Постанова

від 28.01.2014 по справі 801/4021/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 січня 2014 року (11:32) Справа №801/4021/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Панова О.І., при секретарі Устінової І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка»

до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР КримДержавної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення, визнання протиправними та скасування наказу, визнання протиправними дій

представники сторін:

від позивача - Шаров Ю.М., довіреність №б/н від 10.04.2013 року;

від відповідача - Усеїнова О.Ш., довіреність №65/10-0 від 22.11.2013 року.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 02.04.2013 року №0001742203, визнання протиправними та скасування наказу №694 від 15.02.2013 року «Про проведення перевірки» та про визнання протиправними дії Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності декларування податкового кредиту та витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Будмонтажтехнології» за квітень 2010 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем була проведена позапланова невиїзна перевірки позивача з питань взаємовідносин з ТОВ «Будмонтажтехнологія» (код за ЄДРПОУ 33530565) за квітень 2010 року, якою встановлено завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235273,00 гривень. На думку позивача, укладені угоди мали реальний характер, податковий кредит з ПДВ та витрати сформовано на підставі належних чином оформлених податкових накладних, а висновок податкового органу є необґрунтованим і таким, що суперечить чинному законодавству.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, наполягав на задоволенні адміністративного позову з підстав викладених у позовній заяві.

Представник відповідача під час розгляду справи проти задоволення позовних вимог заперечував, вважав, що відсутні підстави для задоволення позову.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані документи та матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» є юридичною особою зареєстрованою 26.01.2005 року Виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.93).

Судом встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» зареєстровано платником податку на додану вартість з 26.01.2007 року, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №100015163 (а.с.72).

Таким чином Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» є юридичною особою, яка зобов'язана виконувати обов'язки, покладені на неї законами у зв'язку зі здійсненням діяльності.

Судом встановлено, що з 18.02.2013 року посадовими особами Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби на підставі наказу №694 від 15.02.2013 року «Про проведення документальної перевірки ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» з питань достовірності декларування податкового кредиту та витрат, що враховуються при здійсненні взаємовідносин з ТОВ «Будмонтажтехнології» за квітень 2010 року.

Результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» знайшли своє відображення у Акті №1179/22-3/30975286 від 25.02.2013 року (а.с.12-45).

Згідно Акту перевірки відповідачем встановлені порушення:

1.ч.1, 5 ст.203, ч.1 ст. 207, ч.2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.228 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» з контрагентом - постачальником ТОВ «Будмонтажтехнології» та п.1.4, п.п.3.1.1 п.3.1 ст.3, п.4.1 ст.4, п.п.7.3.1 п.7.3, п.п.7.2.8 п.7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 року №168/97-ВР «Про податок на додану вартість» із змінами та доповненнями , п.2 ст.3 Закону України «Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-XIV зі змінами та доповненнями у завищенні податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235273,00 гривень, що призвело:

- до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 29090,00 гривень;

- до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного періоду на суму 206183,00 гривень.

2. повноту визначення задекларованих витрат ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» за І півріччя 2010 року по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будмонтажтехнології» буде перевірено документальною перевіркою.

Судом встановлено, що завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18.1 декларації) на суму 206183,00 гривень та до заниження позитивного значення між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 18.1 декларації) на суму 29090,00 гривень встановлено у результаті встановлення ДПІ у м. Сімферополі порушення п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.2.8 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст.7 ЗУ 168, а саме у результаті завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235273,00 гривень, який було сформовано по взаємовідносинам з ТОВ "Будмонтажтехнологія", взаємовідносини з якими визнано ДПІ у м. Сімферополі нікчемним правочином.

Розбіжність дослідження з актом перевірки у розмірі 235 273 гривень, виникло у результаті завищення на думку ДПІ податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235 273,00 гривень, який було сформовано по взаємовідносинам з ТОВ "Будмонтажтехнологія", взаємовідносини з якими визнано ДПІ у м. Сімферополі нікчемним правочином.

На підставі висновків акту перевірки Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби було винесено податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №0001742203, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235273,00 гривень (а.с.50).

Таким чином, як вбачається з акту перевірки, підставою для зазначених висновків податкового органу стали господарські операції, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Інтер-Тавріка» з контрагентом - постачальником ТОВ «Будмонтажтехнологія».

Вирішуючи питання про законність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, та перевіряючи обґрунтованість висновків, викладених в акті перевірки судом встановлено наступне.

Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» (Замовник) та ТОВ "Будмонтажтехнологія" (Підрядник) було укладеноДоговір підряду на капітальне будівництво № 02/06 від 01.06.2007 року, відповідно якого Підрядник зобов'язується виконати роботи з будівництва «База будівельних матеріалів» на Проспекті Перемоги № 269Б в м. Сімферополі, відповідно до проектно-кошторисної документації, здати до експлуатації об'єкт у обумовлений строк. Замовник зобов'язується надати Підряднику будівельний майданчик, проектно-кошторисну документацію, забезпечити своєчасне фінансування будівництва, прийняти завершений будівництвом об'єкт та повністю сплатити вартість виконаних робіт в порядку та у розмірах, передбачених дійсним договором.

На виконання умов зазначеного договору ТОВ "Будмонтажтехнологія" надало на адресу ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» будівельні роботи загальною вартістю 1411 639,20 гривень, у тому числі вартість без ПДВ 1 176 366,00 гривень та ПДВ у сумі 235 273,20 гривень, що підтверджується актом приймання виконаних підрядних робіт, податковими накладними, реєстром отриманих податкових накладних, картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2010 рік у розрізі контрагента ТОВ "Будмонтажтехнологія", Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень 2010 року (т.1, а.с.63).

Фактичне придбання та отримання робіт ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» у ТС "Будмонтажтехнологія" у квітні 2010 року підтверджується актом приймання виконаних робіт за квітень №б/н від 07.04.2010 року на суму 1 411639,20 гривень, у тому числі ПДВ 235273,20 гривень (т.1, а.с.53-57), рахунком-фактурою №СФ-0000442 від 08.04.2010 року від 08.04.2010 року на суму 1411639,20 гривень, у тому числі ПДВ 235273,20 гривень (т.1, а.с.52), податковою накладною №625 від 08.04.2010 року на суму 1411639,20 гривень, у тому числі ПДВ 235273,20 гривень (т.1, а.с.51).

Зазначена вище податкова накладна занесена до реєстру отриманих податкових накладних за квітень 2010 року (т.1, а.с.64-65) та віднесені до складу податкового кредиту відповідного періоду, що підтверджується Податковою декларацією з податку на додану вартість з додатками за квітень 2010 року (т.1, а.с.66-70).

Податкова накладна отримана від ТОВ "Будмонтажтехнологія" відповідає вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ, а саме мають такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 р. за №168/704. первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи , осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.99р. №996-ХІ\/ (із змінами та доповненнями) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з цією нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій, є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Вартість отриманих робіт була частково сплачено, у розмірі 186113,00 гривень, що підтверджується банківськими виписками, картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2010 рік у розрізі контрагента ТОВ "Будмонтажтехнологія", оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунку з вітчизняними постачальниками» за квітень 2010 року (а.с.60).

Зазначені операції були відображені у бухгалтерському та податкове обліку наступними проводками:

Дт. 152 «Придбання (виготовлення) основних засобів» Кт. 631 «Розрахунки вітчизняними постачальниками» у сумі 1 176 366,00 грн.

Дт. 644 «Податковий кредит» Кт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» у сумі 235 273,20 грн.

Дт. 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт. 311 Поточи рахунок у національній валюті» у сумі 186 113,00 гривень.

Зазначена робота була використана для збільшення балансової вартості основних засобів. А саме склад будівельних матеріалів, який було побудовано за рахунок використання послуг ТОВ "Будмонтажтехнологія" введено до експлуатації, що підтверджується актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів №б/н від 01.04.2010 року (склад №1, вул. Пр. Перемоги, 269Б, м. Сімферополь) та Карткою рахунку 103 «Будівлі та споруди» за 2010 рік.

Зазначений акт відповідає вимогам п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХІУ, а саме мають такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, первинними документами бухгалтерського обліку підтверджено фактичне здійснення сторонами умов угод, включення суми ПДВ по вказаним угодам підтверджено відповідними необхідними документами.

Стосовно висновків відповідача, що усі господарські операції між позивачем та ТОВ "Будмонтажтехнологія" спрямовані на здійснення операцій з надання податкової вигоди з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту, суд зазначає наступне.

В 2009-2010 році порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентувався приписами п. 7.4, 7.5, ст.. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", яких платник податків зобов'язаний дотримуватися і виключно за умови порушення яких формування податкового кредиту може бути визнано неправомірним.

Відповідно до п.п.7.2.4. п. 7.2 ст. 7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Інших умов для формування податкового кредиту за наслідками придбання товарів у Законі України "Про податок на додану вартість не передбачено.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість в ціні товару продавцю, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність. Покупець не несе відповідальності за несплату податку до бюджету продавцем (платником податку).

Певні обмеження щодо формування податкового кредиту були передбачені пп. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", відповідно до якого до складу податкового кредиту можуть бути включені тільки суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), який при цьому обов'язково повинні бути підтверджені податковими накладними. В разі недотримання цього правила до платників податку на додану вартість застосовуються фінансові санкції відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону.

