Постанова

від 19.02.2014 по справі 457/164/13-а,2а-457/37/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2014 року Справа № 876/6079/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Онишкевича Т.В.,

за участі секретаря судового засідання Сідельник Г.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Папка Н.З.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області на постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 06 березня 2013 року у справі №2а/457/37/13 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області про визнання неправомірними дій та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

08 серпня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду з адміністративним позовом, яким просив визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області щодо відмови в поновленні позивачу виплати пенсії та зобов'язати відповідача поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років та виплатити недоотримані суми пенсій за період починаючи з 01 квітня 2012 року.

Постановою Трускавецького міського суду Львівської області від 06 березня 2013 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області щодо відмови в поновленні позивачу виплати пенсії та зобов'язано відповідача поновити позивачу виплату пенсії за вислугу років і виплатити недоотримані суми пенсії за період починаючи з 01 квітня 2012 року. Постанову суду допущено до негайного виконання.

Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою позов залишити без розгляду. В апеляційній скарзі покликається на те, що рішення Конституційного суду України №25-рп/2009 поширюється на осіб, які виїхали на постійне місце проживання за кордон після 07.10.2009 року. Крім того, оскільки пенсія позивачу була припинена на підставі положень ст.. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення», які не були визнані неконституційними відповідно до рішення КСУ №25-р/2009 від 07.10.2009 року, то і у відповідача відсутні правові підстави для поновлення пенсійних виплат.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явилися, що не перешкоджає розгляду справи в їх відсутності згідно ч.4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є громадянином України, раніше проживав в АДРЕСА_1.

З 08.09.2009 року позивачу призначено пенсію за вислугу років. 05.10.2011 року позивач виїхав за межі України, а саме до Сполучених Штатів Америки, де і по теперішній час проживає.

Перед виїздом, 15.09.2011 року позивач звернувся до Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області з заявою про припинення виплати йому пенсії та виплату пенсії за шість місяців на перед, у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання в США.

У вересні 2011 року позивачу було виплачено пенсію за шість місяців наперед, подальшу виплату пенсії припинено.

16.01.2013 року позивач звернувся з заявою про поновлення виплати пенсії. Проте рішенням Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області від 30.01.2013 року №374/03-02 йому було відмовлено.

Суд приходить до висновку, що такі дії відповідача є неправомірними з наступних підстав.

Відповідно до ст.8 Конституції України норми Конституції України є нормами прямої дії. Вони застосовуються незалежно від того, чи прийнято на їх розвиток відповідні закони чи інші нормативно-правові акти.

Ст. 46 Конституції України закріплено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості. А ст.24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками місця проживання. Також ст.25 Конституції України передбачено, що Україна гарантує піклування та захист своїх громадян, які перебувають за її межами.

Відповідно до ст. 92 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ, яка передбачає, що громадянам, які виїхали на постійне проживання за кордон, пенсії не призначаються. За час перебування цих громадян за кордоном виплачуються тільки пенсії, призначені внаслідок трудового каліцтва або професійного захворювання.

В подальшому п. 2 ч. 1 ст. 49, ст. 51 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV також було визначено, що виплата пенсії припиняється на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною радою України.

Однак, рішенням Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року положення п. 2 ч. 1 ст. 49, другого речення ст. 51 Закону №1058-ІV визнані неконституційними, втратили чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом, рішення суду є обов'язковим до виконання на всій території України. Також в даному рішенні було звернуто увагу Верховної Ради України на необхідність приведення у відповідність до Конституції України положень інших законів, зокрема ст. 92 Закону №1788-ХІІ.

Частиною 2 статті 152 Конституції України встановлено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, дані положення вищезгаданого закону втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо відмови у поновленні виплати пенсії позивачу є неправомірними, а позовні вимоги підлягають задоволенню.

Крім того, судом першої інстанції не враховано положення ч. 2 ст. 99 КАС України, якою передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

При вирішенні справи суд першої інстанції не правильно застосував вимоги ч. 1 ст. 100 КАС України, згідно з якою адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Оскільки позивач звернувся до суду 08.02.2013 року та не навів жодних поважних причин пропуску ним строку звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку про залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.04.2012 року по 07.08.2012 року.

Таким чином позивач має право на поновлення пенсії в межах строку звернення до суду, тобто з 08.08.2012 року.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади, до яких належать органи державної податкової служби та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов задоволити повністю.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області задовольнити частково.

Постанову Трускавецького міського суду Львівської області від 06 березня 2013 року у справі №2а/457/37/13 - скасувати та прийняту нову, якою адміністративний позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Адміністративний позов в частині позовних вимог про зобов'язання поновити та виплатити недоотриману суму пенсії за вислугу років за період з 01 квітня 2012 року по 07 серпня 2012 року включно - залишити без розгляду.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області щодо відмови в поновленні та виплаті ОСОБА_3 пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Трускавці Львівської області поновити ОСОБА_3 виплату пенсії за вислугу років та виплатити недоотриману суму пенсії починаючи з 08 серпня 2012 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Т.В. Онишкевич