цехів (дільниць) і одиниць обладнання, що здійснюється з порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, може бути тимчасово заборонена (зупинена) - до виконання необхідних природоохоронних заходів.

Згідно п. 3 Порядку, рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) та припинення діяльності підприємств у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища приймають у межах своєї компетенції Кабінет Міністрів України, Верховна Рада Республіки Крим, місцеві органи державної виконавчої влади, Міністерство охорони навколишнього природного середовища України та його органи на місцях, органи державного санітарно-епідеміологічного нагляду, інші спеціально уповноважені державні органи та органи місцевого самоврядування.

Згідно п. 10 Порядку, відновлення діяльності підприємств здійснюється з письмового дозволу органу, який прийняв рішення про тимчасову заборону (зупинення) діяльності, або його вищого органу.

Як було зазначено вище, відповідачем були застосовані заходи реагування до ФГ "Чиста криниця -" у позасудовому порядку. Таким чином, в даному випадку, скасування застосованих заходів реагування має бути здійснено саме відповідачем, а не судом, та на підставі Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 29.10.1992 року № 2751-XII, а не відповідно до вимог ч.12 - 13 ст. 182-3 КАС України або ст. 183 - 6 КАС України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач помилково відмовив позивачу у розгляді питання щодо скасування заходів реагування, пославшись на ч.1 п. 12 ст. 183 - 2 КАС України.

Виходячи з встановлених обставин у даних правовідносинах, для повного захисту прав позивача, суд вважає за необхідне на підставі статті 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та, враховуючи те, що відповідач у даному випадку повинен самостійно вирішити питання щодо відновлення діяльності ФГ "Чиста криниця -", зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області провести повторну перевірку фермерського господарства "Чиста Криниця -" щодо отримання відповідних дозвільних документів на розміщення відходів та лімітів на утворення і розміщення відходів, за наслідками якої вирішити питання про скасування заходів реагування, застосованих згідно рішення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 17 від 19 червня 2013 року, та прийняти відповідне рішення щодо відновлення виробничої діяльності фермерського господарства "Чиста Криниця - ", пов'язаної з утворенням відходів.

Приймаючи рішення по суті спору суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 3 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд зауважує, що в ході судового розгляду справи Державною екологічною інспекцією Вінницької області не доведена правомірність висновків, викладених в листах №4510/08 від 13.11.2013 року та № 164/08 від 16.01.2014 року, на підставі яких позивачу відмовлено у розгляді питання щодо відновленні діяльності фермерського господарства "Чиста криниця - ", пов"язаної з утворенням відходів.

Виходячи з вищевикладеного, суд дійшов до висновку щодо обґрунтованості позовних вимог ФГ "Чиста криниця-" та задоволення адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку з наведеним, суд стягує на користь позивача з Державного бюджету України документально підтверджені понесені судові витрати ( судовий збір ) в сумі 73,08 грн. ( а.с. 2 ).

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

п о с т а н о в и в :

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції Вінницької області щодо відмови у відновленні виробничої діяльності фермерського господарства "Чиста криниця-", пов'язаної з утворенням відходів.

Зобов'язати Державну екологічну інспекцію у Вінницькій області провести повторну перевірку фермерського господарства "Чиста Криниця -" щодо отримання відповідних дозвільних документів на розміщення відходів та лімітів на утворення і розміщення відходів, за наслідками якої вирішити питання про скасування заходів реагування, застосованих згідно рішення Державної екологічної інспекції у Вінницькій області № 17 від 19 червня 2013 року, та прийняти відповідне рішення щодо відновлення виробничої діяльності фермерського господарства "Чиста Криниця - ", пов'язаної з утворенням відходів.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фермерського господарства "Чиста Криниця - " ( код ЄДРПОУ 33092072 ) судові витрати ( судовий збір ) в сумі 73,08 грн. ( сімдесят три гривні 08 коп. ).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя / підпис / Заброцька Людмила Олександрівна

Копія вірна :

Суддя:

Секретар: