Постанова

від 10.12.2013 по справі 801/9927/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 грудня 2013 року (15:15) Справа №801/9927/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устіновій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі АР Крим м. Сімферополя АР Крим

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення,

представники сторін: не з'явились.

Суть справи: До Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим звернулось з адміністративним позовом Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим та просить стягнути фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість по страховим внескам на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за ІІІ та ІV квартали 2010 року в сумі 1288,80 гривень. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплачуються своєчасно та в повному обсязі внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ та ІV квартали 2010 року, що призвело до утворення заборгованості в сумі 1288,80 грн., яку позивач просить стягнути.

Позивач та відповідач у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно; позивач надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю, у тому числі зазначив, що заборгованість відповідачем не сплачена, тому наполягає на задоволені позову у повному обсязі; відповідач про причини неявки не повідомив, заперечень проти позову не подав.

Суд, враховуючі клопотання позивача щодо розгляду справи за його відсутністю, та приймаючи до уваги, що в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин по справі, суд вважає можливим на підставі статті 128 КАС України розглядати справу за відсутністю представників позивача та відповідача.

Дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" № 2464-VI від 08.07.2010 року (надалі -Закон), яким встановлено новий єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з п. ч. 1 ст.1 Закону зазначено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.

Пунктом 3 Прикінцевих положень Закону встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом платники страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, вважаються платниками єдиного внеску.

Перереєстрація платників страхових внесків та застрахованих осіб не здійснюється.

Пунктом 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Дія вказаної норми Перехідних положень поширюється і на сплату внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Порядок, підстави та строки сплати внесків із загальнообов'язкового державного пенсійного страхування в 2010 році встановлені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІV від 09.07.2003 року (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 та 2 статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" всі відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування регулюються виключно зазначеним законом, яким також визначаються порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, стягнення заборгованості за цими внесками, організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Частиною 1 статті 15 Закону визначено, що платниками страхових внесків є страхувальники, зазначені у статті 14 Закону.

Відповідно до п.5 статті 14 Закону страхувальниками також є застраховані особи, зазначені у п.3 статті 11 Закону: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Відповідно до п.п. 2.1.3 п. 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 р. за № 64/8663 (далі -Інструкція) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі, що обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок) є платниками страхових внесків.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1), зареєстрований 15.07.2008 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради АР Крим, що підтверджується Свідоцтвом про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2.

Судом встановлено, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 зареєстрований в Управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим як платник внеску на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за №15-11-13614.

Згідно ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти, сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до цього Закону.

Законом України "Про внесення змін до Законів України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 2461-VI від 08.07.2010 року було внесено зміни до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV, у тому числі до п.8 розділу ХV Прикінцеві положення.

Розділом другим Закону № 2461 передбачено, що цей Закон набирає чинності з дня опублікування.

Закон № 2461 був опублікований у офіційному виданні 17.07.2010 року -"Голос України" № 131 від 17.07.2010 року.

Відповідно до п.п. 4 п.8 розділу ХV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року №1058-IV зі змінами та доповненнями у редакції Закону № 2462-VI від 08.07.2010 року, до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до Накопичувального фонду (крім підпункту 5, який діє протягом строку, визначеного Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо оподаткування сільськогосподарських підприємств та підтримки соціальних стандартів їх працівників" від 24 червня 2004 року) фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.

Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" розмір страхових внесків, у тому числі розмір частини внесків, що спрямовуються до Накопичувального фонду, встановлює Верховна Рада України відповідно для страхувальників і застрахованих осіб за результатами актуарних розрахунків, виходячи з того, що вони повинні забезпечувати надання особам пенсійних виплат і соціальних послуг, передбачених цим Законом, а також покриття адміністративних витрат для забезпечення функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Згідно з п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Згідно з п.2 ст.4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року, № 400/97-ВР (зі змінами та доповненнями станом на час виникнення спірних правовідносин) на обов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються ставки збору для фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, визначених пунктом 1 статті 1 цього Закону, - 33,2 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного пунктом 2 статті 2 цього Закону.