В 2011 році набув чинності Податковий кодекс України № 2755-VІ.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу/

У ст. 135 ПК України встановлений порядок визначення доходів та їх склад, згідно з п. 135.1 якої доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 ст. 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це органу державної податкової служби та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом із поданням розрахунку податкових зобов'язань за звітний податковий період. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені, знищені або зіпсовані документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження такої заяви до органу державної податкової служби, митного органу. Якщо платник податку поновить зазначені документи в наступних податкових періодах, підтверджені витрати включаються до витрат за податковий період, на який припадає таке поновлення.

Суд вважає, що позивачем при проведенні перевірки була надана вся необхідна первинна документація, яка підтверджує факт здійснення підприємством господарських операцій з отримання від ТОВ "Будмонтажтехнологія", послуг (робіт), використання цих товарів, послуг (робіт) в господарській діяльності підприємства та відповідно правомірність віднесення витрат по придбанню цих послуг (робіт) до валових.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 Податкового Кодексу України.

Так, відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разу здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (в тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст. 198 ПК України).

Згідно п. 198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11. ст.. 201 цього Кодексу).

В судовому засіданні були досліджені всі документи Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка», які підтверджують фактичне придбання та використання позивачем отриманих від ТОВ "Будмонтажтехнологія" послуг (робіт), та ці документи не дають підстав для сумніву щодо реальності здійснення вищенаведених операцій або висновку про їх нездійснення.

Будь-яких невідповідностей виписаних контрагентами позивача накладних встановленим законодавствам вимогам, відповідачем в акті перевірки не викладено та судом також не встановлено.

Таким чином, суд звертає увагу на те що, висновки відповідача про порушення позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу змісту договірних відносин, які існували між Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» та його контрагентом, є протиправними, оскільки результати аналізу другого, а тим паче третього ланцюга постачання відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються позивача.

Відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, "Оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом".

В той же час, зміст акту перевірки позивача свідчить про те, що відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин, оскільки, висновки відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі фінансово-господарської діяльності контрагента позивача - ТОВ "Будмонтажтехнологія".

Судом під час розгляду справи ухвалою від 16.07.2013 року було призначено судово-економічну (бухгалтерську) експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю «Кримське експертне бюро». Згідно з висновком № 217/143/13 судово-економічної експертизи від 23.12.2013 року, що проведена судовим експертом Філенко А.С. (а.с.135-142) висновки акту Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим ДПС №1179/22-3/30975286 від 25.02.2013 року, щодо завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235273,00 гривень первинними документами податкового та бухгалтерського обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» не підтверджуються.

Як встановлено судом та підтверджується висновком експерта, висновки Державної податкової служби, викладені в акті перевірки № 1179/22-3/30975286 від 25.02.2013 року щодо завищення податкового кредиту за квітень 2010 року в сумі 235 273,00 гривень не підтверджується документами первинного бухгалтерського та податкового обліку ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка», а саме: договір, податкова накладна, акт приймання - передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів № б/н від 01.04.2010 року, Оборотно-сальдова відомість по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за квітень 2010 року, картка рахунку 103 «Будівлі та споруди» за 2010 рік, картка рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» за 2010 рік у розрізі контрагента ТОВ "Будмонтажтехнологія", акт приймання виконаних підрядних робіт, Реєстр отриманих Податкових накладних за квітень 2010 року, податковою декларацією з податку на додану вартість.

Висновком експерта встановлено, що первинними документами бухгалтерського та податкового обліку Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка», підтверджується придбання, оплата та використання у господарській діяльності товарів (робіт, послуг), отриманих від ТОВ "Будмонтажтехнологія" в квітні 2010 року.

Суд, дослідивши даний висновок №217/13/13 судово-економічної експертизи в порядку ст. 86 КАС України, який складено судовим експертом, попередженим про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку (ст. 384, 385 КК України), яким під час дослідження використовувались методи документальної перевірки та співставлення, а також зіставивши його з іншими доказами у справі, не знаходить підстав ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів встановлених висновком експерта по даній справі. Дані про заінтересованість експерта в розгляді справи відсутні, його висновки об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам, відповідають первинним та додатковим документам позивача, наявним в матеріалах справи.

Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України, висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, передбачені ст. 203 ЦК України, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що укладені між позивачем та його контрагентами угоди не відповідають зазначеним вимогам.

Одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Чинним законодавством України на покупця товару - платника податку не покладено обов'язку при формуванні податкового кредиту та валових витрат перевіряти дотримання постачальниками товару в ланцюгу постачання вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету.

Як встановлено судом, позивач мав взаємовідносини з підприємством, яке було зареєстрованим платником податку на додану вартість, податковий кредит був ним сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок сплачений в ціні товару.

Неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання, у випадку за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі "Булвес" АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: "…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності".

