Ухвала

від 06.02.2014 по справі 2а-1270/2150/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"06" лютого 2014 р. м. Київ К/9991/57175/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області, третя особа: Лисичансько-Рубіжанська міжрайонна природоохоронна прокуратура Луганської області, про визнання протиправними дій та скасування наказу,-

в с т а н о в и л а:

В березні 2012 року ОСОБА_5 звернулась в суд з позовом до Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області про:

- визнання протиправними дій відповідача щодо винесення наказу №59 від 10 червня 2011 року;

- визнання недійсним наказу відповідача № 59 від 10 червня 2011 року щодо скасування висновків №2425 від 26 червня 2008 року "Про погодження місця розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_5 "; №4133 від 03 листопада 2008 року "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_5."; №1003 від 18 квітня 2008 року "Про погодження місця розташування земельної ділянки гр. ОСОБА_6." та № 1893 від 09 липня 2008 року "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки гр. ОСОБА_6.".

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскаржуваний наказ № 59, винесений відповідачем на підставі протесту прокурора, є протиправним, оскільки сам протест не є безумовною підставою для скасування висновків, а сам наказ винесено без врахування всіх обставин справи та характеристик земельної ділянки.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваними судовими рішеннями, представник позивача звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та задовольнити позовні вимоги.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, Управлінням Держкомзему у м. Сєвєродонецьку Луганської області було прийнято висновки: №1003 від 18.04.2008 "Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,10га, яка розташована на території Сєвєродонецької міської ради, АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6 "; №1893 від 09 липня 2008 "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,10га, яка розташована на території Сєвєродонецької міської ради, АДРЕСА_1 громадянину ОСОБА_6 "; №2425 від 26 червня 2009 року "Про погодження місця розташування земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,095га, яка розташована на території Сєвєродонецької міської ради, АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_5; №4133 від 03 листопада 2009 року "Про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва і обслуговування будинку площею 0,095га, яка розташована на території Сєвєродонецької міської ради, АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_5 ".

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №2408 від 21 серпня 2008 року було затверджено громадянину ОСОБА_6 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність громадянину ОСОБА_6 земельну ділянку площею 0,10 га за адресою: АДРЕСА_1

Рішенням Сєвєродонецької міської ради №3745 від 24 грудня 2009 року було затверджено громадянці ОСОБА_5 проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано у власність земельну ділянку площею 0,0950 га за адресою: м. Сєвєродонецьк, район будинку 5 по вул. Зелена.

На підтвердження права власності на земельні ділянки видано державні акти: серія ЯЕ №870024 від 30 вересня 2008 року ОСОБА_6, серія ЯИ №163790 від 30 грудня 2009 року ОСОБА_5

15 січня 2010 року ОСОБА_6 продав належну йому земельну ділянку позивачу за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу.

04 травня 2011 року відповідачем прийнято наказ №41 про проведення службового розслідування, за наслідками якого наказом №47 від 24 травня 2011 року було встановлено, що рішенням сесії Сєвєродонецької міської ради від 19 червня 2003 року №768 товариству з обмеженою відповідальністю фірма "Вісла" було припинено право тимчасового користування землею площею 25 га, на якій розташовано парк культури і відпочинку ім. Горького (категорія земель - землі рекреаційного призначення) за згоди землекористувача, та зараховано до земель резервного фонду Сєвєродонецької міської ради (згідно з державною статистичною звітністю по формі № 6-зем: до рядка 96 графи 69 (землі резервного фонду, угіддя - піски), тоді як рішенням Сєвєродонецької міської ради від 16 січня 2001 року № 76 парку культури та відпочинку ім. Горького надано статус лісопаркової зони.

Наказом №47 від 24 травня 2011 року було вирішено внести зміни в данні державного земельного кадастру з урахуванням рішень сесій Сєвєродонецької міської ради від 16 січня 2001 року та від 19 червня 2003 року та віднести земельну ділянку колишнього парку культури та відпочинку ім. Горького до земель резервного фонду, зберігши цільове призначення земельної ділянки - землі рекреаційного призначення, і віднести її до графи 56 (угіддя - зелені насадження у межах населених пунктів (паркі, сади, сквери, бульвари тощо), які не включені до категорії лісів) зі збереженням у графі 80 статистичній звітності по формі № 6-зем. - рекреаційного призначення

03 червня 2011 року Лисичансько-Рубіжанською міжрайонною природоохоронною прокуратурою були прийняті протести №1211-11, 1212-11, 1215-11, 1216-11 на зазначені вище висновки управління Держкомзему в м. Сєвєродонецьку, в яких серед іншого зазначено, що при видачі висновків відповідачем не було перевірено існуючи межі Парку культури та відпочинку та категорія земельних ділянок, що відводяться.

