Ухвала

від 19.02.2014 по справі 827/2798/13-а

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 827/2798/13-а

19.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Санакоєвої М.А.,

суддів Цикуренка А.С. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Карпова І.І.

за участю сторін:

представник відповідача - Севастопольської митниці Міндоходів - Плешивцева Людмила Володимирівна, довіреність № 10-08/1693 від 14.10.13

розглянувши апеляційні скарги Севастопольської митниці Міндоходів та Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В. ) від 23.12.13 у справі № 827/2798/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" (пл. Повсталих, 6, кв. 13,Севастополь,99008)

до Севастопольської митниці Міндоходів (пл. Нахімова, 5 а,Севастополь,99011)

Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі (вул. Балаклавська, 9,Севастополь,99011)

про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Добриня-Дар" до Севастопольської митниці Міндоходів, Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі про визнання протиправними та скасування карток відмови, зобов'язання вчинити певні дії, стягнення суми надмірно сплаченого податку на додану вартість - задоволені.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00131 від 09 серпня 2013 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00144 від 27 серпня 2013 року.

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00147 від 02 вересня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000067/2 від 09 серпня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000082/2 від 27 серпня 2013 року.

Визнано протиправним та скасовано рішення Севастопольської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000085/2 від 02 вересня 2013 року.

Зобов'язано Севастопольську митницю Міндоходів вчинити дії щодо визначення митної вартості товарів, щодо яких Севастопольською митницею були прийняті рішення про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000067/2 від 09 серпня 2013 року, № 123000002/2013/000082/2 від 27 серпня 2013 року та № 123000002/2013/000085/2 від 02 вересня 2013 року за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту).

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня-Дар» суму надмірно сплаченого податку на додану вартість в розмірі 143 874, 00 грн.

Стягнуто з Державного бюджету України (31214206784001, ГУ ДКСУ у м. Севастополі, МФО 824509, ЄДРПОУ 38022717) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня-Дар» (99008, м. Севастополь, пл. Повсталих,6 к.13, ЄДРПОУ 32088400) судовий збір у розмірі 494, 21 грн.

Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач - Севастопольська митниця Міндоходів звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 та прийняти нове рішення.

Також, не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач - Головне Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 та прийняти нове рішення.

Враховуючи, що апеляційні скарги стосуються одного й того ж рішення суду першої інстанції, судова колегія з метою повного, всебічного та своєчасного розгляду справи вважає можливим об'єднати апеляційні скарги Севастопольської митниці Міндоходів та Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі в одне провадження для спільного апеляційного розгляду.

Апеляційні скарги мотивовані порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні 19.02.14 представник відповідача підтримав доводи апеляційних скарг з підстав, зазначених в них.

Інші сторони не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно.

Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Добриня-Дар» є юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 686243, основним видом господарської діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю «Добриня-Дар» є оптова торгівля кавою, чаєм, какао та прянощами, виробництво чаю та кави.

09 серпня 2013 року Севастопольською митницею за результатами перевірки митної декларації № 123030000.2013.003377, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України декларантом або уповноваженою ним особою ТОВ «Спецторгсервис», було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00131.

27 серпня 2013 року Севастопольською митницею за результатами перевірки митної декларації № 123030000.2013.003646, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України декларантом або уповноваженою ним особою Поповим Олегом Вікторовичем, було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00144.

02 вересня 2013 року Севастопольською митницею за результатами перевірки митної декларації № 123030000.2013.003724, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України декларантом або уповноваженою ним особою Поповим Олегом Вікторовичем, було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 123030000/2013/00147.

Згідно з картками, митний орган повідомив про відмову у митному оформленні (випуску) товарів на підставі ст. 54 Митного кодексу України у зв'язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій, третій статті 53 Митного кодексу України. Проведено митну оцінку та винесено рішення про коригування митної вартості: від 09.08.2013 № 123000002/2013/000067/2, від 27.08.2013 № 123000002/2013/000082/2 та від 02.09.2013 № 123000002/2013/000085/2.

