Постанова

від 19.02.2014 по справі 915/1255/13

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 915/1255/13 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоКозир Т.П. суддівГубенко Н.М. Іванової Л.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" на рішення від та на постанову відгосподарського суду Миколаївської області 16.09.2013 Одеського апеляційного господарського суду 19.11.2013 у справі господарського суду№ 915/1255/13 Миколаївської області за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" доПублічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Ківіт" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4 провизнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

у судовому засіданні взяли участь представники: - позивача Ткаленко Г.І.; - відповідача - третьої особи на стороні позивача - третьої особи на стороні відповідачаповідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; повідомлений, але не з'явився; ВСТАНОВИВ:

17.07.2013 Товариство з обмеженою відповідальністю "Заграва" звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" про визнання виконавчого напису нотаріуса № 7111 від 24.11.2011 таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 у справі № 915/1255/13 (суддя Алексєєв А.П.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 (колегія суддів у складі: Мишкіна М.А. - головуючий суддя, судді Будішевська Л.О., Поліщук Л.В.), визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса № 7111, вчинений 24.11.2011 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Не погоджуючись з вказаними рішеннями судів попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "ВТБ Банк" звернулося до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 915/1255/13, та прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Обґрунтовуючи підстави звернення з касаційною скаргою, скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 111 4 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм господарськими судами попередніх судових інстанцій належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин справи, дотримання норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Предметом спору у даній справі є вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" (іпотекодавець за іпотечним договором від 18.04.2008) до Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (іпотекодержатель за іпотечним договором № 1347 від 18.04.2008) про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчий напис нотаріуса № 7111, вчинений 24.11.2011 Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_4, про звернення стягнення на нежитловий об'єкт, що знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул.Новозаводська, 9, який належить позивачу на праві приватної власності.

Викладені у позовній заяви вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" обґрунтовувало тим, що виконавчий напис нотаріуса було вчинено з порушенням ст. ст. 13-1, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Згідно з ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість.

Приписами статті 88 Закону України "Про нотаріат" передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Згідно зі ст. 13 ГПК України місцеві господарські суди розглядають у першій інстанції усі справи, підвідомчі господарським судам.

Згідно з абз. 2 пункту 8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року № 10 зазначено, що спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК України.

Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що в господарських судах при вирішенні спору між боржниками і стягувачами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, вирішується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства, тобто розглядається справа за наявності між боржниками і стягувачами спору про право.

Господарські суди при розгляді позову про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, перевіряють лише належність банку, як кредитору, права звернення стягнення на предмет іпотеки для задоволення його вимог за кредитним договором, правильність вимог, зазначених у виконавчому написі або встановити наявність (відсутність) об'єктивних обставин, при яких виконавчий напис втратив чинність та не підлягає виконанню.

При цьому, господарські суди не повинні перевіряти правильність виконавчого напису з позиції законності дій приватного нотаріуса при його вчиненні та здійснювати оцінку його діям при вчиненні виконавчого напису, оскільки за змістом статей 1, 2, 18 ГПК України, статей 1 і 3 Закону України "Про нотаріат" нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а у відповідності до статті 50 названого Закону нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду.

Відповідно до абз. 3 пункту 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" від 24 жовтня 2011 року № 10 зазначено, що до господарського суду не можуть оскаржуватися дії нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права, заснованого на приписах цивільного чи господарського законодавства.

Судами попередніх інстанцій вищенаведені норми чинного законодавства та роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України не враховано та безпідставно в межах господарського спору про право, основаного на вчинені нотаріальної дії, надано оцінку діям нотаріуса, який не є відповідачем в господарській справі, та безпідставно зазначено про те, що при вчиненні виконавчого напису не були дотримані вимоги Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України приватним нотаріусом.

Крім того, статтею 33 Закону України "Про іпотеку" (в редакції, яка діяла на момент звернення відповідачем до нотаріуса) встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частини 1,3) .

Колегія суддів суду касаційної інстанції не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що позивач одночасно застосував два способи звернення стягнення на предмет іпотеки (рішення суду, виконавчого напису нотаріуса), оскільки як на момент вчинення виконавчого напису нотаріуса так і на момент прийняття рішень у даній справі рішення господарським судом Миколаївської області у справі № 5016/1513/2011(8/65) за позовом Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" про звернення стягнення на заставлене майно не прийняте. До того ж, Закон України "Про іпотеку" не містить заборони щодо застосування різних способів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Також, колегія суддів Вищого господарського суду України не може погодитись з висновком судів попередніх інстанцій про те, що існує ймовірність подвійного стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" однієї і тієї ж суми заборгованості, оскільки майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (ст. 11 Закону України "Про іпотеку").

Зважаючи на викладене, ухвалені у справі судові рішення не можна визнати законними і обґрунтованими, а тому вони підлягають скасуванню. Оскільки, обставини справи не потребують додаткового дослідження, Вищий господарський суд України вважає можливим не передавати справу на новий судовий розгляд та постановити нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Згідно із п. 11 ч. 2 ст. 111 11 ГПК України у постанові має бути зазначено новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір, сплачений Публічним акціонерним товариством "ВТБ Банк" за подання апеляційної та касаційної скарг, підлягає відшкодуванню за рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва".

Керуючись ст. ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" задовольнити.

Рішення господарського суду Миколаївської області від 16.09.2013 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 19.11.2013 у справі № 915/1255/13 скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Заграва" (54028, м. Миколаїв, вул. Новозаводська, 9, код ЄДРПОУ 30125749) на користь Публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (01004 м. Київ, бул. Т.Шевченка/вул. Пушкінська, 8/26, код ЕДРПОУ 14359319) 573, 50 грн. судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 802, 90 грн. судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

Доручити господарському суду Миколаївської області видати наказ.

Головуючий суддя Т.П. КОЗИР

Судді Н.М. ГУБЕНКО

Л.Б. ІВАНОВА