Постанова

від 20.02.2014 по справі 910/16751/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2014 р. Справа№ 910/16751/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Отрюха Б.В.

За участю представників сторін:

від позивача: Нікітюк Є.О. - представник;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар"

на рішення

Господарського суду м.Києва

від 14.11.2013

у справі № 910/16751/13 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар"

про стягнення 47 055, 99 грн.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон"

про визнання недійсним пунктів 4.4.,6.3.6. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010р.

ВСТАНОВИВ:

Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" звернулося до Господарського суду з позовом до Державного Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" про: стягнення 47 055, 99 грн., та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" про визнання недійсним пунктів 4.4.,6.3.6. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010р.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем, на виконання умов договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бривар" та договору оренди земельної ділянки від 31.12.2008 р., укладеного між Вінницькою міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", було перераховано за Товариство з обмеженою відповідальністю "Бривар" до міського бюджету міста Вінниці 47 055,99 грн. орендної плати за землю. Однак, у порушення взятих на себе зобов'язань за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., відповідачем не відшкодовано сплачену позивачем орендну плату в сумі 47 055,99 грн.

У заяві про відмову від частини позовних вимог позивач просив прийняти відмову від позовних вимог в частині солідарного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "КРК Груп" суми боргу в розмірі 1 000,00 грн. та припинити провадження у справі в цій частині.

Ухвалою суду від 01.10.2013 р. провадження у справі в частині позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю "КРК Груп" було припинено на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України. У судовому засіданні було оголошено перерву до 29.10.2013 р. на підставі ст. 77 ГПК України.

29.10.2013 р. через канцелярію суду надійшла зустрічна позовна заява про визнання недійсними пунктів 4.4., 6.3.6. договору купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р.

Позовні вимоги за зустрічним позовом мотивовані тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон", всупереч вимогам законодавства, без повідомлення нового власника нерухомого майна та користувача земельної ділянки, на якій воно розташоване (позивача за зустрічним позовом), керуючись оспорюваними пунктами договору безпідставно сплачував орендну плату за земельну ділянку, право на оренду якої щодо нього припинилось 02.08.2010 р. Відсутність жодної заборгованості перед відповідачем за договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р. підтверджується, за твердженням позивача за зустрічним позовом, актом звіряння взаємних розрахунків, підписаним сторонами 31.07.2012 р. Також сторона зазначила, що кошти, сплачені відповідачем за зустрічним позовом, є сплаченими помилково, а тому відповідачем за зустрічним позовом може бути пред'явлена вимога про їх повернення, що призведе до подвійного отримання останнім коштів.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 14.11.2013 року первісний позов задоволено повністю, з Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" підлягає стягненню 47 055 грн. 99 коп. боргу та 1 720 грн. 50 коп. судового збору. В задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Бривар" звернулось до суду з апеляційною скаргою, просить рішення місцевого суду скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі та задовольнити зустрічні вимоги, посилаючись на те, що місцевим судом при прийнятті рішення були порушенні норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи.

В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на те, що місцевим судом не було враховано, що ТОВ «Інвест-Регіон» подаючи уточнюючу податкову декладарцію та користуючись приписами пп 9.1.10 п.9.1 ст.9, пп.14.1.182 п.14.1 ст. 14 ст. 43 ГПК України та Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженим наказом Державного казначейства України від 10.12.2002р. № 226 звертаючись із відповідною заявою до територіального органу Міндоходів про повернення даних коштів у сумі 47 055, 99 грн., які надмірно сплачені може повністю відновити свої права на повернення зазначеної грошової суми.

В судове засідання представник відповідача не з»явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомлено. Дослідивши матеріали справи, вислухавши думку представника позивача, колегія приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутності представника позивача, який був належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов»язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов»язком сторони.

Статтею 101 ГПК України встановлено, що в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі та додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, вислухавши пояснення представника позивача, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

31.12.2008 р. між Вінницькою міською радою (орендодавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" (орендарем) було укладено договір оренди землі, який зареєстровано у Вінницькій регіональній філії ДП "Центр ДЗК при Держкомземі України", про що у державному реєстрі земель вчинено запис від 16.02.2010 р. № 041003400001 (далі - договір оренди).

Відповідно до п. 1 укладеного договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для іншого призначення - обслуговування АЗС, яка розташована на території Вінницько-Хуторської сільської ради за межами населеного пункту.