Відповідно до рішень про коригування митної вартості товарів: заявлена декларантом митна вартість товару не може бути визнана, оскільки, виявлено, що заявлені неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у відповідності до вимог пункту 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України; не надано згідно з частиною другою статті 53 Митного кодексу України основні документи, які підтверджують митну вартість, а саме: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару. Декларант також відмовився від надання додаткових документів згідно з частиною третьою статті 53 Митного кодексу України, що підтверджують митну вартість: виписки з бухгалтерської документації, каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митну декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями щодо відповідності контрактних цін кон'юнктурі ринку, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини; митна вартість може бути визначена митним органом за умови надання наступних документів: інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прас-листи) виробника товару; митна декларацію країни відправлення з перекладом на державну мову; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями щодо відповідності контрактних цін кон'юнктурі ринку, та інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У митному органі наявна інформація щодо вартості операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни, час експорту яких максимально наближений до експорту оцінюваних товарів, ввезених в тій же кількості на тих самих комерційних рівнях, що й оцінювані товари, на рівні 3,265 USD/кг (МД № 123030000/2013/002200 від 06.06.2013), що призвело до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), не може бути застосований через те, що використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально, не визначені достовірно. Декларантом не подано документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовився від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість.

Згідно з рішеннями про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000067/2, № 123000002/2013/000082/2 та № 123000002/2013/000085/2 митна вартість розрахована декларантом складає суму 51625,00 USD за курсом валюти - 7,993, що у гривні складає 412 638,63 грн. Севастопольською митницею здійснено коригування, згідно з яким вартість товарів складає суму 81625,00 USD, вартість за одиницю 3,2650.

Отже, сума митної вартості товарів за митними деклараціями № 123030000.2013.003377, № 123030000.2013.003646 та № 123030000.2013.003724 повинна складати 652 428,63 грн. Відповідачем додатково нараховано за кожною митною декларацією податок на додану вартість у сумі 47 958,00 грн., що за трьома митними деклараціями разом складає 143 874,00 грн.

Частиною другою статті 270 Митного кодексу України визначено, що правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом.

Згідно з пунктом першим частини першої статті 289 Митного кодексу України, обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.

Відповідно до статті 294 Митного кодексу України, об'єкт та база оподаткування митними платежами під час переміщення товарів через митний кордон України визначаються відповідно до цього Кодексу, Податкового кодексу України та інших законів України.

Згідно з абзацом першим пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу III Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Судовою колегією встановлено, що ТОВ «Добриня-Дар» здійснена передплата митних платежів під попередні декларації: - за митною декларацією № 123030000/2013/003381 платіжні доручення від 26 липня 2013 року № 3057, № 3059 на загальну суму митних платежів 46 921,37 грн. та від 30 липня 2013 року № 3099 на суму 83 564,36 грн.; - за митною декларацією № 123030000/2013/003660 платіжні доручення від 05 серпня 2013 року № 3154, № 3155 на загальну суму митних платежів 130 485,73 грн.; - за митною декларацією № 123030000/2013/003728 платіжні доручення від 23 вересня 2013 року № 3885, від 25 вересня 2013 року № 3913 та від 30 вересня 2013 року №3936 на загальну суму митних платежів 130 485,73грн.

Митне оформлення було здійснено та товари були випущені за митними деклараціями № 123030000/2013/003381, № 123030000/2013/003660 та № 123030000/2013/003728.

Також встановлено, що податок на додану вартість було сплачено позивачем у сумі 130 485,73 грн. (за кожною митною декларацією), в тому числі сума 47 958,00 грн., яка визначена рішеннями про коригування митної вартості товарів № 123000002/2013/000067/2, № 123000002/2013/000082/2 та № 123000002/2013/000085/2 (за кожним рішенням окремо).

На виконання рішень про коригування митної вартості товарів позивач звернувся до Севастопольської митниці Міндоходів з додатковими документами, що підтверджують визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту).