10 червня 2011 року відповідач прийнято наказ №59, яким скасовано серед інших і висновки управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку №1003 від 18 квітня 2008 року, №1893 від 09 липня 2008 року, №2425 від 26 червня 2009 року, №4133 від 03 листопада 2009 року.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що наказ №59 від 10 червня 2011 року не порушує охоронюваних законом прав та інтересів позивача у справі, не встановлює, не припиняє та не змінює змісту його прав та обов'язків як власника земельної ділянки та землекористувача, а тому у даній справі відсутній предмет судового захисту і відсутнє порушене право.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, необхідною умовою для звернення до суду є порушення певного права позивача на момент звернення із позовом.

Звертаючись до суду із даним позовом, ОСОБА_5 зазначає, що оскаржуваний наказ порушує її права у сфері реалізації права на безоплатне отримання нею земельної ділянки та право власності на земельні ділянки.

Зокрема, позивач вказує на те, що згідно довідки управління Держкомзема м.Сєвєродонецька від № 547 від 07.02.12р земельна ділянка під Парком культури та відпочинку ім. Горького, площею 25.0000 га внесена до чергового кадастрового плану та має кадастровий номер: 4412900000:02:003:0005. Межі умовних замкнених ліній та площу під Парком культури та відпочинку ім. Горького 6уло визначено на підставі проекту відведення земельної ділянки, затвердженого рішенням виконавчого комітету Сєвєродонецької міської ради від 07.12.1999 року №2258. Приватні земельні ділянки внесені до чергового кадастрового плану та мають кадастрові номери 4412900000:02:003:0045 та 4412900000:02:003:0026. ОСОБА_6 та ОСОБА_5 на підставі земельного кадастру, технічної документації та проекту про відведення земельної ділянки, затвердженого рішенням міськради № 3745 від 24.12.2009 року та № 2408 від 08.12.2008 року було видано державний акт серії 163790 та державного акту серії ЯЕ № 870024 від 30.09.2008р на право приватної власності на земельні ділянки.

Статтею 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, або державних органів приватизації, або центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Частиною 6 статті 118 Кодексу встановлено, що громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Відповідно до ч.7 ст.118 цього Кодексу відповідна місцева державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає заяву, а при передачі земельної ділянки фермерському господарству - також висновки конкурсної комісії, і в разі згоди на передачу земельної ділянки у власність надає дозвіл на розробку проекту її відведення.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін (ч.8 ст.118 ЗК України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування (ч.9 ст.118 Земельного Кодексу України).

Згідно ч.10 ст.118 Земельного Кодексу України районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

Відповідно до ч.1 ст.126 Земельного Кодексу України, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.

Зазначені вимоги закону свідчать, що дії відповідача щодо законності надання висновку до проекту відведення земельної ділянки впливають на законність прийняття рішення про затвердження проекту землеустрою та отримання спірної земельної ділянки власність громадянином. Тому, суд касаційної інстанції вважає, що такі дії підлягають перевірці в суді адміністративної юрисдикції незалежно від того, чи оформлена громадянином земельна ділянка у власність.

Також слід зазначити, що позивач не мала і не могла мати можливості перевіряти правильність рішень відповідачів щодо реалізації ними наданої чинним законодавством компетенції в ухваленні висновків про погодження місця розташування земельної ділянки, а зобов'язана була лише дотримуватися встановлених законом умов та порядку набуття земельної ділянки у власність.

Матеріалами справи встановлено, що позивач, звернувшись до компетентного органу із відповідною заявою, виконала всі передбачені чинним на той момент законодавством України вимоги (розробка проекту землеустрою, погодження та отримання висновків компетентних органів тощо), що стало підставою для надання їй земельної ділянки у власність та видачі Державного акту на землю.

Однак, вирішуючи спір по суті позовних вимог, судами не дано належної оцінки тому, чи проводило Управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку необхідні заходи щодо встановлення законності прийняття вказаних висновків, повністю поклавшись при цьому лише на доводи, які були викладені в протесті Лисичансько-Рубіжанського міжрайонного природоохоронного прокуратура.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Колегія суддів вважає, що управління Держкомзему у м. Сєвєродонецьку всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не довели в суді правомірність оскаржуваного наказу, яким могло бути порушені права позивача.

За таких обставин, колегія суддів зазначає, що оскаржуваний наказ відповідача прийнято без зазначення обґрунтування для скасування відповідних висновків. При цьому слід вказати на те, що рішення судів прийняті без врахування обставин, що могли вплинути на об'єктивність оцінки оскаржуваного наказу та вимогу щодо його скасування.

З огляду на наведене, колегія суддів вказує, що при розгляді справи судами в порушення статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України не досліджувалось питання правомірності прийняття Управлінням Держкомземом у м. Севєродонецьку наказу щодо скасування зазначених вище висновків. Крім того, поза увагою судів залишилось з'ясування питання щодо правомірності ухвалення висновків №2425, №4133, №1003 та №1893 про погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

За таких обставин колегія суддів позбавлена можливості перевірити законність прийнятого відповідачем наказу та правомірність при цьому дій відповідача.

Наведені вище питання підлягають дослідженню при новому розгляді справи.

За правилами частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 - представника ОСОБА_5 задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 липня 2012 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2012 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і оскарженню не підлягає.

Судді: