Рішення

від 10.02.2014 по справі 910/24520/13     

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/24520/13 10.02.14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Ден-Сервіс» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» Простягнення 26 530,06 грн. Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕН-Сервіс» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» про стягнення 26 530,06 грн.

Ухвалою суду від 20.12.2013 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 24.01.2014 року.

У судовому засіданні 24.01.2014 року представник позивача подав клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, яке судом розглянуто та задоволено, а також надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, відповідно до яких позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судове засідання 24.01.2014 року не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час слухання справи був повідомлений належним чином.

У зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача, суд відклав розгляд справи до 10.02.2014 р.

Представники сторін у судове засідання 10.02.2014 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового слухання справи були повідомлені належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 10.02.2014 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ден-Сервіс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» (покупець) 24.02.2012 року було укладено договір поставки обладнання № 02/02/12-КП, відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця обладнання (піч подова газова DAUB 27 м2 у комплекті з котлом), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити його на умовах, передбачених даним договором

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором поставки.

У відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В пункті 1.4 вищезазначеного договору вказано, що найменування обладнання, його перелік та інші показника вказуються у специфікації, яка є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п. 2.1 договору, загальна кількість обладнання визначається на підставі специфікації.

Відповідно до специфікації до договору поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 р. постачальник зобов'язався поставити покупцю піч подову газову DAUB 27 м2 у комплекті з котлом вартістю 181 300,00 грн.

Згідно з п 3.1 договору, приймання товару за кількістю та асортиментом здійснюється відповідно до видаткової накладної.

Умовами п.п. 5.2 та 5.3 договору встановлено, що покупець здійснює перший платіж (авансову передоплату) в розмірі 148 440,00 грн. протягом 3-ьох банківських днів з дня підписання сторонами товарно-транспортної накладної за реквізитами, вказаними у розділі 8 даного договору; покупець здійснює другий платіж у розмірі 32 860,00 грн. протягом трьох банківських днів з дня підписання сторонами акту введення в експлуатацію за реквізитами, вказаними в розділі 8 даного договору.

Як стверджує позивач, ним на виконання умов договору поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 р. на адресу відповідача було поставлено обладнання на суму 181 300,00 грн., що підтверджується накладною № 37 від 08.05.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем у строки передбачені умовами договору, було здійснено оплату за отримане обладнання частково у розмірі 163 440,00 грн., у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 17 860,00 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом про стягнення з відповідача 17 860,00 грн. основного боргу, 8 021,79 грн. пені та 648,27 грн. три відсотки річних, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Умовами п.п. 5.2 та 5.3 договору встановлено, що покупець здійснює перший платіж (авансову передоплату) в розмірі 148 440,00 грн. протягом 3-ьох банківських днів з дня підписання сторонами товарно-транспортної накладної за реквізитами, вказаними у розділі 8 даного договору; покупець здійснює другий платіж у розмірі 32 860,00 грн. протягом трьох банківських днів з дня підписання сторонами акту введення в експлуатацію за реквізитами, вказаними в розділі 8 даного договору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем на адресу відповідача було поставлено обладнання на суму 181 300,00 грн., що підтверджується накладною № 37 від 08.05.2012 р. та довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких містяться в матеріалах справи. В свою чергу, відповідачем у строки передбачені умовами договору, було здійснено оплату за отримане обладнання частково, у зв'язку з чим заборгованість по договору складає 17 860,00 грн.

Таким чином, враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 17 860,00 грн.

Позивач за прострочення строків сплати за поставлений товар, керуючись пунктом 6.2 договору, нарахував та просить стягнути з відповідача 8 021,79 грн. пені за період нарахування з 11.09.2012 р. до 26.11.2013 р.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до п. 6.2 договору у разі порушення строків оплати обладнання відповідно до п. п. 5.2, 5.3 даного договору, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді пені у розмірі 0.1 % від вартості договору за кожен день прострочення виконання зобов'язання. Сплата пені не звільняє покупця від повного та належного виконання умов даного договору.

Згідно з Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» від 22.11.1996 р. із змінами і доповненнями, розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який нараховується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Отже, нарахування пені за договором поставки обладнання № 02/02/12-КП від 24.02.2012 р. не може виходити за межі 6 місяців з моменту коли виникло прострочення з оплати поставленої продукції та обмежується подвійною обліковою ставкою НБУ.

З урахуванням того, що прострочення виконання зобов'язань почалося з 15.05.2012 р., то нарахування пені (враховуючи умови ч. 6 ст. 232 ГПК України) можливо здійснювати до 15.11.2012 р.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, враховуючи обмеження строку нарахування пені 6 місяцями в межах періоду заявленого позивачем та подвійною обліковою ставкою НБУ, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню частково у розмірі 483,10 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 648,27 грн. три відсотки річних.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних нарахувань, з урахуванням умов договору, прострочення відповідачем сплати грошового зобов'язання та порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю у розмірі 648,27 грн.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новітні українські технології» (місцезнаходження : 01004, м. Київ, Печерський р-н, вул. Кропивницького, 6, кв. 2, код ЄДРПОУ 25270723) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ден-Сервіс» (місцезнаходження: 80465, Львівська обл., Кам'янка-Бузький р-н, смт. Новий Яричів, вул. Шашкевича, 29, код ЄДРПОУ 36767240) 17 860 (сімнадцять тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 483 (чотириста вісімдесят три) грн. 10 коп. пені, 648 (шістсот сорок вісім) грн. 27 коп. три відсотки річних та 1 231 (одна тисяча двісті тридцять одна) грн. 61 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

17.02.2014 р.

Суддя Спичак О.М.