Листом від 18 жовтня 2013 року № 07-35/1778 Севастопольська митниця Міндоходів повідомила, що підстав для скасування рішень про коригування митної вартості та, відповідно, для повернення фінансових гарантій не має, а тому рішення про коригування митної вартості від 09.08.2013 № 123000002/2013/000067/2, від 27.08.2013 № 123000002/2013/000082/2 та від 02.09.2013 № 123000002/2013/000085/2 - залишила без змін.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно зі статтею 50 Митного кодексу України, відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.

Згідно з підпунктом «а» пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до підпункту «b» пункту 2 статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 Митного кодексу України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина четверта, п'ята статті 53 Митного кодексу України, у відповідній редакції).

Відповідно до статті 57 Митного кодексу України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів, згідно з положеннями статей 59 та 60 цього Кодексу, за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Проте, інших доказів виконання Севастопольською митницею вимог статті 57 Митного кодексу України в частині проведення консультації між митним органом та декларантом, та обґрунтованості застосування митницею другорядного методу ніж вказівка на це в рішеннях про коригування митної вартості товарів при розгляді справи відповідачем не надано.

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця. Термін «ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті» стосується лише ціни оцінюваних товарів.

Розрахунки згідно із цією статтею здійснюються лише на основі об'єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню. Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об'єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Судом встановлено, що 01 травня 2010 року між фірмою «Tudor & Latham Limited» (продавець) та ТОВ «Добриня-Дар» (покупець) укладений контракту № TU/DD-01 від 01.05.2010, за умовами якого продавець продав, а покупець купив на умовах CIF Одеса товар, який поставляється фірмою «Tudor & Latham Limited», UК або фірмою за її дорученням (відправник). Проданий товар: чорний та зелений нефасований чай-сировина, кофе нефасоване. Згідно пункт 4 контракту покупець повинен перерахувати на розрахунковий рахунок продавця суму, що дорівнює 100% вартості товару. Оплата за товар здійснюється у вигляді відстрочення - 60 днів від дати надходження контейнеру до порту Одеса.

Станом на момент митного оформлення товарів за митними деклараціями № 123030000.2013.003377, № 123030000.2013.003646 та № 123030000.2013.003724 строк оплати товару не настав.

Позивачем при подачі митних декларацій було надано наступні документи: контейнерний коносамент; міжнародна автомобільна накладна (CMR); коносамент (Bill of Lading); рахунок-фактура (інвойс); пакувальний лист; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); договір про надання послуг митного брокера; довідка про проведення декларування валютних цінностей, доходів та мита, що належать резиденту України і знаходяться за її межами; інформація про позитивні результати здійснення санітарно-епідеміологічного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення фітосанітарного контролю товару; інформація про позитивні результати здійснення радіологічного контролю товару; резервна позиція; сертифікат про походження товару загальної форми; інші некласифіковані документи (екологічна декларація); митна декларація, за якою було відмовлено у випуску товарів.

Додатково позивачем було надано: копія прайлиста виробника товару з перекладом; копія експертного висновку ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 04.09.2013 №11/955 з інвойсами та перекладом інвойсів, копії експортних декларацій з перекладом.