Відповідно до ст.20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" платники страхових внесків, у тому числі ті, які обрали спрощений спосіб оподаткування, зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів з дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом для зазначеної категорії платників є квартал.

З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 в 2010 році здійснював підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування.

Матеріали справи свідчать про те, що 18.12.2012 року позивачем було складено акт №248, відповідно до якого встановлено, що відповідачем не було надано до органів Пенсійного фонду звіт про суми нарахованого прибутку застрахованих осіб та суми нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік (а.с.8).

Відповідно до протоколу №1 " Про обмін інформацією між Пенсійним фондом України та Державною податковою адміністрацією України" від 06.07.2006 року (а.с.10) фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснював діяльність в 3 кварталі 2010 року шляхом єдиного податку, ставка якого складала - 200,00 гривень щомісячно.

Відповідно до ст.53 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" № 2154-VI від 27.04.2010 року мінімальна заробітна плата у місячному розмірі з 01 липня 2010 року встановлена у розмірі 888 гривень, з 01 жовтня 2010 року у розмірі 907 гривень, з 1 грудня 2010 року - 922 гривень.

Таким чином, суд зазначає, що за липень - вересень 2010 року мінімальний розмір страхових внесків щомісяця складає - 294,82 гривень (888 грн. х 33,2%), за жовтень - листопад 2010 року щомісяця - 301,12 гривень (907 грн. х 33,2%), за грудень 2010 року - 306,10 гривень (922 грн. х 33,2%), тобто на загальну суму 1792,80 гривень.

Отже, враховуючи частину єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, сума страхових внесків, яка мала бути сплачена відповідачем в 3-4 кварталах 2010 року дорівнює 1288,80 гривень (1792,80 грн. - 504,00 грн. (84,00 грн. х 6)).

Відповідно до ч.2, 3 ст.106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", суми страхових внесків, своєчасно не нарахованих або не сплачених страхувальниками у відповідні строки, вважаються простроченою заборгованістю зі сплати страхових внесків (недоїмкою).

Відповідно до п.5,6 п.7 Розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" N 2464-VI від 08.07.2010р., який набрав чинності з 01.01.2011 року стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Згідно із частиною 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом Пенсійного фонду в порядку, встановленому Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики.

На підставі зазначеного вище, Управлінням Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим стосовно фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 були сформовані вимоги про сплату боргу №806 від 01.02.2011 року на суму 632,46 гривень та №366 від 01.02.2011 року на суму 632,46 гривень (а.с.7).

До теперішнього часу сума заборгованості відповідачем не сплачена, наявність та її розмір підтверджується клопотанням позивача щодо розгляду справи за їх відсутністю, у якому зазначено, що заборгованість на час розгляду справи відповідачем не погашена.

Таким чином, відповідач має заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний період ІІІ та ІV квартал 2010 року у розмірі 1288,80 гривень.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідач не надав суду заперечення на позов або доказів погашення заборгованості зі сплати страхових внесків.

Згідно з абзацами 9-10 частини 4 статті 25 Закону України №2464 (в редакції зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи" від 04.07.2013 року №406) у разі несплати недоїмки орган доходів і зборів має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки.

При цьому, пунктом 3 Прикінцевих положень Закону №406 передбачено, що процедури адміністрування, які здійснюють органи доходів і зборів, встановлені цим Законом, поширюються на періоди до набрання чинності цим Законом.

Заходи адміністрування органами доходів і зборів здійснюються не раніше дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи".

Органи Пенсійного фонду України продовжують адмініструвати єдиний внесок у частині завершення процедур такого адміністрування.

Таким чином, враховуючи, що у розглядуваній справі процедура адміністрування єдиного внеску була розпочата органом Пенсійного фонду України, позивач у справі є належним.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки не суперечать чинному законодавству та підтверджуються матеріалами справи.

Відповідно до частини 4 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 161-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим (95013, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Дм. Ульянова 10; р/р 25607010048701 в КРУ ВАТ «Державний ощадний банк України» МФО 324805, ЄДРПОУ 22300458) заборгованість зі сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за ІІІ та ІV квартали 2010 року у розмірі 1288 (одна тисяча двісті вісімдесят вісім) гривень 80 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.