Рішення

від 18.02.2014 по справі 905/8495/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м. Донецьк, вул. Артема, 157, тел. 381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2014 Справа № 905/8495/13

Господарський суд Донецької області у складі: судді Фурсової С.М.,

при секретарі судового засідання Степанян К.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду справу за позовом приватного підприємства «УГЛЕСОРТ» (83016, місто Донецьк, вулиця Кірова, будинок № 17; код ЄДРПОУ - 32289921)

до публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00191158)

про стягнення 359 126,00 гривень, -

за участю представників сторін:

від позивача: Булахтін І.О. (довіреність б/н від 05.08.2013)

від відповідача: Плотнікова К.О. (довіреність № 09-18/3581 від 26.12.2013)

С У Т Ь С П О Р У :

Приватне підприємство «УГЛЕСОРТ» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просить стягнути з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» суму заборгованості у розмірі 359 126,00 гривень.

Позовні вимоги, з посиланням на статті 526, 625 Цивільного кодексу України, статтю 193 Господарського кодексу України, обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору поставки № 089лс-03/457 від 11 лютого 2013 року в частині своєчасної та повної оплати вартості отриманого товару.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 06 грудня 2013 року позовна заява прийнята до розгляду, порушено провадження у справі та її призначено до розгляду в судовому засіданні на 17 грудня 2013 року.

Розгляд справи відкладався та строк вирішення спору продовжувався за правилами статей 69, 77 Господарського процесуального кодексу України (далі по тексту - ГПК України).

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому просить врахувати викладену ним позицію та відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначає, що позивач передчасно звернувся до господарського суду з даним позовом, оскільки у нього не виникло право вимоги виконання зобов'язань за укладеним договором. Доводи відповідача обґрунтовані тим, що позивач не надав господарському суду доказів виконання ним вимог пункту 6.4 договору поставки № 089лс-03/457 від 11 лютого 2013 року, а саме не надав доказів отримання документів, що стосуються переданого товару.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позовних вимог, надала пояснення, аналогічні викладеним у відзиві на позовну заяву.

Матеріали справи є достатніми для прийняття рішення за заявленими вимогами при зазначених підставах позову.

Розглянувши подані документи, дослідивши матеріали справи, господарський суд -

В С Т А Н О В И В :

Частиною першою статті 67 Господарського кодексу України (далі по тексту - ГК України) передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України (частина друга статті 67 ГК України).

Згідно зі статтями 11, 629 Цивільного кодексу України (далі по тексту - ЦК України), договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

11 лютого 2013 року між приватним підприємством «УГЛЕСОРТ» (далі по тексту - позивач або постачальник) та публічним акціонерним товариством «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (далі по тексту - відповідач або покупець) укладено типовий договір (на придбання сировинних, паливно-енергетичних або матеріально-технічних ресурсів) № 089лс-03/457 (далі по тексту - Договір), за умовами якого постачальник зобов'язується передати, а покупець - прийняти і оплатити матеріали (далі по тексту - ресурси, товар) на умовах, передбачених цим Договором (пункт 1.1 Договору) (а.с. 6-9).

Кількість та якість товару визначено у розділі 2 Договору.

Пунктами 3.2, 3.4 Договору передбачено, що строки поставки ресурсів зазначаються у специфікаціях. Право власності на ресурси і ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати поставки ресурсів.

Оплата за поставлені ресурси проводиться протягом строку, зазначеного у специфікації, який відраховується з моменту поставки ресурсів та надання документів вказаних у пункті 6.4 Договору (пункт 5.2 Договору).

За умовами пунктів 6.1, 6.2 Договору приймання продукції за кількістю та якістю здійснюється у відповідності з Інструкціями П-6, П-7, затвердженими постановою Держарбітру при Раді Міністрів СРСР.

Відповідно до пункту 6.5 Договору покупець має право відмовитись від приймання поставлених ресурсів до надання документів визначених у пункті 6.4 Договору.

Договір діє до 31 грудня 2013 року. Кінцевий строк дії Договору не звільняє від прийнятих на себе зобов'язань (в тому числі гарантійних) за Договором (пункт 10.5 Договору).

Договір на момент спірних поставок був чинним.

Відповідний договір, в силу статей 173, 174, частини першої статті 175 ГК України, є підставою для виникнення у сторін майново-господарських зобов'язань.

Враховуючи статус сторін та характер правовідносин між ними, останні (правовідносини) регулюються насамперед відповідними положеннями Господарського і Цивільного кодексів України та укладеним між ними Договором.

11 лютого 2013 року сторонами укладено специфікацію № 1 до Договору, в якій узгоджено: найменування товару, його кількість, порядок розрахунків, строк та порядок поставки товару, ціна за одиницю товару та його загальна вартість (а.с. 10).

Пунктом 6 специфікації № 1 від 11 лютого 2013 року до Договору визначено наступні умови оплати: відстрочка 30 банківських днів з моменту поставки ресурсів.