Згідно з п.п. 2-4 договору оренди в оренду передається земельна ділянка площею 0,1366 га, в тому числі 0,0032 га - під капітальними одноповерховими спорудами, 0,0159 га - під спорудами, 0,00752 га - під проїздами, проходами та площадками, 0,0423 га - інші, для іншого призначення - обслуговування АЗС, за рахунок земель, не наданих у власність та постійне користування, яка розташована на території Вінницько-Хутірської сільської ради, за межами населеного пункту. На земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна, а також інші об'єкти інфраструктури, які належать орендарю, на праві приватної власності. Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 107 301,42 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про оренду землі" орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

В силу ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно з ч. 2 ст. 16 Закону України "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Відповідно зі ст. 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 7-9 договору орендна плата вноситься орендарем в грошовій формі шляхом перерахування коштів на рахунок орендаря в сумі 12 876,17 грн. на рік. обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням індексації. Орендна плата вноситься щомісячно до 20 числа поточного місяця.

Згідно пункту 12 договору оренди у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 10% не перерахованої суми за кожен день прострочення, але не більше як 30% від суми, яка підлягає сплаті протягом двох років згідно з умовами договору.

Пунктом 13 договору оренди сторони погодили, що земельна ділянка передається в оренду для іншого призначення - обслуговування АЗС.

Відповідно до п. 6 договору оренди договір укладено на 10 років.

30.07.2010 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" (продавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Бривар" (покупцем) було укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна (далі - договір купівлі-продажу), відповідно до п. 1.1 якого продавець продає (передає у власність покупця), а покупець купує (приймає у власність) нерухоме майно: нежитлову будівлю, що розташована за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, Немирівське шосе, № 205а, загальною площею - 20,9 кв. м., реєстраційний № (РПВН) 30762936 (далі - об'єкт), і сплачує визначену цим договором ціну.

Пунктом 1.3 договору купівлі-продажу сторони погодили, що об'єкт розташований на спірній земельній ділянці.

Відповідно до ст. 377 Цивільного кодексу України до покупця переходить право власності /користування/ на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно, без зміни її цільового призначення.

Перехід права власності /користування/ на земельну ділянку необхідно оформити на підставі ст.ст. 120, 121 Земельного кодексу України.

Пунктом 4.4. договору купівлі-продажу сторони домовляються, що продавець буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власниками об'єкту і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням покупцем) протягом 2 (двох) місяців в повному обсязі, з дати підписання сторонами акту приймання-передачі. За умови, що з незалежних від покупця причин при сумлінному виконанні покупцем вимог щодо оформлення на свою користь права оренди на земельну ділянку, протягом 2 (двох) місяців з дати підписання сторонами акту приймання-передачі покупцем не здійснить оформлення права користування оренди на земельну ділянку продавець буде забезпечувати внесення плати за землю (орендну плату) попередніми власниками об'єкту (попередніми власникам об'єкт і земельної ділянки) (а за необхідності сплачувати самостійно з наступним відшкодуванням покупцем) після спливу вказаного вище терміну в 2 (два) місяці до моменту оформлення покупцем на себе права оренди на вказану вище земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт.

Відповідно до п. 6.3.6 договору купівлі-продажу покупець зобов'язаний відшкодувати продавцю на його вимогу суми плати за землю (орендної плати) попередніми власниками об'єкту (земельної ділянки), внесену продавцем, як визначено у статті 4.4 вище, у повному фактично сплаченому продавцем розмірі.

Відповідно до акту приймання-передачі нерухомого майна від 02.08.2010 р. до договору купівлі-продажу Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Бривар" прийняло об'єкт - нежитлову будівлю, загальною площею 20,9 кв. м., що розташована за адресою: за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, Немирівське шосе, № 205а.

Оскільки Товариством з обмеженою відповідальністю "Бривар" не було оформлено право оренди на спірну земельну ділянку, на виконання п. 4.4 договору купівлі-продажу відповідно до платіжних доручень, наданих в матеріали справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" сплатило за період з 02.08.2010 р. по 30.06.2013 р. на користь орендодавця 47 055,99 грн. орендної плати за землю (з 02.08.2010 р. по 31.08.2010 р. - 1 302,29 грн., а далі - 1 345,70 грн. на місяць).

31.07.2013 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвест-Регіон" направило на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" вимогу про відшкодування суми плати за землю. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначена вимога була отримана відповідачем 08.08.2013 р.

Однак, відповідач вищезазначену вимогу позивача не виконав, що змусило позивача звернутись з позовом в якому позивач просить стягнути з відповідача 47 055,99 грн.

Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 377 Цивільного кодексу України до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Згідно з частинами 2 та 4 статті 120 Земельного кодексу України встановлено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Приписами частини 3 ст. 7 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що до особи, якій перейшло право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій земельній ділянці, також переходить право оренди на цю земельну ділянку. Договором, який передбачає набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, припиняється договір оренди земельної ділянки в частині оренди попереднім орендарем земельної ділянки, на якій розташований такий житловий будинок, будівля або споруда.

З урахуванням викладеного, а також враховуючи те, що між сторонами є договірні відносини, що оформлені у встановленому законом порядку, щодо встановлення обов'язку позивача за первісним позовом сплачувати, а відповідача за первісним позовом, у свою чергу, відшкодовувати сплачені орендні платежі згідно з договором купівлі-продажу нерухомого майна від 30.07.2010 р., суд дійшов висновку, що позивачем, на виконання умов зазначеного договору купівлі-продажу було сплачено на користь Вінницько-Хуторської сільської ради орендну плату за землю за період з 02.08.2010 р. по 30.06.2013 р. в сумі 47 055,99 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, наданими в матеріали справи, проте відповідач за первісним позовом свій обов'язок щодо відшкодування позивачу за первісним позовом сплаченої останнім орендної плати за землю в сумі 47 055,99 грн. у встановлений 6.3.6 договору купівлі-продажу, ст. 530 Цивільного кодексу строк, не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість в зазначеній сумі.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бривар" заявлені до нього вимоги не спростувало, доказів належного виконання ним зобов'язань щодо відшкодування сплаченої орендної плати за землю в сумі 47 055,99 грн. не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом було порушено умови договору купівлі-продажу нерухомого майну від 30.07.2010 р., а також положення ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України.

Таким чином, оскільки умовами договору, укладеного сторонами, передбачений обов'язок покупця відшкодувати витрати продавця на сплату орендної плати, позовні вимоги про стягнення 47 055,99 грн. за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позивач за зустрічним позовом просить визнати недійсними п. 4.4. та 6.3.6 договору купівлі-продажу, якими передбачено його обов'язок з відшкодування сплаченої відповідачем за зустрічним позовом орендної плати за землю, вважаючи їх такими, що суперечать чинному законодавству.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з п. 7 ст. 176 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1-4 ст. 180 Господарського кодексу України визначено зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Сторонами договору купівлі-продажу погоджено його істотні умови, а саме предмет і ціну договору, розмір і строк виконання зобов'язання та строк дії договору.

Таким чином, судом встановлено, що укладаючи договір купівлі-продажу сторони досягли згоди щодо усіх його істотних умов Договору.

Враховуючи вищезазначене, позивачем за зустрічним позовом не надано доказів того, що положення п. 4.4 та 6.3.6 договору купівлі-продажу суперечать вимогам ст. 377 Цивільного кодексу України, ст. 120 Земельного кодексу України, ст.ст. 7 та 31 Закону України "Про плату за землю".

Позивачем за зустрічним позовом не надано суду жодних доказів того, що договір купівлі-продажу суперечить вимогам чинного законодавства.

В силу статті 1 ГПК України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Таким чином, вимога, з якою позивач звертається до суду, повинна кореспондуватися з наведеними підставами звернення до суду, тобто носити характер захисту порушених прав.

Твердження позивача за зустрічним позовом про можливість отримання відповідачем двічі коштів є фактично вимогою не вчиняти дії в майбутньому, а тому не носить характеру захисту порушеного права, що є необхідною умовою для можливості захисту останніх в судовому порядку.

На підставі вищевикладеного колегія приходить до висновку про те, що суд дійшов висновку про те, що заявлені позовні вимоги за зустрічним позовом вимоги задоволенню не підлягають.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору ( ст. 32 ГПК України).

Відповідно до ст. 43 ГПК України Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об»єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Статтями 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Колегія не приймає до уваги доводи апеляційної скарги, оскільки апелянтом не надано суду доказів, які б свідчили про необґрунтованість вимог позивача, а доводи викладені в апеляційній скарзі не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого суду.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду м. Києва обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103-105 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Бривар" на рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2013 у справі № 910/16751/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м.Києва від 14.11.2013 у справі № 910/16751/13 залишити без змін.

Матеріали справи № 910/16751/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді Ю.Б. Михальська

Б.В. Отрюх