Позивачем було надано докази встановлення правильності визначення митної вартості товарів, а саме: контракт № TU/DD-01 від 01.05.2010, угода №1 від 30.12.2011, угода №2 від 21.04.2012, угода №3 від 15.04.2013 та угода №4 від 26.04.2013; договір №2 про надання послуг декларування товарів від 04.01.2012, додаток до договору від 04.01.2012, додаток до договору від 03.01.2013; договір №2 про надання послуг декларування товарів від 05.08.2013, додаток до договору від 05.08.2013; довідка про відсутність за межами України валютних цінностей та майна №242; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №257/13; коносамент №SSPHJKT0013219 з відповідними відмітками та його переклад; комерційний інвойс №243/SWE/B/13 DD та його переклад; пакувальний лист №243/SWE/B/13 DD та його переклад; фітосанітарний сертифікат №2013.2.03.00.К02.Е.003014; сертифікат про фумігацію №291-393/FUM/CII/VІІ/13; сертифікат якості та кількості №291-393/CQQ/CII/VІІ/13; сертифікат відповідності №0011382/CBN/2013 та його переклад; екологічна декларація №63045; митна декларація про експортування №406905 та її переклад; виробнича декларація від 02.07.2013; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №285/13; коносамент №080300183532 з відповідними відмітками та його переклад; комерційний інвойс №250/SWE/B/13 DD та його переклад; пакувальний лист №250/SWE/B/13 DD та його переклад; сертифікат про фумігацію №300-401/FUM/CII/VІІ/13; сертифікат якості та кількості №300-401/CQQ/CII/VІІ/13; сертифікат відповідності №0011807/CBN/2013 та його переклад; екологічна декларація №68354; митна декларація про експортування №424550 та її переклад; виробнича декларація від 10.07.2013; контейнерний коносамент CAL10077-046Е-ODS; міжнародна товарно-транспортна накладна CMR №53; коносамент №080300201280 з відповідними відмітками та його переклад; комерційний інвойс №256/SWE/B/13 DD та його переклад; пакувальний лист №256/SWE/B/13 DD та його переклад; фітосанітарний сертифікат №2013.2.03.00.К10.Е.004516; сертифікат про фумігацію №315-421/FUM/CII/VІІ/13; сертифікат якості та кількості №315-421/CQQ/CII/VІІ/13; сертифікат відповідності №0012113/CBN/2013 та його переклад; екологічна декларація №68354; митна декларація про експортування №444218 та її переклад; виробнича декларація від 18.07.2013; прайлист від 01.05.2013 та його переклад; платіжні доручення, які підтверджують сплату податку на додану вартість (митних платежів): №3057, №3059, №3099, №3154, №3155, №3885, №3913 та №3936; платіжні доручення в іноземній валюті або банківських металах: №302, №308, №312, №320, №322 та №326; лист ДП «Держзовнішінформ» від 09.10.2013 №11/955.

Постановою Кабінету Міністрів України від 29 березня 2001 року № 310, Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків «Держзовнішінформ» було передано до сфери управління Міністерства економіки України.

Пунктом 6 частини 4 Положення про Міністерство економіки України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 травня 2007 № 777, Мінекономіки відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної зовнішньоекономічної політики, розробляє концепції та стратегії розвитку зовнішньоекономічного потенціалу держави, механізму державного регулювання зовнішніх економічних зв'язків.

Судова колегія погоджується з вірним висновками суду першої інстанції, що висновок ДП «Державний інформаційно-аналітичний центр моніторингу зовнішніх товарних ринків» від 04.09.2013 №11/955 є належним доказом щодо заявленої позивачем митної вартості товару.

Зміст, як первісно доданих до митних декларації при здійсненні митного оформлення товарів документів, так й усіх документів наданих додатково дає можливість встановити вартість товару. Зазначені документи містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що для митного оформлення імпортованого товару, позивач надав відповідачу документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Подані документи чітко ідентифікують товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, які підтверджують ціну товару, що підлягає сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджують митну вартість товару за ціною договору згідно вимогам ч.ч. 4, 5 ст. 58 Митного кодексу України. Доказів встановлення митним органом при митному оформленні імпортованих товарів розбіжностей в документах, ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, як підстави для запиту додаткових документів у відповідності із ст.53 Митного кодексу України, відповідачем не надано ані при розгляді справи у суді першої інстанції, ані при повторному розгляді справи у суді апеляційної інстанції.

Таким чином, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об'єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Визначення методу митного оформлення має здійснюватися в кожному випадку митного оформлення.

Відповідно до пункту 1 статті 301 Митного кодексу України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Згідно зі статтею 27 Митного кодексу України,якщо задоволення скарги на рішення, дії або бездіяльність митних органів або їх посадових осіб пов'язане з виплатою грошових сум, їх виплата здійснюється за рахунок державного бюджету органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, на підставі рішення суду, органу чи посадової особи щодо задоволення скарги повністю або частково в порядку, визначеному законом.

Відповідно до підпункту 5 пункту 9 Розділу VI «Прикінцеві і перехідні положення» Бюджетного кодексу України, списання коштів з бюджету за рішенням суду щодо повернення платнику податків надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету провадиться у межах надмірно та/або помилково сплачених ним до бюджету коштів.