Договір та специфікацію до нього підписано сторонами без розбіжностей та скріплено печатками підприємств, а тому зазначені зобов'язання сторін є чинними, та в силу положень статей 525, 526 ЦК України обов'язковими до виконання.

02 березня 2013 року приватним підприємством «УГЛЕСОРТ» за залізничними накладними № 48244347, 48244438 у вагонах № 67372086, № 66167321, № 66172776, № 67683318, № 65153421 на адресу покупця - публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» поставлено товар (а.с. 15-16).

Згідно видаткової накладної № РН-0000064 від 02 березня 2013 року та акту приймання-передачі вугільної продукції № 1 від 02 березня 2013 року, підписаних уповноваженими особами сторін та скріплених печатками підприємств, позивач передав, а відповідач прийняв товар (вугілля) на загальну вартість 459 126,00 гривень (а.с. 13, 17).

У видатковій накладній сторонами узгоджені: назви та реквізити постачальника та покупця, найменування товару, його кількість, ціна за одиницю та загальна вартість товару.

Датою поставки товару (датою видачі вантажу) за залізничними накладними є 04 березня 2013 року (а.с. 43-46).

Предметом позову, як вимоги про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, є спосіб захисту цього права чи інтересу. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача.

Спір у даній справі виник у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за вищевказаним Договором.

Предмет позову у даній справі становить вимога про стягнення заборгованості за договором поставки № 089лс-03/457 від 11 лютого 2013 року у розмірі 359 126,00 гривень.

Враховуюче вищенаведене, господарський суд вважає, що зобов'язання сторін виникли в порядку статті 11 ЦК України з конклюдентних дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують зазначені права та обов'язки, а укладений між ними правочин за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм статей 712, 655-697 ЦК України та статей 264-271 ГК України.

До виконання господарських договорів застосовується відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей встановлених цим Кодексом, що передбачено приписами абзацу другого пункту 1 статті 193 ГК України.

Частиною другою статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 712 ЦК України та частини першої статті 265 ГК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупцю для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з його особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Саме такі взаємні права та обов'язки були передбачені Договором між сторонами.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (стаття 626 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами статей 525, 526 ЦК України та статті 193 ГК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загально-господарського інтересу.

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За відсутності інших підстав, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Господарським судом встановлено, що позивач договірні зобов'язання виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар, що підтверджується матеріалами справи, у тому числі підписаною видатковою накладною, а відповідач порушив договірні зобов'язання, та не здійснив своєчасну та повну оплату вартості отриманих ресурсів, що й зумовило звернення до господарського суду з цим позовом.

З наявної в матеріалах справи виписки з особового рахунку за 10 червня 2013 року вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату вартості отриманого товару у розмірі 100 000,00 гривень (а.с. 18).

Підписаним актом звіряння взаємних розрахунків станом на 30 листопада 2013 року, відповідач підтвердив наявність заборгованості перед позивачем у розмірі 359 126,00 гривень (а.с. 59).

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати переданого товару, позивач просить стягнути з відповідача виниклу заборгованість у розмірі 359 126,00 гривень.

Відповідно до частини другої статті 34 ГПК України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказами поставки товару є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, тобто документи, що підтверджують факт поставки позивачем товару визначеної вартості та факт прийняття вказаного товару відповідачем.

Визначаючи обґрунтованість доводів позивача щодо поставки ним товару на загальну вартість 459 126,00 гривень, господарський суд виходить з наявного в матеріалах справи первинного документу (видаткової накладної № РН-0000064 від 02 березня 2013 року), що підтверджують вказану обставину.

Надавши оцінку вказаному первинному документу, господарський суд дійшов висновку, що він має необхідні реквізити відповідно до пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, тому є належним доказом того, що фактично відбулась господарська операція (в даному випадку - передача/прийняття товару за договором поставки № 089лс-03/457 від 11 лютого 2013 року), і, відповідно - є доказом зобов'язання відповідача перед позивачем відповідно до положень статті 509 ЦК України та статей 173-174, 193 ГК України.

Зі змісту видаткової накладної вбачається, що переданий приватним підприємством «УГЛЕСОРТ» товар був прийнятий представником публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ», про що свідчить скріплений печаткою відповідача підпис у накладній.

Відтиск печатки відповідача, наявний на первинному документі (видатковій накладній), є свідченням участі такого підприємства, як юридичної особи, у здійсненні певної господарської операції (у даному випадку - прийнятті переданого приватним підприємством «УГЛЕСОРТ» товару).

У претензії за вихідним № 686 від 01 серпня 2013 року, отримання якої відповідачем підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 01 серпня 2013 року, позивач вимагав оплати відповідачем суми заборгованості за передані ресурси у розмірі 359 126,00 гривень (а.с. 11-12).

Матеріали справи не містять доказів надання позивачу відповіді на вказану претензію.