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", пунктом 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Закон України "Про Загальнодержавну програму адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу" визначає сферу оподаткування (зокрема, непрямі податки) як пріоритетну сферу для виконання програми адаптації українського законодавства. Даний закон визначає, що елементом адаптації законодавства має стати перевірка проектів законів України та інших нормативно-правових актів на їх відповідність acquis communautaire (право ЄС) з метою недопущення прийняття актів, які суперечать acquis Європейського Союзу. Тобто, податкове законодавство України, а, відповідно, його тлумачення та застосування, не може суперечити положенням Шостої Директиви. Це підтверджується позицією Суду Європейського Союзу (Суд ЄС), яка відповідно застосовується ЄСПЛ для вирішення справи "Булвес" АД проти Болгарії", а саме: "…Операції самі по собі не визнаються недійсними через шахрайство з ПДВ, складають поставки товарів чи послуг особою, яка виступає у ролі платника податку, та економічну діяльність в розумінні статей 2(1). 4 та (1) Шостої Директиви, де такі поставки і така діяльність відповідають об'єктивним критеріям, на яких базуються визначення даних термінів, незважаючи на наміри іншого продавця, який приймає участь у тій самій низці поставок та/або потенційно шахрайський характер будь-якої іншої операції платником податку, який розглядається, про що платник податку не знав і не міг знати. Право на податковий кредит особи зі статусом платника податку, яка здійснює такі операції, не може залежати від факту, що у низці поставок, в яку входять ці операції, попередня чи наступна операція є недійсною через шахрайство з ПДВ, про яке платник податку не знав і не міг знати".

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Таким чином, наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Навпаки з наданих позивачем доказів вбачається, що договори мали на меті настання реальних правових наслідків, що обумовлені ними, оскільки товар був поставлений, оплата проведена, договори виконано сторонами в повному обсязі.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду належних доказів, як і не зазначено будь-яких інших обставин, які б спростували фактичне здійснення господарських відносин між позивачем та його контрагентом.

Крім того, не знаходить свого підтвердження у матеріалах справи висновки відповідача щодо невідповідності господарським операцій цілям та завданням підприємницької діяльності позивача, збитковості виконаних послуг, або інших обставин, які б могли свідчити про фіктивність вчинених операцій, відсутність факту виконання послуг, а також про те, що вчинення зазначених послуг не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

В даній адміністративній справі відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки висновки.

Враховуючи, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняти спірні повідомлення-рішення є необґрунтованими, тобто відсутні і підставі для застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у спірних податкових повідомленнях-рішеннях.

Таким чином, податкове повідомлення-рішення від 02.04.2013 року №0001742203 не може бути визнаним таким, що прийнятий на підставі та відповідно до діючого законодавства, тому позовні вимоги і цій частині є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання щодо обґрунтованості позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС №694 від 15.02.2013 року «Про проведення перевірки», визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, пов'язані з проведенням документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка», суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Підпунктом 62.1.3 пункту 62.1 статті 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Згідно з положеннями пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

У відповідності до пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України передбачено перелік обставин щодо здійснення документальної позапланової виїзної перевірки, зокрема підпункту 78.1.1 встановлено, що за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно до наявного листування між ТОВ «Підприємство «Інтер-Тавріка» та ДПІ у м. Сімферополі АР Крим ДПС, наявної в матеріалах справи, судом встановлено, що податковим органом направлявся платнику податків запит «Про надання пояснень та документального підтвердження по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Будмонтажтехнологія» за квітень 2010 року» (а.с.46-47).

Внаслідок надання документів не в повному обсязі, ненадання пояснень щодо встановлених розбіжностей по податковому кредиту та по витратам, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за І півріччя 2010 року при взаємовідносинах з даним контрагентом, вирішено провести документальну позапланову невиїзну перевірку позивача.

Проте, позивач, заявляючи вимоги про визнання протиправними дій ДПІ у м. Сімферополі з проведення перевірки, в результаті якої складено акт перевірки та визнання протиправним та скасування наказу, на підставі якого проведено перевірку, суду не надано належних доказів протиправності дій відповідача та незаконності прийнятого наказу, з огляду на що в цій частині вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог. Враховуючі, що вимоги позивача задоволені частково, тому на користь позивача належить до повернення з Державного бюджету України пропорційно до частини задоволених вимог - 764,66 гривень.

Під час судового засідання, яке відбулось 28.01.2014 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст.163 КАС України постанову складено 03.02.2014 року.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сімферополі АР Крим Державної податкової служби від 02.04.2013 року № 0001742203, прийнятий стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка», про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 235273 (двісті тридцять п'ять тисяч двісті сімдесят три) гривень 00 копійок.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Інтер-Тавріка» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 764,66 (сімсот шістдесят чотири) гривень 66 копійок.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя підпис Панов О.І.