Ухвала

від 12.02.2014 по справі 826/13992/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/13992/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Шрамко Ю.Т. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

12 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Алкіона і Ко" до Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Алкіона і Ко" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (далі - ДПІ) від 09.08.2013 р. №0006902201 та №0006912201.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що ДПІ була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ТОВ "Алкіона і Ко" з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р., за результатами якої, відповідачем було складено Акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Алкіона і Ко" (код ЄДРПОУ 32979565) з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Унісон Дизайн" (код ЄДРПОУ 34795572) за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р. №222/22.2-10/32979565 від 12.07.2013 р. (надалі - Акт перевірки №222/22.2-10/32979565).

Згідно висновків, викладених в Акті перевірки №222/22.2-10/32979565, позивачем порушено вимоги: п.138.1, п.138.8 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16961,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2012 р. - на суму 16961,00 грн.; п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1, п.200.2 ст.200, п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на суму 16153,00 грн., в т.ч. за червень 2012 р. - на суму 10856,00 грн., за липень 2012 р. - 5297,00 грн.

На підставі вказаного Акту перевірки №222/22.2-10/32979565 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення №0006902201 від 09.08.2013 р. (надалі - ППР №0006902201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 21201,00 грн., з яких 16961,00 грн., - за основним платежем, а 4240,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями, №0006912201 від 09.08.2013 р. (надалі - ППР №0006912201), яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 20191,00 грн., з яких 16153,00 грн. - за основним платежем, а 4038,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття ДПІ спірних податкових повідомлень-рішень, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що відповідно до п.138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.8., 201,9 та п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу. Не дає права на віднесення сум податку до податкового кредиту податкова накладна, складена платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п.184.1 ст.184 ПК України, реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платника податку обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, характер яких залежить від статусу платника (продавець чи покупець), в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту. Податкова накладна має силу податкового і одночасно розрахункового документа за умови її складання особою, зареєстрованою як платник податку у порядку, передбаченому статтею 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.198.1 та п.198.3 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Між ТОВ "Алкіона і Ко", як підрядником, та ПП "Унісон Дизайн", як субпідрядником, був укладений Договір підряду №04/06-1 від 06.06.2012 року (надалі - Договір №04/06-1), відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується виконати на користь підрядника комплекс ремонтно-будівельних робіт за адресою вул.До6рохотова, 7а, а підрядник зобов'язується прийняти та оплатити вказані роботи. Договірна вартість робіт, доручених до виконання субпідряднику, складає 96918,06 грн., в т.ч. ПДВ 16153,01 грн. Відповідно до Додатку №1 до Договору №04/06-1 ПП "Унісон Дизайн" зобов'язувався виконати на користь позивача комплекс будівельних робіт: облаштування отворів, оздоблювальні роботи, електротехнічні роботи та інше.

ПП "Унісон Дизайн" на виконання умов Договору №04/06-1 виконало комплекс будівельних робіт на загальну суму 96918,06 грн., в т.ч. ПДВ 16153,01 грн., що підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №СФ-0000119 від 29.06.2012 p. на суму 73800,00 грн., в т.ч. ПДВ 12300,00 грн., №СФ-09072001 від 09.07.2012 p. на суму 23118,06,00 грн., в т.ч. ПДВ 3853,01 грн., що містять всі обов'язкові реквізити.

ПП "Унісон Дизайн" були оформлені на користь позивача податкові накладні на загальну суму 96918,06 грн., в т.ч. ПДВ 16153,01 грн. (№101 від 29.06.2012 p. на суму 73800,00 грн., в т.ч. ПДВ 12300,00 грн., №704 від 09.07.2012 p. на суму 23118,06 грн., в т.ч. ПДВ 3853,01 грн.).

Зазначені податкові накладні оформлені у відповідності до вимог ст.201 Податкового кодексу України та містять всі реквізити, передбачені зазначеною нормою закону для первинних документів.

На час існування спірних правовідносин, контрагент позивача, - ПП "Унісон Дизайн" було належним чином зареєстроване як юридична особа та як платник податку на додану вартість, відтак мало належний обсяг правосуб'єктності для здійснення господарських операцій.

Згідно з дослідженою судом, наданою позивачем декларацією з ПДВ в розрізі контрагентів за червень-липень 2012 року, всі господарсько-фінансові стосунки позивача з ПП "Унісон Дизайн" та третіми особами знайшли відображення в податковому обліку в повному обсязі. Зауважень по наданих деклараціях, порядку їх оформлення представник відповідача не заявив.

На виконання умов Договору №04/06-1 позивачем були сплачені кошти на загальну суму 96918,06 грн., в т.ч. ПДВ 16153,01 грн., що підтверджується, дослідженими судом, належним чином засвідченими банківськими виписками.

Відповідач, як на докази недійсності чи нікчемності правочинів між позивачем та ПП "Унісон Дизайн" посилається на Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення перевірки Приватного підприємства "Унісон Дизайн" (код за ЄДРПОУ 34795572) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період червень, вересень, жовтень 2012 року від 17.01.2013 р. №165/2240/34795572, Акт ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС про неможливість проведення зустрічної звірки Приватного підприємства "Унісон Дизайн" (код за ЄДРПОУ 34795572) щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період листопад, грудень 2012 року та січень 2013 року від 03.06.2013 р. №1727/2240/34795572.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч.1 ст.207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Доказів на підтвердження того, що контрагент позивача - ПП "Унісон Дизайн", не мало адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по спірних операціях, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб, відповідачем до суду не надано.

Доводи відповідача про нікчемність Договору №04/06-1 ґрунтуються на припущеннях, не підтверджуються належними доказами та спростовуються доказами, наданими представником позивача.

Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу.

Частина друга ст. 215 Цивільного кодексу України передбачає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Частиною третьою цієї статті Цивільного кодексу України визначено, що у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Для застосування санкцій, передбачених ст. 228 Цивільного кодексу України, необхідними є наявність умислу на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, наприклад, вчинення удаваного правочину з метою приховання ухилення від сплати податків чи з метою неправомірного одержання з державного бюджету коштів шляхом відшкодування податку на додану вартість у разі його несплати контрагентом до бюджету.

Відповідачем не наведено, а судом не встановлено, підстав, що дозволяли б дійти висновку про нікчемність чи недійсність вище вказаного правочину, укладеного між позивачем та ПП "Унісон Дизайн", а також не надано доказів, які б свідчили, що правочин, в межах спірних правовідносин, є таким, що порушує публічний порядок чи спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна держави.

Згідно з ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України, питання недійсності правочину у разі недодержання вимоги щодо його відповідності інтересам держави і суспільства, його моральним засадам вирішується виключно судом.

Договір №04/06-1 був укладений позивачем з метою виконання своїх обов'язків, як підрядника перед Київським університетом права Національної академії наук України, як замовником, за Договором підряду №01/06-01 від 01.06.2012 р., факт виконання умов якого підтверджується актом приймання виконаних будівельних робіт, податковими накладними та належним чином засвідченими банківськими виписками.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивачем не було допущено порушень вимог податкового законодавства, що спричинило заниження податку на прибуток на загальну суму 16961,00 грн., в т.ч. за 3 квартали 2012 р. - на суму 16961,00 грн., та заниження податку на додану вартість на суму 16153,00 грн., в т.ч. за червень 2012 р. - на суму 10856,00 грн., за липень 2012 р. - 5297,00 грн.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття ДПІ у Оболонському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкових повідомлень-рішень від 09.08.2013 р. №0006902201 та №0006912201.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятих ним рішень.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:

Головуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.