Частиною першою статті 222 ГК України унормовано, що учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до матеріалів справи дії сторін, зокрема, передача позивачем товару відповідачу за видатковою накладною, прийняття товару відповідачем, свідчать про виникнення між ними правовідносин поставки.

За таких обставин факт отримання товару відповідачем і видаткова накладна, надана позивачем на підтвердження своїх вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові від 20 вересня 2012 року у справі № 12/5026/556/2012.

На момент прийняття рішення у цій справі, матеріали справи не містять доказів оплати спірної заборгованості у розмірі 359 126,00 гривень, а тому грошове зобов'язання відповідача всупереч нормам законодавства та умовам Договору перед позивачем залишилося невиконаним.

Щодо наявних заперечень відповідача, господарський суд зазначає наступне.

За змістом статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтею 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання. Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (стаття 666 ЦК України).

Статтею 688 ЦК України на покупця покладено обов'язок повідомити продавця про порушення договірних зобов'язань щодо кількості, асортименту, якості, комплектності товару в розумний строк після того, як порушення могло бути виявлене відповідно до характеру і призначення товару.

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 ЦК України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

У пункті 6.2 Договору сторонами погоджено, що останні дають згоду на застосування в процесі приймання ресурсів правил Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25 квітня 1966 року № 7 (далі по тексту - Інструкція П-7).

Згідно з пунктом 1 Інструкції П-7, ця Інструкція застосовується в усіх випадках, коли стандартами, технічними умовами, Основними та Особливими умовами постачання або іншими обов'язковими для сторін правилами не встановлений інший порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю.

За приписами абзацу г) пункту 2 Інструкції П-7, підприємство-постачальник повинно забезпечити своєчасне відправлення одержувачу документів, що засвідчують якість та комплектність продукції, що, за загальним правилом, відсилаються разом з продукцією, якщо інше не передбачено обов'язковими для сторін правилами чи умовами договору.

Приймання продукції по якості і комплектності виробляється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, основними й особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якість, рахунок-фактура, специфікація тощо). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні (пункт 14 Інструкції П-7).

Пакет документів за поставкою, перелік яких наведено у пункті 6.4 Договору, направлено на адресу відповідача 23 вересня 2013 року , про що свідчить копія опису вкладення у цінний лист (а.с. 20).

Посилаючись на ненадання позивачем необхідних товаросупровідних документів, відповідач залишив поза увагою, що загальний порядок виконання постачальником зобов'язань за договором поставки передбачає надання продавцем документів, що стосуються товару, разом з товаром; при цьому відсутність необхідних товаросупровідних документів підлягає фіксації при прийнятті товару складання відповідного засвідчувального документа (акта); чинне законодавство не передбачає наслідків у вигляді звільнення від оплати продукції, одержання якої кількісно та вартісно доведено сукупністю матеріалів справи, через дефекти в оформленні товаросупроводжуючих документів.

На час розгляду спору у господарському суді відповідачем не заперечений факт отримання товару за представленою накладною та не надано доказів повної оплати або повернення переданого товару на суму 359 126,00 гривень.

Відповідач не надав доказів складання відповідних актів у зв'язку з чим господарський суд вважає, що відповідачем не підтверджені посилання на відсутність у нього всіх документів на спірні ресурси. Господарському суду не надано доказів відмови від товару та прийняття його в установленому порядку на відповідальне зберігання, а навпаки матеріали справи свідчать, що покупець прийняв товар без будь-яких заперечень та зауважень.

Оскільки суду не надано доказів незгоди відповідача щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе зобов'язань, не надано доказів відмови від цього товару та прийняття його в установленому порядку, господарський суд дійшов висновку, що свої зобов'язання позивач виконав належним чином.

Сукупність вищевикладених обставин та матеріали справи спростовують наявні заперечення відповідача, що, в свою чергу, тягне за собою їх відхилення та залишення поза увагою суду, а також розцінюються як намагання витлумачити законодавство виключно на свою користь та ухилитися від договірної відповідальності.

Відповідно до пунктів 2-4 частини другої статті 129 Конституції України, статей 4-2, 4-3, 33 ГПК України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободі в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами статті 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

За наведених обставин позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 359 126,00 гривень є правомірними, доведеними та обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до положень статті 49 ГПК України.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р I Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Металургійний комбінат «АЗОВСТАЛЬ» (87500, Донецька область, місто Маріуполь, вулиця Лепорського, будинок № 1; код ЄДРПОУ - 00191158, відомості про рахунки в установах банків відсутні) на користь приватного підприємства «УГЛЕСОРТ» (83016, місто Донецьк, вулиця Кірова, будинок № 17; код ЄДРПОУ - 32289921, відомості про рахунки в установах банків відсутні) 359 126,00 гривень суми заборгованості, 7 182,52 гривень судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Рішення господарського суду може бути оскаржене через господарський суд Донецької області до Донецького апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня складення повного рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24 лютого 2014 року.

Суддя С.М. Фурсова