Рішення

від 14.02.2014 по справі 910/20976/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/20976/13 14.02.14

Суддя Отрош І.М., розглянувши справу

за позовомНаціонального інституту раку доТовариства з обмеженою відповідальністю "МЕДБУД" простягнення 19261 грн. 88 коп. Представники: від позивача:Груздєва К.С. - представник за довіреністю № 90 кн від 27.01.2014; Чигир Т.Ф. - представник за довіреністю № 13 кн від 09.01.2014; Мусієнко О.В.- представник за довіреністю № 140КН від 13.02.2014; від відповідача:не з'явились.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.10.2013 до Господарського суду м. Києва надійшла позовна заява Національного інституту раку з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДБУД" про стягнення заборгованості за договором від 01.08.2012 № 1/08/12 у розмірі 19261 грн. 88 коп.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач в порушення норм чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору № 1/08/12 від 01.08.2012 не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість за спожиту електроенергію за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 19261 грн. 88 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.10.2013 порушено провадження у справі № 910/20976/13 та справу призначено до розгляду на 15.11.2013.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.11.2013 розгляд справи відкладено на 29.11.2013, у зв'язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи, неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем витребуваних доказів

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 29.11.2013 розгляд справи відкладено на 13.12.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.12.2013 розгляд справи відкладено на 27.12.2013, у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 27.12.2013 справу № 910/20976/13 передано на розгляд судді Головіній К.І.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 27.12.2013 (суддя Головіна К.І.) справу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 17.01.2014.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 08.01.2014 справу № 910/20976/13 передано на розгляд судді Отрош І.М.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 08.01.2014 (суддя Отрош І.М.) справу прийнято до провадження.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 17.01.2014 розгляд справи відкладено на 31.01.2014, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 31.01.2014 розгляд справи відкладено на 14.02.2014, у зв'язку з неявкою представників сторін у судове засідання та неподанням сторонами витребуваних доказів.

Представник відповідача у судове засідання 14.02.2014 не з'явився, клопотання про відкладення розгляду справи не подав, вимоги суду не виконав, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином за адресою, зазначеною у позовній заяві та Спеціальному витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців № 18171773.

У судове засідання 14.02.2014 з'явились представники позивача та надали пояснення по суті справи, відповідно до яких і повному обсязі підтримали заявлені позовні вимоги та просять суд їх задовольнити.

Зважаючи на достатність в матеріалах справи доказів, необхідних для повного та об'єктивного вирішення справи, розгляд справи відбувається з урахуванням положень ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.

У судовому засіданні 14.02.2014 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані суду докази та матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Медбуд» (субспоживач за договором) та Національним інститутом раку (основний споживач за договором) укладено договір № 1/08/12, відповідно до умов якого основний споживач забезпечує постачання електроенергії для діяльності будівельного майданчику, який знаходиться за адресою: вул. Ломоносова, 33/43 в Голосіївському районі м. Києва, а субспоживач використовує електроенергію і сплачує за її споживання у відповідності з умовами даного договору.

У відповідності до пункту 2.1. договору основний споживач подає електроенергію через належні йому електромережі в межах встановленої потужності від 2000 кВг до 5000 кВг. на місяць.

Згідно з умовами пункту 4.1 договору субспоживач проводить розрахунки з основним споживачем за використану кількість електроенергії згідно даних лічильника, встановленого в ГРЩ будівельного майданчика, за тарифами ПАТ «Київенерго», які діють на момент проведення платежів.

Відповідно до пункту 4.3. договору оплата витрат основного споживача за спожиту електроустановкою субспоживача електроенергії здійснюється на підставі платіжних документів, що оформляються державною мовою: акту наданих послуг, рахунку-фактури та податкової накладної, які надсилаються на адресу субспоживача до 10 числа місяця наступного за розрахунковим.

Дослідивши зміст укладеного договору, суд дійшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Відповідно до частини 1 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Нормами частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

У відповідності до норм частини 6 та частини 7 статті 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

У відповідності до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо (строк) термін виконання боржником обов'язку не встановлений, то кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

29.07.2013 Національний інститут раку звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "МЕДБУД" з вимогою № 686кн від 29.07.2013 про сплату боргу за спожиту електроенергію на підставі договору № 1/08/12 від 01.08.2012 у розмірі 19261 грн. 88 коп. Проте зазначена вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Відповідно до пояснень позивача вартість товарної продукції (електричної енергії) поставленої Національному інституту раку Публічним акціонерним товариством «Київенерго» на підставі договору про закупівлю послуг за державні кошти № 3202041 від 22.03.2013, яка в подальшому була спожита Товариством з обмеженою відповідальністю «Медбуд», визначається з урахуванням актів прийняття-передавання товарної продукції та встановлюється у розмірі: за жовтень 2012 року - 0,9544 грн. з ПДВ, за листопад 2012 року - 1,0224 грн. з ПДВ, за грудень 2012 року - 0,9655 грн. з ПДВ, за січень 2013 року - 0,9456 грн. з ПДВ, за лютий 2013 року - 0,945 грн. з ПДВ, за березень 2013 року - 1,0083 грн. з ПДВ та за квітень 2013 року - 0,9667 грн. з ПДВ.

Як встановлено судом, відповідач в порушення умов договору та норм чинного законодавства не виконав взяті на себе зобов'язання по оплаті спожитої електроенергії, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем за спожиту електроенергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року у розмірі 19261 грн. 88 коп. Факт, обсяги та вартість спожитої електроенергії підтверджується доданими до матеріалів справи копіями витягу з книги зняття показників лічильників інв. № 0107035 та № 0674743, довідки про споживання електроенергії при підготуванні будівельного майданчика Товариством з обмеженою відповідальністю «Медбуд», рахунків № 148 від 31.10.2012, № 165 від 30.11.2012, № 182 від 31.12.2012, № 16 від 28.02.2013, № 33 від 31.03.2013, № 50 від 30.04.2012, та податкових накладних за період з серпня 2012 року по квітень 2013 року. Крім того, факт порушення умов договору не спростований відповідачем, зокрема, відповідачем не надано суду доказів оплати спожитої за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року електроенергії на суму 19261 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Встановивши факт споживання відповідачем електроенергії за період з жовтня 2012 року по квітень 2013 року, факт виникнення обов'язку з оплати отриманих послуг у відповідача у відповідності до норм статті 530 Цивільного кодексу України та факт виникнення заборгованості у відповідача за договором № 1/08/12 від 01.08.2012 у розмірі 19261 грн. 88 коп., а також перевіривши наданий позивачем арифметичний розрахунок заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 19261 грн. 88 коп., суд вважає вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електроенергію обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у розмірі 19261 грн. 88 коп.

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. 44, ч. 1 ст. 49, ст. 75, ст.ст. 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медбуд» (03110, м. Київ, вул. Солом'янська, 5 офіс 1103, ідентифікаційний код 34561620) на користь Національного інституту раку (03022, м. Київ, вул. Ломоносова, 33/43, ідентифікаційний код 02011976) заборгованість у розмірі 19261 (дев'ятнадцять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 88 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1720 (одна тисяча сімсот двадцять) грн. 20 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання, протягом 10 днів з дня складання повного рішення, апеляційної скарги через Господарський суд міста Києва.

Повне рішення складено: 19.02.2014

Суддя І.М. Отрош