Під час апеляційного розгляду справи судом встановлено, що митна вартість розрахована декларантом за всіма спірними митними деклараціями складала суму 51625,00 USD за курсом валюти - 7,993, що у гривні складало 412 638,63 грн. Севастопольською митницею здійснено коригування, згідно якому вартість товарів стала складати суму 81625,00 USD, вартість за одиницю 3,2650.

Отже, сума митної вартості товарів за митними деклараціями № 123030000.2013.003377, № 123030000.2013.003646 та № 123030000.2013.003724 повинна складати 652 428,63грн. Відповідачем додатково нараховано податку на додану вартість у сумі 47 958,00 грн., що за трьома митними деклараціями разом складає 143 874,00 грн.

Передплата митних платежів була здійснена позивачем платіжними дорученнями: №3057, №3059, №3099, №3154, №3155, №3885, №3913 та №3936, що не оспорюється митницею.

Митне оформлення було здійснено та товари були випущені у вільний обіг. Однак, податок на додану вартість був сплачений ТОВ «Добриня-Дар» на 143 874,0грн. більш ніж визначено позивачем первісно.

Таким чином, оскільки позивачем дотриманий порядок, встановлений ст.55 Митного кодексу України, щодо повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість, але листом №07-35/1778 від 18 жовтня 2013 року Севастопольська митниця Міндоходів зазначивши про відсутність підстав для скасування рішень про коригування митної вартості, вже відмовила у поверненні сплачених митних платежів (у вигляді податку на додану вартість), тому враховуючи, що у судовому порядку встановлена надмірна сплата позивачем податку на додану вартість у сумі 143 874,0грн., то вказані суми, на підставі норм Митного кодексу України, підлягають стягненню за рішенням суду.

Порядок повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість врегульований розділом V Податкового кодексу України. Разом з тим, розділом V Податковою кодексу України не передбачено порядку повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у разі скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товарів, тобто фактично зменшення бази оподаткування внаслідок скасування рішення суб'єкта владних повноважень. Підставою для повернення надмірно сплаченого податку у даному випадку є вимоги статті 301 Кодексу, яка є спеціальною нормою у даному випадку.

Відповідно до пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно з підпунктом «б» підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192 Податкового кодексу України, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за результатами такого податкового періоду в разі, якщо він зареєстрований як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів/послуг.

Отже, при скасуванні рішення митного органу про визначення митної вартості товару та зменшення внаслідок чого вартості поставленого на митну територію України товару, зменшується база оподаткування податку на додану вартість та платник податку зобов'язаний зменшити податковий кредит (у разі збільшення податкового кредиту за такою операцією).

Таке коригування, згідно зі ст.187 Податкового кодексу України, здійснюється датою зарахування коштів на банківський рахунок платника податку. Тобто, лише у випадку коли рішення суду в частині стягнення грошових коштів з Державного бюджету України буде фактично виконано, платник податків - позивач в день повернення таких грошових коштів повинен здійснити нарахування у податковому обліку податкових зобов'язань з ПДВ та сплатити податки у встановлені строки.

Отже, зазначена норма виключає можливість подвійного отримання із бюджету суми податку на додану вартість, надмірно сплаченого при отриманні зменшення митної вартості товару внаслідок скасування рішення митного органу про визначення митної вартості товару.

За цих обставин, задоволення позовних вимог про стягнення ПДВ не порушує податкового та митного законодавства України та не призведе до втрат Державного бюджету України.

Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку про безпідставність доводів апеляційних скарг з підстав їх спростування матеріалами справи та встановленими обставинами, оскільки наявності порушень з боку ТОВ «Добриня-Дар» не знайшли свого підтвердження та спростовані фактичними обставинами та доказами.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.

Судове рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Згідно статті 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198,205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Севастопольської митниці Міндоходів та Головного Управління Державної казначейської служби України в м. Севастополі - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь від 23.12.13 у справі № 827/2798/13-а - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 24 лютого 2014 р.

Головуючий суддя підпис М.А.Санакоєва

Судді підпис А.С. Цикуренко

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва