Ухвала

від 24.02.2014 по справі 627/793/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц / 790/628/14

Справа № 627/793/13-ц Головуючий І-ої інстанції: Остапов М.О.

Категорія: договірні Доповідач: Коростійова В.І.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Коростійової В.І.,

суддів: - Ізмайлової Г.Н., Гуцал Л.В.,

за участю секретаря - Бойко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року по справі за позовом ОСОБА_3 до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільськогосподарське підприємство «Слобода», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - відділу Держземагенства в Краснокутському районі про визнання договору оренди недійсним, -

в с т а н о в и л а:

У червні 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду із вказаним позовом.

В обґрунтування позову посилався на те, що 12 жовтня 2004 року його батько ОСОБА_4 уклав з товариством з обмеженою відповідальністю сільськогосподарське підприємство (далі - ТОВ СГП) «Слобода» договір оренди належної йому земельної ділянки площею 7,0112 га, розташованої на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року батько помер.

Після смерті батька він став власником земельної ділянки і дізнався про те, що батько уклав договір оренди на п'ять років, в той час, як у договорі оренди земельної ділянки зазначено, що він укладається на двадцять п'ять років.

Посилаючись на вказані обставини, просив: визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 22 грудня 2005 року, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ СГП «Слобода» та витребувати від нього належну йому земельну ділянку.

Відповідач, в особі свого представника, проти позову заперечував, посилаючись на його безпідставність.

Рішенням Краснокутського районного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року ОСОБА_3 у позові відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просе рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким його позов задовольнити. При цьому посилається на: невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права.

Інші особи, які брали участь у справі, рішення суду першої інстанції не оскаржили, письмових заперечень на апеляційну скаргу не подали.

Перевіряючи законність і обгрунтованість судового рішення відповідно до вимог ч.1 ст.303 ЦПК України - у межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія не знаходить підстав для задоволення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_3 не надав доказів того, що оспорюваний ним договір оренди земельної ділянки укладався на п'ять, а не на двадцять п'ять років.

Судова колегія з таким висновком суду першої інстанції погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Судом встановлено, що земельна ділянка площею 7,0112 га, розташована на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області на підставі державного акту про право власності на землю серії ХР №019574 від 12 серпня 2004 року належала ОСОБА_4

12 жовтня 2004 року ОСОБА_4 уклав з ТОВ СГП «Слобода» договір оренди вказаної земельної ділянки строком на двадцять п'ять років. Договір було зареєстровано у Краснокутському районному відділі Харківської районної філії Центру Державного земельного кадастру 22 грудня 2005 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 помер.

Після його смерті земельну ділянку площею 7,0112 га, розташовану на території Рябоконівської сільської ради Краснокутського району Харківської області успадкував його син ОСОБА_3

15 вересня 2010 року державним нотаріусом Краснокутської державної нотаріальної контори ОСОБА_3 на вказану земельну ділянку видано свідоцтво про право на спадщину за законом (а.с.7).

За змістом ч.1 ст.2 Закону україни «Про оренду землі» відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не

припинилися внаслідок його смерті.

Пунктом 40 договору оренди передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи не є підставою для зміни умов або розірвання договору.

Згідно ст.13, ч.1 ст.19 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець, зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За змістом ст.15 Закону України «Про оренду землі» строк дії договору відноситься до істотних умов.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в

межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За приписами ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При цьому позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту.

Обравши способом захисту визнання договору оренди землі недійсним, позивач згідно ст.10 ЦПК України зобов'язаний довести правову та фактичну підставу недійсності правочину.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і

суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

ОСОБА_3 не надав суду доказів того, що при укладенні оспорюваного договору оренди його батько мав волевиявлення укласти договір на строк п'ять, а не двадцять п'ять років.

Згідно п.8 договору оренди вбачається, що сторони дійшли згоди укласти договір оренди на двадцять п'ять років.

Посилання ОСОБА_3 на те, що строк договору був збільшений з п'яти до двадцяти п'яти років, не підтверджено жодним доказом і спростовується наявними у справі доказами.

Із п.43 договору оренди вбачається, що цей договір укладено у трьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, один з яких знаходиться у орендодавця, другий - у орендаря, третій - в органі, який провів його державну реєстрацію.

Суд першої інстанції дослідив всі примірники оспорюваного договору, який надав позивач і примірник договору, який знаходився на зберіганні у відділі Держземагенства у Краснокутському районі Харківської області і до якого відповідач не мав доступу, і впевнився, що вони містять посилання на те, що договір укладено на двадцять п'ять років (а.с.8-9, 51-52).

Крім того, суд першої інстанції дослідив Книгу записів реєстрації державних актів на право власності на землю, на право користування землею, договорів оренди землі.

Згідно відомостей, що містяться у Книзі, 22 грудня 2005 року зареєстровано договір оренди земельної ділянки площею 7,0112 га під кадастровим №6323586200:05:001:0239, укладений між ОСОБА_4 і ТОВ СГП «Слобода». При цьому у графі «термін дії договору» зазначено 25 років (а.с.58-61).

З огляду на це, суд підставно відмовив ОСОБА_3 у позові про визнання договору оренди землі недійсним у зв'язку з ненаданням доказів.

За таких обставин, суд безпідставно послався у мотивувальній частині рішення на пропуск ОСОБА_3 строку позовної давності, тому судова колегія вважає за необхідне посилання на пропуск строку позовної давності виключити із мотивувальної частини рішення.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що договір оренди було укладено 12 жовтня 2004 року, а зареєстровано 22 грудня 2005 року, а також на те, що у цей день було зареєстровано ще 43 договори, висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив

рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ч.1 ст.303, ст.304, п.1 ч.1 ст.307, ст.ст. 308, 313, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст. 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Краснокутського районного суду Харківської області від 26 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий -

Судді: